Рішення

від 28.04.2025 по справі 914/454/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2025 Справа № 914/454/25

За позовом: Шептицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача: Белзької міської ради

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство»

третя особа: Державна екологічна інспекція у Львівській області

про: стягнення 37499,11грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025, справу №914/454/25 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 26.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

07.03.2025 від відповідача до суду надійшов відзив.

10.03.2025 від прокуратури до суду надійшов лист, до якого для огляду долучені оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

13.03.2025 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 27.04.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, за фактом незаконної самовільної рубки чотирьох дерев породи дуб у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство».

За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України встановлено, що у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» виявлено незаконну рубку 4 сухостійних дерев породи дуб звичайний.

02.10.2020 в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 проведено огляд місця події, яким зафіксовано незаконну порубку 4 дерев породи дуб, а саме: у кварталі №59 виділ 29 та у кварталі №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство». Згідно з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства ДП «Рава-руське лісове господарство» від 02.10.2020, проведеного провідним інженером охорони лісу, виявлено незаконну порубку дерев породи дуб звичайний у ДП «Рава-Руське ЛГ» Хлівчанського лісництва у квартал №58 та квартал №59. Згідно вказаного акту, діаметр незаконно зрубаних дерев пня дуба становить: 56 см, 65см, 52 см, 73 см. Відтак шкода лісовому господарству завдана незаконною порубкою вказаних дерев, згідно зазначеного акту становить 48 338,97 грн (шкода розрахована згідно Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу»).

Вказаний факт незаконної порубки також зафіксований у польовій відомості ДП «Рава-Руське лісове господарство».

Окрім цього, 17.12.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 слідчим ВП №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області та за допомогою сертифікованих приладів обміру - рулетки, проведено огляд місця події. Зокрема, констатовано кількісні обміри пнів, а саме: у кварталі №59 виділ 29 Хлівчанського лісництва філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено 1 пень породи дуб діаметром 54 x 52 см (сухостійне). Також у кварталі №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва ДП «Рава-Руське лісове господарство» виявлено пні у кількості 3 одиниць, а саме: 1 пень породи дуб діаметром 54 x 60 см, сухостійне; 1 пень породи дуб діаметром 70 x 66 см, сухостійне; 1 пень породи дуб, діаметром 74 x 80 см, сухостійне.

Як зазначено в позові в межах кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди. 20.12.2024 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу слідчого СВ ВП №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області скеровано лист №06-4458 із розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок вчинення незаконної рубки дерев породи дуб у кварталі №59 виділу 29 та кварталі №58 виділі 17 Хлівчанського лісництва філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України», розрахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Відповідно до розрахунку Інспекції, розмір завданої шкоди становить 37499,11грн.

За повідомленням прокуратури особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем Державним підприємством «Рава-Руське лісове господарство». Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Рава-Руське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992450) припинено.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі ДП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі ДП «Ліси України» діє Філія «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 44955594, місцезнаходження: Україна, 80316, Львівська обл., Львівський р-н, місто Рава-Руська, вул.Володимира Великого, будинок 99.

Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №972 «Про припинення Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код 44768034).

На базі ДП «Рава-Руське лісове господарство» створено філію «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України». Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №972 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство».

Згідно з інформацією філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» №599/21.23-2024 від 19.12.2024 наданої на запит окружної прокуратури щодо місцезнаходження земельної ділянки, на якій було виявлено незаконну порубку 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва ДП «Рава-Руське лісове господарство» встановлено, що квартал №59 Хлівчанського лісництва ДП «Рава-Руське лісове господарство» знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4624888200:26:000:0001; квартал №58 Хлівчанського лісництва ДП «Рава-Руське лісове господарство» знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4624888200:26:000:0001.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 4624888200:25:000:0001 площею 960,186 га та земельна ділянка кадастровий номер 4624888200:26:000:0001 га площею 970,1528 га перебуває в постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Вказані земельні ділянки є державною власністю, а квартал №59 виділ 29 та квартал №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва ДП «Рава-Руське лісове господарство» знаходиться в межах Белзької територіальної громади Львівської області.

Зважаючи на зазначене, прокуратура вважає, що обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням покладених на Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» обов`язків та допущенням незаконної порубки, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 37499,11грн, має бути покладено на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство»

Спір виник внаслідок заподіяння шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про стягнення 37499,11грн збитків.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Белзької міської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.

Разом з тим, в запитах окружної прокуратури від №14.58/03-22-172вих-25 від 13.01.2025, №14.58/03-22-666вих-25 від 11.02.2025 поінформовано Белзьку міську раду Львівської області про факт незаконної самовільної рубки чотирьох дерев породи дуб у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва філії ДП «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України», що знаходяться на території Белзької міської ради Львівської області та про завдану шкоду в розмірі 37499,11грн. У відповідь міська рада повідомляла, що не зверталася з позовною заявою до Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство» / Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» про відшкодування збитків. При цьому Белзька міська рада не планує звертатися до відповідача про стягнення зазначеної шкоди, у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень Белзька міська рада немає можливості самостійного забезпечення подання позовів до суду з даного питання та просить забезпечити представництво інтересів Белзької територіальної громади в особі Белзької міської ради Шептицькою окружною прокуратурою.

19.02.2025 прокуратура повідомила міську раду про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень наданих ст.ст.23,24 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач заперечив проти позову та просив застосувати позовну давність з огляду на таке.

На виконання ст. 19 Лісового кодексу України відповідач вживав всіх необхідних заходів для забезпечення охорони лісових насаджень, зокрема, здійснював регулярні обходи території, встановлював охоронні знаки та співпрацював з правоохоронними органами. Проте, попри це, запобігти незаконній порубці не вдалося через відсутність можливості постійного контролю за великою територією лісових масивів. Порубка була здійснена невідомими особами, які діяли незаконно та без відома відповідача.

Відповідач звернув увагу, що незаконну порубку чотирьох дерев породи дуб було виявлено працівниками лісової охорони, про яку лісничим Хлівчанського лісництва одразу 02.10.2020 було повідомлено Сокальське відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області. На підтвердження долучено копію Витягу з ЄРДР номер кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020.

За твердженням відповідача вказана обставина виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на постійного лісокористувача, працівники якого виявили та задокументували факт незаконної рубки дерев у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 Хлівчанського лісництва та скерували відповідні матеріали до національної поліції для початку досудового розслідування, встановлення винних у незаконній рубці осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Щодо подання позову прокуратурою відповідач зазначив, що сам факт того, що Белзька міська рада у листі на відповідь на лист прокуратури не заперечує щодо можливості звернення Шептицької окружної прокуратури до суду, не є належною та достатньою підставою та, як наслідок, і виключним випадком, відповідно до якого прокурор може звернутись із цим позовом до суду в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень. Прокурором не доведено неможливість або відсутність можливості Белзької міської ради, звернутись з відповідним позовом, оскільки орган місцевого самоврядування, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернулась прокуратура, має підстави та можливість самостійно захищати свої права, у той час як прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим таким органом або відсутності у нього процесуальної дієздатності.

Щодо позовної давності відповідач вказав, що незаконна порубка дерев була виявлена 02 жовтня 2020 року, згідно з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства. Таким чином, на думку відповідача, строк позовної давності обчислюється з цієї дати. Натомість позовна заява була подана у 2025 році, тобто, з моменту виявлення порушення минуло більше трьох років.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, позивачем, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відновлення законності у прикордонній смузі.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить стягнути завдані збитки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" нераціональним використанням державних ресурсів.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Белзської міської ради в суді відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" суд враховує наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст.15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).

Відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч.3 п.7 ст.29 та ч. 1 п. 4 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Як встановлено судом, територія кварталу №59 виділ 29 та кварталу №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», в межах яких виявлено факти незаконної порубки деревини, перебуває у адміністративно-територіальних межах Белзької територіальної громади. Отже, Белзька міська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, а факт невідшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу даним лісопорушенням, призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, відтак, порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органами прокуратури.

З наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що уповноваженим органом не здійснювався захист інтересів держави у цих спірних правовідносинах, а відтак, ним належним чином доведені підстави для звернення з відповідним позовом до суду.

Підставою для звернення Шептицької окружної прокуратури з позовом стали матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140310000502 від 03.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки лісових насаджень на території Жовнівського старостинського округу Бережанської міської територіальної громади Тернопільського району, а саме у кварталі 26 виділу 8 лісових насаджень Козівського лісництва ДП «Бережанське ЛМГ» - 33 дерев.

За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 2 ЛК України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЛК України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями статті 63 та пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 ЛК України).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 ЛК України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі як постійного лісокористувача.

Згідно з пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечено факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача; факт відкриття Сокальським відділом поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Львівській області 03.10.2020 кримінального провадження №12020140310000502 на підставі повідомлення лісничого Хлівчанського лісництва про виявлення незаконної рубки 4 дерев породи дуб. На даний час триває досудове розслідування, жодній особі у межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.

Станом на 03.10.2020, тобто на момент вчинення порубки дерев у кварталі №59 виділ 29 та у кварталі №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва, відповідач у справі Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» діяв на підставі Статуту. В подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" та наказу № 972 від 04.11.2022 Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» реорганізовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов`язків останнього.

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" діє на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №34 від 06.02.2025, відповідно до якого Підприємство засноване на державній власності, створено відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26 жовтня 2022 року "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (пункт 1.1 Статуту).

Відповідно до пункту 3.2.2 Статуту, одним з основних напрямків діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок та іншого шкідливого впливу, а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пункт 3.2.3 Статуту).

Згідно з пунктом 3.2.4 Статуту, одним з напрямків діяльності підприємства також є ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Підприємство в порядку, встановленому законодавством, цим статутом та внутрішніми документами, має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами (пункт 4.8 Статуту).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №2124 від 26.12.2022 затверджено Положення про філію "Рава-Руське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Положення), відповідно до п.1.1 якого Філія є відокремленим підрозділом Підприємства без права статусу юридичної особи.

Пунктом п.2.1 положення визначено, що Філія створена з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.

Предметом діяльності Філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п. п. 2.2.1 - 2.2.4. Положення).

Таким чином, ДП «Ліси України» в особі філії "Рава-Руське лісове господарство" є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, уповноваженим на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування спірними об`єктами права державної власності з метою забезпечення у процесі лісокористування збереження життєздатності лісового середовища та його біологічного різноманіття, збереження лісів, що становлять природоохоронну цінність, постійне, невиснажливе лісокористування, раціональне та ефективне використання лісових ресурсів.

Здійснюючи вищевказану діяльність з охорони та захисту лісів, ДСГП «Ліси України», не лише повинно забезпечувати попередження погіршення стану та виникнення небезпеки для здоров`я людей, а й сприяти реалізації прав громадян на безпечне для життя і здоров`я довкілля, закріплених у статті 50 Конституції України.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав №322737644 від 14.02.2023 земельну ділянку площею 9710,1528 га за кадастровим номером 4624888200:26:000:0001 передано у постійне користування Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034) на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №1329/0/5/21 від 28.12.2021. Державну реєстрацію цього речового права здійснено 27.10.2022 із внесенням запису до Реєстру за №65264685.

Матеріалами справи підтверджено, що на вказаній земельній ділянці було виявлено незаконну порубку 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17, що підтверджено протоколом огляду місця події від 17.12.2024, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 02.10.2020. Тобто, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДП «Ліси України» в особі філії "Рава-Руське лісове господарство", яке в розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.

Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії "Рава-Руське лісове господарство", як постійний лісокористувач має обов`язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.

Факт незаконної порубки 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва свідчить, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено.

Згідно з матеріалами справи, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи; активну участь у документальному оформленні даного правопорушення природоохоронного законодавства, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, - відхиляються як необґрунтовані, оскільки такі не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Отже, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов`язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд відзначає таке.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено наявними у справі належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- актом огляду місця вчиненого правопорушення лісового законодавства від 02.10.20220, складеним за участю представника відповідача- інженера охорони лісу Ю.М.Домінік,

- протоколом огляду місця події від 17.12.2024, складеним слідчим СВ ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області С.Б.Шевчук за участю головного лісничого філії "Рава-Руське лісове господарство" А.Я.Булик, за участі головних спеціалістів відділу державного екологічного нагляду ПЗФ, лісів та рослинного світу державних інспекторів з ОНПС Львівської області А.В.Гуцола Т.О.Пастушківа в присутності понятих. В протоколі відображено кількість виявлених пнів зрубаних дерев породи «дуб», визначено діаметр пнів, визначено чи дерево незаконно зрубане тощо;

- матеріалами досудового розслідування;

- розрахунком розміру шкоди, здійсненим Державною екологічною інспекцією у Львівській області, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, виявлених у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу становить 37499,11грн.

Розрахунок розміру шкоди проведено відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» з врахуванням примітки 1 (плодові дерева) та примітки 2 (сухостійність).

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Львівській області як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №925/382/17 від 19.09.2018 зазначено, що розрахунок збитків, проведений Державною екологічною інспекцією, визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить як зазначалося вище, про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 та постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20).

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечено, що філія «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене підприємство.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу у відповідних межах, заходи з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з`ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

А тому, суд констатує, що покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Підставою позову у справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДП «Рава-Руське лісове господарство» (правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі Філії «Рава-Руське лісове господарство»), яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутність вини відповідачем не доведено. Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДП «Рава-Руське лісове господарство» внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов`язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.

На підставі поданих доказів слід зазначити, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими, позовні вимоги прокурора до відповідача є обґрунтованими та неспростованими, підтвердженими належними доказами, а тому шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 37499,11грн підлягає відшкодуванню.

Стосовно позовної давності слід зазначити таке.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Оскільки, метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто, тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.

У цій справі суд встановив, що позивач зазначав про те, що Фонд комунального майна не був зареєстрований, як юридична особа, тобто був неналежним орендодавцем, керівник товариства Микитин А.І. довідалась про це 07 квітня 2017 року з наданої відповіді Архівного відділу Львівської міської ради від 07 квітня 2017 року за № 110003-338.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Позивачу стало відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову після звернень прокуратури, починаючи з січня 2025 року.

У відзиві відповідач просив застосувати позовну давність для вирішення цієї справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також слід зазначити, що 24.02.2022 підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Зважаючи на заявлену позовну давність та заявлені вимоги позивача про стягнення шкоди, суд звертає увагу на правовий висновок вказаний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі N 127/15672/16-ц про обмеження останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, позов пред`явлений в період дії запровадженого карантину та воєнного стану, відтак в суду відсутні правові підставі для застосування позовної давності в цьому спорі.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (80316, Львівська область, Львівський район, місто Рава-Руська, вулиця Володимира Великого, 99, ідентифікаційний код 44955594) на користь Белзької міської ради Львівської області (80062, Львівська область, Шептицький район, місто Белз, вулиця Домініканська,1, ідентифікаційний код 04056144) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 37 499,11 грн.

3.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (80316, Львівська область, Львівський район, місто Рава-Руська, вулиця Володимира Великого, 99, ідентифікаційний код 44955594) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2 422,40 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.05.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ