Ухвала
від 06.05.2025 по справі 560/2102/20
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

справа №560/2102/20

адміністративне провадження №К/990/17241/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №560/2102/20 за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України, Кам`янець-Подільське управління державної казначейської служби України Хмельницької області до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Кам`янець-Подільська міська рада про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", в якому просило стягнути прострочену заборгованість за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку в сумі 42144095,23 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2020 позов задоволено, стягнуто до Державного бюджету України з Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" прострочену заборгованість за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 42144095,23 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено частково. Стягнуто до Державного бюджету України з Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" прострочену заборгованість в сумі 17 303 919 грн 80 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" задоволено частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку Верховного Суду, матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості відповідача за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку відповідно до Договору №13010-05/102.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було подано заяву про залишення адміністративного позову без розгляду в частині збільшених позовних вимог (зазначених у заяві №69 від 18.05.2021) та розгляд виключно позовних вимог у їх первісній редакції.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2021 суд задовольнив заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області про залишення частини позовних вимог без розгляду, а тому предметом розгляду в межах даної справи є позовні вимоги про стягнення з КП «Міськтепловоденергія» простроченої заборгованості в сумі 17 303 919,80 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025, позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" прострочену заборгованість в сумі 17 303 919,80 грн за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку (за Договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 23.04.2025 Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" через систему «Електронний суд» подало касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому, касаційна скарга містить посилання на неврахування судами в оскаржуваних рішеннях висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.09.2022 у справі №2а-8068/12/1370, від 20.06.2019 у справі №910/4473/17, від 14.09.2023 у справі №140/2419/19, від 19.09.2023 у справі №907/632/22, від 08.12.2022 у справі №921/542/20, від 22.08.2023 у справі №904/1696/22, від 07.09.2023 у справі №905/1965/19, від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;

2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;

3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду;

4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає конкретні висновки щодо застосування вищевказаних норм права, викладені Верховним Судом у постанові та застосовані судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно, не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Водночас, Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців зазначених постанов), не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами першої та/або апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин 1 та 2 статті 169 та частини 2 статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду скарги в новій редакції з доказами її направлення іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №560/2102/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення06.05.2025
Оприлюднено08.05.2025
Номер документу127136022
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу

Судовий реєстр по справі —560/2102/20

Ухвала від 06.05.2025

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мельник-Томенко Ж.М.

Постанова від 27.03.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 25.03.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 17.03.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 26.02.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 24.02.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 11.02.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 28.01.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 06.01.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

Ухвала від 28.11.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Біла Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні