Постанова

від 06.05.2025 по справі 460/7538/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7538/24 пров. № А/857/32838/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандмоторс» до Рівненської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

суддя у І інстанціїБорискін С.А.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 07 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандмоторс» (далі ТОВ «Грандмоторс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі Рішення) 21.06.2024 №UA204020/2024/000044/1 Рівненської митниці (далі Митниця).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №460/7538/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки той надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Тому оскаржуване Рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам митного законодавства.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Грандмоторс».

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого позивачем товару було встановлено розбіжності, які викликали сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Декларантом не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

У зв`язку із неможливістю застосування попередніх методів визначення митної вартості таку було визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі МК) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, на рівні 21000 євро (МД 08.05.2024 №24UA204020012182U9).

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД від 21.06.2024 № 24UA204020016352U4 із використанням положень частини 7 статті 55 МК.

З огляду на вказане вважає, що оспорюване Рішення 21.06.2024 №UA204020/2024/000044/1 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.03.2024 фірма "FLЕЕТСОМ LTD" (Продавець) та ТОВ "Грандмоторос" (Покупець) уклали зовнішньоекономічний контракт №GM-458, за умовами якого Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити нові автомобілі та автомобілі, які були у вжитку, сідельні тягачі, причепи, напівпричепи, що були у вжитку, нові і вживані трактори, навантажувачі, автобуси, комбайни, мотоцикли, промислові автомобільні деталі, устаткування, запчастини, пристосування і приналежності, в тому числі кузова для моторних транспортних засобів (далі Товар). Товар поставляється партіями. Перелік найменувань кожного виду Товару в партії Товару, одиниця виміру кожного виду Товару, ціна за одиницю найменування кожного виду Товару, вартість кожного виду і Товару всієї партії Товару, кількість кожного виду Товару в партії Товару вказується у інвойсах за одиницю Товару.

Загальна вартість контракту становить 100 000,00 GВР та визначається на умовах DAP-Rivne, DAP-Zhytomyr, DAP-Bila Krynytsia, DAP-Lutsk згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів "Інкотермс-2000" і вказується по кожному виду Товару в інвойсах. Ціна Товару включає вартість доставки і розвантаження Товару. Покупець оплачує вартість Товару шляхом післяоплати.

На виконання умов вказаного контракту Продавцем було поставлено Покупцеві Товар "Автомобіль вантажний марки ІVЕСО, модель DАIY 70С18, номер кузова НОМЕР_1 " за ціною договору за 9300,00 GВР.

Відповідно до експортної МД №24GВ6ДWВ6МАQ1FАА2 від 09.06.2024 Товар був відправлений Продавцем Покупцеві.

Окрім того, Покупцеві був виставлений інвойс на оплату Товару №330 від 05.06.2024, який оплачений згідно з платіжною інструкцією №12 від 20.06.2024.

З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу 21.06.2024 декларантом ТОВ "Грандмоторс" Митниці була подана МД №24UA204020016286U7 на товар "Автомобіль вантажний марки ІVЕСО, модель DАIY 70С18, номер кузова НОМЕР_1 " за договірною ціною у 9300,00 GВР, на підтвердження якої та обраного способу визначення митної вартості було додано:

зовнішньоекономічний контракт №GМ-458 від 12.03.2024;

МД країни відправлення MRN: 24GB6DWB6N1АQ1FAA2 від 09.06.2024;

інвойс №330 від 05.06.2024;

технічний паспорт на автомобіль від 19.04.2024 №41109260423;

платіжну інструкцію №12 від 20.06.2024 про оплату товару згідно з інвойсом №330 від 05.06.2024;

довідкове повідомлення експерта №9635 від 14.06.2024 тощо.

За наслідками опрацювання поданих документів у ході проведення митного контролю Митниці було надіслано повідомлення №2019018 від 21.06.2024 про виявлення неточностей та запропоновано додатково надати:

висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

транспортні (перевізні) документи;

виписку із бухгалтерської документації;

банківські платіжні документи, що стосуються заявленого до митного оформлення товару;

копію митної декларації країни відправлення.

На пропозицію митного органу декларант позивача повідомив про надання ним всіх документів, які передбачені статтею 53 МК.

Водночас 21.06.2024 Митниця повідомила позивача про наявність цінової інформації про рівень митної вартості аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, митна вартість якого визначена митним органом за митною декларацією від 08.05.2024 №24UA2040020012182U9, від 02.05.2024 №24UА205100003813U8 у 21000 євро, а також прийняла Рішення №UA204020/2024/000044/1, яким у зв`язку із неможливістю застосування попередніх методів визначення митної вартості таку було визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, на рівні 21000 євро (МД 08.05.2024 №24UA204020012182U9).

Оспорюване Рішення обґрунтовано такими обставинами:

у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19.04.2024 №41109260423 зазначено особу, на яку зареєстровано транспортний засiб HEXAGON LEASING LIMITED, що не кореспондуєтъся з продавцем (FLЕЕТСОМ LTD) та покупцем (ТОВ "ГРАНДМОТОРС");

у графі 70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 20.06.2024 №12 не вказано реквізити яких саме документів зазначені, що не дає можливості однозначно поширити зазначений документ на заявлений до митного оформлення товар;

внаслідок перевірки додатково наданої копії МД від 09.06.2024 №24GB6DWB6N1AQ1FАA2 встановлено її відсутність у базі даних митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu).

Наведене, на переконання митного органу, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, у тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

У подальшому імпортований позивачем транспортний засіб був випущений у вільний обіг за МД №24UA204020016352U4 від 21.06.2024 у відповідності до вимог статті 55 МК.

ТОВ «Грандмоторс» не погодилося із вказаним Рішенням Митниці та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправного рішення.

При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.

Оцінюючи доводи апелянта у частині того, що у свідоцтві про реєстрацію імпортованого позивачем транспортного засобу від 19.04.2024 №41109260423 зазначено особу, на яку зареєстровано транспортний засiб HEXAGON LEASING LIMITED, що не кореспондуєтъся з продавцем (FLЕЕТСОМ LTD) та покупцем (ТОВ "ГРАНДМОТОРС"), суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що у вказаному свідоцтві прямо зазначено про те, що цей документ не є підтвердженням права власності на цей транспортний засіб. При цьому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МК не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу.

Водночас слід зауважити, що продавець товару не обов`язково має бути його власником і наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару за ланцюгами постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власника не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості.

При наданні оцінки доводам відповідача стосовно того, що у платіжній інструкції в іноземній валюті від 20.06.2024 №12 не вказано відповідних реквізитів, які б давали можливість однозначно поширити зазначений документ на заявлений до митного оформлення товар, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції слушно зауважив про те, що графа 70 платіжної інструкції містить наступний запис: "330 05.06.2024; №GM-458 12.03.2024", тобто містить посилання на документи, які подані до митного оформлення інвойс та зовнішньоекономічний договір, що давало можливість зробити висновок про те, що проведений платіж стосується саме імпортованого позивачем транспортного засобу.

Щодо доводів Митниці про відсутність поданої до митного оформлення МД країни відправлення від 09.06.2024 №24GB6DWB6N1AQ1FАA2 у базі даних митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu), то суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що така була оформлена у Нортемптоні, тобто у Великій Британії, яка 31.01.2020 перестала бути членом Європейського Союзу, а отже відповідні сумніви митного органу є безпідставними.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №460/7538/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк