Постанова

від 17.07.2007 по справі 2-а-614/2007

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-а-614

Справа  № 2-а-614

                                                                                                   2007 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇІНИ

17 липня  2007 року                                       Ялтинський  міський 

суд АР Крим

в складі:                      головуючого - Бондаренко

Г.М.;

                                   при  секретарі - Муравської О.С.

розглянувши  у відкритому 

судовому  засіданні  в залі 

суду  в  м. 

Ялті  адміністративну справу за

позовною заявою  ОСОБА_1  до Республіканського комітету з охорони

культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим “про визнання неправомірними дії

суб'єкта владних повноважень”, -      

В С Т А Н О В И В:

Позивачка

звернулась до суду з позовом у якому просить суд визнати недійсним висновок

Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим

№ 10637 від 19 жовтня 2006 року про неможливість відводу земельної ділянки

площею 0,0621 га, розташованою за адресою: м. Ялта, смт.Кореїз, микрорайон «

Чатал- Коъая»  , житловий  комплекс « Самота» , для будівництва та

обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень та

зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим видати

висновок про можливість відводу вказаної земельної ділянки за вказаною адресою

та для вказаної нею мети.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що негативний висновок Комітету обґрунтований

Постановою Уряду Автономної республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року,

яка на даний час не відповідає та суперечить положенням Закону України „Про

місцеве самоврядування”, „Про охорону культурної спадщини”, іншим  нормативним актам, а значить не підлягає

застосуванню. До того ж дії відповідача суперечать висновкам відповідних

установ щодо відведення їй земельної ділянки.

Представник

відповідача у судовому засіданні  позов

не визнав , та

пояснив,   що  при дачі висновку позивачу про

неможливість  відводу  земельної 

ділянки Комітет керувався 

Постановою Уряду АРК № 330 

від  16  листопада 

1995  року, якою затверджено

опорний історико-архітектурний план та комплексне охоронне зонування

пам'ятників  історії, культури  і природи 

адміністративного району  „Великої

Ялти”.На момент  прийняття  вказаної Постанови до повноважень Уряду  входило 

прийняття  рішень про встановлення

зон охорони пам'ятників. Крім того , пояснив , що аркуш 14 , тому № 4  історіко - архітектурного опорного плану  смт. Кореїз 

містить  опис зони  охоронюваного ландшафту № 18  і режим 

використання території, площею 42,5 га . Відповідно до встановленого

режиму  охорони нове  будівництво на даній території

заборонено  

Вислухавши

представника позивачки , представника відповідача ,вивчивши матеріали справи,

дослідив докази надані сторонами, суд приходить до наступного.

            Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції

про захист прав і основних свобод людини (4 листопада 1950  року), ратифікованою Верховною радою України

17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і

обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального

обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий  і 

відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім

судом, встановленим  законом.

     Складовою частиною справедливого

судочинства є доступ до процедури з усіма 

атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів державної

влади. Це означає, що рішення Комітету по охороні культурної спадщини

Автономної  Республіки Крим не може бути

остаточним і підлягає судовому контролю.

     Конвенція про захист прав і основних свобод

людини є складовою частиною 

загальнонаціонального законодавства України.

     Згідно 

ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються  судом.

     Це означає, що суд не може відмовити у

правосудді, якщо громадянин України, 

іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи

порушені або  порушуються, створено або

створюються перешкоди  для  їх 

реалізації , або  мають  місце інші ущемлення прав та свобод.

     Положення Конвенції та Конституції України

з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства

України про завдання адміністративного 

судочинства.

     Рішенням 49 сесії 4-го скликання

Кореїзської селищної Ради від 14 березня 

2006  року № 2939, ОСОБА_1 надано

дозвіл на виконання проекту відводу земельної ділянки площею 0,0621 га,

розташованою за адресою:  м. Ялта,

смт.Кореїз, микрорайон « Чатал- Коъая»  ,

житловий комплекс « Самота»

Відповідно

до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки

погоджується із землекористувачем, органом по земельним ресурсам,

природоохоронним і санітарно - епідеміологічним органами, органами  архітектури 

та культурної спадщини.

Комітетом

з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим 19

жовтня 2006 року за № 10637 позивачки видано висновок про неможливість відводу

земельної ділянки площею 0,0621 га, розташованою за адресою: м. Ялта,

смт.Кореїз, микрорайон « Чатал- Коъая»  ,

житловий комплекс « Самота»  - на

підставі Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року “Про

затвердження історико-архітектурного опорного плану та комплексного охоронного

зонування пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району

«Великої Ялти», оскільки земельна ділянка входить в зону охороню вального

ландшафту , режим якої не передбачає нове будівництва.

Відповідно

до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи  на підставі Конституції та законів України, а

також міжнародних договорів, згода на 

обов'язковість надана Верховною Радою України, а також нормативно -

правових актів,  прийнятих органом на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та

Законами України. У разі невідповідності нормативного акта Конституції України,

Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою  України, або іншому

правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу  юридичну силу.

Постанова

Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка покладена в основу висновку

Комітету з охорони культурної спадщини АРК, була прийнята на підставі

повноважень наданих Уряду АРК частиною 2-ю ст. 29 Закону України „Про охорону і

використання пам'ятників історії та культури”. Однак цей закон втратив силу у

зв'язку з прийняттям Закону України „Про охорону культурної спадщини” від 08

червня 2000 року № 1805 - ІІІ.

Постановою

Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року затвердженні історико-архітектурний

план і комплексне охоронне 

зонування  пам'ятників історії,

культури та природи адміністративного 

району „Великої Ялті”, відповідно до яких, в ряді цих зон заборонено

нове будівництво. Однак ці положення Постанови 

суперечать  п. 3  ст. 32 

Закону України  „Про  охорону 

культурної спадщини”, яка  у  діючій 

редакції (зміненої законом  від

16  грудня  2004 

року № 2245 - ІV) містить не безумовну заборону на здійснення місто -

будівних, архітектурних або ландшафтних перетворень, будівельних,

меліоративних, шляхових, земельних робіт на охоронюваних архітектурних

перетвореннях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених

місць, занесених до списку історичних населених місць України, а лише на

здійснення робіт без дозволу органу охорони культурної спадщини.

Законом

України „Про охорону культурної спадщини” і прийнятими в його виконання

нормативними актами введені нові: термінологія, назви визначення об'єктів

предметів охорони, а так само режими охорони, способи та механізми встановлення

охоронних зон. Введені  поняття

„історичний  населений  пункт” та 

“історичний ареал населеного пункту”, що не  передбачалось ні Постановою Уряду АРК №330

від 16 листопада 1995 року, ні законодавством України на підставі якого воно

приймалося.

Постановою

Кабінету Міністрів України № 878 від 26 червня 2001 року був затверджений  „Список 

історичних  населених  пунктів”, у 

який внесені  м. Ялта  та 

Алупка, що  входять до складу

„Великої Ялти” .

Постановою

Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002 року був  затверджений „Порядок визначення меж та

режимів використання історичних ареалів 

населених місць, обмеження господарської діяльності на території

історичних ареалів  населених

місць”. 

Відповідно

до п. п. 10, 12 зазначеної постанови історичний ареал є спеціально виділеною у

населеному пункті територією історико-культурного значення із затвердженими

межами, яка  повинна фіксуватися в усіх

землевпорядних та містобудівних документах, та 

розглядатися, як  специфічний

об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково-проектною документацією

межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого  самоврядування, Мінкультури або уповноваженим

ним органом з охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або

уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

Для

кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні обмеження  господарської діяльності на його території,

які встановлюються правилами охорони й 

використання історичних ареалів населених пунктів.

Правила

охорони та використання повинні враховуватися при розробці місцевих правил  забудови.

Для

населених пунктів, віднесених до списку історичних населених пунктів

місцеві  правила забудови затверджуються

відповідними радами за узгодженням з Міністерством культури, Держкомбутом або

уповноваженим на то органом охорони 

культурної  спадщини.

Відповідно

до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах, відповідно до яких  ніхто не

може бути примушений робите те, що не передбачено  законодавством. Органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Вимоги

Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року входять в пряме

протиріччя з Конституцією України та законами України „Про місцеве

самоврядування”, „Про основи містобудування”, „Про планування і забудову

територій”, „Про охорону культурної 

спадщини”, „Про Верховну раду Автономної Республіки Крим”, а також

прийнятим на їх  виконання нормативним

актам.

З

погляду на це, посилання у висновку Комітету по охороні культурної спадщини

АРК, виданому позивачу на положення Постанови Уряду Автономної Республіки

Крим  № 330 від 16 листопада 1995 року є

незаконним, оскільки протиречить діючому законодавству  України.

Окрім

того, всупереч Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно -

правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади”,

правова  реєстрація  Постанови Уряду Верховної Ради АР Крим  № 330 від 16 листопада 1995 року не

здійсненна. Немає відомостей і про публікацію повного тексту постанови та

затверджених нею додатків у 12-ти томах.

Суду не

надано доказів наявності єдиного „історико-архітектурного опорного плану

адміністративного району „Великої Ялти” (12 томів) у вигляді належним чином

оформленого  документу.

За таких

обставин установити автентичність історико-архітектурного плану  адміністративного району неможливо.

Крім того,

відповідачем не надано суду ніяких доказів і на підтвердження того, що межі

охоронних  зон, у тому числі і зон

ландшафту № 18 були винесені в натури на місцевості, що існує картографічний

матеріал, який дозволяє встановити розташування відповідних меж.

Статтею

1 Закону України  „Про охорону культурної

спадщини” встановлено, що зона 

охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'ятників.

Згідно

ст.2, 32 цього ж закону зони охоронюваного ландшафту визначаються в межах зон

пам'ятників. Такі зони повинні бути визначені топографічно.  

В районі земельної ділянки площею 0, 0621 га,

розташованою за адресою: м. Ялта, смт.Кореїз, микрорайон « Чатал- Коъая»  , житловий 

комплекс « Самота» , щодо якої позивачкою здійснюються заходи по

відведенню, будь-які пам'ятники відсутні, що виключає можливість наявності там

зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.

Крім

того, дії голови комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК по

видачі висновку № 10637 від 19 жовтня 2006 року про неможливість відводу

земельної ділянки не узгоджуються з висновком -№ 05/1692  про можливість закріплення земельної ділянки

площею 0,0621 га, розташованою за адресою: м. Ялта, смт.Кореїз, микрорайон «

Чатал- Коъая»  , житловий  комплекс « Самота» , для будівництва та

обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень, де

вказано про те, що вибрана земельна ділянка рекомендуються для передачі у

власність.

Вказані

узгодження отримані позивачем у процесі розробки проекту відводу земельної

ділянки відповідно до вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України. 

Оскільки

відповідачем не надано доказів того, що в районі вищезазначеної земельної

ділянки площею 0,0621 га, розташованою за адресою: м. Ялта, смт.Кореїз,

микрорайон « Чатал- Коъая»  , житловий  комплекс « Самота» , щодо якої позивачкою

здійснювалися заходи по відведенню, знаходяться будь-які пам'ятники та що

спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного

призначення, а саме - до зони охоронюваного ландшафту (зони № 18), також відсутні

документи про включення спірної земельної ділянки до Державного реєстру

нерухомих пам'яток України, державних земельних кадастрів, планів

землекористування, проектів землевпорядження та іншої проектно-планувальної

документації, межі охоронної зони не визначені на місцевості в натурі, охоронне

свідоцтво не видавалося,  суд дійшов

висновку про те, що цей факт виключає можливість встановлення наявності зони

охоронюваного ландшафту в районі спірної земельної ділянки.

Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних

ресурсів № 11281-2/10-25 від 15 серпня 2006 

року про склад земельних угідь за статичним звітом Державного комітету

України по земельних ресурсах „Облік землі” (форма  6-зем) земельної ділянки площею 0,0621 га,

розташованою за адресою: м. Ялта, смт.Кореїз, микрорайон « Чатал- Коъая»  , житловий 

комплекс « Самота» , значиться 

по  обліку : - рядок 12.3 (шифр

96) «земельні ділянки не передані у власність, не надані у користування у межах

земельних ділянок” по виду земельних угідь - графи 34,35 ,» Забудовані  землі» ,  «итлова

забудова  одне-двоповерхова».

Суд

вважає, що дії голови комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів

АРК, як суб'єкта владних повноважень, по видачі ОСОБА_1 , висновку № 10637 від

19 жовтня 2006 року про неможливість відводу земельної ділянки порушують права

й охоронювані законом інтереси позивачки в одержані у власність земельної

ділянки.

Відповідно

до ст. 16 Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного  судочинства України права та інтереси громадян

можуть бути захищені в тому числі й шляхом визнання протиправними дій суб'єкта

владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.

На

підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 118, 123 Земельного Кодексу України,

ст.ст. 1, 2, 32 Закону  України  „Про 

охорону  культурної спадщини”,

ст.16  Цивільного  кодексу України, ст.ст. 19, 55 Конституції

України, ст.ст. 6, 9, 17, 160-163 Кодексу адміністративного  судочинства України, -

П О С Т

А Н О В И В:

Позовну  заяву 

ОСОБА_1  до Республіканського комітету

з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим “про визнання

неправомірними дії суб'єкта владних повноважень” - задовольнити.

            Визнати висновок голови

Республіканського Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АРК №

10637 від 19 жовтня 2006 року про неможливість відведення земельної ділянки

ОСОБА_1, площею 0,0621 га, розташованою за адресою: м. Ялта, смт.Кореїз,

микрорайон « Чатал- Коъая»  ,

житловий  комплекс « Самота» , для

будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і

споруджень протиправним.

Зобов'язати

Республіканський Комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів

Автономної Республіки  Крим, як суб'єкта

владних повноважень, виконати необхідні дії по узгодженню ОСОБА_1 можливості

відводу земельної ділянки площею 0,0621 га, розташованою за адресою: місто .

Ялта, смт.Кореїз, микрорайон « Чатал- Коъая» 

, житловий  комплекс « Самота» ,

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і

споруджень.

Постанова

суду може бути подана оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд

АРК  через  Ялтинський 

міський суд в порядку та строки 

передбачені ст. 186  Кодексу

адміністративного судочинства України. 

СУДДЯ -