Рішення від 28.04.2025 по справі 914/403/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2025 Справа № 914/403/25

За позовом:Приватного підприємства «Білоцерківмаз», Київська обл., м. Біла Церквадо відповідача:Львівської митниці Державної митної служби України, м. Львівпро:стягнення збитків, заподіяних протиправними діями, інфляційних втрат та 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Шараєвська В.П. адвокатка;від відповідача:Бернюга А.В. представниця.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Приватне підприємство «Білоцерківмаз» (надалі Позивач, ПП «Білоцерківмаз») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (надалі Відповідач, Львівська митниця) про стягнення збитків, заподіяних протиправними діями, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 24.02.2025 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши заявникові строк для усунення недоліків позову.

Позивачем подано суду заяву вх. №5036/25 від 26.02.2025, якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 24.02.2025.

Ухвалою від 27.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 24.03.2025.

У судовому засіданні 24.03.2025 оголошувалася перерва до 28.04.2025.

У судовому засіданні 28.04.2025 представниця позивача взяла участь у режимі відеоконференції, подала до суду письмові пояснення (вх. №8424/25 від 01.04.2025), у яких, серед іншого, просила стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу. У ході проведення судового засідання представниця ПП «Білоцерківмаз» просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця відповідача у судове засідання 28.04.2025 з`явилася, просила відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.02.2023 Львівською митницею відносно декларанта ПП «Сполі-Буд Компані», найменування якого змінено на ПП «Білоцерківмаз» при здійсненні процедури митного оформлення імпорту товару з Республіки Польща через відділ митного оформлення № 1 митного поста «Львів-північний» винесено Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100092/2 від 28.02.2023 та №UA209000/2023/100093/1 від 28.02.2023. За випуск товару під гарантійні зобов`язання декларантом сплачено гарантійний платіж в розмірі 200`840,21 грн.

З даними рішеннями ПП «Білоцерківмаз» не погодилося та їх було оскаржено в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №380/20253/23 адміністративний позов ПП «Білоцерківмаз» задоволено повністю. Судом визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100093/1 від 28.02.2023 та №UA209000/2023/100092/2 від 28.02.2023. Рішення набрало законної сили 19.06.2024.

Враховуючи, що неправомірність дій відповідача було підтверджено судовим рішенням, а позивачу в зв`язку з цими неправомірними діями було завдано збитків, у останнього, на думку останнього, законне право вимагати від митних органів в особі відповідача відшкодування 56`891,23 грн. понесених витрат і завданих збитків, серед яких 17`600,00 грн. витрати за понаднормовий простій транспорту, який був задіяний у перевезенні; 28`774,52 грн. інфляційні втрати; 10`516,71 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на таке:

1) Затримка після пропуску транспортних засобів через митний кордон України виникла у зв`язку із законною вимогою Львівської митниці про надання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Після отримання пакету документів було прийнято рішення про коригування митної вартості;

2) Позивачем не обґрунтовано наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

3) Позивачем не надано доказів того, що саме Львівська митниця користувалася коштами, які були сплачені за митне оформлення товарів, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

4) Позивач не зазнав збитків, оскільки суми, надміру сплачені ним в результаті прийняття рішень про коригування митної вартості були оплачені за рахунок наданої ним самим фінансової гарантії, на яку згідно із Митним кодексом України не нараховуються відсотки. При цьому надміру сплачені суми ПДВ віднесено до податкового кредиту, що є податковим активом платника податків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

28.12.2022 між ПП «Сполі-Буд Копмані», найменування якого змінено на ПП «Білоцерківмаз» (покупець) та Regosteel Polska Sp. z. o. o. (продавець) укладено Договір №/EXP/2022/REG, згідно із яким продавець продав, а покупець купив товар (Т.1; а.с. 53-54).

Як вбачається із рахунку-фактури №PROFF 4/1/2023/ММ (Т.1; а.с. 57), позивач придбав у продавця, серед іншого, 25,69 т сталі марки 34MnB5 6-1500-6000 34MnB5 6x1500x6000 вартістю 19`267,50 Євро.

Судом встановлено, що з метою організації перевезення придбаного товару, позивач (замовник) вступив у договірні відносини із ТОВ «Імпекстранс ЮА» (експедитор), уклавши із останнім Договір транспортного експедирування №733 від 23.01.2023. Відповідно до пункту 1.1 цього договору його предметом регулювання виступають правовідносини сторін, при яких експедитор зобов`язується від свого імені, за плату і за рахунок замовника надати останньому послугу з організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом (Т.1; а.с. 60-62).

Для деталізації умов перевезення між позивачем та ТОВ «Імпекстранс ЮА» підписано дві Заявки на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення №1842-1 від 09.02.2023 та №1843-1 від 09.02.2023 (Т.1; а.с. 63-64). У цих заявках, зокрема погоджено, що перевезення здійснюватиметься двома автомобілями д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , а також НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

З матеріалів справи вбачається, що організацію перевезення вантажу ТОВ «Імпекстранс ЮА» (експедитор-1) доручило ТОВ «ТЕК «Черкаси Авто» (експедитор-2), з яким у нього існували договірні відносини на підставі Договору про замовлення послуги з експедирування вантажів №20821 від 02.08.2021 (Т.1; а.с. 69-71). Конкретні умови перевезення були обумовлені сторонами цього договору у Заявках на перевезення вантажу міжнародного сполучення №1842-2 від 09.02.2023 та №1843-2 від 09.02.2023 (Т.1; а.с. 65-66).

У свою чергу, ТОВ «ТЕК «Черкаси Авто» (експедитор) доручило безпосереднє перевезення вантажу фізичній особі-підприємцю Поліводі С.С. (перевізник), договірні відносини із яким були опосередковані Договором перевезення вантажів №1201 від 12.01.2021 з Додатковою угодою №1 від 15.02.2023 до нього (Т.1; а.с. 72-74). Як і до цього, вказані суб`єкти погодили конкретні умови перевезення у Заявках на організацію перевезення вантажу міжнародного сполучення №1843-3 від 09.02.2023 та №1842-3 від 09.02.2023 (Т.1; а.с. 67-68).

Умовами пункту 4.1.2 Договору транспортного експедирування №733 від 23.01.2023, пункту 4.1.1 Договору про замовлення послуги з експедирування вантажів №20821 від 02.08.2021 та пункту 5.1.1 Договору перевезення вантажів №1201 від 12.01.2021 (з урахуванням змін внесених 15.02.2023 згідно із Додатковою угодою №1) передбачено одне і те ж положення щодо нарахування штрафу за простій, однак з незначними відмінностями у способі формулювання. Загальний зміст цих пунктів зводиться до того, що за кожний розпочатий день понаднормового простою кожного транспортного засобу, який задіяний у перевезенні (в дорозі або в місцях завантаження/розвантаження), замовник (експедитор) сплачує штраф у розмірі 1`100,00 грн. при простої в Україні.

При цьому норма часу на завантаження / митне оформлення вантажу становить 48 годин, норма часу на митне оформлення / розвантаження вантажу становить 48 годин (пункт 1.7.3 Договору транспортного експедирування №733 від 23.01.2023; пункт 1.7.6 Договору про замовлення послуги з експедирування вантажів №20821 від 02.08.2021; пункт 2.5 Договору перевезення вантажів №1201 від 12.01.2021).

Враховуючи те, що для доставки товару потрібно було перетинати митний кордон України, позивач (замовник) також уклав із фізичною особою-підприємцем Дарієнко М.М. (виконавець) Договір доручення на надання послуг з митного оформлення товарів і транспортних послуг №190123 від 19.01.2023, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець в якості митного брокера та експедитора з перевезення вантажів зобов`язується від імені та за рахунок замовника надати послуги, пов`язані з митним оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, надавати послуги щодо отримання дозвільних документів необхідних для митного оформлення, надавати консультаційні послуги з питань митного оформлення вантажів та митного законодавства України, організовувати міжнародне перевезення вантажу (Т.1; а.с. 58-59).

20.02.2023 до Львівської митниці було подано попередні митні декларації ІМ40ЕА №23UA209230016835U3 та ІМ40ЕА №23UA209230016839U0 задля митного оформлення товару, що був придбаний позивачем на підставі Договору №/EXP/2022/REG від 28.12.2022.

Вказані митні декларації відображали таку інформацію про товар: прокат плоский з легованих сталей завширшки більше 600 мм, гарячекатаний не у рулонах, без подальшого оброблення, завтовшки 4,75 мм або більше, але не більш як 10 мм: 34MnB5 6-1500-6000 34MnB5 6x1500x6000. Торговельна марка Voestalpine Stahl, Країна виробництва: АТ, Виробник: Voestalpine Stahl Gmbh.

Загальна вага товару за митними деклараціями становила 25,69 т, з яких 3,43 т перевозилися автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , а 22,26 т автомобілем д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, Львівською митницею через наявність розбіжностей в поданих документах, згідно зі статтями 53 та 54 Митного кодексу України запропоновано позивачу у 10-ти денний термін подати додаткові документи.

Після цього, Львівська митниця заборонила виїзд вказаних вище транспортних засобів, у зв`язку із чим їх водії представили товар до зони митного контролю 21.02.2023 о 14:08 год. та 14:14 год. У результаті розпочав свій перебіг нормативний простій транспортних засобів тривалістю 48 годин. Вказане підтверджується картками обліку автотранспортного засобу, сформованих відділом митного оформлення «Муроване» митного поста «Львів-північний» (Т.1; а.с. 76,78).

На виконання вимог відповідача позивач надав запитувані документи. За результатами їх вивчення, Львівською митницею 28.02.2023 прийнято два рішення №UA209000/2023/100093/1 та №UA209000/2023/100092/2 (Т.1; а.с. 43-44), якими здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів.

З метою недопущення простою транспортних засобів в зоні митного контролю, позивачем 02.03.2023 подано до Львівської митниці нові митні декларації з урахуванням коригування митної вартості товарів, а саме:

- митну декларацію №23UA209230021648U4 щодо товару вагою 3,43 т, розмір донарахування митної вартості за якою становить 75`881,92 грн. (Т.1; а.с. 48-50);

- митну декларацію №23UA209230021856U5 щодо товару вагою 22,26 т, розмір донарахування митної вартості за якою становить 124`958,29 грн. (Т.1; а.с. 51-52).

Таким чином, загальна сума донарахування, яку позивачу потрібно було доплатити для дозволу на виїзд транспортними засобами, становить 200`840,21 грн. (75`881,92 + 124`958,29).

Судом встановлено, що 02.03.2023 позивачу вдалося акумулювати вказану суму на рахунку митниці. Так, у цей день позивачем було перераховано 197`000,00 грн. згідно із платіжною інструкцією №1707 (Т.1; а.с. 45). Решта суми у розмірі 3`840,21 грн. (200`840,21 - 197`000,00) уже перебувала на рахунку.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи витягами з Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» (Т.1; а.с. 46-47, 214-221).

Оскільки процедуру митного оформлення за новими митними деклараціями було завершено 02.03.2023 після 19:00 год. (Т.1; а.с. 199, 202), тобто у неробочий час зони митного контролю, у межах якої перебували транспортні засоби, що перевозили товар, то можливість відпустити товар з`явилась лише наступного дня 03.03.2023. Саме у цей день відповідні автомобілі покинули зону митного контролю.

Таким чином, загальний строк простою (враховуючи нормативний простій тривалістю 48 годин) тривав 8 днів та охоплював часовий проміжок з 23.02.2023 по 03.03.2023. Факт простою підтверджується наявними матеріалах справи Простойними листами (Т.1; а.с. 77, 81).

Зважаючи на це, ТОВ «Імпекстранс ЮА» на підставі Договору №733 від 23.01.2023 пред`явило позивачу Лист-претензію №8 від 07.03.2023 (Т.1; а.с. 75) про сплату штрафу за простій двох транспортних засобів тривалістю 8 днів, загальний розмір якого становить 17`600,00 грн. (8`800,00 + 8`800,00).

Відповідна вимога ґрунтувалася на Листі-претензії №1 від 03.03.2023, який ФОП Полівода С.С. пред`явила ТОВ «ТЕК «Черкаси Авто» за Договором №1201 від 12.01.2021 (Т.1; а.с. 80), а також на Листі-претензії №3 від 06.03.2023, який ТОВ «ТЕК «Черкаси Авто» пред`явило ТОВ «Імпекстранс ЮА» за Договором №20821 від 02.08.2021 (Т.1; а.с. 79).

На виконання вимог ТОВ «Імпекстранс ЮА», позивач перерахував 17`600,00 грн. штрафу за простій, що підтверджується платіжними інструкціями №1808 та 1809, що датовані 09.03.2023 (Т.1; а.с. 82-83).

Після цього, ПП «Білоцерківмаз» вирішило оскаржити рішення про коригування митної вартості у судовому порядку, подавши до Львівського окружного адміністративного суду відповідну позовну заяву до Львівської митниці.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №380/20253/23, яке набрало законної сили 19.06.2024, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100093/1 від 28.02.2023 та №UA209000/2023/100092/2 від 28.02.2023 (Т.1; а.с. 37-42).

Зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» (Т.1; а.с. 84) вбачається, що суму донарахованої митної вартості товару у розмірі 200`840,21 грн. було повернуто позивачу 28.11.2024. Фактичне списання цих коштів відбулося 02.12.2024.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даній справі, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача:

1) 17`600,00 грн. витрат за понаднормовий простій двох автомобілів.

Позивач посилається на те, що через безпідставне витребування відповідачем додаткових документів для прийняття протиправних рішень про коригування митної вартості, які були скасовані рішенням адміністративного суду, транспортні засоби, що перевозили товар позивача, змушені були понаднормово (на 8 днів) затриматися на митному кордоні України. Через простій транспортних засобів позивач поніс збитки, сплативши на користь експедитора (ТОВ «Імпекстранс ЮА») штраф у розмірі 17`600,00 грн.

2) 28`774,52 грн. інфляційних втрат та 10`516,71 грн. 3% річних, які нараховані за період з 02.03.2024 по 28.11.2024 на суму у розмірі 200`840,21 грн.

У цій частині позивач посилається на те, що внаслідок прийняття відповідачем протиправних рішень про коригування митної вартості, скасованих рішенням адміністративного суду, ПП «Білоцерківмаз» безпідставно перерахувало Львівській митниці суму донарахованої митної вартості товару у розмірі 200`840,21 грн., що позбавило його можливості користуватися вказаними грошовими коштами та обумовило нарахування інфляційних втрат і 3% річних згідно зі статтею 625 ЦК України за період з моменту перерахування цих коштів до моменту повернення.

Проаналізувавши предмет та підстави позовних вимог, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а також врахувавши аргументи і заперечення відповідача, суд зазначає таке.

Щодо стягнення збитків у розмірі 17`600,00 грн.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 наголошується, що стаття 1173 є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, які відрізняються від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Суд зазначає, що позивачем у встановленому законом порядку доведено наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 1173 ЦК України.

Так, у матеріалах справи наявні докази протиправності дій та рішень Львівської митниці. Зокрема, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №380/20253/23, яке набрало законної сили 19.06.2024, визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100093/1 від 28.02.2023 та №UA209000/2023/100092/2 від 28.02.2023.

Задовольняючи позовні вимоги адміністративний суд, серед іншого, вказав, що для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару. Зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару, не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги відповідача надати додаткові документи для прийняття протиправних рішень про коригування митної вартості, як і самі рішення не ґрунтувалися на вимогах закону, не були необхідними та обґрунтованими, а тому є протиправними.

Вказане вище спростовує посилання відповідача на те, що його вимога про надання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України була законною.

Суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 255 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі подання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні (пункт 6 частини 2 статті 255 Митного кодексу України).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Отже, митне законодавство дійсно передбачає право митного органу витребувати додаткові документи та зобов`язує декларанта надати такі документи протягом 10 календарних днів. Разом з цим, таке право може бути реалізовано тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару.

Згідно із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Як уже зазначалось вище, адміністративний суд встановив достатність первинно поданих позивачем документів для перевірки митної вартості товару та підтвердив, що у митного органу не могло виникнути обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Відтак, доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Протиправні дії та рішення відповідача безпосередньо обумовили понаднормовий простій транспортних засобів д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та д.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , за допомогою яких перевозили придбаний позивачем за кордоном товар, та, відповідно, до сплати позивачем на користь експедитора в особі ТОВ «Імпекстранс ЮА» штрафу за такий понаднормовий простій у розмірі 17`600,00 грн. за Договором транспортного експедирування №733 від 23.01.2023.

Вказана сума є розміром заподіяної позивачу шкоди та розрахована правильно. Так, на підставі наявних у матеріалах справи належних і допустимих доказів суд встановив, що період понаднормового простою двох автомобілів охоплює часовий проміжок з 23.02.2023 по 03.03.2023 та становить 8 днів, розмір штрафу за кожний розпочатий день понаднормового простою кожного транспортного засобу становить 1`100,00 грн. Жодних заперечень у цій частині відповідачем висловлено не було.

Зі змісту платіжних інструкцій №1808 та 1809, що датовані 09.03.2023, вбачається, що позивач на виконання законної вимоги ТОВ «Імпекстранс ЮА» перерахував суму штрафу за простій у розмірі 17`600,00 грн., що підтверджує фактично понесення ним збитків внаслідок протиправних дій та рішень Львівської митниці.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 17`600,00 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що для виконання рішень відповідача про коригування митної вартості позивач сплатив суму донарахованої митної вартості товару у розмірі 200`840,21 грн. Із вказаної суми 197`000,00 грн. було сплачено 02.03.2023, а 3`840,21 грн. уже перебували на рахунку.

Разом з цим, як уже зазначалось вище, відповідні рішення визнані у судовому порядку протиправними та були скасовані, що і обумовило звернення до суду із цим позовом.

Станом на момент ухвалення рішення у справі №914/403/25, грошові кошти у розмірі 200`840,21 грн. були повернуті позивачу, а саме 28.11.2024. Натомість, перед судом постало питання щодо можливості нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних з моменту її перерахування та до моменту повернення, що охоплює часовий проміжок з 02.03.2023 по 28.11.2024.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в пункті 84 постанови від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Вирішуючи питання щодо моменту виникнення зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти, суд зазначає, що за своїм змістом скасовані рішення про коригування митної вартості є індивідуальними актами. Згідно із пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 Верховний Суд вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості, які були скасовані рішенням адміністративного суду, було визнано такими, що не діють з моменту їх прийняття. Відтак, і законної підстави для утримання грошових коштів не існувало на момент перерахування позивачем грошових коштів.

Отже, відповідач безпідставно утримував грошові кошти у розмірі 200`840,21 грн., починаючи з 02.03.2023.

Доводи Львівської митниці про те, що позивачем не надано доказів користування грошовими коштами, визнаються судом безпідставними, позаяк відповідні грошові кошти були перераховані позивачем на рахунок митної служби. Та обставина, що сплата відбувалась на Єдиний казначейський рахунок не означає, що відповідачем у справі повинна бути Державна казначейська служба України, а лише вказує на те, що виконання рішення у цій справі про стягнення грошових коштів з державного бюджету здійснюватиметься органами Казначейства.

Підстави для застосування приписів частини 5 статті 309 Митного кодексу України, згідно із якою відсотки на суму коштів, внесених/переказаних як грошова застава, не нараховуються, відсутні, позаяк шляхом набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №380/20253/23, перераховані позивачем грошові кошти набули статусу безпідставно утриманих. З огляду на це, наявні позивач правомірно провів нарахування 3% річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних є правильно розрахованими, а тому підлягають стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 28`774,52 грн. та 10`516,71 грн. відповідно.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 3 028,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12`600,00 грн.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ПП «Білоцерківмаз» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 12`600,00 грн. (Т.1; а.с. 21).

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 12`600,00 грн. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:

1) копію Договору про надання правничої допомоги №03/24 від 04.01.2024, згідно із яким ПП «Білоцерківмаз» (клієнт) доручає та зобов`язується оплатити, а адвокатка Шараєвська В.П. (адвокатка) приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, в обсязі передбаченому пунктами 2.1, 3.1 договору. Згідно із пунктом 4.4 цього договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість.

2) копію Додаткової угоди від 30.12.2024, якою продовжено строк дії Договору №03/24 від 04.01.2024 до 31.12.2025.

3) копії Додатку №4 від 31.12.2024 до Договору №03/24 від 04.01.2024 з Додатковою угодою до відповідного додатку від 03.03.2025.

Згідно із Додатком №4 адвокат приймає на себе обов`язки надати клієнту правничу допомогу на умовах та в обсязі, визначених Договором №03/24 від 04.01.2024, у т.ч. щодо позову про стягнення з Львівської митниці на користь ПП «Білоцерківмаз» грошових коштів (додаткові витрати на простій транспорту, інфляційні втрати та 3% річних).

Правнича допомога включатиме в себе наступний обсяг робіт:

- опрацювання документальної складової по даному питанню, а саме збирання, опрацювання та ознайомлення з пакетом документів потрібним для подачі позовної заяви: кількість запланованого часу 7 годин, вартість 4`900,00 грн з розрахунку 700,00 грн. 1 година;

- формування правової позиції, що включає в себе аналіз чинного законодавства та судової практики щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів з Львівської митниці на користь ПП «Білоцерківмаз»: кількість запланованого часу 3 години, вартість 2`100,00 грн. з розрахунку 700,00 грн. 1 година;

- написання позову до Господарського суду Львівської області та формування додатків в необхідній кількості, примірників з виготовленням копій: кількість запланованого часу 8 годин, вартість 5`600,00 грн. з розрахунку 700,00 грн. 1 година.

Загалом заплановано витратити часу: 18 годин, а загальна вартість правової допомоги складатиме 12`600,00 грн.

4) копію Акта виконаних робіт від 03.03.2025, згідно із яким адвокатка надала, а позивач прийняв правову допомогу на загальну суму 12`600,00 грн. Перелік наданих послуг, час витрачений на їх надання та вартість відповідає тим, що попередньо погоджувалися у Додатку №4 від 31.12.2024.

У матеріалах справи наявна також копія Ордеру серії АІ №1577703 від 27.03.2024, виданого адвокатці Шараєвській В.П., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокаткою Шараєвською В.П. підтверджується матеріалами справи.

Приписами частин 4-6 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на його неспівмірність із категорією справи (за своїм змістом вона не є складною) та обсягом наданих адвокатом послуг (їх надання не потребує аж 18 годин).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

При здійсненні розподілу судових витрат суд також керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

Насамперед, суд зазначає, що сукупна вартість правових послуг є завищеною, адже не відповідає складності справи, яка належить до категорії загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами.

Загальна вартість послуг також є неспівмірною із обсягом наданих послуг. Фактично зміст наданої правової допомоги зводиться до підготовки і подання до суду позовної заяви. Та обставина, що у Акті від 03.03.2025 відображена інформація про надання трьох самостійних послуг, не змінює висновків суду, позаяк усі ці послуги є складовою єдиної послуги із підготовки і подання до суду позовної заяви.

До того ж, у своїй постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд виснував, що послуги щодо направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, а відтак не відносяться до витрат на правову допомогу.

Зважаючи на це, безпідставним є включення до переліку наданих послуг такої послуги як виготовлення копій додатків до позову.

Окрім цього, суд зазначає, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, враховуючи недоведення позивачем тих обставин, що справа №914/403/25 має особливе значення для нього, а також зважаючи на те, що справа не викликала публічного інтересу.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/403/25, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача буде 8`000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «Білоцерківмаз» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Грушевського Михайла, буд. 13; код ЄДРПОУ 41091471) 17`600,00 грн. витрат за понаднормовий простій транспорту, який був задіяний у перевезенні, 28`774,52 грн. інфляційних втрат, 10`516,71 грн. 3% річних, 3`028,00 грн. судового збору та 8`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 05.05.2025.

СуддяКрупник Р.В.