Постанова від 12.03.2025 по справі 904/4481/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4481/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

представники сторін у судове засідання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту

про стягнення неустойки у розмірі 1 275 778,54 грн та виселення з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.77-83 том 1), просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України, заборгованість з неустойки у розмірі 1275 778,54грн, у тому числі:

неустойка в розмірі 1 275 737,27грн, нарахована за несвоєчасне повернення майна у розмірі подвійної плати за користування річчю в порядку ст. 785 ЦК України та пеня у розмірі 41,27грн, нарахована у відповідності до п.3.8. договору оренди;

- виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" з незаконно займаного нерухомого майна що належить до державної власності - частина даху гуртожитку 30,0 м.кв., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.116 на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 12/02-2273-ОД від 01.03.2006 в частині своєчасного повернення орендованого майна у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди. Обов`язок негайного повернення орендованого майна у разі припинення договору найму передбачено ч.1 ст. 785 ЦК України. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. У зв`язку з неповерненням ПрАТ "Київстар" орендованого державного майна Регіональним відділенням у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України нараховано неустойку за період з 15.09.2020 по 15.07.2023 у розмірі 1275737,27 грн. Вимога про стягнення пені у розмірі 41,27грн за період з 16.03.2020 по 16.08.2020 обґрунтована несвоєчасною сплатою орендної плати.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі №904/4481/23 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту про стягнення неустойки у розмірі 1 275 778,54 грн та виселення з нерухомого майна, задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832; вул. Дегтярівська, буд. 53, м. Київ, 03113) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945; вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000) неустойку у розмірі 936183,96 грн, пеню у розмірі 41,27грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 16727,38 грн, про що видати наказ.

Виселено Приватне акціонерне товариство "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832; вул. Дегтярівська, буд. 53, м. Київ, 03113) з незаконно займаного нерухомого майна що належить до державної власності - частина даху гуртожитку 30,0 м.кв., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.116 на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту (ідентифікаційний код 05540712, вул. Набережна Перемоги, 10, м. Дніпро, 49094), про що видати наказ. Накази видати після набрання рішенням законної сили. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з обставин того, що договір припинив свою дію 31.07.2020, а майно не повернуто з оренди за актом приймання-передачі, вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна за період з 15.09.2020 по 15.07.2023 у розмірі 1275737,27 грн. є правомірною та такою, що відповідає правовому регулюванню частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Разом з тим, при здійсненні розрахунку неустойки на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем не враховано сплачені відповідачем кошти за весь час користування нерухомим майном після закінчення договору оренди. Під час дії договору оренди державного майна орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна лише орендодавцю. Питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем. Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем оплати фактично є частиною неустойки за позадоговірне користування майном. Отже, сплачена орендна плата за період з серпня 2020 року по червень 2023 року (враховуючи припинення дії договору оренди 31.07.2020) підлягає зарахуванню в рахунок сплати, передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки. Відтак, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 936183,96грн (1275737,27 грн - 339553,31 грн). Надавши юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає неустойка у розмірі 936183,96грн (1275737,27грн - 339553,31грн) та пеня у розмірі 41,27 грн, а всього 936225,23 грн. Оскільки докази повернення відповідачем орендованого майна балансоутримувачу в матеріалах справи відсутні, позовна вимога про виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" з нерухомого майна, що належить до державної власності - частина даху гуртожитку 30,0 м.кв., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.116 на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київстар" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Строк дії Договору оренди (з урахуванням унесених сторонами змін) закінчувався 31.07.2020 року. Однак, і після цієї дати правовідносини щодо користування майном, яке окреслене в Договорі оренди як об`єкт оренди, продовжувалося на тих же умовах, що встановлювалися відповідним Договором оренди, а жодна зі сторін цього договору не заперечувала проти цього. На думку апелянта, зі спливом одного місяця після 31.07.2020 року, враховуючи продовження користування майном зі сторони орендаря та відсутність заперечень від орендодавця, Договір оренди поновився на новий строк у силу прямої норми ч. 1 ст. 764 ЦК України (за «мовчазною згодою»).

Дійсно, на 31.07.2020 року вже набрав чинності та застосовувався «новий» Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року №157-IX, який встановив загальне правило про те, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону (за певними винятками). Проте, цей Закон України від 03.10.2019 року №157-IX одночасно не встановив заборони на застосування спеціальної норми правового акта вищої юридичної сили ч. 1 ст. 764 ЦК України (та аналогічної норми ч. 4 ст. 284 ГК України) яка залишилася незмінною. При цьому, якби новий Закон України від 03.10.2019 року №157-IX передбачав інакше врегулювання цивільних правовідносин (у частині правових наслідків продовження володіння та/або користування майном після закінчення строку договору найму), то в силу припису ч. 2 ст. 4 ЦК України слід би було в обов`язковому порядку внести відповідні зміни до Кодексу спеціальним законом однак цього вчинено не було. Таким чином, на переконання відповідача, і до, і після набрання чинності Законом України від 03.10.2019 року №157-IX питання правових наслідків продовження володіння та/або користування будь-яким нерухомим майном після закінчення строку договору найму повинні підкорятися незмінним положенням ч. 1 ст. 764 ЦК України, яка не містить винятків для окремих категорій орендованого майна. Відтак, наш Договір оренди міг би продовжуватися довільними способами або шляхом вчинення сторонами правочину про продовження його дії («активний» спосіб, через укладення додаткового договору за результатами аукціону), або ж шляхом не вчинення сторонами дій, спрямованих на припинення його дії («пасивний» спосіб, через реалізацію ч. 1 ст. 764 ЦК України).

Щодо повідомлення орендодавця зі запереченнями проти подальшого (після 31.07.2020 року) користування об`єктом оренди, відповідач зазначає, що не отримував листа від 26.08.2020 року №11-02- 04623 «Про припинення терміну дії договору оренди», а належні й допустимі докази його направлення на нашу адресу у справі відсутні. У поданому Позивачем фіскальному чеку не зазначено реквізити відправлення, яке було скероване адресантом (немає вказівки на лист від 26.08.2020 року №11-02-04623), натомість, у чеку зазначено лише про відправку листів за списком №10556.

Відповідач стверджує, що строк дії Договору оренди автоматично продовжився після 31.07.2020 року в силу припису ч. 1 ст. 764 ЦК України, а теза Позивача та висновки суду першої інстанції про те, що Договір оренди припинився 31.07.2020 року є хибними та не ґрунтуються на нормі закону та на належних, допустимих і вірогідних доказах. При цьому, оскільки на 31.07.2020 року строк дії Договору оренди складав 14 років і 5 місяців, то він поновився до 31.12.2034 року (й на час звернення Позивача з позовом і на день ухвалення оскаржуваного рішення він був і є діючим).

Судом першої інстанції помилково не враховано всі платежі, здійснювані апелянтом після 31.07.2020 року (які він справляв як орендну плату за Договором оренди), а також не враховано обставини відсутності вини ПрАТ «Київстар» у неповерненні орендованого майна після 24.02.2022 року при обчисленні неустойки. Відповідач зазначає, що слід було би відрахувати 339 553,31 грн, які ПрАТ «Київстар» сплачувало як орендну плату за Договором оренди після 31.07.2020 року.

Після введення воєнного стану вина ПрАТ «Київстар» у неповерненні майна з оренди відсутня, в той час як для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. У той же час, органами влади було надано ПрАТ «Київстар» вимоги, які передбачають першочерговий обов`язок постачальників електронних комунікаційних послуг щодо забезпечення функціонування мереж і надання послуг в умовах воєнного стану (листи та розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій від 14.04.2022 року №68/ВС/03-6, від 16.05.2022 року №245, від 21.05.2022 року №256). ПрАТ «Київстар», за обставин відкритої повномасштабної збройної агресії ворога та запровадження на всій території України воєнного стан (з 24.02.2022 року), враховуючи вимоги органів влади, не міг вчиняти дії по повернення орендованого за Договором оренди майна, оскільки це передбачало повернення його у попередній вигляд (тобто звільнення від об`єкта електронної комунікаційної мережі, його демонтаж та втручання в сталість мережі зв`язку). У зв`язку з чим, в період із 24.02.2022 року вина ПрАТ «Київстар» у неповерненні майна з оренди не може існувати та вона відсутня, що виключає можливість застосування за цей період особливої майнової відповідальності, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції хибно стягнув пеню в сумі 41,27 грн. за порушення, яке не було допущене та яке не доведене позивачем.

За Договором оренди ПрАТ «Київстар» набуло в користування частину об`єкта нерухомості для влаштування базової станції зв`язку (UX0735 (DNE735), яка є складовою частиною загальнонаціональної мережі Київстар, а її демонтаж призведе до суттєвих порушень у роботі комунікаційної мережі (щонайменше локально). Задоволення позову в частині виселення (отже, й демонтаж спорудженого об`єкта зв`язку) призведе до порушення сталості критичної інфраструктури та перешкоджатиме можливості продовжувати надання життєво важливих послуг (електронних комунікацій). Зазначене в сукупності свідчить про відсутність реального суспільного інтересу у виселенні відповідача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Позивач та третя особа у справі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

29.04.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 26.09.2024 о 14:30 год.

15.08.2024 від відповідача до ЦАГС надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що орендна плата, узгоджена договором оренди, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є розбіжними поняттями, які врегульовуються по-різному, вони виникають із відмінних юридичних фактів, а їх справляння не може існувати одночасно чи бути тотожним. Отже, після закінчення строку дії договору найму в наймача вже не виникає відповідного грошового зобов`язання та обов`язку зі сплати орендної плати (він припиняється, в зв`язку з чим не застосовуються на майбутнє й положення щодо порядку обчислення орендної плати тощо), натомість, у наймача виникає лише обов`язок повернути річ із найму наймодавцеві, за невиконання якого наступає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, у вигляді відповідної неустойки. Зі змісту позовних вимог слідує, що Позивач просить суд стягнути неустойку за прострочення в поверненні об`єкта оренди після припинення Договору оренди у сумі 1 275 737,27 грн (у порядку ст. 785 ЦК України). При цьому з доданого до позовної заяви розрахунку бачимо, що така неустойка, нарахована за період після закінчення строку дії Договору оренди, необґрунтовано обчислюється Позивачем із щомісячним застосуванням індексів інфляції. Апелянт зауважує, що з моменту припинення Договору оренди вже не може формуватися сума орендної плати за умовами такого договору (у т.ч. в частині інфляційного збільшення, яке є складовою саме орендної плати), оскільки у орендаря припиняється грошове зобов`язання зі сплати орендної плати, а виникає майнове зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю і у разі його не повернення орендодавець має право застосувати неустойку як спосіб забезпечення цього майнового зобов`язання, а не право стягувати орендну плату (з її інфляційним збільшенням). Орендна плата за липень 2020 року (виходячи з того, що Договір оренди припинив дію 31.07.2020 року це останній місяць оренди) становила 14 835,69 грн. Отже, неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України, нарахована за серпень 2020 року - червень 2023 року, мала би становити 1 038 498,30 грн (розрахована наступним чином 35 місяців прострочення в поверненні майна * 14 835,69 грн орендної плати за останній місяць, коли діяв договір * 2). Натомість, Позивачем обчислено неустойку з щомісячним врахуванням індексу інфляції (як це слідує з доданого до позову розрахунку заборгованості з неустойки) на загальну суму 1 275 737,27 грн, тобто, за період прострочення (після припинення Договору оренди) РВ ФДМ проведено щомісячне коригування суми розраховуваної неустойки на індекс інфляції, при чому інфляційне збільшення неустойки склало значну частину заявлених грошових вимог 237 238,97 грн.

25.09.2024 від відповідача до ЦАГС надійшли письмові пояснення, в яких посилається на правові висновки, зроблені Верховним Судом в постанові від 16.08.2024 у справі №910/14706/22 та зазначає, що заявлена до стягнення (в сумі 1 275 778,54 грн) та задоволена судом першої інстанції неустойка (в сумі 936 183,96 грн) є непомірною та повинна бути зменшена.

Розпорядженням керівника апарату суду № 920/24 від 08.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/4481/23: на підставі рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024 року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23 призначено у судовому засіданні на 12.03.2025 об 11:20 год.

У судове засідання 12.03.2025 представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 12.03.2025 колегією суддів підписано вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи.

1 березня 2006 року Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (Орендар) укладено договір №12/02-2273-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності - частина даху гуртожитку 30,0 м.кв., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 116, на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена за незалежною оцінкою від 31.08.2017 і становить 361993,00 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 02.11.2017).

Майно передається в оренду з метою - під розташування обладнання базової станції мобільного зв`язку (з урахуванням додаткової угоди від 20.03.2007).

01.03.2006 між позивачем та відповідачем та третьою особою складено акт приймання -передачі в оренду нежитлового приміщення площею 30,0кв.м. - частина даху гуртожитку, розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 116 (а.с.13).

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2011 року - 6259,57 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2011. (додаткова угода від 23.04.2012 розділ 2).

Пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 23.04.2012 розділ 3, а.с.19 том 1) передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України таким чином:

50% - до державного бюджету у розмірі 3129,78 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 3129,77 грн.

Орендна плата сплачується щомісяця у строк не пізніше 15 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря (п.3.4. договору оренди нерухомого майна в редакції Додаткової угоди від 22.10.2008, а.с.16 том 1))

Пунктом 5.22 Договору (зі змінами внесеними додатковою угодою від 22.10.2008, а.с.16 том 1) встановлено, що у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу).

У разі неподання орендарем до орендодавця заяви на протязі встановленого цим пунктом договору терміну, або відмови орендодавця від продовження строку дії договору оренди на новий термін, договір припиняє свою дію, а орендар зобов`язаний виселитися у день, визначений за договором, як кінцевий термін дії договору оренди, та надати орендодавцеві акт повернення орендованих площ балансоутримувачу. У разі невиконання цієї умов договору оренди орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві (Регіональному відділенню) орендоване майно за актом приймання - передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини Орендаря (п.5.6. договору).

Цей договір діє з 01.03.2006 до 01.02.2007 включно.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, повній оплаті і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір, може бути продовженим на тих самих умовах, які передбачені у договорі (п.10.1. договору).

Згідно з п.10.8 договору, чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У подальшому Додатковими угодами від 09.08.2007, від 22.10.2008, від 11.12.2009, від 23.04.2012, від 13.11.2014, від 02.11.2017 договір оренди продовжено на строк з 01.02.2007 до 01.01.2008, з 01.01.2008 до 01.12.2008, з 01.11.2009 до 01.11.2011, з 01.11.2011 до 30.09.2014, з 01.10.2014 до 31.08.2017, з 01.09.2017 по 31.07.2020 включно.

29.05.2020, вих. № 11656/07, до Регіонального відділення звернувся орендар з заявою щодо продовження терміну дії договору на наступний строк (а.с.27 том 1).

Листом від 10.06.2020 №11-02-03065 Регіональне відділення повідомило орендаря, що 01.02.2020 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2020 №№483. Також, Регіональне відділення повідомило, що згідно ч.3 та ч.8 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди за три місяці до закінчення строку дії договору та зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна із рецензією на цей звіт. Разом з тим, орендаря було повідомлено, що продовження терміну дії договору буде здійснюватись за результатами проведення аукціону.

10.07.2020 ПАТ "Київстар" в доповнення до раніше поданих документів щодо продовження договору оренди відповідачем надано звіт про незалежну експертну оцінку майна та рецензію на звіт (а.с.23 том 1).

Листом від 26.08.2020 №11-02-04623 Регіональне відділення повідомило про припинення терміну дії договору з 01.08.2020 та необхідність повернення за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані (а.с.24-26 том 1).

У визначений термін відповідач орендоване майно не повернув.

У зв`язку з чим Регіональне відділення просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" неустойку у розмірі 1 275 737,27 грн за період з 15.09.2020 по 15.07.2023, пеню в розмірі 41,27 грн за період з 16.03.2020 по 16.08.2020, а також виселити відповідача з незаконно займаного нерухомого майна що належить до державної власності - частина даху гуртожитку 30,0 м.кв., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.116 на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги про продовження Договору оренди від 01.03.2006 №12/02-2273-ОД після 31.07.2020 за «мовчазною згодою» в силу прямої норми частини першої статті 764 Цивільного кодексу України відхиляються, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд звертається до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 29.01.2025 у справі №904/5468/23, предметом позову в якій є вимога ПрАТ «Київстар» до РВ ФДМУ про визнання договору оренди нерухомого майна від 01.03.2006 №12/02-2273-ОД продовженим (поновленим) на тих самих умовах і на той же строк, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди:

«…5.42. З огляду на вищезазначені положення законодавства, Суд погоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, що у порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

5.43. Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України № 157-ІХ цей Закон є спеціальним щодо загальних положень статті 764 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-ІХ мають пріоритетне застосування у спірних правовідносинах, що унеможливлює поширення на них загальних норм цивільного та господарського законодавства у частині, що регулює поновлення договорів оренди.

5.44. Правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020) і Закону України № 157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020), викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23)

5.45. З огляду на зазначене, Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21.

5.46. У зв`язку з цим Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що недотримання Позивачем встановленої Законом України № 157-ІХ та Порядком процедури продовження орендних правовідносин унеможливлює пролонгацію Договору оренди та підтверджує необґрунтованість заявлених позовних вимог».

Таким чином, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2273-ОД від 01.03.2006, є таким, що припинився 31.07.2020 на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

Верховним Судом у справі №904/5468/23 була також надана правова оцінка аргументам ПрАТ «Київстар» про відсутність належних та допустимих доказів відправлення йому Регіональним відділенням листа № 11-02-04623 від 26.08.2020 про припинення строку дії оренди за договором від 01.03.2006 № 12/02-2273-ОД з 01.08.2020 та зазначено про таке.

«…5.62. Разом із тим, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23 надав правову оцінку застосуванню Закону України № 157-IX та Порядку передачі майна в оренду в контексті обставин отримання/неотримання орендарем у встановлені законодавством строки відповіді щодо продовження договору оренди.

У відповідній постанові судова палата дійшла висновку, що невиконання орендодавцем передбаченого пунктом 135 Порядку обов`язку у встановлений строк повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню, хоча й може свідчити про недобросовісність орендодавця та бути підставою для визнання його бездіяльності протиправною, проте не може слугувати підставою для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк, оскільки можливість такої пролонгації не передбачена Законом України № 157-ІХ.

Таким чином, судова палата визначила, що у справах щодо продовження орендних правовідносин, за умови встановлення невиконання орендарем процедури продовження договору відповідно до положень Закону України № 157-IX та Порядку, обставина дотримання орендодавцем передбаченого пунктом 135 Порядку обов`язку повідомити орендаря про припинення договору не є визначальною для оцінки правомірності вимог про продовження орендних відносин.

З огляду на це, враховуючи недоведеність Скаржником необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо недотримання Позивачем порядку пролонгації Договору оренди відповідно до положень Закону України № 157-IX та Порядку, його аргументи щодо неврахування правових висновків Верховного Суду стосовно належного відправлення орендодавцем повідомлення про припинення орендних правовідносин не впливають на оцінку правомірності висновків судів щодо відсутності підстав для пролонгації договірних правовідносин».

Апеляційний господарський суд зазначає, що факт направлення позивачу (орендарю) листа від 26.08.2020 № 11-02-04623 про припинення терміну дії договору оренди підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями фіскального чеку Дніпровської дирекції АТ "Укрпошта" від 26.08.2020 та списку № 10556 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих (а.с.25-26, т. 1).

Враховуючи стандарт доказування «вірогідності доказів», судова колегія висновує, що докази на підтвердження направлення позивачем відповідачу листа № 11-02-04623 від 26.08.2020 видаються достатньо переконливими, тобто обставини повідомлення ПрАТ Київстар про припинення строку дії оренди за договором від 01.03.2006 № 12/02-2273-ОД з 01.08.2020 є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково не було враховано всі платежі, здійснювані апелянтом після 31.07.2020, судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.

Так, відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору оренди право на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна належить саме орендодавцю (наймодавцю). Будь-які інші особи, у тому числі ті, на користь яких розподіляється частина плати, не наділені правом на отримання неустойки.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30 січня 2024 року по cправі № 904/4921/22.

Господарський суд дослідив питання сплати відповідачем орендної плати (орендодавцю та балансоутримувачу) на підставі п. 3.6 договору, у тому числі за період з серпня 2020 по червень 2023. Враховуючи припинення дії договору 31.07.2020, сплачена орендна плата орендодавцю (позивачу) в розмірі 339 553,31 грн. з серпня 2020 по червень 2023 фактично є частиною неустойки за позадоговірне користування майном та підлягає зарахуванню в рахунок сплати неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України.

Водночас, аргументи скаржника про невідповідність нарахування неустойки, і неврахування цього судом першої інстанції, знайшли своє підтвердження.

Зокрема, за розрахунком позивача, ним нарахована неустойка у спірний період за умовами договору, тобто в кожному наступному місяці з урахуванням індексу інфляції.

Натомість, неустойка передбачена ст. 785 ЦК України не є грошовим зобов`язанням за договором у формі плати за користування майном, а є мірою відповідальності, яка застосовується до орендаря, що не виконав своєчасно майнове зобов`язання за договором, тому до неустойки не може застосовуватися індекс інфляції, який за своєю природою є компенсацією втрат орендаря від знецінення грошових коштів, які орендар має сплачувати з метою виконання грошового зобов`язання (орендна плата) за користуванням майном під час дії договору.

Тому, з моменту припинення договору вже не може формуватися сума орендної плати, за умовами договору, оскільки у орендаря виникає майнове зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю і у разі його не повернення орендодавець має право застосувати неустойку як спосіб забезпечення майнового зобов`язання.

Відтак, орендодавець при розрахунку неустойки мав взяти суму орендної плати, яка була нарахована за останній місяць оренди, як базову (фіксовану), і не застосовувати щомісячну індексацію до базової орендної плати, після припинення договору.

Так, орендна плата за липень 2020 року (оскільки Договір оренди припинив дію 31.07.2020 року це останній місяць оренди) становила 14 835,69 грн.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України, нарахована позивачем за серпень 2020 року - червень 2023 року, мала би становити 1 038 498,30 грн. (розрахована наступним чином 35 місяців прострочення в поверненні майна * 14 835,69 грн. орендної плати за останній місяць, коли діяв договір * 2).

Колегія суддів висновує, що підставно заявленою сумою неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 698 944,99 грн. (1 275 737,27 грн. (неустойка нарахована з урахуванням щомісячного інфляційного збільшення) 237 238,97 грн. (інфляційне збільшення) 339 553,31 грн. (орендна плата, сплачена позивачу після 31.07.2020)).

Доводи скаржника про безпідставність нарахування позивачем пені в сумі 41,27 грн. не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у неповерненні об`єкта оренди з 24.02.2022, враховуючи вимоги органів державної влади щодо забезпечення функціонування комунікаційних мереж і надання послуг в умовах воєнного стану, відхиляються як необґрунтовані.

Так, строк дії спірного договору припинився 31.07.2020.

Про припинення договору відповідач був повідомлений листом позивача №11-02-04623 від 26.08.2020, докази направлення якого містяться у матеріалах даної справи.

Відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні (зволіканні із прийняттям майна з оренди) суду не надав.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після 31.07.2020.

Апеляційний господарський суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" з нерухомого майна, що належить до державної власності - частина даху гуртожитку 30,0 м.кв., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.116 на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ст. 785 ЦК України) є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення у відповідній частині (щодо суми неустойки, що підлягає стягненню).

Судові витрати.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам (за майновою вимогою, оскільки тільки в цій частині рішення змінено).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832; вул. Дегтярівська, буд. 53, м. Київ, 03113) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945; вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000) неустойку у розмірі 698 944,99 грн., пеню у розмірі 41,27 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 13 168,80 грн., видати наказ.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/4481/23 залишити без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" 4 270,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.05.2025

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін