Рішення

від 06.05.2025 по справі 568/1745/24

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1745/24

Провадження №2/568/439/24

06 травня 2025 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

представник позивача Овчіннікова О.С.

представник відповідача Кирілкін Р.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Козелець"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2024 року ТОВ «АР Козелець» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Позов мотивований тим, що 17.01.2022 року між ним та відповідачем укладено усний договір поворотної фінансової допомоги. На виконання умов Договору він перерахував на рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6632 від 18.01.2022 р. та банківською випискою від 08.04.2024 р.

05.04.2024 р. позивач надіслав відповідачці вимогу про повернення суми наданої фінансової допомоги протягом 14 днів з моменту отримання вимоги. Проте, відповідачка вимогу не виконала, грошові кошти не повернула.

Ухвалою від 29.10.2024 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.12.2024 р. судове засідання відкладено.

Ухвалою від 14.01.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалами від 25.02.2025 р., 10.03.2025 р. та 26.03.2025 р. розгляд справи відкладено за клопотаннями сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Зазначив, що в силу вимог ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених ознаками. Пояснив, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.01.2022 р. направлявся на електронну адресу відповідачки, проте не підписаний нею. Вважає, що відповідач погодилася із запропонованими їй умовами договору та повернення позики на рахунок позивача.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги, просив в позові відмовити. Стверджує, що поворотна фінансова допомога могла бути надана ОСОБА_1 лише на підставі укладеного в письмовій формі договору, проте такий договір між сторонами не укладався. А тому, доводи позивача про те, що сторони досягли згоди щодо строку, умов, порядку отримання та повернення позики є безпідставними.

Судом встановлено, що 18.01.2022 р. ТОВ "АР Козелець" на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк", перераховано грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6632 від 18.01.2022 р. (а.с. 7) та банківською випискою за 18.01.2022 р. (а.с. 8).

В призначенні платежів вказано «Надання зворотної безвідсоткової фін. допомоги зг.дог від 17.01.2022 року, без ПДВ.».

11.04.2024 р. позивачем направлено відповідачці вимогу №5/04/2024-1 від 05.04.2024 р. про повернення 100000 грн. протягом 14 календарних днів моменту отримання даної вимоги. Вказана вимога отримана відповідачкою 24.04.2024 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9-11).

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 14.1.257 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27.03.2023 у справі № 357/1771/21 зазначив, що порівняння диспозицій наведених норм права (мова йшла про положення пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України і ст. 1046 ЦК України) дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Суд зазначає, що по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК України визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа.

Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.

Судом встановлено, що у відносинах, які склались між сторонами, позикодавцем є юридична особа, а тому письмова форма договору є обов`язковою. Проте, договір позики між сторонами в письмовій формі (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ) не укладався.

Наявна в матеріалах справи копія договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.01.2022 р. не підписана відповідачем ОСОБА_1 не є належним доказом у справі, оскільки не свідчить про його укладення в письмовій формі, як передбачено ст. 1047 ЦК України (а.с. 139-140).

Надане платіжне доручення №6632 від 18.01.2022 р. про переведення коштів на рахунок відповідачки та банківська виписка, на які позивач посилається, не містять в повній мірі узгоджених умов отримання відповідачем таких коштів, а також зобов`язань з їх повернення, а отже, не є доказом укладання між сторонами договору позики у розумінні статті 1046 ЦК України.

Наявні в матеріалах справи договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 29.12.2021 р. та 24.01.2022 р. з додатками та копії електронного листування не стосуються предмету спору у цій справі, а тому не є належними докази на підтвердження позовних вимог (а.с. 123-138).

За таких обставин, встановивши, що позивачем не доведено укладення договору позики в письмовій формі (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 755/16831/19 від 09 серпня 2023 року.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов ТОВ "АР Козелець" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.05.2025 р.

Суддя А.О. Сільман