Рішення

від 24.04.2025 по справі 554/11661/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 24.04.2025Справа № 554/11661/24 Провадження № 2/554/257/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Савченко Л.І.

при секретарі Титаренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громадив особіПолтавської міськоїради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, Управління державноїавтомобільної інспекціїУМВС Українив Полтавськійобласті, ОСОБА_4 ,яка дієв своїхінтересах таінтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнанняправа власностіза набувальноюдавністю,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи було уточнено, до Територіальної громадив особіПолтавської міськоїради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , визначивши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління державноїавтомобільної інспекціїУМВС Українив Полтавськійобласті, ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,2 кв.м., яка складається з кімнати 13,7 кв.м, кімнати 14,3 кв.м, кухні 11,5 кв.м, вбиральня 0,7 кв.м. та на частину коридору площею 4,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 2001 року і по теперішній час проживає та вільно користується квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до виписки з протоколу №4, виданої Полтавським ОР ДПС ДАІ від 28.02.2001 року, ОСОБА_1 виділено службове житло по АДРЕСА_3 . У даній квартирі, відповідно до довідки УДАІ УМВС України в Полтавській області №162 від 01.05.2024 року, проживають та зареєстровані ОСОБА_1 , 1966 року народження, ОСОБА_4 , 1978 року народження, ОСОБА_6 , 1999 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження. Вказана квартира перебуває на балансі УДАІ УМВС України в Полтавській області. Листом від 10.04.2024 року №160, УДАІ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у зв?язку з ліквідацією УДАІ УМВС України в Полтавській області постало питання щодо зняття з балансу УДАІ УМВС вищезазначеного житлового будинку шляхом його списання відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2016 року N? 301. З цією метою в Управлінні створена комісія зі списання будинку з балансу УДАІ УМВС, до складу якої включено співвласників будинку. Квартира АДРЕСА_4 , в якій зареєстрований ОСОБА_1 , йому не належить на праві приватної власності. Позивача повідомлено, що після списання з балансу УДАІ УМВС житлового будинку, зазначена квартира має залишитися на балансі, а в зв?язку з ліквідацією підрозділу УМВС підлягає передачі до комунальної власності міста. УДАІ УМВС в Полтавській області не має правовстановлюючих документів на будинок, відсутні також акти про передачу їх будинку на баланс УДАІ УМВС України в Полтавській області, а також у балансоутримувача відсутня комісія, яка б займалась оформленням у приватну власність житла. Позивач вказує, що проживає та зареєстрований з 06.04.2001 року по сьогоднішній день в квартирі за вищевказаною адресою, добросовісно, відкрито, безперервно володіє майном та утримує дане майно, сплачує комунальні послуги та веде домашнє господарство. Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 40,2 кв.м., складається з кімнати розміром 13,7 кв.м, кімнати 14,3 кв.м, кухня розміром 11,5 кв.м та вбиральні 0,7 кв.м. Також, позивач зазначив, що коридор розміром 4,3 кв.м., перебуває у загальному користуванні з сусідами квартири АДРЕСА_5 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Квартира АДРЕСА_1 , має окремий вхід, а тому визнання права власності на вказаний об`єкт за позивачем не перешкоджає реалізації прав інших мешканців будинку.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

15 листопада 2024 року від відповідача Територіальної громадив особіПолтавської міськоїради до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 . Представник відповідача вважає, що єдиним правом, яким наразі наділений позивач, є право користування спірною квартирою. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б факт невизнання, оспорення або порушення відповідачем у справі права користування позивачем квартирою АДРЕСА_1 . Представник відповідача зазначає, що позивач всупереч існуючому правовому порядку пред`явив вимогу щодо визнання права власності за набувальною давністю на службове приміщення, ігноруючи приписи Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, яке затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 р. № 37. Згідно норм чинного законодавства, наймач службового житла набуває право користування ним на відповідних умовах і з відповідними обмеженнями встановленими приписами вище вказаного Положення, що унеможливлює застосування до виниклих правовідносин ст. 344 ЦПК України. Представник відповідача зазначає, що підставою добровільного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність , виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Представник відповідача вказує, що у правовідносинах, які є предметом спору, відсутні ознаки набуття позивачем права власності на житлове приміщення володіння ним, оскільки він набув користування відповідною квартирою і саме на підставі вказаного правового титулу проживає у ній на даний час (а.с.42-46).

28 лютого 2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій збільшені позовні вимоги в частині визнання права власності за набувальною дівністю на частину коридору та визначено співвідповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.87-89).

Ухвалою суду від 28 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.107).

Від позивача ОСОБА_7 до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити (а.с.131). Представник позивача ОСОБА_8 прохала розглядати справу без її участі (а.с.105).

Представник відповідача Територіальної громадив особіПолтавської міськоїради Дзюбло О.І. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.132).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надіслали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, зазначили, що позовні вимоги визнають в повному обсязі (а.с.129,130).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , надіслали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, зазначили , що позовну заяву підтримують та просили її задовольнити (а.с.121,123).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління державноїавтомобільної інспекціїУМВС Українив Полтавськійобласті, у судове засіданні не з`явився.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд вирішив судовий розгляд проводити у відсутність сторін, враховуючи положення ст.ст.211,223 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З копії виписки з протоколу №4, виданої Полтавським ОР ДПС ДАІ від 28.02.2001 року, вбачається, що старшині підрозділу ОСОБА_1 виділено службове житло (а.с.92).

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 04 листопада 1999 року Полтавським РВУМВС України в Полтавській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній з 06.04.2001 р. зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 6-7).

З копії довідки УДАІ УМВС України в Полтавській області №162 від 01.05.2024 року вбачається, що вона видана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Будинок барачного типу знаходиться на балансі УДАІ УМВС України в Полтавській області. На даній площі проживають чотири особи: ОСОБА_1 , 1966 року народження, ОСОБА_4 , 1978 року народження, ОСОБА_6 , 1999 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження (а.с.12).

Листом заступника начальника ліквідаційної комісії УДАІ УМВС Є.Богдана від 10.04.2024 р. № 160 ОСОБА_1 повідомлено, що на балансі Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області перебуває багатоквартирний 6-квартирний житловий будинок (гуртожиток барачного типу)за адресою АДРЕСА_3 .У зв?язку з ліквідацією УДАІ УМВС України в Полтавській області постало питання, щодо зняття з балансу УДАІ УМВС вищезазначеного житлового будинку шляхом його списання відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2016 року N? 301. З цією метою в Управлінні створена комісія зі списання будинку з балансу УДАІ УМВС, до складу якої включено співвласників будинку. Зазначено, що відповідно до пункту 10 вищеназваного Порядку у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку. Ураховуючи, що квартира АДРЕСА_4 , в якій Ви зареєстровані, не належить Вам на праві приватної власності, після списання з балансу УДАІ УМВС житлового будинку, зазначена квартира має залишитися на балансі, а в зв?язку з ліквідацією підрозділу УМВС підлягає передачі до комунальної власності міста (а.с.11).

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор» 02.05.2024 р. вбачається, що технічний паспорт виготовлено на ім`я ОСОБА_1 (а.с.13-15).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2018 року (справа № 554/6126/17) позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи- Управління майном комунальної власності у Полтавській області, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Управління автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, Полтавська міська рада Виконавчий комітет Управління майном, Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання права власності та виділ в натурі частини будинку та господарчих будівель і спорудзадоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках по 3/50 частини право власності на такі приміщення: в основній частині житлового будинку літ. «А-1» приміщення кімнати кухня 3-1 площею 7,3 кв.м., кімната 3-2 площею 11,7 кв.м., кімната 3-3- площею 15,2 кв.м., коридор 3-4 площею 2,1 кв.м., Уі частина коридору 1У площею 2,15 кв.м., загальна площа складає 38,45 кв.м., сарай літ «Г», погріб літ «г», навіс літ «г1», літній душ літ. «г2», гараж літ. «В», сарай літ. «Е», сарай літ «Ф», погріб літ «ф», 1/6 частина вбиральні літ. «П».

Виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такі приміщення: в основній частині житлового будинку літ. «А-1» приміщення кімнати кухня 3-1 площею 7,3 кв.м., кімната 3-2 площею 11,7 кв.м., кімната 3-3- площею 15,2 кв.м., коридор 3-4 площею 2,1 кв.м., Vі частина коридору 1У площею 2,15 кв.м., загальна площа складає 38,45 кв.м., сарай літ «Г», погріб літ «г», навіс літ «г1», літній душ літ. «г2», гараж літ. «В», сарай літ. «Е», сарай літ «Ф», погріб літ «ф», 1/6 частина вбиральні літ. «П», що складають 3/25 частини житлового будинку , господарчих будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визначення часток у праві спільної сумісної власностізадоволено повністю.

Визнано право власності у праві спільної часткової власності з іншими співвласниками частку у праві спільної часткової власності з іншими співвласниками -за ОСОБА_19 37/200 частини, ОСОБА_20 -37/200 у праві спільної часткової власності на такі приміщення за адресою АДРЕСА_3 в будинку літ.»Ж-1» : коридор розміром 7,8 кв.м, кімната 13,4 кв.м, кухня 7,5 кв.м, ванна 3.1 кв.м, вбиральня 1.1 кв.м, кімната 12,3 кв.м, веранда 7,8 кв.м, кімната 13,9 кв.м, кімната 14,6 кв.м, коридор 7,3 кв.м, кімната 7.8 кв.м, загальною площею 96,6 кв.м., сарай літ. «Є» розміром 25,8 кв.м, сарай літ. «є» розміром 8.9 кв.м, погріб літ. «є-1» розміром 5,3 кв.м, загальною площею 96,6 кв.м.

Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_21 -29/200 частини, ОСОБА_22 -29/200 частини на такі приміщення в будинку літ. «Ж-1» які складається з кімнат житловою площею 12,2 кв.м, 13,2 кв.м, 13,1 кв.м, тамбур 6,0 кв.м, санвузол 4,5 кв.м, коридор 10,0 кв.м, кухня 11,4 кв.м, кладова 3,6 кв.м, загальна площа 74.0 кв.м, господарчі будівлі і споруди сарай площею 10,6 кв.м, сарай літ «Ю1», навіс літ «Н» розміром 7,1 за адресою АДРЕСА_3 . Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_23 -21/300 частини, ОСОБА_15 -21/300 частини, ОСОБА_17 -21/300 частини на приміщення в житловому будинку літ.»Ж-1», що складаються з коридору розміром 4,5 кв.м, кімната розміром 13,4 кв.м, кімната 13,2 кв.м, кухня розміром 8,9 кв.м, ванна розміром 2,5 кв.м, тамбур розміром 3,1 кв.м, загальною площею 45, 6 кв.м, господарчі будівлі сарай літ. «Ю» розміром 19,6 кв.м, погрібом літ «ю» розміром 10,6 кв.м за адресою АДРЕСА_3 .

Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_18 -13/100 частини на приміщення в будинку літ. «Ж-1» передпокій розміром 14, 1 кв.м, кімната 14,1 кв.м, кухня площею 5,6 кв.м, загальна площа 33,8 кв.м за адресою АДРЕСА_3 .

Виділено житловий будинок літ.»Ж-1» з відповідними господарчими господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_3 в самостійний об`єкт нерухомого майна що підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_1 , третя особа-Територіальна громада в особі Полтавської міської ради про визначення розміру частки у праві спільної часткової власності та виділ майна в натурі задоволено повністю.

Визначено, що розмір належної ОСОБА_10 на праві приватної власності частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_3 становить 19/100 та виділити їй в натурі:

- в житловому будинку літ. «А-1» приміщення передпокою 2-1 пл. 7 кв. м, кімнату 2-2 пл. 12, 5 кв. м, кімнату 2-3 пл. 14, 6 кв. м , в добудові літ. «а» приміщення тамбуру Ш пл. 5, 7 кв. м. Загальна площа становить 39, 9 кв. м ( 34, 2 кв. м+5, 7 кв. м), житлова площа - 29, 1 кв. м.

- з господарських будівель та споруд : гараж літ. Л, сарай літ. Л-1, гараж літ. Р, сарай літ. Ш, погріб літ. «ш», 1/6 частину вбиральні літ. П, ворота огорожі № 4, огорожу 5 (а.с.100-102).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із пояснень свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 слідує, що останні знають ОСОБА_1 , як сусіда з 2001 року. ОСОБА_1 , як співробітнику ГАІ УМВС , надали житлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 та за вказаною адресою проживає до цього часу з дружиною та двома синами, сплачує комунальні послуги (а.с.125-128).

Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2статті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідност. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 8Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правиласт.344ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи положення пункту 8Прикінцевих та перехідних положень ЦКпро те, що правиласт. 344 ЦКпро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, щоЦКнабрав чинності з 1 січня 2004 року, положенняст. 344 ЦКпоширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК України, а також ч. 4ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п.9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦивільним кодексом. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом ч.1ст. 344 ЦК Українидобросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно п.5 ч.1ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови)

Отже, враховуючи, що позивачу надано в користування житло за адресою АДРЕСА_2 , де останній проживає понад десять років продовжує відкрито, безперервно володіти вказаною квартирою , поводиться з вказаним житлом, як власник, на дане майно не претендують інші особи, Закон не обмежує і не забороняє таке набуття права власності, як набувальна давність, тому наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю .

Заперечення представника відповідача судом спростовуються з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,2 кв.м., яка складається з кімнати 13,7 кв.м, кімнати 14,3 кв.м, кухні 11,5 кв.м, вбиральня 0,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на частину коридору площею 4,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасниківсправи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання : АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомо.

Відповідач - Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, місце знаходження : 36000 м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної Автомобільної Інспекції УМВС України в Полтавській області, місце знаходження: с. Розсошенці, вул.. Кременчуцька, 2В, код ЄДРПОУ 08682677.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , які діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо.

Суддя Л.І.Савченко