Ухвала

від 05.05.2025 по справі 903/43/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/43/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши заяву ОСОБА_1

про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2025

у справі № 903/43/22 Господарського суду Волинської області

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123 261 672,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі № 903/43/22 заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду в частині ОСОБА_6 - задоволено; позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині вимог до ОСОБА_6 - залишено без розгляду; у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_6 - відмовлено.

Постановою від 14.01.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі № 903/43/22.

20 січня 2025 року ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 у справі № 903/43/22 повністю.

23 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22.

Ухвалою від 10.02.2025 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_9 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом уточнення вимог касаційної скарги стосовно того які судові рішення оскаржуються та стосовно того які повноваження, передбачені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатом касаційного перегляду.

Скаржнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвалою від 10.02.2025 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом уточнення вимог касаційної скарги відповідно до вказівок, викладених Судом у цій ухвалі.

Скаржниці роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

12 лютого 2025 року на адресу Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додана касаційна скарга (уточнена) на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22. У вказаній касаційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду в частині ОСОБА_6 .

14 лютого 2025 року на адресу Суду від ОСОБА_9 надійшли доповнення до касаційної скарги від 20.01.2025 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22. У вказаних доповненнях ОСОБА_9 уточнив, що в касаційному порядку ним оскаржуються ухвала Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22, які він просить скасувати і "передати справу за встановленою підсудністю для продовження розгляду.".

Ухвалою від 03.03.2025 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 903/43/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині залишення без розгляду позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_6 .

Також ухвалою від 03.03.2025 Верховний Суд, зокрема, повернув касаційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22 в частині відмови у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_6 на підставі частини 2 статті 304 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвали про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції та включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. Цією ж ухвалою Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 903/43/22 за касаційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині залишення без розгляду позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_6 .

Тобто Верховним Судом у справі № 903/43/22 постановлено дві ухвали від 03.03.2025.

01 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Баранця О. М. від розгляду справи № 903/43/22.

Ухвалою від 01.04.2025 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Баранця О. М. від розгляду справи № 903/43/22.

Постановою від 01.04.2025 Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22 залишив без змін.

24 квітня 2025 року на адресу Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки у судовому рішенні, в якій заявниця просить виправити описку в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 903/43/22 змінивши в абзаці 7 описової частини рішення словосполучення "Ухвалою від 03.03.2025 Верховний Суд повернув касаційну скаргу ОСОБА_9 …" на "Ухвалою від 03.03.2025 Верховний Суд прийняв касаційну скаргу ОСОБА_9 та відкрив касаційне провадження…". В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що після ознайомлення з ухвалою Суду від 01.04.2025, якою розглянуто заяву про відвід судді Баранця О. М. від розгляду справи № 903/43/22, нею виявлено описку у судовому рішенні. Так, ОСОБА_1 зауважує, що суд касаційної інстанції зазначив: "Ухвалою від 03.03.2025 Верховний Суд повернув касаційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22 в частині відмови у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_6 . Відкрив касаційне провадження у справі № 903/43/22 за касаційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині залишення без розгляду позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_6 .". Однак, за твердженням ОСОБА_1 , єдине судове рішення, яке винесено 03.03.2025, була ухвала про відкриття касаційного провадження у справі № 903/43/22 і саме така інформація наявна в електронному кабінеті її адвоката Кучерова І. А. та в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Водночас Верховний Суд не ухвалював у справі № 903/43/22 рішень про повернення касаційної скарги ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025. Таким чином ОСОБА_1 вважає, що має місце очевидна описка в судовому рішенні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 903/43/22, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу.

Отже, правила цієї статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути у ньому допущені помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 904/10956/16).

Тобто описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто, виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення. Суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, не вправі змінювати суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).

Як вже зазначалося вище, у справі № 903/43/22 було подано дві касаційні скарги: від ОСОБА_9 та від ОСОБА_1 . Верховний Суд у справі № 903/43/22 постановив дві ухвали від 03.03.2025, якими, зокрема:

- відкрив касаційне провадження у справі № 903/43/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині залишення без розгляду позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_6 ;

- повернув касаційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 903/43/22 в частині відмови у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступництва спадкоємців ОСОБА_6 ; відкрив касаційне провадження у справі № 903/43/22 за касаційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині залишення без розгляду позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_6 .

Обидві ухвали Верховного Суду від 03.03.2025 у справі № 903/43/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.03.2025, а також доставлені в Електронний кабінет, зокрема, ОСОБА_1 04.03.2025 о 21:01, що підтверджується відповідними довідками про доставку в кабінет Електронного суду, сформованими автоматизованою системою документообігу суду КП "ДСС".

За таких обставин, доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування необхідності виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 903/43/22, є помилковими та спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 903/43/22.

Суд також вважає за потрібне зауважити, що частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку пунктом 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.

Частиною 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Керуючись статтями 234, 235, 243 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 903/43/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова