Постанова від 23.04.2025 по справі 914/2926/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2025 р. Справа №914/2926/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз б/н від 16.12.2024 (вх. № 01-05/3640/24 від 17.12.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 (повний текст рішення складено 02.12.2024, м. Львів, суддя М.Р. Король)

у справі № 914/2926/22

за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, м. Львів

до відповідача Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства Медісан Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова Санаторій Молдова, м. Трускавець Львівської області

про стягнення 4 943 442,57 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Вовненко О.В..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2024 року у справі № 914/2926/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при попередньому розгляді справи у поданому відзиві було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.

За результатом нового розгляду справи в суді першої інстанції відповідач зазначав, що фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та має понести у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 30 000,00 грн. На підтвердження вказаного відповідач подав до суду відповідні докази.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 заяву Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова» задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «Медісан» Лікувально-санаторної відновлюючої асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Молдова» 15 000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги. В іншій частині заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, дійшов висновку про часткову відмову відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

Суд першої інстанції погодився з запереченнями представника позивача в частині того, що відповідачем не змінювалась правова позиція під час нового розгляду справи.

Проте, на підставі викладеного, враховуючи що в позові відмовлено, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вказав, що вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на позивача при розгляді справи, складає розмір 15 000,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2024, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 16.12.2024 (вх. № 01-05/3640/24 від 17.12.2024) у якій просить скасувати додаткове рішення по справі №914/2926/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт вказує, що всупереч вимогам ГПК місцевим судом прийнято до розгляду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, подану з пропущенням терміну подання за відсутності клопотання про поновлення терміну, яке подається одночасно з поданням заяви і розгляд якого передує вирішенню заяви по суті.

На переконання скаржника, задоволений судом розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн не відповідає фактичному часу витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Окрім того, апелянт вказує, що сума в 15 000, 00 грн є в 4,45 рази більшою ніж місячний прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 1 січня 2024 року, та в 4,22 р. вища ніж мінімальна заробітна плата, що не відповідає критерію розумності.

У судове засідання 16.04.2025 з`явився представник відповідача, надав пояснення.

У судове засідання 16.04.2025 позивач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомленний про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Так, як встановлено з матеріалів справи, у судовому засіданні 27.11.2024, представник відповідача заявила усне клопотання про поновлення строку на подачу доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Пояснила пропуск вказаного строку тим, що 12.11.2024р. відповідачем отримано рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2024р. у даній справі через систему «Електронний суд», не була обізнана про ухвалення судового рішення в справі у зв`язку із технічними проблемами під час повітряної тривоги у Полтавському регіоні під час проведення судового засідання 30.10.2024р.

Заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі направлена до суду, зокрема, сформована в системі «Електронний суд» 16.11.2024р., тобто в п`ятиденний строк від дня складання повного тексту судового рішення (11.11.2024р.).

Беручи до уваги той факт, що відповідач не зміг прийняти участь в судовому засіданні 30.10.2024р. в режимі відеоконференції у зв`язку із технічними проблемами під час повітряної тривоги у Полтавському регіоні та дізнався про ухвалення судового рішення у даній справі лише 12.11.2024р., після направлення йому повного тексту судового рішення, місцевий суд прийшов до висновку про визнання поважними причин пропуску строку на подачу належних доказів на підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, що направлені ним до суду також і засобами поштового зв`язку 16.11.2024р., та відповідно поновити такий строк.

Відтак, доводи апелянта про те, що всупереч вимогам ГПК місцевим судом прийнято до розгляду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, подану з пропущенням терміну подання за відсутності клопотання про поновлення терміну, оцінюється колегією суддів критично.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, подано копію договору про надання правової допомоги, укладеного між відповідачем (клієнтом) та адвокатом Вовненко О.В., у відповідності до умов якого Клієнт сплачує Адвокату гонорар, визначений у протоколі узгодження гонорару, який є додатком до даного Договору; копію Протоколу узгодження гонорару (договірної ціни); рахунок-фактуру; акт приймання-передачі послуг, в якому сторони підтвердили надання адвокатом послуг та вартість цих послуг становить 30 000,00 грн., долучено квитанції на вказану суму.

Таким чином, сума витрат на правову допомогу, яку просить стягнути відповідач з позивача становить 30 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що відповідачем не змінювалась правова позиція під час нового розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи що в позові відмовлено, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вирішив, що адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на позивача при розгляді справи, складає розмір 15 000,00 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі №914/2926/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз б/н від 16.12.2024 (вх. № 01-05/3640/24 від 17.12.2024) залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі № 914/2926/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак