Постанова від 01.05.2025 по справі 904/4728/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/4728/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді Чус О. В., Дармін М. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове будівництво 2019»</a>

до Дніпровської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д»,

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним,

1. Короткий зміст судових рішень

1.1. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4728/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове будівництво 2019»</a> (далі - ТОВ «Нове будівництво 2019») до Дніпровської міської ради про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення Дніпровської міської ради від 23.06.2021 № 180/8 «Про передачу земельної ділянки по вул. Шинній, 21 (Шевченківський район) в оренду ТОВ «Ренова-Д», по фактичному розміщенню будівель та споруд»; визнання недійсним договору оренди землі, що укладений між Дніпровською міською радою та ТОВ «Ренова-Д» від 15.03.2024; скасування державної реєстрації з одночасним припиненням іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133, номер запису про інше речове право: 54152785.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на те, що об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674752712101), який належить йому на праві приватної власності знаходиться саме на земельній ділянці ( в межах земельної ділянки ), яка спірним рішенням Дніпровської міської ради передана в оренду ТОВ «Ренова-Д». У зв`язку з наданням Відповідачем дозволу на затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передання ТОВ «РЕНОВА-Д» земельної ділянки площею 1,3200 га (кадастровий номер 1210100000:02:267:0133), по вул. Шинній, 21 в оренду строком на десять років, по фактичному розміщенню будівель та споруд відбувається порушення прав Позивача на користування його нерухомим майном, а також позбавлення його гарантованого законом права оформити право користування земельною ділянкою, на якій розміщене його майно.

1.2. ТОВ «Нове будівництво 2019» звернулося до господарського суду із заявою про забезпечення позову та просило заборонити Дніпровській міській раді та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання, зміни опису або характеристик, тощо щодо земельної ділянки площею 1,3200 га за кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2486646912020).

Заявник зазначив, що наявні об`єктивні ризики перетворення, забудови, зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, ТОВ «Нове будівництво 2019». 23.06.2021 Дніпровською міською радою прийняте рішення № 180/8 «Про передачу земельної ділянки по вул. Шинній, 21 (Шевченківський район) в оренду ТОВ «РЕНОВА-Д» по фактичному розміщенню будівель та споруд. На підставі цього рішення між ТОВ «Ренова-Д» та Дніпровською міською радою 15.03.2024 укладено Договір оренди. Заявник зазначає, що надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Ренова-Д» є грубим порушенням норм чинного законодавства України, оскільки на цій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна заявника, що підтверджується Висновком експерта № 74-24 від 30.08.2024.

1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала мотивована тим, що за даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 163802042) від 16.04.2019 року ТОВ «НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019» є власником 100% об`єкту нерухомого майна: автостоянки. Опис: літ-1 будівля вартової площею 6.0 кв.м; літ №1,2 огорожі площею 515, 0 кв.м; Літ І замощення площею 4129, 0 кв.м, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, будинок 21а. Державний реєстратор: приватний нотаріус Павловська Г.О. Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область.

Зазначені відомості, зокрема, підтверджені відповіддю № 888858 від 06.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою на запит суду.

За даними висновку експерта з питань судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 74-24 від 30.08.2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 (адреса земельної ділянки вулиця Шинна, 21а, м. Дніпро), яка надана в оренду ТОВ «РЕНОВА-Д», розташований об`єкт нерухомого майна автостоянка, що належить ТОВ «НОВЕ БУДІВНИЦТВО 2019».

Водночас, зі змісту Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.04.2024 року (номер інформаційної довідки 374224988) земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 передана в оренду з 15.03.2024 по 15.03.2034, орендар ТОВ «РЕНОВА-Д», орендодавець Дніпровська міська рада. Опис об`єкта: земельна ділянка 1,3200 га по фактичному розміщенню будівель та споруд по вул. Шинній, 21.

Зазначені відомості підтверджені відповіддю № 888893 від 06.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, висновок експерта містить адресу розташування об`єкту нерухомого майна заявника, яка відрізняється від адреси, зазначеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а земельна ділянка знаходиться за іншою адресою, ніж це зазначено у висновку № 74-24 від 30.08.2024.

Зазначаючи у висновку адресу розташування нерухомого майна, належного заявнику: вулиця Шинна, 21а, м. Дніпро експерт не міг не встановити, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься адреса: вулиця Шинна, 21а, м. Дніпропетровськ - а не м. Дніпро), а у Витягу стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 зазначена адреса: вул. Шинна, 21.

Суд критично оцінив наданий № 74-24 від 30.08.2024 та відхилив його як такий, що протирічить доказам (документам), які були надані експерту для оцінки, дослідження та висновку 15.07.2024.

Подане суду рішення (в копії) без номеру та без дати Дніпровської міської ради про надання ТОВ «РЕНОВА-Д» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною її цільового призначення) суд відкидає у якості доказу, як таке, що в силу статті 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є неналежним доказом, оскільки це рішення стосується земельної ділянки за адресою:туп. Запорізький, 5 Шевченківський район.

Зазначаючи у заяві про забезпечення позову про рішення Дніпровської міської ради №180/8 від 23.06.2021, заявник не надав його суду для оцінки, а тому зміст цього рішення може бути оцінений як доказ лише на предмет вірогідності. Отже за даними заяви про забезпечення позову рішення Дніпровської міської ради №180/8 від 23.06.2021 стосується земельної ділянки по вул. Шинній, 21.

З огляду на те, що заявник підтвердив, що рішення містить іншу адресу розташування (вул. Шинна, 21), то суд встановив, що це рішення не стосується адреси за якою розміщено нерухоме майно, яке належить заявнику (вул. Шинна, 21 а).

На думку суду, у цій справі заходи забезпечення позову не можуть бути вжиті, оскільки відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову.

1.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі № 904/4728/24 скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено.

Постанова аргументована тим, що з предмету спору вбачається, що позов стосується земельної ділянки №1210100000:02:267:0133, на якій, за твердженням позивача, розміщене його майно, стосовно якої він має намір оформити право користування. У разі задоволення позову та одночасного здійснення будь-яких реєстраційний дій щодо спірної земельної ділянки, під час розгляду справи в суді, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Наявність такого ризику загрожує порушеним правам позивача, з метою захисту яких подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити право за ТОВ, у випадку реєстрації земельної ділянки третьою особою, унеможливить виконання рішення суду. Зазначене, у свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного користувача та виникненню нового спору.

При цьому, такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на спірну земельну ділянку не обмежує власника та користувача у праві користування вказаною земельною ділянкою, а буде обмежено лише можливість здійснювати відчуження та реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. ТОВ «Ренова-Д» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі № 904/4728/24.

Скаржник стверджує, що апеляційним судом не наведено жодних обґрунтувань щодо застосування заборони здійснення поділу та об`єднання, зміни опису або характеристик, тощо щодо земельної ділянки площею 1,3200 га за кадастровим номером 1210100000:02:267:0133, також апеляційний суд не навів в чому полягає ефективність захисту оспорюваних прав заявника у цей спосіб.

Апеляційний господарський суд не вказав яке право буде неможливо поновити за позивачем, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 в автоматичному порядку не перейде до позивача ані на праві власності, ані на праві користування. Поза увагою суду залишилося те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 сформована саме під об`єктами нерухомого майна третьої особи - «Ренова-Д».

Апеляційний суд не навів обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів із предметом заявлених позовних вимог, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб, не здійснив аналізу, яким чином невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, ураховуючи заявлені позовні вимоги.

Крім того, спір у цій справі носить немайновий характер та не підлягає примусовому виконанню, що, у свою чергу спростовує неможливість виконання чи ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції порушив норми статті 136, частини четвертої статті 137 ГПК України, оскільки вжив заходи забезпечення позову, які не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, порушують справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2019 у справі № 902/483/18 в аспекті адекватності заходу забезпечення, співвідношення виду такого заходу, його співмірності та збалансованості.

2.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. У зв`язку із перебуванням судді Мачульського Г. М. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025, для розгляду справи № 904/4728/24 визначено колегію суддів у складі Волковицька Н. О., Міщенко І. С., Могил С. К. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.2. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

За змістом статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.

3.4. Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції звернув увагу на ключові аспекти які стосуються обставин звернення із заявою про забезпечення позову. Зокрема, апеляційний господарський суд зауважив, що з предмету спору вбачається, що позов стосується земельної ділянки № 1210100000:02:267:0133, на якій, за твердженням позивача, розміщене його майно, стосовно якої він має намір оформити право користування. У разі задоволення позову та одночасного здійснення будь-яких реєстраційний дій щодо спірної земельної ділянки, під час розгляду справи в суді, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З наведеного вбачається, що позивач акцентував увагу на обставинах, які можуть вплинути на ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову. У свою чергу, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що наявність такого ризику загрожує порушенню правам позивача, з метою захисту яких подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити право за ТОВ, у випадку реєстрації земельної ділянки третьою особою, унеможливить виконання рішення суду. Зазначене, у свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного користувача та виникненню нового спору.

У спірних правовідносинах, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач звернувся за захистом свого права на отримання земельної ділянки під належним йому нерухомим майном. Саме оскаржуючи договір оренди цієї земельної ділянки ТОВ «Нове будівництво 2019» заявило про необхідність забезпечення позову, а тому помилковими є доводи скаржника про невстановалення судом апеляційної інстанції вказаних обставин.

Водночас, доводи скаржника про те, що поза увагою суду залишився факт формування земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 сформована саме під об`єктами нерухомого майна третьої особи - «Ренова-Д», як і обставини можливого переходу права на таку земельну ділянку до позивача стосуються розгляду справи по суті. Так, саме внаслідок дослідження та встановлення вказаних обставин у суду будуть наявні підстави для висновку про обґрунтованість позову і, відповідно, можливість його задоволення чи відмови у його задоволенні.

Крім того, у контексті принципів співмірності, адекватності, справедливого балансу, апеляційний господарський суд окремо наголосив, що застосовані заходи забезпечення позову обмежують лише можливість здійснювати відчуження та реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна.

Доводи скаржника про те, що спір у цій справі носить немайновий характер та не підлягає примусовому виконанню, що, у свою чергу спростовує неможливість виконання чи ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, не впливають на обставини встановлення судом апеляційної інстанції ключових ознак які дають підстави для висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Водночас, апеляційний господарський суд також акцентував увагу на тому, що заявлені вимоги стосуються ефективного захисту порушених прав у розумінні статті 136 ГПК України.

Верховний Суд вважає, що обраний вид забезпечення позову є достатнім та співмірним стосовно заявлених позовних вимог; він не призведе до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідача та інших осіб, адже не зумовлює вирішення спору по суті, має тимчасовий характер та не позбавляє таких осіб права на здійснення підприємницькою діяльністю, отримання доходів, не перешкоджає займатися господарською діяльністю як такою взагалі, натомість як вжиття такого заходу забезпечення позову забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності; у наведеному випадку наявний зв`язок між вжитим заходом забезпечення позову та предметом позову.

Водночас Верховний Суд зауважує, що суд як з власної ініціативи, так і за вмотивованим клопотанням учасники справи, не позбавлений права, передбаченого положеннями статті 145 ГПК України, щодо скасування заходів забезпечення позову.

3.5. Таким чином, доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не підтвердилися, а тому відсутні підстави для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 904/4728/24.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

4.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренова-Д» залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 904/4728/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил