Рішення

від 05.05.2025 по справі 917/320/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2025 Справа № 917/320/25

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 39635639, м. Кременчук Полтавської області, вул. Покровська, 14)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ: 25392923, 37043, Полтавська область, Пирятинський район, шлях Київ -Харків, корпус 134 км)

про стягнення 28 418,77 грн

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУП» , в якому просить стягнути заборгованість за Договором №58 від 02.10.2023 у сумі 28 418,77 грн., у тому числі: 20 623,20 грн основного боргу, 6 351,95 грн. пені, 1 443,62 грн. штрафу.

Ухвалою від 03.03.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/320/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.03.2025 відповідач надав суду відзив, за мотивами якого просить у позові відмовити повністю.

31.03.25 від позивача надійшли відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/320/25.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем 02.10.2023 було укладено Договір №58.

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у 2023 році відповідно до умов, зазначених в Договорі, поставити (передати) Замовнику Дизельне паливо код за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (ДК 021:2015 09134200-9 Дизельне паливо) (далі Товар) на АЗС з використанням Талону на пальне на відпуск Товару, а Замовник зобов`язується приймати у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

Згідно п. 1.2. Договору перелік АЗС (Додаток 1 до Договору), на яких здійснюється передача Товару на підставі цього Договору, надається Постачальником та залежить від технічних можливостей Постачальника здійснювати відпуск Товару на АЗС з використанням Талону на пальне.

Згідно п. 1.3. Договору талон на пальне являється безготівковою формою відпуску Товару, обов`язковий до приймання на АЗС, які здійснюють продаж нафтопродуктів в межах України, є документом встановленого зразка. Талон на пальне надає право Замовнику або Довіреній особі Замовника отримати Товар на АЗС Постачальника.

Максимальний номінал Талона на пальне 20 літрів.

Згідно п. 1.3. Договору строк дії Талону на пальне у відповідності до умов цього Договору становить 12 (дванадцять) місяців з моменту підписання Сторонами видаткової накладної (накладної) з обов`язковим продовженням терміну на наступні 12 (дванадцять) місяців у разі заміни невикористаних Замовником Талонів на пальне, строк дії яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості у спосіб, визначений Сторонами.

Згідно п. 3.1. Договору кількість Товару складає: дизельне паливо (Євро 5) 2300 літрів.

Згідно п. 4.1. Договору ціна Договору становить: 121 624,00 грн. (Сто двадцять одна тисяча шістсот двадцять чотири гривні нуль копійок) з ПДВ.

Згідно п. 4.2. Договору ціна за одиницю Товару: 52,88 грн. з ПДВ.

Згідно п. 5.2. Договору документом що підтверджує прийом-передачу Товару (Талони на пальне) за цим Договором, є підписані Сторонами видаткові накладні.

Згідно п. 6.1. Договору загальний строк (термін) поставки (передачі) Товару: Постачальник передає у власність Замовнику Товар (Талони на пальне) в строк: з моменту укладання Договору протягом 15 календарних днів, на умовах цього Договору.

Згідно п. 6.4. Договору Постачальник гарантує заміну (в термін до 10 робочих днів) невикористаних Замовником Талонів на пальне, строк яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості, або продовження їх дії на строк, визначений в Договорі.

Згідно п. 7.3.7. Договору постачальник зобов"язаний замінити невикористані Замовником Талони на пальне, строк дії яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості, або продовження строку їх дії у спосіб, визначений Сторонами та Договором.

Відповідно до Розділу 8 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та Договором.

Згідно п. 8.2. Договору за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню, у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно п. 11.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором та виконання Постачальником гарантійних зобов`язань стосовно заміни Талонів на пальне строк дії яких закінчився та відпуску Товару за Талонами на пальне на АЗС до повного виконання.

П.12.10 Договору визначено, що передача своїх обов`язків за цим Договором третій стороні без наявності письмового погодження між Сторонами не допускається.

Додатком 1 до Договору № 58 від 02.10.2023 року визначено перелік АЗС на яких здійснюється відпуск палива по талонам: 1. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 67. Назва АЗС УКРНАФТА; 2. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Велика набережна, буд.2-А. Назва АЗС УКРНАФТА; 3. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Герасимовича Академіка, буд. 58-А. Назва АЗС УКРНАФТА; 4. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 43. Назва АЗС УКРНАФТА; 5. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 32. Назва АЗС УКРНАФТА.; 6. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Горішні Плавні, вул. Дніпровська, буд. 11. Назва АЗС УКРНАФТА; 7. Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Підгірне, вул. Ломоносова, 127. Назва АЗС УКРНАФТА; 8. Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с. Піщане, вул. Київська, 267-А. Назва АЗС УКРНАФТА.

Як стверджує позивач та підтверджує відповідач:

- відповідно до видаткової накладної № Рн-231009/011 від 09.10 2023 Відповідач передав Позивачу Талони на 1300 літрів на загальну суму 68 744,00 грн. На виконання п 5.1 Договору кошти за Талони Позивачем були перераховані платіжною інструкцією № 591 18.10.2023.

- відповідно до видаткової накладної № Рн-231009/012 від 23.10.2023 Відповідач передав Позивачу Талони на 1000 літрів на загальну суму 52 880,00 грн. На виконання п.5.1 Договору кошти за Талони Позивачем були перераховані платіжною інструкцією № 640 25.10.2023.

- враховуючи, що термін дії не використаних талонів по накладній № Рн-231009/012 від 23.10.2023 закінчився 29.03.2024, Позивач звернувся до Відповідача (лист від 12.04.2024 № 01-14/100) з проханням здійснити обмін протермінованих талонів.

- 17.05.2024 Позивач передав Відповідачу Талони на 740 літрів на загальну суму 39 131,20 грн, але Відповідач повернув після обміну Талони на 350 літрів на загальну суму 18 508,00 грн, про що було підписано акт обміну талонів від 17.05.2024.

Факт передачі талонів та часткового їх обміну (у кількості, що зазначена позивачем у позові) визнаються обома сторонами.

При цьому, позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви про стягнення заборгованості Відповідач не повернув Талони на 390 літрів на загальну суму 20 623,20 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №58 від 02.10.2023 у сумі 28 418,77 грн., у тому числі: 20 623,20 грн основного боргу, 6 351,95 грн. пені, 1 443,62 грн. штрафу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на таке:

- Відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед Позивачем по Договору № 58 від 02.10.2023 року та постав йому товар у передбачений цим Договором строк і у передбаченій кількості, та з боку Позивача жодних претензій щодо отриманого за вищевказаними видатковими накладними товару не було, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

- ТОВ «Гарант Ойл Групп» не є емітентом скреч - карток (талонів) бренду «UKRNAFTA», таким емітентом є ТОВ «Укрнафта-Постач» (код ЄДРПОУ 43012009), яке є власником та користувачем мережі АЗС «UKRNAFTA».

Отже саме ТОВ «Укрнафта-Постач», на виконання договірних обов`язків по укладеним з ТОВ «Гарант Ойл Групп» договорам, здійснює ідентифікацію відповідних талонів, здійснює їх адміністрування, активацію, пролонгацію дії та відпускає по ним паливо з власної мережі АЗС під брендом «UKRNAFTA».

Саме через протиправні дії/бездіяльність ТОВ «Укрнафта-Постач» при не подовжені та відсутності обміну прострочених талонів бренду «UKRNAFTA», виник спір у даній справі №917/320/25, і всі спроби ТОВ «Гарант Ойл Групп» мирно вирішити таку ситуацію з емітентом талонів були марними.

У Рішенні №910/10029/24 від 05.02.2025 року суд встановив протиправні дії ТОВ «Укрнафта-Постач» щодо невиконання своїх договірних зобов`язань перед ТОВ «Гарант Ойл Групп» по укладеним та діючим договорам, зокрема, щодо ігнорування звернень ТОВ «Гарант Ойл Групп» про заміну або продовження строку дії протермінованих талонів, про відмову відпускати паливо по талонам, або про повернення сплачених за них коштів.

- оскільки ТОВ «Гарант Ойл Групп» вчиняє всі можливі дії для належного виконання умов укладеного з ЦНАП Договору № 58 від 02.10.2023 року, тому стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у розмірі 6 351,95 грн. та штрафу у розмірі 1 443,62 грн. є безпідставним, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

- нарахування пені та штрафу на підставі п. 8.2. Договору є безпідставним, так само як і обґрунтування кількості днів прострочення (308 днів).

У відповіді на відзив позивач навів додаткові доводи в обгрунтування вимог.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору, враховуючи права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Документи, які містяться у матеріалах справи, вказують, що відповідно до видаткової накладної № Рн-231009/011 від 09.10 2023 Відповідач передав Позивачу Талони на 1300 літрів на загальну суму 68 744,00 грн., а відповідно до видаткової накладної № Рн-231009/012 від 23.10.2023 Відповідач передав Позивачу Талони на 1000 літрів на загальну суму 52 880,00 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що Позивач для обміну передав Відповідачу Талони на 740 літрів на загальну суму 39 131,20 грн, але Відповідач повернув після обміну Талони на 350 літрів на загальну суму 18 508,00 грн, про що було підписано акт обміну талонів від 17.05.2024.

Вказані обставини визнаються обома сторонами.

При цьому, позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви про стягнення заборгованості Відповідач не повернув Талони на 390 літрів на загальну суму 20 623,20 грн.

У відзиві відповідач вказує, що з доданих Позивачем до Позову Видаткових накладних, яка підписані сторонами, вбачається, що він повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед Позивачем по Договору № 58 від 02.10.2023 року та постав йому товар у передбачений цим Договором строк і у передбаченій кількості, та з боку Позивача жодних претензій щодо отриманого за вищевказаними видатковими накладними товару не було, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Суд не може погодитися з твердження відповідача про повне та належне виконання своїх зобов`язань перед Позивачем по Договору № 58 від 02.10.2023 року, оскільки:

- згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у 2023 році відповідно до умов, зазначених в Договорі, поставити (передати) Замовнику Дизельне паливо код за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (ДК 021:2015 09134200-9 Дизельне паливо) (далі Товар) на АЗС з використанням Талону на пальне на відпуск Товару, а Замовник зобов`язується приймати у власність Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

- згідно п. 1.3. Договору талон на пальне являється безготівковою формою відпуску Товару, обов`язковий до приймання на АЗС, які здійснюють продаж нафтопродуктів в межах України, є документом встановленого зразка. Талон на пальне надає право Замовнику або Довіреній особі Замовника отримати Товар на АЗС Постачальника.

- відповідно до пункту 6.2.- 6.3. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Замовнику Товар на умовах EXW - АЗС (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил - по тлумаченню термінів «Інкотермс-2010»), місце поставки: Україна, м. Кременчук, вул. Покровська, 14 (Талони на пальне); АЗС - у м. Кременчуці, до Полтавській області та України (крім тимчасово окупованих територій) (Додаток 1 до Договору). Постачальник зобов`язується, поставити Товар шляхом здійснення заправки автотранспорту Замовника на АЗС Постачальника. Заправка автотранспорту на АЗС Постачальника здійснюється на підставі Талона на пальне встановленого зразка, які є підставою для відпуску з Д3C вказаного у Талоні на пальну об`єму і марки Товару. Постачальник не може передати Замовнику Товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в Талоні на пальне.

- в матеріали позовної заяви позивачем надано докази, про що свідчить саме про отримання позивачем Талонів на пальне, та повернення після обміну Талонів на 350 літрів на загальну суму 18 508,00 грн, про що було підписано акт обміну талонів від 17.05.2024.

- згідно п. 7.3.7. Договору постачальник зобов"язаний замінити невикористані Замовником Талони на пальне, строк дії яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості, або продовження строку їх дії у спосіб, визначений Сторонами та Договором.

- докази повернення відповідачем Талонів на 390 літрів на загальну суму 20 623,20 грн. станом на звернення позивачем до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та дату ухвалення рішення матеріали справи не містять.

- відповідач у відзиві сам зазначає, що з метою продовження строку дії або заміни отриманих від ЦНАП талонів на Дизельне паливо бренду «UKRNAFTA», ТОВ «Гарант Ойл Групп» неодноразово зверталось до ТОВ «Укрнафта-Постач» з відповідними запитами та листами проте відповіді на такі звернення отримано так і не було. Крім того не було повернуто і кошти сплачені за пальне, яке не було отримано по талом бренду «UKRNAFTA». Саме через протиправні дії/бездіяльність ТОВ «Укрнафта-Постач» при не подовжені та відсутності обміну прострочених талонів бренду «UKRNAFTA», виник спір у даній справі №917/320/25, і всі спроби ТОВ «Гарант Ойл Групп» мирно вирішити таку ситуацію з емітентом талонів були марними.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов"язань по договору не спростував. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов договору не проведено заміну Талонів на 390 літрів на загальну суму 20 623,20 грн. з урахуванням вартості на дату придбання.

Разом з тим, суд враховує, що у позові позивач не ставить вимогу про проведення заміни Талонів на 390 літрів на загальну суму 20 623,20 грн., зазначаючи про наявність заборгованості на загальну суму 20 623,20 грн.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 924/1473/15, та у п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 про те, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як зазначено вище, у цій справі позивач предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором №58 від 02.10.2023 у розмірі 20 623,20 грн, що фактично є вартістю товару.

Суд приймає до уваги, що якщо з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Велика палата Верховного Суду у постанові у справі № 662/397/15-ц вказала, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, є складовою класичного принципу jura novit curia. ВП ВС наголосила, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Адже згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Натомість відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.55, 124 Конституції. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що вище встановлено факт порушення відповідачем умов договору поставки щодо нездійснення заміни талонів.

При цьому, згідно п. 11.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків, до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором та виконання Постачальником гарантійних зобов`язань стосовно заміни Талонів на пальне строк дії яких закінчився та відпуску Товару за Талонами на пальне на АЗС до повного виконання.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ч. 1 ст. 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 2 статті 612 ЦК України).

Подання позову про стягнення заборгованості за Договором №58 від 02.10.2023 у розмірі 20 623,20 грн, що фактично є вартістю товару, який відповідач у порушення умов договору не замінив, свідчить про відмову позивача від взятого на себе відповідачем зобов`язання щодо заміни талонів.

Суд враховує, що відповідач у відзиві повідомив, що "...ТОВ «Гарант Ойл Групп» не є емітентом скреч - карток (талонів) бренду «UKRNAFTA», таким емітентом є ТОВ «Укрнафта-Постач» (код ЄДРПОУ 43012009), яке є власником та користувачем мережі АЗС «UKRNAFTA».

Отже саме ТОВ «Укрнафта-Постач», на виконання договірних обов`язків по укладеним з ТОВ «Гарант Ойл Групп» договорам, здійснює ідентифікацію відповідних талонів, здійснює їх адміністрування, активацію, пролонгацію дії та відпускає по ним паливо з власної мережі АЗС під брендом «UKRNAFTA».

Так між ТОВ «Гарант Ойл Групп» та ТОВ «Укрнафта-Постач» (код ЄДРПОУ 43012009) укладено кілька договорів поставки, зокрема, Договір поставки № 01/02/27/23 від 27.02.2023 року, на умовах якого Відповідач придбав талони бренду «UKRNAFTA» на Дизельне паливо, які в подальшому були поставлені ЦНАП по Договору № 58 від 02.10.2023 року.

Тому, з метою продовження строку дії або заміни отриманих від ЦНАП талонів на Дизельне паливо бренду «UKRNAFTA», ТОВ «Гарант Ойл Групп» неодноразово зверталось до ТОВ «Укрнафта-Постач» з відповідними запитами та листами проте відповіді на такі звернення отримано так і не було. Крім того не було повернуто і кошти сплачені за пальне, яке не було отримано по талом бренду «UKRNAFTA».

Також необхідно повідомити, що ТОВ «Укрнафта-Постач» вчиняє протиправні дії щодо односторонньої відмови від зобов`язань по укладеним з ТОВ «Гарант Ойл Групп» договорам, зокрема, не відповідає на чисельні звернення, не продає нові талони, не продовжує строк дії протермінованих талонів бренду «UKRNAFTA» та не повертає сплачені кошти за не отримане по таким талонам паливо. На підтвердження цього надаємо копію Листа ТОВ «Укрнафта-Постач» №307 від 29.05.2024 року.

Отже, саме через протиправні дії/бездіяльність ТОВ «Укрнафта-Постач» при не подовжені та відсутності обміну прострочених талонів бренду «UKRNAFTA», виник спір у даній справі №917/320/25, і всі спроби ТОВ «Гарант Ойл Групп» мирно вирішити таку ситуацію з емітентом талонів були марними...".

Вказане свідчить про відсутність у відповідача можливості виконати заміну Талони на 390 літрів на загальну суму 20 623,20 грн.

Наведені вище обставини свідчать про те, що обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (стягнення вартості талонів, що не були замінені відповідачем, які з урахуванням приписів ст.612 ЦК України фактично є збитками) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач докази на спростування обставин, наведених у позові, не надав.

Його посилання на протиправні дії/бездіяльність ТОВ «Укрнафта-Постач» у даному випадку не може підставою для відмови у позові, оскільки будь-яка господарська діяльність Відповідача та його взаємовідносини з третіми особами не мають впливати на виконання взятих на себе за Договором зобов`язань.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 20 623,20 грн., у зв"язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, що за розрахунком позивача станом на 31.01.2025 складає 6 351,95 грн та штрафу за прострочення понад 30 днів, що за розрахунком позивача складає 1 443,62 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню, у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф, посилаючись на п. 8.2 Договору, та вказав, що вартість товару, з якого допущено прострочення складає 20 623,20 грн (39 талонів номіналом 10 літрів та вартістю на момент закупівлі 52,88 грн), дата виникнення прострочки - 30.03.2024.

Виходячи з цього, за розрахунком позивача, сума пені станом на 31.01.2025 складає 6 351,95 грн (20 623,20 грн х 0,1% х 308 днів) та сума штрафу за прострочення понад 30 днів складає 1 443,62 грн (20623,20 грн х 7%).

Суд враховує, що згідно п. 6.4. Договору Постачальник гарантує заміну (в термін до 10 робочих днів) невикористаних Замовником Талонів на пальне, строк яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості, або продовження їх дії на строк, визначений в Договорі. Згідно п. 7.3.7. Договору постачальник зобов"язаний замінити невикористані Замовником Талони на пальне, строк дії яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості, або продовження строку їх дії у спосіб, визначений Сторонами та Договором.

Позивач визначає дату виникнення прострочки - 30.03.2024, вказуючи, що термін дії не використаних талонів по накладній № Рн-231009/012 від 23.10.2023 закінчився 29.03.2024. При цьому, також зазначає про звернення до Відповідача (лист від 12.04.2024 № 01-14/100) з проханням здійснити обмін протермінованих талонів.

Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з позовом позивач не надає у матеріали справи протермінованих талонів для підтвердження терміну їх дії. Вказане свідчить про відсутність можливості у суду з"ясувати дату виникнення порушення строків виконання зобов`язання Постачальником.

Крім того, суд зауважує, що сам п. 6.4. Договору, яким визначено, що Постачальник гарантує заміну (в термін до 10 робочих днів) невикористаних Замовником Талонів на пальне, строк яких закінчився, на інші Талони на пальне такого ж номіналу та кількості, або продовження їх дії на строк, визначений в Договорі, не має чіткої вказівки на те, з якої саме дати має обраховуватися термін до 10 робочих днів для заміни невикористаних Замовником Талонів на пальне, строк яких закінчився. Відсутня така вказівка і у п. 7.3.7. Договору, у якому визначене зобов"язанння постачальника замінити невикористані Замовником Талони. Інші умови договору також не дають суду можливості визначити початок строку прострочення зобов"язання відповідача.

Щодо наданих позивачем листів (вимог, звернень до відповідача) суд зазначає, що з огляду на відсутність доказів їх направлення/вручення відповідачу, вони не є належними доказами підтвердження звернення до відповідача як з вимогою про заміну талонів, так і з вимогою повернути сплачені кошти за талони, що не були замінені.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Велика Палата Верховного Суду в п.п.75, 80 постанови від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що «неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.»

За змістом ч.1 ст.14, ч.1 ст.74, ч.2 ст.80, п.5 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164 ГПК України подання суду доказів є обов`язком, а не правом позивача як особи, що висуває певні вимоги.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та штрафу суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

З огляду на зазначене вище, з врахуванням відсутності у матеріалах справи талонів та з огляду на зміст умов договору щодо обміну та відповідальності за невиконання зобов"язань за договором, у суду відсутня можливість перевірити поданий позивачем розрахунок пені та штрафу, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, у зв"язку із чим вимоги про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 20 623,20 грн. є обгрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2197,39 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ: 25392923, 37043, Полтавська область, Пирятинський район, шлях Київ -Харків, корпус 134 км) на користь Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 39635639, м. Кременчук Полтавської області, вул. Покровська, 14) суму 20 623,20 грн., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 2197,39 грн.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.