Рішення

від 05.05.2025 по справі 640/27112/20

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/27112/20

05 травня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ Івана Козака, в якому просить суд визнати протиправним та незаконним індивідуальний акт Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, зокрема, наказ від 08.09.2020 №168-ос/дск; стягнути з Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України кошти у сумі 3600000,00 грн. на відшкодування майнової шкоди позивачеві (упущеної вигоди), заподіяної протиправним виданням наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ос/дск про виключення позивача зі списків особового складу з 08.09.2020; визнати дії заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака зі складання та видачі рапорту від 08.09.2020, що став підставою для видання наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ос/дск протиправними.

Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 03.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду. Ухвалою від 04.03.2025 справу прийнято до провадження.

У позовній заяві позивач зазначає про протиправність та незаконність наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 № 168-ОС/дск про виключення його із списків особового складу під час перебування на лікуванні, а також неуповноваженою особою, оскільки у розпорядженні директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від перебував до 01.08.2020. Позивач зазначає, що Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України порушено його право на проходження військової служби (звільнення з військової служби шляхом виключення позивача зі списків особового складу) та отримання належного рівня грошового забезпечення чим спричинило нанесення йому майнової шкоди (упущеної вигоди).

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з доводами позивача, зазначаючи, що позивач всупереч наказу ЦУ СБУ від 28.07.2014 №433 Про заходи щодо забезпечення контролю за станом здоров`я військовослужбовців Служби безпеки України про факт захворювання та отримання медичної допомоги в інших закладах не повідомив та не надав підтверджуючу медичну документацію. Докази надсилання ОСОБА_1 листка непрацездатності не надано. Про факт перебування ОСОБА_1 на лікарняному відповідачу стало відомо тільки з позовної заяви.

Вказує, що ОСОБА_1 рапорт щодо продовження часу перебування у розпорядженні не подавався та листок тимчасової непрацездатності, який би підтверджував його перебування з 08.09.2020 на лікарняному до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України не надавався, у зв`язку із чим, його перебування у розпорядженні не продовжувалось. Докази надсилання листка непрацездатності та подання відповідного рапорту позивачем не надані. Тобто, ОСОБА_1 не виконано вимог Інструкції №772, у зв`язку із чим його встановленим порядком було виключено із списків особового складу.

Наказом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 03.08.2020 № 140-ОС/дск ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України за посадою провідного наукового співробітника, продовжено термін перебування у розпорядженні на час його перебування на лікуванні до 01 серпня 2020 року включно, відтак відповідач вважає правомірним видання наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ос/дск про виключення позивача зі списків особового складу з 08.09.2020.

Вважає, що вимога позивача про стягнення майнової шкоди (упущеної вигоди) не підлягає задоволенню, оскільки заявлений адміністративний спір пов`язаний із проходженням публічної служби, а саме виключення військовослужбовця із списків особового складу, а норми щодо упущеної вигоди, на яку посилається позивач, регулюють цивільно-правові відносини, зокрема, поняття упущена вигода (п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України) випливає з договірних правовідносин, що кореспондується із ч. 3 статті 22 ЦК України, статтею 614 ЦК України та ч.4 ст. 623 ЦК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Голови СБУ від 21.11.2019 № 1589-ОС/дск ОСОБА_1 зараховано у розпорядження директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України за посадою провідного наукового співробітника.

Наказом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 02.12.2019 №60/ДСК контроль за службовою діяльністю ОСОБА_1 на період його перебування у розпорядженні директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України покладено на заступника директора Івана Козака.

Наказом Голови СБУ від 13.08.2020 № 1054-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом ІСТЕ СБУ від 08.09.2020 №168-ОС/дск ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 08.09.2020 на підставі рапорту заступника директора від 08.09.2020.

Відповідно до листка непрацездатності від 08.09.2020 серії АДШ №463475 ОСОБА_1 з 08.09.2020 по 29.09.2020 перебував на амбулаторному лікуванні.

Вважаючи наказ Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ОС/дск і складання рапорту заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 протиправними та такими, що видані в порушення вимог чинного законодавства, що призвели до незаконного звільнення позивача і як наслідок заподіяння майнової шкоди, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять у систему Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Згідно зі статей 19, 20 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров`я ефективно виконувати службові обов`язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

Кількісний склад співробітників Служби безпеки України визначається Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України та в межах видатків, передбачених на утримання Служби безпеки України в Державному бюджеті України.

Умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначається, зокрема, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (надалі - Положення) та наказом Голови Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» (надалі - Інструкція).

Правовідносини з питань зарахування військовослужбовців Служби безпеки України в розпорядження начальників (командирів) передбачені, зокрема, пунктом 48 Положення, згідно з яким зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається, у тому числі: у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов`язків та наявних сил у зв`язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв`язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців (підпункт «б»).

Так, пунктом 48 Положення встановлено, що військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Військовослужбовець, який після закінчення строку перебування у розпорядженні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів не призначений на посаду через відсутність вакантних посад (рівної або нижчої не більш як на один ступінь) у Службі безпеки України або через ненадання військовослужбовцем згоди на призначення на іншу нижчу посаду, звільняється в установленому порядку з військової служби. Вакантні посади, на яких може бути використано військовослужбовця з дотриманням вимог, встановлених пунктом 43 цього Положення, визначаються начальником (керівником) підрозділу (органу, закладу, установи), у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.

Відповідно до п. 4.9 Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку. У розпорядження Голови Служби безпеки України зараховуються лише начальники органів, закладів, установ та підрозділів Центрального управління, які призначаються та звільняються з посад Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України. Інші начальники з числа зазначених осіб зараховуються у розпорядження заступників Голови Служби безпеки України відповідно до розподілу функціональних обов`язків. На підставі цих наказів підрозділи кадрового забезпечення вчиняють відповідні записи в облікових документах таких військовослужбовців.

Згідно з п. 4.10 Інструкції у разі прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників, наказами Голови Служби безпеки України.

З вищевикладеного вбачається, що у разі зарахування військовослужбовця у розпорядження прямого начальника у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів таке може тривати до 3 місяців з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження. Отже, виключення зі списків особового складу такого військовослужбовця можливе згідно наказу прямого начальника, у розпорядженні якого він перебуває через скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Управління роботи з особовим складом СБУ №11-2-Д-488/64 від 23.11.2020 (а.с. 114, т. 1) ОСОБА_1 зарахований у розпорядження директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України з 21.11.2019 по 01.08.2020 і був виключений зі списків особового складу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України наказом директора від 08.09.2020 у період, що не охоплювався перебуванням позивача у розпорядженні відповідача.

Жодних пояснень щодо подальшого статусу позивача у період з 02.08.2020 по 08.09.2020 (день виключення зі списків особового складу) відповідачем не наведено.

Положеннями п.4.9 Інструкції визначено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.

Відповідно до п. 4.10. Інструкції зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів відповідних начальників у разі звільнення їх з посад у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів.

З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований, або один із його заступників (з військовослужбовцем, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України,- Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом), а в органах військової контррозвідки начальник структурного підрозділу, який займає посаду не нижчу за посаду, за якою військовослужбовець перебуває у розпорядженні, проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з наказом про зарахування у розпорядження, роз`яснює права та обов`язки, пов`язані з перебуванням у розпорядженні, особливості виплати грошового забезпечення, доводить тимчасові функціональні обов`язки на період перебування у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.

Призначення військовослужбовців, посади яких скорочуються або які зараховані у розпорядження, здійснюється відповідно до вимог пункту 1.3 розділу I цієї Інструкції та пункту 4.3 цього розділу.

Згідно з абз.9 п.4.9 Інструкції начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов`язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби.

Відповідно до абз.4 п.4.10 Інструкції у разі відсутності в органі, підрозділі, закладі, установі рівної посади, яку займав військовослужбовець до зарахування в розпорядження, керівник цього органу, підрозділу, закладу, установи не пізніше місяця з дня зарахування військовослужбовця у розпорядження організовує через Управління роботи з особовим складом підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності, стану здоров`я.

Відповідно до п.43 Положення військовослужбовці Служби безпеки України призначаються на штатні посади (крім випадків, передбачених цим Положенням) їх прямими начальниками в порядку, що встановлюється Головою Служби безпеки України.

Призначення військовослужбовців Служби безпеки України на посади та переміщення їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог, зокрема, переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних начальників (командирів). Призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), проводиться у можливо короткий строк і не пізніше строків, зазначених у пункті 48 цього Положення (підпункт «в» п.43 Положення).

Відповідно до підпункту «а» п.46 Положення переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі здійснюється у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

При цьому, переміщення військовослужбовців Служби безпеки України з вищих посад на нижчі згідно з підпунктами «а», «б», «в», «д» і «е» цього пункту (п.46) здійснюється прямими начальниками в межах наданих їм прав щодо призначення на посади за умови, що немає можливості призначити військовослужбовця на рівну посаду у відповідному підрозділі (органі, закладі, установі).

Таким чином, відповідно до викладених норм, призначення на рівні або на ступінь нижчі вакантні посади прямий начальник наділений правом здійснювати без згоди військовослужбовця. Однак, відповідачем дій щодо призначення позивача на вакантні рівнозначні або на ступінь нижчі посади не здійснено.

З висновку про неможливість подальшого використання полковника ОСОБА_1 від 04.08.2020 (а.с. 92-98, т. 1) слідує, що органи СБУ повідомили про неможливість призначення полковника ОСОБА_1 у зазначених підрозділах, зокрема, через відсутність у позивача практичного досвіду роботи і фахової підготовки, що суд сприймає критично зважаючи на стаж військової служби позивача в органах СБУ з 1994 року, звання і займану посаду до зарахування у розпорядження провідного наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки і судових експертиз СБУ. З огляду на наведене, відповідачем та не спростовано належними і допустимими доказами обставини відсутності вакантних посад на час перебування ОСОБА_1 у розпорядженні, чим порушено вищевказані приписи.

Більш того, як підтверджується матеріалами справи, оскаржуваний наказ від 08.09.2020 № 168-ОС/дск виданий під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 08.09.2020 по 28.09.2020, про що свідчить листок непрацездатності серії АДШ №463475.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 24 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 66 Положення (чинних на момент спірних правовідносин), із списків особового складу Служби безпеки України військовослужбовець не виключається у разі, зокрема, перебування на лікуванні.

Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV) про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Крім того, відповідно до наказу ЦУ СБУ від 28.07.2014 № 433 "Про заходи щодо забезпечення контролю за станом здоров`я військовослужбовців Служби безпеки України" начальникам підрозділів Центрального управління СБУ, органів, закладів, установ СБУ та Штабу у разі отримання підпорядкованими військовослужбовцями медичної допомоги (медичних послуг) у лікувально-профілактичних закладах, що не належать до системи СБУ (далі - Закладах) з наступним звільненням їх від виконання обов`язків військової служби у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю забезпечувати надання такими військовослужбовцями особисто:

1) інформації про час, дату та обставини, за яких відбулося звернення до Закладу, його найменування та адресу місцезнаходження - невідкладно, а при отриманні екстреної медичної допомоги - при виникненні першої можливості та у зручний спосіб, безпосередньому начальникові та до закладу охорони здоров`я СБУ за місцем перебування на медичному обліку,

2) листка непрацездатності, виданого Закладом, а також виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974), іншої медичної документації (рентгенологічні знімки, ЕКГ-плівки, дані клініко-лабораторних досліджень тощо), отриманої при лікуванні у Закладі, - протягом одного робочого дня після завершення лікування (без урахування часу, необхідного для проїзду) до закладу охорони здоров`я СБУ за місцем перебування на медичному обліку для переоформлення в установленому порядку на довідку про випадок тимчасової непрацездатності військовослужбовця.

Позивач зазначає, що 08.09.2020 особисто повідомив відповідача про перебування на лікуванні. Окрім того, з листа Військово-медичного управління СБУ №20/Д-25/20/55 від 26.10.2020 (а.с. 193-194, т.1) слідує, що 08.09.2020 о 09.08 год. ОСОБА_1 звернувся до відділення невідкладної допомоги центральної поліклініки ВМУ СБУ, однак лікар, яка прибула на виклик о 20.30 год. 08.09.2020 не змогла оглянути позивача.

На підтвердження повідомлення відповідача про перебування на лікуванні і переоформлення листка непрацездатності, позивач надав копію медичної карти із записом від 29.09.2020 щодо звернення до ВМУ СБУ, з якого слідує, що ВМУ СБУ констатовано відсутність підстав для такого переоформлення через звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу від 13.08.2020 №10-54-ОС/дск.

Відповідачем не спростовані ні твердження позивача, ні надані ним письмові докази щодо перебування на лікуванні і виконання обов`язку повідомлення про це у відповідності до Положення і наказу №433 від 28.07.2014. Однак, незважаючи на перебування позивача на лікуванні, відповідачем в порушення зазначених вимог Закону та Положення видано оскаржуваний наказ про звільнення з військової служби.

Відтак, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про прийняття відповідачем оспорюваного наказу у період лікування, що суперечить статті 66 Положення (в чинній на момент спірних правовідносин редакції).

При цьому, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним дій заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака зі складання та видачі рапорту від 08.09.2020 не підлягають до задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Суд зазначає, що рапорт не є рішенням прийнятим у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень та не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього дії зі складання рапорту протиправною не призведе до відновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправним та скасування наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 про виключення зі списків особового складу, який виданий на підставі зазначеного рапорта.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу відповідача без законної підстави, він підлягає поновленню у списках особового складу з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

У відповідності до частини другої статті 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.09.2020 по день поновлення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно пункту 5 Порядку вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Водночас, з огляду на те, що сторонами до суду не було надано довідку про розмір грошового забезпечення суд позбавлений можливості обрахувати належний позивачу розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу починаючи з 09.09.2020, оскільки позивача звільнено із займаної посади з 08.09.2020, тобто останнім робочим днем є 08.09.2020.

При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача поновити позивача у списках особового складу та грошовому забезпеченні зі стягненням середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2020.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 3600000 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як зазначено у позовній заяві, упущену вигоду позивач ототожнює з невиплаченим грошовим забезпеченням за час вимушеного прогулу внаслідок протиправного звільнення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що важливим елементом доказу наявності понесених витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками сторони, що постраждала. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Враховуючи стягнення судом на користь позивача з відповідача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, суд доходить висновку про не доведення позивачем розміру упущеної вигоди у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, відтак у цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

За таких обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що при видачі наказу від 08.09.2020 №168-ОС/дск відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про правомірність наказу, в частині що оспорюється позивачем, суд досліджує дотримання відповідачем процедури та порядку його винесення та не втручається у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо встановлення і визначення позивачу розміру видів грошового забезпечення.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Враховуючи вказане, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відомостей про судові витрати у цій справі матеріали не містять.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Українського наукового дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ОС/дск про виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 у списках особового складу і грошовому забезпеченні Українського наукового дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

Стягнути з Українського наукового дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 у списках особового складу Українського наукового дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Українського наукового дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (місцезнаходження: вул. Василенка Миколи, 3, м. Київ, 03113 код ЄДРПОУ 20001993).

- Заступник директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Іван Козак (місцезнаходження: вул. Василенка Миколи, 3, м. Київ, 03113 ).

Головуючий суддяГрицюк Р.П.