Рішення

від 05.05.2025 по справі 910/2521/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2025Справа № 910/2521/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача, - Акціонерне товариство "РВС Банк"; на стороні відповідача, - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", про стягнення 122 471,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> (далі - Оператор) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 106 862,21 грн безпідставно отриманих відповідачем коштів за банківською гарантією від 28 серпня 2023 року № 2187-23Г, наданою Акціонерним товариством "РВС Банк" (далі - Банк) на забезпечення виконання зобов`язань позивача за укладеним між Товариством та Оператором договором про закупівлю послуг від 5 вересня 2023 року № 4600008285. Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 2 813,02 грн трьох процентів річних та 12 796,74 грн інфляційних втрат. Також позивач просив суд на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначити в рішенні про нарахування трьох процентів річних на суму 106 862,21 грн основного боргу з 25 лютого 2025 року до моменту фактичного виконання рішення суду в даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 березня 2025 року було відкрито провадження у справі № 910/2521/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду клопотання Товариства про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача, - Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - АТ "РВС Банк"); на стороні відповідача, - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк), а також встановлено третім особам строк для подання пояснень по суті спору - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

19 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від вказаної дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що звернення стягнення за спірною банківською гарантією мало місце на підставі договірних відносин сторін за наслідком настання гарантійного випадку - неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором (виконання робіт з порушенням обумовленого строку). Зокрема, відповідач зазначав, що акт про завершення робіт за договором підписаний сторонами лише 24 квітня 2024 року, тоді як за умовами вказаного правочину позивач зобов`язався виконати обумовлені роботи в строк до 3 січня 2024 року. При цьому, на думку відповідача, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 1212 ЦК України, оскільки останні виникли саме на підставі договірних, а не деліктних зобов`язань між сторонами. Відповідач також вказував на безпідставність нарахованих позивачем компенсаційних виплат, оскільки спірна сума коштів у розмірі 106 862,21 грн отримана Оператором правомірно та за наявності відповідної правової підстави - договору і банківської гарантії.

31 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшли письмові пояснення по суті спору з клопотанням про поновлення строку на їх подання. У вказаних письмових поясненнях Банк підтвердив факт зарахування 8 квітня 2024 року на рахунок відповідача, відкритий в Банку, спірної суми грошових коштів з призначенням платежу: "Оплата по гарантії №2187-23Г від 28.08.2023 згідно з вимогою від 30.01.2024 № ТОВВИХ-24-1407".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 квітня 2025 року в задоволенні клопотання Банку "Укргазбанк" від 31 березня 2025 року про поновлення процесуального строку на подання письмових пояснень у справі № 910/2521/25 відмовлено та продовжено з власної ініціативи суду вказаний процесуальний строк до 31 березня 2025 року.

Жодних інших клопотань та заяв по суті спору від учасників справи не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань учасників справи, у яких останні заперечували проти розгляду даного спору по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2023 року за результатами проведення процедури публічної закупівлі № UA-2023-07-25-011721-а "Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру=5,5 МПа II нитка к.м 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)" між Оператором та Товариством було укладено договір № 4600008285, за умовами якого останнє за завданням Оператора зобов`язалося на свій ризик надати послуги "Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру-5,5 МПа 11 нитка км 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)" відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а Оператор - прийняти й оплатити такі роботи.

Цей договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного правочину склад, обсяги, вартість робіт і строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (завдання) (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна вартість робіт, що є ціною договору, становить 2 137 175,57 грн з ПДВ. Замовник оплачує вартість прийнятих робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30-ти календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3). Виконання робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом про завершення виконаних робіт, складним у довільній формі.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. вказаного правочину підрядник зобов`язався виконати роботи протягом 90 календарних днів з дати отримання від замовника письмового повідомлення про початок виконання робіт, з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3).

Датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата підписання сторонами акта про завершення виконання робіт. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника. Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін (пункти 4.4. та 5.1. вказаного правочину).

Згідно з пунктом 4.5. договору місце виконання робіт: магістральний газопровід Яготин-Черкаси Ду400 Ру-5,5 МПа на підводному переході через річку Ірдинь на км 94,4.

За умовами пунктів 6.18.-6.20. вказаного правочину роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт і за умови наявності підписаних між сторонами всіх актів приймання виконаних робіт за договором. Всі роботи за договором вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами акта про завершення виконання робіт і за умови наявності всіх підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи в порядку та на умовах, визначених цим правочином. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником вважається невиконанням робіт вцілому. У такому випадку замовник має право вимагати повернення грошових коштів, якщо вони були сплачені за роботи, та вимагати відшкодування в повному обсязі понесених збитків.

Відповідно до пункту 7.3.1. договору підрядник зобов`язаний виконати якісно та в установлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик, ДБН й іншої нормативної документації.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим правочином та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (пункт 11.1. договору).

Згідно з пунктом 11.2.1. вказаного правочину у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, виконання робіт не у повному обсязі, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів - підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 відсотків вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення його виконання безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 106 858,78 грн, що становить 5 відсотків ціни договору. Строк дії гарантії - по 4 листопада 2024 року включно. У разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором, замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами зазначеного правочину та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією. Під невиконанням (неналежним виконанням) підрядником основного зобов`язання за договором сторони розуміють невиконання робіт підрядником у строк, визначений пунктом 4.1. цього правочину (пункти 12.1., 12.3. та 12.8. договору).

Відповідно до пунктів 14.1. та 14.6. договору сторони домовились про те, що обмін електронними документами між сторонами буде здійснюватися у порядку Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати й підписувати останні, із застосуванням комп`ютерної програми "Система зовнішнього обігу електронних документів "DEALS".

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів з дати укладання. У частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання сторонами (пункт 15.1. вказаного правочину).

У додатку № 1 до договору сторони погодили технічні, якісні й кількісні характеристики обумовлених робіт (технічне завдання).

Згідно з графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору) строк виконання робіт складає 90 днів з дати отримання від замовника письмового повідомлення про їх початок.

Судом також встановлено, що на виконання умов тендерної документації публічної закупівлі № UA-2023-07-25-011721-а "Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру=5,5 МПа II нитка к.м 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)" 25 серпня 2023 року між позивачем та АТ "РВС Банк" укладено договір про надання гарантії № Д-2187-23Г, за умовами якого за заявою принципала Банк надає на користь бенефіціара (відповідача) гарантію, за якою зобов`язується сплатити останньому на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму в разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення гарантії.

Розділом "Визначення термінів" вказаного правочину встановлено, що: бенефіціаром у розумінні договору є Оператор; документ, з якого виникають базові відносини між принципалом і бенефіціаром (відповідачем) - договір на виконання робіт "Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (Ремонт магістрального газопроводу Яготин-Черкаси Ду400 Ру=5,5 МПа II нитка к.м 94,4 на підводному переході через річку Ірдинь)"; гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого Банк приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі, або у формі повідомлення незалежно від назви документа) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань перед бенефіціаром у повному обсязі або їх частини в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії; регресна вимога - це зворотна вимога (регрес) Банку до принципала (боржника) у межах суми, сплаченої Банком за гарантією бенефіціару, та усі пов`язані з цим витрати.

Відповідно до пунктів 1.2.- 1.3. вказаного договору загальна суму гарантії складає 106 862,21 грн; строк дії гарантії - з моменту її надання по 4 листопада 2024 року.

На виконання умов договору про надання банківської гарантії АТ "РВС Банк" надано позивачу банківську гарантію від 28 серпня 2023 року № 2187-23Г, за умовами якої гарант, зобов`язався безумовно протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT останнього, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов у разі, якщо в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, підлягає сплаті у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати її видачі та діє включно до 4 листопада 2024 року. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу Банку. Гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала й бенефіціара. Повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта - 106 862,21 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 8 квітня 2024 року АТ "РВС Банк" звернулося до позивача з повідомленням від вказаної дати вих. № 1317/24-БТ про одержання вимоги бенефіціара про сплату за банківською гарантією від 28 серпня 2023 року № 2187-23Г, наданою за договором про надання гарантії від 25 серпня 2023 року № Д-2187-23Г. Зі змісту цього повідомлення вбачається, що АТ "РВС Банк" отримало через Банк SWIFT-повідомлення Оператора з вимогою від 30 січня 2024 року № ТОВВИХ-24-1407 про сплату за банківською гарантією № 2187-23Г грошових коштів у розмірі 106 862,21 грн у зв`язку з неналежним виконанням позивачем зобов`язання за договором про закупівлю послуг від 5 вересня 2023 року № 4600008285. Враховуючи викладене, АТ "РВС Банк" просило Товариство надати письмові пояснення щодо отриманої вимоги та вимагало сплатити на рахунок банка (з метою перерахування цих коштів бенефіціару) суму гарантії у розмірі 106 862,21 грн.

З наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції від 8 квітня 2024 року № 170 вбачається, що позивачем сплачено на рахунок АТ "РВС Банк" грошові кошти в розмірі 106 862,21 грн з призначенням платежу: "Перерахування коштів для сплати бенефіціару за гарантією згідно із Договором про надання гарантії № Д-2187-23Г від 25.08.2023".

Оскільки, на думку позивача, передбачений спірною банківською гарантією гарантійний випадок (неналежне виконання зобов`язань за договором) не настав, останній просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані ним грошові кошти в сумі 106 862,21 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до положень статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За положеннями статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов`язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії. У такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих.

У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов`язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв`язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за статті 1212 ЦК України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 17 травня 2024 року в справі № 910/17772/20.

У постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 вересня 2024 року в справі № 910/15991/23 викладено такий висновок щодо можливості застосування приписів статті 1212 ЦК України до вимог принципала про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих останнім коштів за банківською гарантією: "Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). У такому випадку боржник (принципал) вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 ЦК України. Призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала".

Враховуючи вищевикладені правові позиції Верховного Суду, посилання відповідача на неможливість застосування приписів статті 1212 ЦК України є необґрунтованими.

Разом із цим, у своєму відзиві відповідач зазначив, що у зв`язку з настанням гарантійного випадку за спірною банківською гарантією він правомірно отримав спірні кошти. Неналежне виконання позивачем зобов`язань за договором, на думку Оператора, полягає у несвоєчасному виконанні обумовлених договором робіт.

Як вже зазначалося судом, згідно з графіком виконання робіт до укладеного між сторонами договору (додаток № 3) строк виконання цих робіт складає 90 днів з дати отримання від замовника письмового повідомлення про початок виконання робіт.

З наявного в матеріалах справи дозволу на виконання робіт в охоронний зоні об`єкта магістральних трубопроводів № 568 вбачається, що останній отриманий заступником головного інженера Товариства 5 жовтня 2023 року.

У зв`язку з цим, на думку відповідача, Товариство мало виконати обумовлені договором роботи у строк до 3 січня 2024 року. Однак, позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2024 року на суму 2 117 735,57 грн (копія вказаного акта наявна в матеріалах даної справи) лише 21 березня 2024 року, тобто з порушенням встановленого договором строку на 77 календарних днів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Передання й прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 серпня 2019 року в справі № 917/1489/18, від 18 липня 2019 року в справі № 910/6491/18, від 19 червня 2019 року в справі № 910/11191/18, а також в поставної Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 16 вересня 2022 року в справі № 913/703/20.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У свою чергу, обставини належного й своєчасного виконання Товариством обумовлених спірним договором робіт були предметом дослідження господарських судів у межах судової справи № 922/2545/24 за позовом Оператора до Товариства про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 листопада 2024 року в справі № 922/2545/24, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28 січня 2025 року та набрало законної сили в установленому законом порядку, у задоволенні вказаного позову Оператора до Товариства відмовлено.

Зокрема, вказаними судовими рішеннями встановлено, що: "Із складених сторонами в процесі виконання договору документів та проведених перемовин і виробничих нарад вбачається, що відповідач в установлений строк виконав весь передбачений обсяг робіт за договором. Позивачем не було спростовано виконання відповідачем усього обсягу робіт за договором в строк до 30.12.2023, в той же час, із зазначеного вище листування сторін встановлено, що в період з 30.12.2023 по 21.03.2024 позивач не підтверджував обсяг виконаних відповідачем 30.12.2023 робіт через неможливість виконання якісних фото та/або відеоматеріалів, що підтверджують якість та обсяги виконання робіт через непрозорість води, що визнано представниками позивача, зокрема, у листі за вих. № 7203ВИХ-24-2 від 01.01.2024, протоколі виробничої наради № 1 від 02.01.2024, листі № 7203ВИХ-24-149 від 24.01.2024. Акт № 1 від 21.03.2024 є повністю ідентичним актам № 1 від 19.12.2023 та № 2 від 30.12.2024, але завантаженим під поточною датою (21.03.2024), оскільки неможливо було підписати у березні 2024 року акти, що датовані груднем 2023 року. Тобто сукупність складених в процесі виконання договірних зобов`язань сторонами документів дає підстави стверджувати, що відкладення прийняття робіт було наслідком об`єктивних, не залежних від відповідача факторів, а не в результаті несвоєчасного виконання ним робіт".

У справі № 922/2545/24 суди дійшли висновку про те, що порушення строків виконання обумовлених договором робіт з боку позивача не відбулось, у зв`язку з чим правові підстави для стягнення з останнього передбачених пунктом 11.2.1. штрафних санкцій відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені в судових рішеннях по справі № 922/2545/24, які набрали законної сили в установленому законом порядку, обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним з відповідачем договором, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти за банківською гарантією в сумі 106 862,21 грн отримані відповідачем без належних на те правових підстав.

Оскільки спірна сума коштів, яка складає 106 862,21 грн, отримана Оператором без належної правової підстави, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повернення вказаних коштів Товариству, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу цих коштів за правилами статті 1212 ЦК України. У зв`язку з цим, вказана позовна вимога Товариства є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство просило суд стягнути з Оператора 12 796,74 грн інфляційних втрат та 2 813,02 грн трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з порушенням останнім строку повернення спірної суми грошових коштів у загальному розмірі 106 862,21 грн за період з 10 квітня 2024 року по 24 лютого 2025 року.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17.

Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 7 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує розрахованої судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування трьох процентів річних на суму боргу 106 862,21 грн до моменту фактичного виконання даного судового рішення.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Слід зазначити, що застосування вищезазначених положень ГПК України є правом, а не обов`язком суду.

Проте, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування вказаної норми ГПК України.

Водночас, у разі невиконання рішення у даній справі, Товариство не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (61022, місто Харків, проспект Правди, будинок 10, кімната 27-Е; ідентифікаційний код 32951760) 106 862 (сто шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 21 коп. основної заборгованості, 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн 02 коп. трьох процентів річних, 12 796 (дванадцять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 74 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 5 травня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко