Рішення

від 06.05.2025 по справі 175/664/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/664/24

Провадження № 2/175/127/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" травня 2025 р. смт. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Новоолександрівська сільська об`єднана територіальна громада, Дніпровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи Новоолександрівська сільська об`єднана територіальна громада, Дніпровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого спадкоємцями його майна стали неповнолітній позивач та його матір - ОСОБА_4 . 26.11.1983 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складалося з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному з них. Згідно відмітки державного нотаріуса, свідоцтво підлягало реєстрації в Новоолександрівській сільській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 03.12.1983 року свідоцтво про право на спадщину на ім?я ОСОБА_4 зареєстровано в Новоолександрівській сільській раді. Рішенням виконкому №68 від 22.10.1993 року Новоолександрівської сільської ради народних депутатів за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, 15.11.1993 року ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпропетровської районної адміністрації Ради народних депутатів №544 від 11.11.1993 року, було видане свідоцтво про право власності на вказаний вище житловий будинок. Право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було оформлено на ОСОБА_4 , як на одноособову власницю житлового будинку, на підставі рішення виконкому Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів №140/619 від 24.12.1997 року та видано держаний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №5343. За відомостями Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2022 року, земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), має кадастровий номер 1221486200: 11:012:0055. Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2022 року, земельна ділянка, площею 0,0294 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, має кадастровий номер: 1221486200:11:012:0056. Отже, позивач зазначає, що реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_4 призвело до порушення його права на отримання у власність земельної ділянки. 14.11.2002 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповідала в рівних частках позивачу та своїй доньці ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Звернувшись до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, позивачу повідомлено, що він має право лише на половину спадкового майна після смерті матері, без урахування отриманої ним спадщини після смерті батька. З огляду на те, що житловий будинок був зареєстрований на праві приватної власності за матір`ю позивача, при цьому не було враховано, що позивач мав право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батька, позивач просить суд визнати за ним право власності на частку житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування за законом після смерті батька та внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинивши право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки, зазначивши у її власності частину.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем усунуті не були.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 року продовжено строк для усунення зазначених в ухвалі від 01.02.2024 року недоліків. У визначений строк, позивачем виконані вимоги ухвали суду та усунуті недоліки.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2024 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Представник відповідачачерез систему«Електронний суд»надіслала відзивна позовнузаяву,в якомупросила відмовитиу задоволенніпозову,посилаючись нате,щопозивачем неправильно обрано спосіб захисту його прав, не надано суду доказів на підтвердження його позовних вимог та не обґрунтовано законність його позову, оскільки ОСОБА_4 була власницеюжитлового будинкуна підставірішення виконавчогокомітету Новоолександрівськоїсільської ради,яке нікимне оспорювалосяі нескасоване.Щодо земельнихділянок зазначила,що вонине входилидо складуспадщини післясмерті ОСОБА_3 ,а булипередані ОСОБА_4 у власністьза процедуроюбезоплатної приватизації на підставі рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради, яке також не оспорювалося і є дійсним. Також представник відповідача просила застосувати строк позовної давності, оскільки на момент отримання матір`ю вказаних вище документів, а саме з 15.11.1993 року, позивачу було 25 років, тобто він був повнолітньою дієздатною особою і повинен був знати про те, що його майно вибуло з його власності, а тому строк позовної давності на звернення до суду слід обчислювати саме з цього дня.

Представник позивача надіслала відповідь на відзив, де спростовує твердження представника відповідача та зазначає, що позивач, будучи неповнолітньою особою, не мав можливості самостійно звернутися для державної реєстрації права власності на частину спадкового майна, отриманого ним у спадщину після смерті батька. При цьому до моменту звернення позивача щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , останній не знав про вибуття його частки у нерухомому майні з володіння, оскільки всі правовстановлюючі документи були у матері. Крім того, за життя матері ніколи не виникало питання чи зареєстроване за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька чи ні, оскільки спорів щодо порядку користування, володіння або розпорядження житловим будинком не було.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказує на те, що позивач не оспорює дії Новоолександрівської селищної ради з приводу начебто незаконної видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок та державні акти на земельні ділянки, а тому всі його посилання є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зазначила, що ОСОБА_4 реконструювала житловий будинок, а тому неможливо визнати за позивачем право власності на частину того майна, якого не існує.

Представник позивача надіслала додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що правомірним буде визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на 1/2 частину житлового будинку за позивачем та внесення саме змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинивши право власності померлої ОСОБА_4 в цілому на спірний житловий будинок залишивши у її власності 1/2 частину житлового будинку, оскільки скасування повністю права власності за померлою може спричинити неможливість вступу у спадщину за заповітом за спадковою справою, відкритою після смерті матері сторін у 2019 році. Щодо земельної ділянки розміром 1500 кв. м., зазначено, що відповідно до відомостей спадкової справи, а саме довідки про право особистої власності робітника чи службовця на житловий будинок або його частину, виданої, у зв`язку з відчуженням житлового будинку (або його частини) на встановлення права на спадкування, станом на час відкриття спадкової справи земельна ділянка знаходилась у володіння сільгоспного фонду сільгоспу КПСС, однак перебувала у постійному користуванні осіб, що мешкала за адресою домоволодіння, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 року витребувано від Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області копію спадкової справи, відкритої державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Дьяконовою Л.І. після смерті ОСОБА_3 .

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача та відповідача через систему «Електронний суд» надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_5 18.08. 1967 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області зроблено актовий запис №40.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.10.1968 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис №114. Батьком записаний ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_4 .

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Солонянського району Дніпропетровської області від 16.01.1963 року, матір`ю ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №4, записана ОСОБА_5 , відомості про батька відсутні.

08.09.1984 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується до свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про що зроблено актовий запис №46. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого від 27.05.1983 року Новоолександрівською сільською радою, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 25.05.1983 року зроблено актовий запис №4.

26.11.1983 року на підставі спільної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №489/89 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Довідкою Новоолександрівської сільської ради від 12.11.1983 року за № 1369 підтверджено факт про постійне проживання ОСОБА_4 з 08.1967 року та сина померлого ОСОБА_1 з 1968 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

26.11.1983 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2606, згідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у рівних долях кожний є: дружина ОСОБА_4 , неповнолітній син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий в АДРЕСА_1 . Свідоцтво складається з житлового глинобитного, обложеного цеглою, критого шифером будинку, житловою площею 30 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці радгоспу ім. КПСС Дніпропетровського району та області, що належить померлому на підставі довідки про право особистої власності на жилий будинок, виданої 11.11.1983 року Новоолександрівською сільською Радою Дніпропетровського р-ну та обл., зареєстрованого в погосподарській книзі Новоолександрівського сільради Дніпропетровського р-ну та обл. під № 2094.

Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради народних депутатів №68 від 22.10.1993 року за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням представника Президента України №544/2 від 11.11.1993 року смт. Ювілейне «Про признання права особистої власності на житлові будинки» (керуючись постановою Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року «Про порядок обліку житлового фонду») затверджено рішення виконкому № 68 від 22.10.1993 року Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів, яким визнано право особистої власності на житлові будинки і оформлено документи на право особистої власності громадян с. Старі Кодаки.

15.11.1993 року ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпропетровської районної адміністрації ради народних депутатів №544 від 11.11.1993 року, було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності відбулася в Новомосковському бюро технічної інвентаризації, про що зроблений запис в реєстрову книгу №468-2.

Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації№ Слобожанської селищної ради від 30.06.2022 року №322, згідно даних архіву КП «БТІ» станом на 31.12.2012 року, архівна справа №1426, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Форма власності: приватна, частка: 1/1, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане 15.11.1993 року на підставі рішення виконкому Дніпропетровської районної адміністрації №544 від 11.11.1993 року та зареєстроване в БТІ 15.11.1993 року за реєстр. № 468-2.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 468-2) від 13.10.1993 року, будинок складався з: літ. А-будинок, літ. Б- літня кухня, літ. В, Д - сарай, літ. Е - вбиральня, літ. пг - погреб, №1-2 споруди (забор, ворота). Кількість житлових кімнат становить 3, загальна площа 83,2, житлова 54,6 кв.м., допоміжна 28,6 кв. м. По літ. А - будинок складався з: 1-прихожа, допоміжною площею 7,6 кв.м; 2-кімната, жилою площею 14,4кв.м; 3-кімната, жилою площею 29.9 кв.м; 4-кімната, жилою площею 10,3 кв.м; 5-гостин., допоміжною площею 13,5 кв.м; 6-кухня, допоміжною площею 7,6кв.м.

За даними розділу техпаспорту «Характеристика будівель та споруд», будинок літ. А побудований у 1974 році, по іншим спорудам рік забудови невстановлений.

За даними розділу «Експлікація до схеми розташування будівель та споруд» технічного паспорту, який був складений 22.08.2022 року, будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 складається з наступних будівель та споруд: лт.А1, Б1 - житлові будинки; Д1,В1,И1 - сараї; E1 - убиральня; Л1 - душ; Г1- гараж; ПГ,М1- вхід у погріб; Ж1,К1,31 - навіси, №1-6, 1 - споруди.

За даними розділу техпаспорта «Характеристика садового (дачного) будинку з господарськими будівлями та спорудами» житловий будинок літ. А1, ганок літ. а2, житловий будинок літ. Б1, прибудова літ. Б2, прибудова літ. 63, ганок літ. 64, сарай літ. В1, сарай літ. Д1, убиральня літ. Е1 були побудовані в 1974 році, а реконструкція житлового будинку літ. Б1, прибудови літ. Б2, прибудови літ. 63 відбулася в 2004 році. Інші будівлі: гараж літ. Г1, ганок літ. г2, навіс літ. 31, сарай літ. И1, навіс літ. К1, вхід у погріб літ. М1 були побудовані у 2004 році, а навіс літ. Ж1 та душ літ. Л1 - в 1994 році (копія техпаспорту додається).

Згідно акту від 22.08.2022 року, складеного інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 , на підставі «Інструкції (зі змінами та доповненнями) про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, була проведена технічна інвентаризація домоволодіння, розташованого за адресою. АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт. Зміна літерації відбулася згідно парагр. V.2 п.2 - «Інструкції (зі змінами та доповненнями) про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року №127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773. Під час обстеження встановлено, що загальна і житлова площі у житловому будинку літ. А1 змінилися у зв?язку з внутрішнім переплануванням та побудовані навіси: літ. Ж1, літ. К1, літ. 31; душ літ. Л1 та вхід у погріб літ. М1, що на підставі інструкції (зі змінами та доповненнями від 09.08.2012 року №404; 28.12.2012 року №658; 08.01.2013 року №2) про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна затвердженої наказом Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 10 07.2001 року за №582/5773- це не є самочинним і не підлягає введенню в експлуатацію. Вважати житловий будинок літ. А1 - загальною площею 87,4 кв.м, житловою площею 53,3 кв.м. За результатами проведеного технічного обстеження об?єкта - реконструкція літньої кухні у житловому будинку літ. Б1, будівництво сараю літ. И1 та гаражу літ. Г1, встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.

05.10. 1999 року ОСОБА_4 отримала Державний акт серії ДП ДН 040372 на право приватної власності на землю на підставі рішення виконкому Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів №140/619 від 24.12.1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №5343, відповідно до якого остання стала власницею земельної ділянки площею 0,2794 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Землю було передано для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25га та для ведення підсобного господарства площею 0,0294га.

Згідно витягу з рішення виконкому Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 24.12.1997 року №140/619, підставою для передачі у приватну власність земельної ділянки став декрет Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 та заява ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2022 року, земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), має кадастровий номер 1221486200: 11:012:0055.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2022 року, земельна ділянка, площею 0,0294 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, має кадастровий номер: 1221486200:11:012:0056.

14.11.2002 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 231, відповідно до якого остання все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала в рівних частках сину - ОСОБА_1 та доньці - ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 02.12.2019 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №178.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 04.12.2019 року державним нотаріусом Дніпровської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області відкрито спадкову справу №442/2019 після смерті ОСОБА_4 .

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Положеннями ч.2ст.16ЦК Українивизначені способизахисту цивільнихправ таінтересів,а саме:1)визнання права; 2)визнання правочинунедійсним; 3)припинення дії,яка порушуєправо; 4)відновлення становища,яке існувалодо порушення; 5)примусове виконанняобов`язкув натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитківта іншіспособи відшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10)визнання незаконнимирішення,дій чибездіяльності органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,їхніх посадовихі службовихосіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач звернувсяз вимогамипро визнанняправа власностіна частину житловогобудинку та частинуземельних ділянокпісля смертібатька ОСОБА_3 .

Отже предметом у цій справі євизнання права власності в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Положеннями ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, а саме: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Прийняття спадщини спадкоємцем є обов`язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов`язкову частку у спадщині.

У разі, якщо майно спадкується особами, які вважаються такими, що прийняли спадщину, порядок спадкування і набуття ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Суд зауважує на тому, що законодавець передбачив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. При цьому ЦК України як основний регулятор спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.

Тлумачення п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім, про що також зазначено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що на момент смерті батька, ОСОБА_1 був неповнолітнім, а тому мав право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК, у зв`язку з чим було видано свідоцтво на право на спадщину, з якого вбачається, що останній успадкував житловий будинок після смерті батька разом з матір`ю в рівних частинах.

Всупереч наведеного вище, на підставі рішення Дніпропетровської районної адміністрації ради народних депутатів №544 від 11.11.1993 року, ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок у частці 1/1.

З огляду на те, що позивачу вже було видане свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту його порушеного права у даних спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачемненалежного способузахисту своїхправє самостійноюпідставою длявідмови впозові (постановиВеликої ПалатиВерховного Судувід 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

На підставі викладеного, доходить висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Новоолександрівська сільська об`єднана територіальна громада, Дніпровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку та земельних ділянок в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо доДніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель