Ухвала від 05.05.2025 по справі 338/65/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/65/25

05 травня 2025 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання начальника СВ відділення поліції №2 (селище Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , що погоджене з прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження №12025091120000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в :

23 квітня 2025 року начальник СВ відділення поліції №2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, які знаходяться у власності ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кадастрові номери 2620482001:01:001:0031, 2620482001:02:001:0037, 2620482001:02:001:0135, 2620482001:02:001:0133, 2620482001:02:001:0131, 2620482001:01:001:0154, 2620482001:02:001:0139 2620482001:02:001:0140; 2620482001:02:001:0141; 2620482001:02:001:0142; 2620482001:02:001:0142; 2620482001:02:001:0143; 2620482001:02:001:0144; 2620482001:02:001:0142; 2620482001:02:001:0145; 2620482001:02:001:0146; 2620482001:02:001:0147; 2620482001:02:001:0148; 2620482001:02:001:0149; 2620482001:02:001:0151; 2620482001:02:001:0153, а також, які належать ОСОБА_5 , зокрема на земельні ділянки кадастровими номерами 2620482000:02:001:0132 та 2620482000:02:001:0134; ОСОБА_6 , зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 2620482000:02:001:0136 та 2620482000:02:001:0138 ; ОСОБА_7 , (РНОКП НОМЕР_1 ) зокрема на земельну ділянку з кадастровими номерами 2620482000:02:001:0152.

Клопотання про арешт майна подано з додержанням вимог ст.171 КПК України.

В клопотанні зазначено, що 09 січня 2025 року були внесені відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження за фактом підроблення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 двох державних актів на право власності на земельні ділянки, що знаходяться в урочищі «Ями» в с.Гута з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 22.07.2005 року зареєстровано державний акт серії ІФ №066917 на право власності на земельну ділянку площею 1,7800 га в урочищі «Ями» в с.Гута Богородчанського району з кадастровим номером 2620482001:01:001:0030, на ім`я ОСОБА_8 . Державний акт виданий на підставі рішення 6 сесії 4 демократичного скликання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 листопада 2003 року.

Того ж дня, 22 липня 2005 року видано державний акт серії ІФ №066918 на право власності на земельну ділянку площею 0,1979 га в урочищі «Ями» в с.Гута Богородчанського району з кадастровим номером 2620482001:01:001:0031, що виданий на ім`я ОСОБА_9 . Державний акт також виданий на підставі рішення 6 сесії 4 демократичного скликання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 листопада 2003 року.

Водночас, згідно перевірки архівних даних в рішеннях та протоколі 6 сесії 4 демократичного скликання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 листопада 2003 року відсутні відомості про передачу у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вказаних земельних ділянок.

Також слідством встановлено, що 04 вересня 2005 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали договори купівлі-продажу №1948 та 1954 на згадані земельні ділянки з ОСОБА_11 , якому було видано 10 жовтня 2005 року, нові Державні акти серії ІФ №94060 та серії ІФ №94061.

В подальшому ОСОБА_11 змінив цільове призначення обох вказаних ділянок та отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ 106451, зареєстрований 26 грудня 2005 року та серії ІФ 106452, зареєстрований 26 грудня 2005 року.

Надалі ОСОБА_11 , ймовірно, відчужив земельні ділянки ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Земельні ділянки були розділені на 23 ділянки, яким присвоєні окремі кадастрові номери. На цей час ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишається власником 18 земельних ділянок, а інші ділянки перейшли у власність ОСОБА_5 , зокрема земельні ділянки кадастровими номерами 2620482000:02:001:0132 та 2620482000:02:001:0134 ; ОСОБА_6 - земельні ділянки з кадастровими номерами 2620482000:02:001:0136 та 2620482000:02:001:0138 ; ОСОБА_7 - ділянка з кадастровим номером 2620482000:02:001:0152.

Посилаючись на те, що земельні ділянки є речовим доказом у справі, просив накласти на них арешт з метою збереження речових доказів, посилаючись на п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

В судовому засіданні начальник СВ ОСОБА_3 клопотання підтримав з вказаних підстав.

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в судове засідання на розгляд клопотання не з`явилися, будучи повідомленим про розгляд клопотання.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_12 заперечував проти задоволення клопотання пояснив, що земельні ділянки були придбані за договором купівлі-продажу у встановленому законом порядку. Перед укладенням угоди по всіх реєстрах нотаріус перевірив дані про наявність будь-яких обтяжень чи заборон. Жодних перешкод до укладення договору не було. Вважає, що за таких обставин новий власник не може нести відповідальність за будь-які дії інших осіб, є добросовісним набувачем і підстав для обмеження його права на володіння, користування та розпорядження майном немає.

Директор ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_13 підтримав доводи представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_12 просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто відносяться до речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, ч.3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщослідчий, дізнавач,прокурорне доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потребидосудового розслідуваннявиправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Оцінюючи доводи слідчого, наведені у клопотанні виходжу з того, що відповідно до матеріалів кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2025 року за №12025091120000006 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.1ст.366ККУкраїни посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За версією слідства, посадові особи сільської ради підробили Державні акти на право власності на земельні ділянки, що видавались ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки в рішеннях та протоколі 6 сесії 2 скликання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 листопада 2003 року відсутні відомості про надання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказаних земельних ділянок.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Разом з цим, такі докази слідчому судді надані не були, матеріали кримінального провадження, які надані в обгрунтування клопотання не доводять, вказані обставини чи ймовірність вчинення таких дій посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, слідчим не долучено в обгрунтування клопотання матеріали кримінального провадження (протоколи допиту посадових осіб сільської ради, первинних набувачів земельних ділянок, осіб які займались виготовленням проектної документації та погодження її, відведення земельних ділянок в натурі, протоколи земельної комісії та відповідні рішення сільської ради, висновки експертиз тощо), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.

Тобто надані слідчим матеріали кримінального провадження не доводять, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Крім того, на час розгляду клопотання жодній особі не повідомлено про підозру про вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (п. 175 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук та Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), яка, згідно положень ч. 5ст. 9 КПК України, застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України, термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

З наданих матеріалів вбачається, що накладення арешту на нерухоме майно, за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання управа і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою "запобігання вчинення будь-яких дій спрямованих на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке у відповідності дост. 98 КПК України, має значення речового доказу, а також з метою вжиття заходів щодо недопущення проведення незаконного будівництва на земельній ділянці".

Згідно ч. 1ст. 173 КПКслідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Долучені до матеріалів клопотання докази не свідчать про те, що власники земельних ділянок здійснюють дії щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження земельної ділянки, як це передбаченост. 170 КПК Українияк підставу для накладення арешту.

Крім того, долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження не доведено наявність ризиків, а саме того, що незастосування заборони на використання та розпорядження майном може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вказаного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3.ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком сторони обвинувачення довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Слідчий суддя зазначає, що в обґрунтування клопотання слідчий визначив метою накладення арешту "запобігання вчинення будь-яких дій спрямованих на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке у відповідності дост. 98 КПК України, має значення речового доказу, а також з метою вжиття заходів щодо недопущення відчуження чи зміни правового статусу майна (земельних ділянок), хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положенняст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

Частиною 2ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що в клопотанні прокурора відсутнє належне обгрунтування мети накладення даного арешту відповідно до норм частини 2ст. 170 КПК України.

Крім того слід зазначити, що слідчий ставить питання про арешт земельних ділянок, які перебувають у власності інших юридичних та фізичних осіб, щодо яких кримінальне провадження не здійснюється і які набули земельну ділянку на підставах, що не заборонені законом, зокрема за відплатними правочинами. Відповідно до ст.328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття прав власності не встановлена судом. Тобто законність набуття права власності презюмується. Статтею 388 ЦК України визначено лише обмежений перелік випадків, коли майно можу бути витребувано від добросовісного набувача.

Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які би на даному етапі давали підстав вважати, що власники майна, які на даний час володіють земельними ділянками якимось чином причетні до вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, слідчим не наведено достатніх даних на підтвердження того, що земельні ділянки можуть будь-яким чином бути приховані, пошкоджені, знищені чи перетворені. Можливість їх відчуження, жодним чином не змінить їх статус у даному провадженні, бо вони уже декілька раз були відчужені.

За таких обставин, вирішення питання про накладення арешту на земельні ділянки на даному етапі кримінального провадження є передчасним та недоцільним, оскільки матеріалами наданими в обгрунтування клопотання не доведено, що існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення передбаченогоч.1ст.366КК Українита потребидосудового розслідуваннявиправдовують такийступінь втручанняу праваі свободиособи,про якийідеться вклопотанні слідчого,а томуу задоволеніклопотання слідвідмовити.

Керуючись ст. ст.98,100,167,170 - 173,175,372 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

В задоволені клопотання начальника СВ відділення поліції №2 (селище Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про накладення арешту на нерухоме майно у межах кримінального провадження №12025091120000006, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя