Ухвала від 30.04.2025 по справі 759/11208/23

УХВАЛА

30 квітня 2025 року

місто Київ

справа № 759/11208/23

провадження № 14-46зц25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Погрібного С. О.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

ознайомилась із заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про оскарження надання неякісної медичної допомоги, стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМКЛ № 7), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

(далі - ДОЗ КМДА), у якому просив:

- визнати дії з надання медичної послуги - допомоги з тотального ендопротезування обох колінних суглобів КМКЛ № 7 під керівництвом ДОЗ КМДА - неякісними;

- зобов`язати відповідачів відшкодувати матеріальну шкоду у сумі 1 000 000,00 грн;

- зобов`язати відповідачів відшкодувати моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.

2. Рішенням від 02 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, Святошинський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

3. Ухвалою від 11 квітня 2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визнав неподаною та повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року. Суд роз`яснив, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

4. ОСОБА_1 18 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду заяву, у якій просить переглянути ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2025 року та направити справу на новий розгляд.

5. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у прийнятті заяви потрібно відмовити та повернути її заявникові з огляду на такі міркування.

6. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України й зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 і частина друга статті 19 Конституції України).

7. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду

(частина перша статті 36, пункти 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 згаданого Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

9. Судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України).

10. Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.

11. Порядок подання касаційної скарги врегульовано в ЦПК України, згідно із частиною першою статті 391 якого касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

12. Відповідно до статей 393, 394 ЦПК України повноваження прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження має Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Відкриття касаційного провадження передбачає перевірку правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання, зокрема й сплати судового збору та дотримання строків на касаційне оскарження.

13. Порядок передання справи до Великої Палати Верховного Суду врегульований у частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України (параграф 3 глави 2 розділу V «Касаційний розгляд» ЦПК України). Згідно з наведеними правилами саме після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду до Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.

14. Процесуальний закон не передбачає перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень Верховного Суду, постановлених у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (крім перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами відповідно до глави 3 розділу V ЦПК України), оскільки зазначені рішення є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають, а також не передбачає вирішення учасником справи питання про передачу Великій Палаті Верховного Суду на розгляд цивільної справи за межами повноважень, передбачених ЦПК України.

15. Отже, через те, що чинне законодавство не передбачило такої можливості, немає правових підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду поданої ОСОБА_1 заяви, тому у її прийнятті потрібно відмовити та повернути заявнику. Така відмова не порушує право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки він реалізував право на оскарження судового рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

16. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, параграф 36).

17. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуть для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, параграф 53).

18. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Також обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо немає «пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, параграф 57; рішення від 21 вересня 1994 року

у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, параграф 65).

19. Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, параграф 53).

20. Звернення до Великої Палати Верховного Суду спрямоване на перегляд рішення суду касаційної інстанції, коли немає для цього визначеної процесуальним законом підстави та можливості. Такий перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

У прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 7» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про оскарження надання неякісної медичної допомоги, стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити та повернути її заявнику разом із доданими до заяви документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. О. Погрібний

Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко

О. Л. Булейко М. В. Мазур

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова О. В. Ступак

М. І. Гриців І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

Н. В. Шевцова