Ухвала

від 05.05.2025 по справі 640/9700/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 травня 2025 року Справа №640/9700/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, 88000; код ЄДРПОУ 43143065) з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №486195-1308-0713 від 30 червня 2018 року, №23139-5413-0713 від 17 липня 2019 року, №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року, №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року, винесені Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання. Вирішено ряд процесуальних питань, зокрема, зазначено, що питання про поновлення строків на звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи.

01 серпня 2022 року Головне управління ДПС України у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, надало до суду відзив на позовну заяву, докази по справі, та заявив клопотання, в якому просив замінити відповідача у справі на правонаступника Головне управління ДПС у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, та залишити без розгляду позовну заяву.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

20 березня 2025 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/9700/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/9700/22 за позовом адвоката Разваляєва Дмитра Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Вирішено ряд процесуальних питань. Замінено відповідача у справі №640/9700/22 на його правонаступника Головне управління ДПС у Закарпатській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (місцезнаходження: вул. Волошина Августина, буд. 52, м. Ужгород, 88000; код ЄДРПОУ ВП 44106694).

23 квітня 2025 року відповідач надав до суду письмові пояснення та докази по справі.

25 квітня 2025 року відповідач надав до суду додаткові пояснення по справі.

Вивчивши матеріали справи №640/9700/22 судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом із цим, суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року у справі №380/7418/22.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату звернення до суду 29 червня 2022 року), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства, а також містить окремі правила та положення для регулювання відносин із захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку.

Зокрема, у статті 56 Податкового кодексу України закріплено окремі положення щодо порядку та процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відтак, 26 листопада 2020 року Верховний Суд у постанові у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Також, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 більш широко виклав новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, які не визначають процесуального строку звернення до суту в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань.

Аналіз статті 102 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

У випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових строків

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №с.

Таким чином, суд зазначає, що на дату звернення позивача із цим позовом до суду 29 червня 2022 року, з метою оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень контролюючого органу про нарахування відповідних грошових зобов`язань без попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), застосовується шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Як вбачається з позовної заяви, 29 червня 2022 року позивач через свого представника звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №486195-1308-0713 від 30 червня 2018 року, №23139-5413-0713 від 17 липня 2019 року, №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року, №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року, винесені Головним управлінням ДПС у Закарпатській області.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №486195-1308-0713 від 30 червня 2018 року, у позовній заяві позивачем зазначено неправильну дату такого рішення від 30 червня 2018 року, надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке вручено останньому 07 серпня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №9050003938689;

- №23139-5413-0713 від 05 червня 2019 року, у позовній заяві позивачем зазначено неправильну дату такого рішення від 17 липня 2019 року, надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся на адресу відправника 17 липня 2019 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання»;

- №3885-5433-0713 від 16 квітня 2020 року надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який останньому вручено 01 червня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №9050000547492;

- №146260-2407-0713 від 09 квітня 2021 року податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся на адресу відправника 15 травня 2021 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Доказів протилежного позивачем та/або його представником суду не надано.

Водночас, представник позивача у позовній заяві заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду та навів підстави, які вважає поважними для поновлення строку звернення до суду.

Так, в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2022 року зазначено, що питання про поновлення строків на звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20.

Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом повинен відраховуватись з 07 серпня 2018 року, з 17 липня 2019 року, з 01 червня 2020 року та 15 травня 2021 року відповідно.

Факт звернення до суду із даним позовом 29 червня 2022 року позивачем (його представником) не оспорюється.

Відтак доводи представника позивача відносно того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачу не вручались (ним не отримувались), та останній з ними ознайомився лише 28 червня 2022 року, спростовано вищенаведеними обставинами.

Підсумовуючи, за результатом вивчення матеріалів справи, є підстави вважати, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На думку судді, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Разом із цим, суд констатує, що після надходження доказів від відповідача, представником позивача не висловлено свою позицію та не надано суду пояснень щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів.

Отже, обґрунтованих причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позовна заява та матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачу (його представнику) необхідно надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 160,161цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху після відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 121, 160, 171, 243 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Визнати неповажними підстави, викладені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, яке заявлено останнім у позовній заяві, та відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

2. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява залишається без розгляду.

5. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя І.С. Молочна