Ухвала від 05.05.2025 по справі 922/836/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"05" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/836/24 (922/581/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватне підприємство "Гранд Кристалл" до Державна податкова служба України , Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень в межах справи про банкрутство ПП "Гранд Кристал"

керуючий санацією - арбітражний керуючий Шуба Володимир Іванович

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2024 у справі №922/836/24:

Введено процедуру санації боржника Приватного підприємство "ГРАНД КРИСТАЛ" до 31.12.2025.

Призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого Шубу Володимира Івановича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора №467 від 15.03.2013 року).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

24.02.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ПП "Гранд Кристал" до Державної податкової служби України та до Головного управління ДПС у Харківській області в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області від 22.10.2024 року № 18447, яким вирішено питання про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, та зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.01.2025 року за № 12360450/37578878, від 27.12.2024 року за № 12280179/37578878, та від 27.12.2024 року за № 12280178/37578878, та зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні на контрагента Товариство з обмеженою відповідальністю Кристалл (ІПН 370927720350, код ЄДРПОУ 37092778) № 1 від 09.12.2024 року на операцію постачання на загальну суму 26722,79 грн., в тому числі ПДВ 4453,80 грн., № 1 від 08.11.2024 року на операцію постачання на загальну суму 40466,80 грн., в тому числі ПДВ 6741,12 грн., та № 3 від 19.11.2024 року на операцію постачання на загальну суму 57347,46 грн., в тому числі ПДВ 9557,91 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 позовну заяву передано для розгляду судді Прохорову С.А. в провадженні якого знаходиться справа №922/836/24 про банкрутство Приватного підприємства "Гранд Кристалл".

Ухвалою від 10.03.2025 відкрито провадження у справі №922/836/24 (922/581/25). Постановлено розгляд справи здійснювати в межах справи № 922/836/24 про банкрутство Приватного підприємства Гранд Кристалл за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.03.2025 Державною податковою службою України подано до суду заяву (вх. №6814 про закриття провадження у справі.

25.03.2025 від Головного управління ДПС у Харківській області надійшла до суду заява (вх. №7492) про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву (вх. №7496).

31.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7964).

21.04.2025 від Головного управління ДПС у Харківській області надійшли додаткові пояснення (вх. №9841).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд зазначає наступне.

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/836/24 про банкрутство ПП «Гранд Кристал».

В межах справи про банкрутство ПП «Гранд Кристал» звернулось до суду з позовною заявою до ДПС, ГУ ДПС у Харківській області області з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень комісій регіонального рівня про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, зобов`язання ДПС зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Гранд Кристал» оскаржує рішення комісій регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, про відповідність платника критеріям ризиковості а також просить суд зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

Тобто, позовні вимоги ПП «Гранд Кристал» щодо скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, про відповідність платника критеріям ризиковості та зобов`язання ДПС зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН є немайновими вимогами.

В розрізі даного аспекту, суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, якою Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього правового висновку щодо юрисдикції справ за участі боржника та органу державної влади:

"64. За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платників податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Геркулес».

65. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від указаних висновків з таких міркувань.

66. Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

67. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

68. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

69. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

70. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

71. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

72. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

73. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

74. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

75. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

76. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

77. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

78. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

79. Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

80. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

81. У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

82. Як установили суди попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Київської області від 02 жовтня 2015 року порушено провадження у справі № 911/3456/15 про банкрутство ТОВ «РГК», ухвалою цього ж суду від 17 квітня 2018 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «РГК», а постановою від 05 липня 2016 року у справі № 911/3456/15 ТОВ «РГК» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

83. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

84. Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

85. Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

86. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII.

87. Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

88. За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

89. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

90. Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

91. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

92. Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

93. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

94. Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

95. Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

96. Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

97. При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

98. Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

99. ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

100. Отже, податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

101. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 указала, що пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, як і стягнення інфляційних втрат і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних втрат та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі (пункт 44).

102. З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.".

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.05.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022, скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022, провадження у справі № 908/1957/21 (908/3544/21) закрито у зв`язку з підсудністю даної справи адміністративному суду.

Таким чином, спір про оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про оскарження рішення щодо відповідністі платника критеріям ризиковості, зобов`язання ДПС зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН є публічно-правовим спором з огляду на суб`єктний склад, зміст та характер правовідносин, що виникли саме за наслідком здійснення суб`єктом владних повноважень власне державно-управлінських рішень шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що складені ПП «Гранд Кристал» як платником податку на додану вартість.

Від так, з огляду на вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду розгляд справи № 922/836/24 (922/581/25) слід здійснювати виключно за правилами адміністративного судочинства в суді адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №922/836/24 (922/581/25) за позовом ПП "Гранд Кристал" до Державної податкової служби України та до Головного управління ДПС у Харківській області.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 42, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №922/836/24 (922/581/25) за позовом ПП "Гранд Кристал" до Державної податкової служби України та до Головного управління ДПС у Харківській області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання - 05.05.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяС.А. Прохоров