Постанова від 30.04.2025 по справі 761/40506/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 761/40506/16-ц

провадження № 61-12200св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад», приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1»,

треті особи: публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) - ОСОБА_3 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Банк Столиця», публічне акціонерне товариство «Київський завод «Аналітприлад», приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 ,

треті особи: публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у складі колегії суддів Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», треті особи: публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_1 , треті особи: публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк», публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» (далі - ПАТ «Банк Столиця»), публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад» (далі - ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»), приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» (далі - ПрАТ «Трест Київміськбуд-1»), треті особи: публічне акціонерне товариство «Унікомбанк» (далі - ПАТ «Унікомбанк»), публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Євробанк» (далі - ПАТ «КБ «Євробанк»), публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк» (далі - ПАТ «ОКСІ Банк»), Національний банк України (далі - НБУ), про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Позов мотивувала тим, що 12 лютого 2009 року вона уклала з ПАТ «Банк Столиця» договір № фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду А, за умовами якого довіритель на підставі повного визнання Правил фонду фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А», управителем за яким є ПАТ «Банк Столиця», забудовником - ПАТ «Київміськбуд-1», які затверджені рішенням правління управителя (протокол від 22 серпня 2008 року № 22), дає згоду на участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» (далі - ФФБ), бере на себе зобов`язання виконувати правила та передає управителю грошові кошти в довірчу власність з метою отримання у власність об`єкта інвестування, а управитель зобов`язується здійснювати від свого імені та в інтересах довірителя управління грошовими коштами, отриманими у довірчу власність від довірителя.

Позивач мала здійснити інвестування будівництва квартири будівельний номер

АДРЕСА_1 , будівельний номер ділянки - 26, вартість інвестицій складає 1 194 240,00 грн, що підтверджується свідоцтвом про участь у ФФБ виду «А» від 12 лютого 2009 року, виданим ОСОБА_1 ПАТ «Банк Столиця». ОСОБА_1 у повному обсязі та у строки, визначені договором, виконала свої обов`язки по проведенню розрахунків за договором.

Позивач зазначала, що відповідно до умов договору термін введення об`єкта

в експлуатацію визначено - грудень 2009 року, який може бути подовжений на строк не більше 90 днів. У вказаний термін об`єкт будівництва в експлуатацію не введений. На час звернення до суду об`єкт інвестування перебуває у незавершеному стані, тобто порушення прав позивача, як інвестора, тривають більше шести років, а ПАТ «Банк Столиця», як управитель ФФБ «Столиця-8», не забезпечив виконання своїх обов`язків, визначених договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016.

ОСОБА_1 вказувала, що не має можливості реалізувати свої права в частині передачі управителем їй майнових прав на об`єкт інвестування за договором про уступку майнових прав як довірителю, який повністю проінвестував закріплений за ним об`єкт інвестування.

Позивач (із врахуванням заяви про зміну предмета позову) просила суд визнати за нею майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв. м під номером АДРЕСА_2 .

У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Банк Столиця», ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», ПрАТ «Трест Київміськбуд-1»,

ОСОБА_1 , треті особи: ПАТ «Унікомбанк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «ОКСІ Банк», НБУ, ОСОБА_2 , про визнання майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що 27 січня 2017 року він уклав договір про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_1 , як первісний кредитор передала належне їй право вимоги за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» (основний договір), а ОСОБА_3 , як новий кредитор прийняв право вимоги, яке належить первісному кредитору за основним договором. Відповідні розрахунки, які визначені договірними зобов`язаннями, проведені сторонами в повному обсязі.

ОСОБА_3 просив суд визнати за ним майнове право на об`єкт інвестиції за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» про участь у ФФБ «Столиця-8» виду «А» - квартиру

АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 16 листопада 2021 року, яке Київський апеляційний суд постановою від 19 липня 2023 року залишив без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв. м під номером АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишив без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що управитель ФФБ «Столиця-8» не має можливості передати позивачу, який повністю проінвестував закріплений за ним об`єкт інвестування, майнові права на цей об`єкт інвестування за договором про участь у ФФБ, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, управитель ФФБ «Столиця-8» не отримав від колишнього управителя вказаного ФФБ ПАТ «Банк Столиця» майна та документів, що регламентують функціонування ФФБ «Столиця-8».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що договір про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року, на який посилається позивач як на документ, на підставі якого за ним має бути визнано право власності, є неукладеним, оскільки нотаріально не посвідчений, а відтак визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , неможливо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Шевченківського районного суду м. Києва.

30 жовтня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 760/17864/16-ц та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що свідоцтва про участь у ФФБ з оновленими даними, яке б підтверджувало внесення ОСОБА_1 коштів матеріали справи не містять. Наявна в матеріалах справи довідка від 12 березня 2012 року № 14-2/36 про здійснення повного розрахунку за об?єкт інвестування, яка видана ліквідатором ПАТ «Банк Столиця» ОСОБА_1, відповідно до якої повністю здійснено оплату за фактичну кількість вимірних одиниць об?єкта інвестування згідно договору, а саме квартири АДРЕСА_4 , площею 74,64 кв. м, в сумі 1 194 240,00 грн, викликає сумніви у її дійсності, оскільки ПАТ «Унікомбанк» були передані документи інвестора ОСОБА_1 у кількості 22 штук, серед яких відсутня копія технічного паспорта на об?єкт інвестування, на підставі якого управителем здійснюється коригування загальної площі об?єкта інвестування, остаточні розрахунки довірителя, в результаті чого видається довідка про проведення повного розрахунку. Матеріали справи не містять доказів, які б доводили повне виконання обов?язків ОСОБА_1 щодо проведення розрахунків за договором № фк00261016 про участь у фонді фінансування будівництва.

ОСОБА_2 вказує, що будинок на

АДРЕСА_5 введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом № 165170541586, який виданий 23 лютого 2017 року, а 20 квітня 2019 року право власності на спірну кватиру зареєстровано за ОСОБА_4 . ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру та підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2019 року, про що внесено дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, його право власності на вказану квартиру ніким не оспорено та не скасовано, а визнання за ОСОБА_1 майнових прав на вказану квартиру порушує його право власності та жодним чином не вирішить спір.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 28 травня 2003 року ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», як інвестор-забудовник, правонаступником якого є ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», та ВАТ «Київський завод «Аналітприлад», як замовник, правонаступником якого є ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», уклали договір про будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного призначення на АДРЕСА_6 .

14 жовтня 2010 року між сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору про будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного призначення на АДРЕСА_6 , яка є невід`ємною частиною договору про будівництво від 28 травня 2003 року, згідно з якою договір про будівництво викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 цієї додаткової угоди № 2 сторони зобов`язуються шляхом власних інвестицій замовника, інвестора-забудовника та залучених коштів населення, фізичних та юридичних осіб спільно діяти в сфері будівництва об`єкта за цим договором. Об`єкт будівництва - житловий комплекс із вбудованими торговими та офісними приміщеннями за цим договором знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та являє собою два житлових будинки з вбудованими офісними та торгівельними приміщеннями; торговельно-офісний центр; паркінг для автомобілів (пункт 1.2 додаткової угоди від 14 жовтня 2010 року № 2).

Згідно із пунктом 3.5 додаткової угоди від 14 жовтня 2010 року № 2 до договору про будівництво, у випадку порушення інвестором-забудовником терміну будівництва, не поновлення об`єкта будівництва на АДРЕСА_6 та будь-яких інших причин до 01 липня 2011 року, договір буде вважатися розірваним, шляхом повідомлення про це однією із сторін іншу рекомендованим листом протягом 60 календарних днів. З моменту отримання іншою стороною такого повідомлення договір є розірваним.

З метою залучення коштів для будівництва, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» як забудовник уклав з ТОВ КБ «Столиця» генеральний договір і договір про організацію будівництва та його фінансування від 22 серпня 2008 року. Для залучення коштів довірителів створено ФФБ «Столиця-8» виду «А» для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 забезпечував фінансування будівництва за рахунок коштів довірителів, отриманих на підставі договорів про участь у ФФБ. У рамках ФФБ «Столиця-8» довірителями повністю профінансовано будівництво 19 квартир, що підтверджується довідкою ТОВ КБ «Столиця» від 05 березня 2012 року, із загальною сумою сплачених коштів у 18 830 626,29 грн.

12 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ТОВ КБ «Столиця» уклали договір

№ фк00261016 про участь у ФФБ «Столиця-8» виду «А», за умовами якого довіритель здійснив інвестування будівництва квартири АДРЕСА_7 .

Повне виконання обов`язків довірителем щодо проведення розрахунків за договором підтверджується довідкою про здійснення повного розрахунку за об`єктом інвестування від 12 березня 2012 року № 14-2/369, наданою управителем ФФБ, якою також підтверджено закріплення за ОСОБА_1 100 % загальної кількості вимірних одиниць об`єкта інвестування відповідно до пункту 1.5 договору № фк00261016.

Відповідно до підпункту 3.4.3 пункту 3.4 договору від 12 лютого 2009 року

№ фк00261016 про участь у ФФБ «Столиця-8» виду «А» довіритель має право на відступлення права вимоги за цим договором третім особам на закріплені за довірителем вимірні одиниці в об`єкті інвестування за згодою управителя тільки при 100 % сплаті вимірних одиниць об`єкта інвестування.

У випадку досягнення взаємної згоди та сплати довірителем на користь управителя винагороди - 3 % (з урахуванням ПДВ) від суми фактично сплачених грошових коштів за вимірні одиниці об`єкта інвестування сторони укладають, відповідно, додаткову угоду до цього договору про заміну сторони за цим договором шляхом відступлення права вимоги. До підписання сторонами договору про заміну сторони за цим договором шляхом відступлення права вимоги, довіритель та особа, на користь якої переуступаються майнові права на придбані вимірні одиниці об`єкта інвестування, укладають нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги.

Постановою правління НБУ від 30 січня 2012 року № 30 з 31 січня 2012 року відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Столиця» та розпочато його ліквідацію. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідач більше не може виконувати функції управителя ФФБ «Столиця 8» виду «А» для завершення будівництва житлового будинку у АДРЕСА_6 , та передати об`єкти інвестування довірителям.

Постановою НБУ від 02 лютого 2015 року № 79 процедуру ліквідації банку продовжено до 01 липня 2015 року, припинено повноваження ліквідатора Оніщенка С. К. та призначено ліквідатором Болдирєва О. О., головного економіста НБУ.

13 травня 2014 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі

№ 756/4960/14-ц за позовом ОСОБА_5 , який не є установником чи довірителем ФФБ, було змінено управителя ФФБ «Столиця 8» виду «А», а саме ПАТ «Банк Столиця» на ПАТ «Унікомбанк» та зобов`язано передати ПАТ «Унікомбанк» документацію в повному обсязі та кошти оперативного резерву цього Фонду.

Зазначене рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду м. Києва

від 31 липня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 01 вересня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Унікомбанк» на рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2014 року відмовлено.

До постановлення рішення апеляційного суду, на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва, ПАТ «Банк Столиця» передав ПАТ «Унікомбанк» документи ФФБ «Столиця-8» виду «А» за актом прийому-передачі від 17 червня 2014 року. Після скасування цього рішення апеляційний суд зобов`язав ПАТ «Унікомбанк» повернути документацію та кошти оперативного резерву ФФБ «Столиця-8» виду «А».

ПАТ «Унікомбанк» не виконував обов`язків управителя ФФБ «Столиця-8» та не звітував перед НБУ. Постановою НБУ від 15 жовтня 2015 року № 704/БТ банк визнано неплатоспроможним, а рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 188 від того ж дня запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13 серпня 2014 року у справі

№ 910/16117/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року, змінено управителя ФФБ «Столиця-8» виду «А» багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , а саме: ТОВ КБ «Столиця» на ПАТ «КБ «Євробанк».

09 грудня 2014 року ПАТ «КБ «Євробанк» направило лист № 01-24/3945 на ім`я ліквідатора ПАТ «Банк Столиця» Оніщенка С. К., в якому просило на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13 серпня 2014 року в справі № 910/16117/14, що набрало законної сили, передати ПАТ «КБ «Євробанк» документацію ФФБ та залишок коштів оперативного резерву вказаного фонду.

На запит НБУ уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Унікомбанк» повідомила про відсутність документів ФФБ «Столиця-8» та, що на балансі банку цей ФФБ не обліковується. Викладене свідчить про втрату документів ФФБ «Столиця-8», які знаходились у первинного управителя.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 травня 2015 року у справі

№ 910/18487/14 зобов`язано ПАТ «Трест Київміськбуд-1» передати ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що складається з трьох секцій, а саме: двох 25-ти поверхових житлових секцій та прибудованої громадсько-офісної 15-ти поверхової секції з вбудованим паркінгом та складає 49 % готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом укладення акта приймання-передачі об`єкта нерухомого майна.

В указаному рішенні судом встановлено факт розірвання договору про будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного призначення у АДРЕСА_6 від 28 травня 2003 року та факт державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що складається з трьох секцій, а саме: двох 25-ти поверхових житлових секцій та прибудованої громадсько-офісної 15-ти поверхової секції з вбудованим паркінгом та складає 49 % готовності, який є власністю ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» (об`єкт незавершеного будівництва).

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 02 серпня 2016 року у справі № 910/10370/16, у якому також зазначено про зміну управителя ФФБ «Столиця-8» виду «А» багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_8 , а саме: ТОВ КБ «Столиця» на ПАТ «Оксі Банк».

26 травня 2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала дозвіл на виконання будівельних робіт № 115161471478 ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром ім. О. Довженка та житловим будинком з вбудовано-прибудинковими приміщеннями на АДРЕСА_5 ».

Вказаний об`єкт будівництва введено в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом № 165170541586, який виданий 23 лютого 2017 року.

27 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про відступлення права вимоги, за умовами якого останній отримав право вимоги за договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ КБ «Столиця».

Відповідно до наказу від 29 листопада 2017 року № 1129-1/ОД «Про внесення змін до наказу по підприємству від 28 листопада 2017 року № 1128-2/ОД «Про затвердження нумерації квартир», об`єкт нерухомості (квартира), що відноситься до предмета спору, має наступні характеристики: секція С-1, поверх 6, будівельний номер 1, кількість кімнат 2, загальна проектна площа 76,50 кв. м.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 квітня 2019 року № 164336804 вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_9 зареєстровано за ОСОБА_4 . Підставою набуття права власності зазначено: витяг, серія та номер: б/н, видавник ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»; договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, серія та номер: 06/07/001, виданий 06 липня 2016, видавник: сторони; довідка, серія та номер: 505, видана 03 грудня 2018 року, видавник ПАТ «Київський завод «Аналітприлад»; акт приймання-передачі об`єкта нерухомості, серія та номер: 18/12/30, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: сторони; додатковий договір, серія та номер: № 1, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: сторони.

У подальшому право власності на цей об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 2019 року, про що внесено дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З листа голови правління АТ «Оксі Банк» від 10 квітня 2020 року № 1121-408 вбачається, що АТ «Оксі Банк» не надавало згоди ОСОБА_1 на відступлення права вимоги за договором про участь у ФФБ «Столиця-8» виду «А» від 12 лютого 2009 року № фк00261016; ОСОБА_1 не сплачувала АТ «Оксі Банк» жодних винагород; АТ «Оксі Банк» не відомо про жодні договори відступлення права вимоги за договором про участь у ФФБ «Столиця-8» виду «А» від 12 лютого 2009 року № фк00261016; АТ «Оксі Банк» не укладало жодних додаткових угод до цього договору про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги.

У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», який у ході розгляду справи уточнив та остаточно просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 та витребувати вказану квартиру від ОСОБА_2 (справа № 761/31024/19).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у справі № 761/31024/19 , залишеним без змін постановою Київського апеляційного суд від 23 лютого 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що під час укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року сторони порушили пункт 3.4.3 договору про участь у ФФБ «Столиця-8» виду А від 12 лютого 2009 року № фк00261016, оскільки вказаний правочин не посвідчений нотаріально та відсутня згода на його укладання ПАТ «Оксі Банк» як управителя, а тому він є неукладеним і не створив взаємні права та обов`язки для сторін цього договору.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивач не довів, що він є фактичним неволодіючим власником спірної квартири АДРЕСА_4 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначено, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації.

Отже, квартира є об`єктом інвестування в об`єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном, до завершення будівництва проінвестованого об`єкта нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію інвестору належить не право власності на цей об`єкт, а майнові права на нього.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/6287/19.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що управитель ФФБ «Столиця-8» не має можливості передати позивачу, який повністю проінвестував закріплений за ним об`єкт інвестування, майнові права на цей об`єкт інвестування за договором про участь у фонді фінансування будівництва, оскільки управитель ФФБ «Столиця-8» не отримав від колишнього управителя вказаного ФФБ ПАТ «Банк Столиця» документів, що регламентують функціонування ФФБ «Столиця-8».

Тому, позивач ОСОБА_1 мала всі законні підстави та обґрунтовані очікування щодо реалізації свого майнового права на отримання новозбудованого нерухомого майна у власність. Це право виникло у зв`язку з належним виконанням нею зобов`язань за договором участі у ФФБ. Однак відповідачі своєю бездіяльністю унеможливили реалізацію цього права, що змусило позивача звернутися до суду для захисту свого порушеного права.

Позов спрямований на захист права ОСОБА_1 на новозбудовану квартиру, яке не визнається відповідачами через невиконання ними своїх зобов`язань із завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію. Така ситуація створила юридичну ситуацію, за якої позивач, повністю виконавши всі зобов`язання, передбачені договором пайової участі, фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на оформлення нерухомого майна у власність.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що майнове право позивача на спірну квартиру підтверджується договором про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду «А» від 12 лютого 2009 року № фк00261016. Відповідно до зазначеного договору, позивач здійснила повну оплату внесків, передбачених його умовами, що підтверджує добросовісність та належне виконання її зобов`язань.

Попри це, через бездіяльність відповідачів позивач позбавлена можливості оформити своє право власності на спірну квартиру. Зазначена ситуація порушує права позивача як інвестора, який вклав свої кошти в будівництво житла, а також суперечить принципам правової визначеності та справедливості.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що захист порушеного права позивача можливий шляхом визнання за нею майнового права на квартиру.

На момент пред`явлення цього позову спірне нерухоме майно не було введено в експлуатацію, а скаржник не мав жодного речового права на спірну квартиру.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 760/17864/16-ц та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров