Постанова від 09.04.2025 по справі 756/2838/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/2838/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4587/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,

при секретарі Яхно П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного камерного ансамблю «Київські солісти» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року, ухвалених під головуванням судді Шевчука А.В.,-

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.

Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ Національного камерного ансамблю «Київські солісти» від 23 лютого 2024 року № 01-03/30/к/ «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити позивача на посаді артиста вищої категорії групи других скрипок або іншій рівнозначній посаді у Національному камерному ансамблі «Київські солісти» з 23 лютого 2024 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2024 року по день фактичного поновлення на посаді та завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 17 лютого 2017 року працював у НКА «Київські солісти» на посаді артиста вищої категорії в групу других скрипок НКА «Київські солісти» на підставі контракту строком до 17 лютого 2018 року.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до контракту, якими змінювались умови праці та строк дії контракту.

Наказом 23 лютого 2024 року № 01-03/30/к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади артиста вищої категорії групи других скрипок з 23 лютого 2024 року, у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 17 лютого 2017 № 7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає, що його звільнення відбулось з порушенням чинного законодавства, його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягненню середнього заробітку за час його вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди.

Враховуючи, що позивач 12 жовтня 2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони, відтак, при звільненні відповідачем порушено положення ст. 119 КЗпП України щодо надання гарантій особам, які виконують державні/громадські обов`язки, збереження місця роботи та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено.

У жовтні 2024 року представник НКА «Київські солісти» звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року названу заяву задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Національного камерного ансамблю «Київські солісти» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн 00 коп.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить: рішення суду від 15 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; додаткове рішення суду від 04 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник НКА «Київські солісти» заперечив щодо вимог апеляційної скарги, просив рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник НКА «Київські солісти» проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог. Судом зазначено, що звільнення ОСОБА_1 відбулось не до закінчення дії контракту, а саме у зв`язку із його закінченням та небажанням роботодавця його продовжувати.

Враховуючи, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства та умов укладеного між сторонами трудового договору, відтак, відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулута завданої моральної шкоди.

Стягуючи з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп. суд першої інстанції виходив із обсягу виконаних адвокатом робіт та складністю справи.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 17 лютого 2017 року працював у НКА «Київські солісти» на посаді артиста вищої категорії в групу других скрипок НКА «Київські солісти» на підставі контракту строком до 17 лютого 2018 року.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до контракту, якими змінювались умови праці та строк дії контракту.

Повідомленням «Про закінчення контракту» від 24 січня 2024 року № 01-30/30/24 відповідач повідомив ОСОБА_1 про закінчення дії контракту 23 лютого 2024 року та про відсутність намірів продовжувати контракт (строковий трудовий договір) і бажає припинити його дію.

Наказом 23 лютого 2024 року № 01-03/30/к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади артиста вищої категорії групи других скрипок з 23 лютого 2024 року, у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 17 лютого 2017 № 7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що в жовтні 2022 року позивач проінформував роботодавця про укладення 12 жовтня 2022 року контракту добровольця територіальної оборони, за яким він зарахований на добровільній основі до складу ІНФОРМАЦІЯ_1

У 2023-2024 роках ОСОБА_1 декілька разів відкликався у розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання бойових завдань підрозділу.

ОСОБА_1 вважає, що при звільненні відповідачем порушено положення ст. 119 КЗпП України щодо надання гарантій особам, які виконують державні/громадські обов`язки, збереження місця роботи та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків, оскільки позивачем 12 жовтня 2022 року укладено контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (п. п. 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

За ст. 116 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

Гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.

Так, судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію контракту № 7 від 17 лютого 2017 року, укладеного між НКА «Київські солісти» та позивачем.

Згідно п. п. 1 п. 7 строк дії контракту встановлено з 17 лютого 2017 року по 17 лютого 2018 року.

Відповідно до п. п.8 п. 6 контракту, після настання дати закінчення строку дії цього контракту цей контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію цього контракту.

15 лютого 2018 року між НКА «Київські солісти» та ОСОБА_1 укладено додатковуугоду № 1 до контракту, якою п.п. 1 п. 7 контракту викладено у наступній редакції: «строк дії контракту з 18 лютого 2018 року по 18 лютого 2019 року».

18 січня 2019 року між НКА «Київські солісти» та ОСОБА_1 укладено додатковуугоду № 2, якою п.п. 1 п. 7 контракту викладено у наступній редакції: «строк дії контракту з 19 лютого 2019 року по 19 лютого 2022 року».

17 лютого 2020 року між НКА «Київські солісти» та ОСОБА_1 укладено додатковуугоду № 4 якою п.п. 1 п. 7 контракту викладено у наступній редакції: «строк дії контракту з 20 лютого 2020 року по 20 лютого 2021 року».

03 лютого 2021 року між НКА «Київські солісти» та ОСОБА_1 укладено додатковуугоду № 6, якою п.п. 1 п. 7 контракту викладено у наступній редакції: «строк дії контракту з 21 лютого 2021 року по 21 лютого 2022 року».

21 січня 2022 року між НКА «Київські солісти» та ОСОБА_1 укладено додатковуугоду № 8, якою п.п. 1 п. 7 контракту викладено у наступній редакції: «строк дії контракту з 22 лютого 2022 року по 22 лютого 2023 року».

10 лютого 2023 року між НКА «Київські солісти» та ОСОБА_1 укладено додатковуугоду № 9, якою п.п. 1 п. 7 контракту викладено у наступній редакції: «строк дії контракту з 23 лютого 2023 року по 23 лютого 2024 року».

Наказом 23 лютого 2024 року № 01-03/30/к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади артиста вищої категорії групи других скрипок з 23 лютого 2024 року, у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 17 лютого 2017 № 7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Так, волевиявлення ОСОБА_1 на укладення трудового контракту та додаткових угод підтверджується його особистими підписами.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що трудовий контракт та додаткові угоди ОСОБА_1 підписував під тиском, його волевиявлення на той момент не відповідало внутрішній волі або що позивач не усвідомлював значення умов контракту та не оцінював свої дії, апелянтом не надано.

Протягом дії контракту позивач умови щодо строку його дії не оскаржував та не ініціював внесення змін і доповнень до нього.

Відповідачем належним чином повідомлено ОСОБА_1 про закінчення дії контракту 23 лютого 2024 року та про відсутність намірів продовжувати контракт (строковий трудовий договір) і бажає припинити його дію.

До матеріалів справи долучено копію зворотнього поштового повідомлення про отримання позивачем 29 січня 2024 року листа від 24 січня 2024 року № 01-30/30/24 про припинення дії контакту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, умов укладеного між сторонами контракту та додаткових угод.

Посилання позивача на те, що НКА «Київські солісти» не дотримано вимог ст. 119 КЗпП України щодо надання гарантій особам, які виконують державні/громадські обов`язки, збереження місця роботи та середнього заробітку на час виконання таких обов`язків, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Позивач зазначав, що 12 жовтня 2022 року укладено контракт добровольця територіальної оборони, за яким він зарахований на добровільній основі до складу Добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2023-2024 роках ОСОБА_1 декілька разів відкликався у розташування Добровольчого формування територіальної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання бойових завдань підрозділу.

До матеріалів справи долучено копію контракту добровольця територіальної громади від 12 жовтня 2022 року.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.

Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).

За ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національного спротиву» порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Відтак, добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Упостановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 753/3880/20 та від 04липня 2023року у справі № 623/2015/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов`язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 6 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449).

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 на момент звільнення у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на порушення відповідачем положень ст. 119 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкодивідсутні, оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства та умов укладеного між сторонами контракту та додаткових угод.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивача звільнено з посади артиста вищої категорії групи других скрипок з 23 лютого 2024 року із порушенням положень ст. 119 КЗпП України, колегія суддів відхиляє, оскільки вони в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.

У жовтні 2024 року представник НКА «Київські солісти» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та просив стягнути із ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником НКА «Київські солісти» надано копію: договору про надання правової допомоги від 04 квітня 2024 року № 24; додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги; акту № 2 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

В акті приймання-передачі виконаних робіт зазначено:

- комплекс правничої допомоги, пов`язаної із здійсненням правового супроводження інтересів клієнта в суді першої інстанції під час розгляду справи № 756/2838/24, аналіз документів наданих клієнтом, подання відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення адвокатських запитів, забезпечення явки адвоката в судове засідання, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - без обмеження в часі (витрачений час не обліковується).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, підготовки та подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на користь НКА «Київські солісти» підлягають стягненню із позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення суду від 04 листопада 2024 року ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст складено 05 травня 2025 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

Л.П. Сушко