Постанова

від 28.04.2025 по справі 480/2275/25

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 р.Справа № 480/2275/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі №480/2275/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (далі ТОВ "Дорпостач", позивач, заявник, апелянт) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі ГУ ДПС у Сумській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Сумській області від 05.03.2025 № 955-р/пл про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;

- зобов`язати ГУ ДПС у Сумській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про припинення дії ліцензії № 18220314202400050 на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 18220314202400050, яка видана ТОВ "Дорпостач".

Також ТОВ «Дорпостач» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову одночасно з пред`явленням позову, в якій просив суд: зупинити дію рішення ГУ ДПС у Сумській області від 05.03.2025 № 955-р/пл про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, що була видана ТОВ "Дорпостач" за реєстраційним номером 18220314202400050 з терміном дії з 03.05.2024 до 03.05.2029 за адресою місця торгівлі: Сумська область, Шосткинський район, м. Шостка, вул. Шевченка, буд. 45, АЗС до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у задоволенні заяви ТОВ "Дорпостач" про забезпечення позову відмовлено.

Позивач не погодився із ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що прийняття відповідачем рішення від 05.03.2025 № 955-р/пл позбавляє позивача права на подальше здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним у визначеному місці, що зумовлює необхідність докладання позивачем значних зусиль та додаткових витрат для збереження наявного пального у зв`язку з неможливістю його реалізації, а також спричинить не отримання прибутку від здійснення господарської діяльності та, як наслідок, неможливість виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів( в т. ч. і авансового внеску з податку на прибуток підприємств), неможливість виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок пального, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право підприємства на здійснення господарської діяльності та надасть можливість підприємству, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати своє право на здійснення своєї господарської діяльності. При цьому, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності у зв`язку з неможливістю реалізації пального та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності призведе до значних зусиль та витрат.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача..

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

ТОВ "Дорпостач" з метою здійснення виду своєї господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним-КВЕД - 47.30) у встановленому порядку отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 18220314202400050), терміном дії з 03.05.2024 по 03.05.2029, за адресою: Сумська область, Шосткинський район, м. Шостка вул. Шевченка,буд.45 АЗС.

05.03.2025 через Електронний кабінет платника податків позивачу надійшло рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 955-р/пл від 05.03.2025.

06.03.2025 в програмі М.Е.Dос позивачу надійшов витяг з розпорядження від 05.03.2025 № 955-р/пл про припинення ліцензії реєстраційний номер 18220314202400050.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).

За приписами частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваних розпоряджень контролюючого органу позивачу анулювало попередньо видані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Отже, суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, тютюновими виробами та алкогольними напоями, без відповідних ліцензій.

Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи переконатися, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

На виконання наведеного суд апеляційної інстанцій встановив, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності ТОВ "Дорпостач" є роздрібна торгівля пальним.

Колегія суддів враховує і той факт, що скасування ліцензії, призведе до розірвання договорів поставки з іншими суб`єктами господарювання, що в свою чергу призведе до додаткових витрат на відшкодування завданих збитків за укладеними договорами.

Судом також встановлено, що податковий орган відмовив позивачеві у реєстрації акцизної накладної від 07.03.2025 № 36 з підстав порушень вимог ст. 15 Закону № 481, а саме: реалізація пального з акцизного складу може здійснюватися лише при наявності ліцензії.

Крім того, колегія суддів встановила, що, відповідно до Х-звіту, станом на 05.03.2025 у заявника залишок пального становить майже 16000 літрів бензину у резервуарі 1 та понад 9600 літрів у резервуарі 2, понад 9200 літрів бензину у резервуарі 3 та понад 14100 літрів дизельного палива у резервуарі 4, при цьому анулювання спірної ліцензії, на переконання колегії суддів, призведе до застосування до позивача штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензіями діяльності та реалізації ним залишків належного йому пального в значних сумах, які зберігаються у складських приміщеннях, відомості про які підлягають виключенню з Єдиного реєстру місць зберігання у зв`язку з анулюванням ліцензій.

Таким чином, виходячи з приписів законодавства, а саме статті 3 Закону України Закону №481/95-ВР колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючих ліцензій.

Отже, колегія суддів не може не погодитись із доводами заяви ТОВ "Дорпостач" про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень про анулювання ліцензій у цій справі. Наведені Підприємством обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Отже, колегія суддів вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

У цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує ГУ ДПС у Сумській області, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів (анулювання ліцензії) вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 11 січня 2023 року (справа № 640/10679/22), від 09 січня 2025 року (справа № 600/1928/24-а) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у цій справі.

Колегія суддів наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

За таких обставин колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення як заяви позивача про забезпечення позову, так й апеляційної інстанції відповідно.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Дорпостач" підлягає задоволенню, а ухвала суду І інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 150-152, 154, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року по справі №480/2275/25 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 05.03.2025 № 955-р/пл про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, що була видана Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" за реєстраційним номером 18220314202400050 з терміном дії з 03.05.2024 до 03.05.2029 за адресою місця торгівлі: Сумська область, Шосткинський район, м. Шостка, вул. Шевченка,буд.45, АЗС до завершення розгляду цієї справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 05.05.2025.