Постанова

від 07.05.2025 по справі 196/1669/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3130/25 Справа № 196/1669/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР», третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна, про скасування рішення державного реєстратора

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР» та адвоката Федорець Євгенія Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Царичанськогорайонного судуДніпропетровської областівід 23грудня 2024року про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР» (далі - ТОВ «ГОСПОДАР») третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М., про скасування рішення державного реєстратора. Одночасно із позовом було подано заяву про його забезпечення шляхом заборони ТОВ «ГОСПОДАР» та будь-якій третій особі використовувати земельну ділянку площею 4,5 га, кадастровий номер 1225684400:01:001:0225, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 438560012256), яка належить ОСОБА_1 на праві власності, до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку площею 4,5 га, кадастровий номер 1225684400:01:001:0225, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 438560012256), до набрання рішенням суду законної сили.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ГОСПОДАР», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка 20 листопада 2024 року отримала орендну плату за 2024 рік, що свідчить про визнання нею договірних зобов`язань з оренди земельної ділянки, та вони правомірно користуються земельною ділянкою. Заява є абсолютно невмотивованою та недоведеною жодними належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі адвокат Федорець Є.Є., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року скасувати та постановити нову, якою заборонити ТОВ «ГОСПОДАР» та будь-якій третій особі використовувати земельну ділянку площею 4,5 га, кадастровий номер 1225684400:01:001:0225.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги закону та вийшов за межі вимог заяви про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову саме в обраний нею шлях повинна бути задоволеною. Вказано про те, що є багато аналогічних справ які свідчать про те, що відповідач порушує права власників земельних ділянок.

19 лютого 2025 року ТОВ «ГОСПОДАР», надало відзив на апеляційну скаргу адвоката Федорець Є.Є., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , в якому, посилається на відсутність підстав для забезпечення позову та недоведеність підстав для забезпечення позову.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілейцього кодексумалозначними справамиє:справи незначноїскладності таінших справ,для якихпріоритетним єшвидке вирішеннясправи. (п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача ТОВ «ГОСПОДАР» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга адвоката Федорець Є.Є., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на земельну ділянку площею 4,5 га, кадастровий номер 1225684400:01:001:0225, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 438560012256), до набрання рішенням суду законної сили, суд першоїінстанції виходивз того, що арешт на спірну земельну ділянку, запобігне неефективності судового захисту та ускладненню відновлення порушених прав позивачки, а також є співмірним та не тягне невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки майно залишається у користуванні відповідача, а тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт,чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ГОСПОДАР», третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. про скасування рішення державного реєстратора та просила суд ухвалити рішення яким скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 2 від 24 липня 2023 року до договору оренди землі без номеру від 07 травня 2007 року укладеного між нею та відповідачем.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

В заяві про забезпечення позову цитується законодавство. Також у заяві вказано про те, що предметом позову є безпідставна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачці земельну ділянку та накладання арешту на земельну ділянку, шляхом заборони відповідачу або третім особам її використання, узгоджується з завданнями та цілями забезпечення позову.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23), від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову як заборона ТОВ «ГОСПОДАР» та будь-якій третій особі використовувати земельну ділянку площею 4,5 га, кадастровий номер 1225684400:01:001:0225, яка розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 438560012256), яка належить ОСОБА_1 на праві власності, до набрання законної сили рішення суду у даній справі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову та в апеляційні скарзі сторони позивача не вказано про потенційну можливість того, що відповідач може вчинити дії, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду та не надано жодних доказів які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин ухвалу не можна визнати обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі ст.376 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів вертає увагу на те, що сторона позивача за умови надання суду належних та допустимих доказів щодо обґрунтовування підстав застосування та доцільності вжиття обраних заходів забезпечення позову не позбавлена повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Федорець Євгенія Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОСПОДАР» - задовольнити.

Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року про забезпечення позову - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 травня 2025 року.

Судді: