Постанова

від 28.04.2025 по справі 909/496/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. Справа №909/496/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гоя Михайла Івановича б/н від 13.12.2024 року (вх. № 01-05/3628/24 від 16.12.2024 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 року (суддя Т.В. Стефанів; повне рішення складено 15.11.2024 року)

у справі № 909/496/24

за позовом: Фізичної особи - підприємця Гоя Михайла Івановича (надалі ФОП Гой М.І.)

до відповідача: Акціонерного Товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (надалі АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії)

про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 970704, 00 грн, переведення прав та обов`язків орендаря по договору оренди нерухомого майна,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Гунда О.Т. адвокат (довіреність б/н від 15.03.2025 року);

від відповідача: Матвієнко С.М. адвокат (довіреність б/н від 15.01.2025 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.05.2024 року ФОП Гой М.І. звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії про стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 970704, 00 грн, переведення прав та обов`язків орендаря по договору оренди нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2021 року між ФОП Гой М. І. та АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії АТ "Укртелеком" було укладено договір оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21, яке розташоване в м. Надвірна Івано-Франківської області. Вказує на те, що позивач був позбавлений права користування приміщеннями як орендар, так як дані приміщення передано у оренду ТзОВ "Ярополк" за договором оренди нерухомого майна від 09.11.2021 року № 837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТзОВ "Ярополк". Зазначає, що позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 970704 грн 00 к., з розрахунку 18 місяців неможливості повноцінного використання приміщень площею 192,6 кв. м за ціною 280 грн 00 к. вартості одного квадратного метра в місяць від надання в суборенду.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 року у справі №909/496/24 відмовлено у позові.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року припинив свою дію 31.12.2023 року, відтак орендовані приміщення мали бути повернуті орендодавцю.

Суд зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024 у справі № 909/107/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, АТ "Укртелеком" відповідно до умов договору оренди вчинив усі дії спрямовані на припинення договору оренди та повернення ФОП Гой М. І. орендованого приміщення, однак у матеріалах справи відсутні докази повернення нежитлових приміщень.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що обов`язку щодо повернення орендованого майна орендар не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду не надані. Суд зазначив, що позивач, як доказ заподіяння збитків у вигляді неодержаного прибутку, подав нотаріально завірені свідчення ФОП Мельника П.Д. та ФОП Іванюка Ю. Є., які згідно з їх показаннями, були змушені достроково розірвати договори суборенди в односторонньому порядку через протиправні дії АТ "Укртелеком". Водночас, у матеріалах справи відсутні докази згоди АТ "Укртелеком" на передачу спірного майна в суборенду. Позивач не надав суду підтверджуючих доказів фактичного повернення суборендованих приміщень, зокрема актів приймання-передачі між суборендарями та ФОП Гоєм М. І. Відтак, суд виснував, що доводи позивача про вибуття приміщення з його користування, починаючи з 09 листопада 2021 року, з причини протиправних дій відповідача спростовуються матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про переведення прав та обов`язків орендаря по договору оренди нерухомого майна № 837 від 09.11.2021 суд першої інстанції зазначив про неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства 09.11.2021 року уклав договір оренди нерухомого майна за №837 із ТзОВ «Ярополк» та віддав у повторну оренду нерухоме майно, яке позивач одержав в оренду на підставі відповідного договору оренди з відповідачем, що було встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1211/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024. Вказує на те, що відповідачем було завдано позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 970704, 00 грн. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 року у справі №909/496/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що реалізуючи своє право на дострокове розірвання договору, 07.06.2021 відповідач надіслав позивачу лист №09-18/195, в якому повідомив про дострокове розірвання договору з 07.09.2021 у зв`язку з виробничою необхідністю та просив звільнити орендоване приміщення до вказаної дати, а згодом і лист від 26.10.2021 №105- вих-80D910-80b913-2021 з вимогою повернути орендоване майно та підписати акт приймання-передачі. Вказує на те, що укладений з позивачем договір оренди був чинним до 31.12.2023 включно і автоматичній пролонгації не підлягав. Заявляє, що позивач не виконав зобов`язання, не повернув орендодавцю приміщення та не підписав акт приймання-передачі майна. Просить рішення господарського Івано-Франківської області від 06.11.2024 року у справі №909/496/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 63 від 25.04.2025 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №909/496/24 у зв`язку із відпусткою суддів-членів колегії О.І.Матущака та О.С. Скрипчук.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/496/24 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: І.Б. Малех, І.Ю. Панова.

Розгляд клопотань

11.02.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Матвієнко С.М., яка діє на підставі довіреності б/н від 15.01.2025 року, подала клопотання (вх.№01-04/1143/25 від 11.02.2025 року) про долучення нових доказів.

Також в судовому засіданні представник позивача Гунда О.Т., яка діє на підставі довіреності б/н від 15.03.2025 року заявила усне клопотання про долучення нових доказів.

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених клопотань, враховуючи таке.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З аналізу наведеної норми випливає, що процесуальним законом встановлено загальне правило, за яким апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, які були подані в суді першої інстанції. Прийняття додаткових доказів можливе лише у виняткових випадках в тому разі, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, у заявлених клопотаннях не було названо про причини, які унеможливили подання відповідних доказів під час розгляду заяви в суді першої інстанції, котрі об`єктивно не залежали від сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд ухвалив відмовити у задоволенні заявлених клопотань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти доводів скаржника.

Обставини справи

01.02.2021 між ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (після зміни назви - АТ "Укртелеком", орендодавець) та ФОП Гоєм М. І. укладено договір оренди комерційної нерухомості № 26Е000- 95/21, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комерційну нерухомість, а саме: нежитлові приміщення, розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, загальною площею 192,6 м2 (приміщення № 21- 5,9 м2; № 22 - 7,9 м2; № 23 - 17,6 м2; № 24 - 32,2 м2; № 25 - 2,1 м2; № 26 - 16,7 м2;№ 41 - 94,9 м2; № 42 - 15,3 м2 в літ. "А" згідно з технічним паспортом) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами) (далі - спірні приміщення; спірне майно).

За умовами пункту 2.4 договору обов`язок з повернення майна покладається на орендаря, який зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.6-3.8 договору за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:

- плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 48,42 гривень за 1 м2 (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 11 190,83 грн. за 192,6 м2 за місяць. Починаючи з 2022 року кожного 1 лютого кожного року дії договору орендна плата автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди (пункт 3.11 договору);

- плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді. Орендна плата сплачується орендодавцем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Орендна плата сплачується на підставі рахунка-акта, що надсилається орендодавцем орендарю на його е-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).

Крім того згідно з пунктом 3.5 договору орендар відшкодовує вартість використаної електроенергії згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремо лічильник не встановлено, то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодження з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

За змістом підпунктів 5.3.1, 5.3.12, 5.3.18, пункту 5.3 договору орендар зобов`язаний: використовувати орендоване майно відповідно до мети його використання, що зазначена у договорі; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з пунктом 11.1 договору він набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 11.2 договору автоматичній пролонгації договір не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

У пункті 12.2 договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

01.02.2021 за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 01.02.2021 № 26Е000-95/21 нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, а саме спірні приміщення.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024 року у справі № 909/107/24, яке було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 року.

В матеріалах справи № 909/496/24 містяться копії договорів суборенди, укладених між ФОП Гой М.І. (орендар) та підприємцями (суборендарями), а саме: договір суборенди нерухомого майна від 01.03.2021 № 21-22-23/2021 між ФОП Гой М. І. (Орендар) та ФОП Мельник П. Д. (Суборендар); договір суборенди нерухомого майна від 01.03.2021 № 24-25-26/2021 між ФОП Гой М. І. (Орендар) та ФОП Костик М. С. (Суборендар); договір суборенди нерухомого майна від 01.06.2021 № 41-42/2021 між ФОП Гой М. І. (Орендар) та ФОП Іванюк Ю. Є. (Суборендар).

Предметом вказаних договорів зазначено нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно умов вказаних договорів право користування об`єктом суборенди належить орендарю на підставі: Договору оренди об`єкта нерухомості № 26Е000-95/21 від 01.02.2021, укладеного між орендарем та АТ "Укртелеком". Передача вказаних нежитлових приміщень в суборенду дозволена власником об`єкта згідно усного погодження.

14.07.2021 ФОП Гой М. І. повідомив Івано-Франківську філію АТ "Укртелеком" про те, що 07.06.2021 йому надійшов лист від Івано-Франківської філії АТ "Укртелеком" про дострокове розірвання договору та вивільнення орендованого приміщення 07.09.2021. У даному листі, серед іншого, позивач висунув пропозицію щодо укладення нового договору оренди адміністративно-виробничої будівлі АТ "Укртелеком" в м. Надвірна по вул. Мазепи, 1 загальною площею 1 748,2 кв. м, яке після 07.09.2021 буде вивільнене іншими орендарями, на довготривалий строк з орендною ставкою 110 000,00 грн.

Зі змісту наявних у справі копій листів ФОП Мельника П. Д., ФОП Костик М. С. та ФОП Іванюк Ю. Є., датованих 29.10.2021, вбачається, що працівник Укртелекому в телефонному режимі повідомив їх про те, що ФОП Гой М. І. більше не є орендарем приміщень за адресою вул. Мазепи, 1 м. Надвірна, і що буде укладено новий договір з ТзОВ "Ярополк", у зв`язку з чим вказані особа в односторонньому порядку мали намір розірвати договори суборенди нерухомого майна, починаючи з 29.10.2021.

05.04.2023 ФОП Гой М. І. надіслав Івано-Франківській філії АТ "Укртелеком" повідомлення про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

05.05.2023 Івано-Франківська філія АТ "Укртелеком" повідомила ФОП Гоя М. І., серед іншого, про те, що АТ "Укртелеком" не вчиняло господарських правопорушень, свою господарську діяльність здійснювало в рамках чинного законодавства та договору оренди №26Е000-95/21 від 01.02.2021

25.09.2023 Івано-Франківська філія АТ "Укртелеком" повідомила ФОП Гоя М. І. про необхідність сплати орендної плати за період з 07.09.2021 по 31.08.2023 у розмірі 287225,53 грн з ПДВ та одночасно повідомили про те, що строк дії договору оренди нерухомого майна № 26Е000-43/21 від 20.01.2021 закінчується 19.12.2023 року, у АТ "Укртелеком" відсутні наміри продовження договірних відносин з позивачем щодо оренди приміщень, передбачених зазначеними договорами, а тому ФОП Гой М. І. необхідно не пізніше останнього дня строку дії договору звільнити приміщення та повернути їх орендодавцю за актом приймання-передачі.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 26.10.2023 про відшкодування збитків, завданих протиправними діями АТ "Укртелеком".

03.11.2023 Івано-Франківська філія АТ "Укртелеком" повторно повідомила ФОП Гоя М. І. про відсутність намірів продовження договірних відносин з позивачем щодо оренди приміщень, передбачених зазначеними договорами, вказали ФОП Гой М. І. на необхідність не пізніше останнього дня строку дії договору повернути приміщення за актом приймання-передачі.

09.11.2021 між АТ "Укртелеком" в особі директора департаменту управління нерухомістю АТ "Укртелеком" (орендодавець) та ТзОВ "Ярополк" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, який 09.11.2021 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В. С. за реєстровим номером № 837, за умовами якого Орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Мазепи Гетьмана, 1, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А), згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 06.11.2019, а саме приміщення підвалу, І-ІІІ поверхів, в т.ч. приміщення І-го поверху загальною площею 255,3 кв.м (№ 5 - 234,3 кв.м, №6 - 21,0 кв.м) та приміщення ІІ-го поверху загальною площею 192,6 кв.м, (приміщення № 21 - 5,9 кв.м, № 22 - 7,9 кв.м, № 23 - 17,6 кв.м, № 24 - 32,2 кв.м, № 25 - 2,1 кв.м, № 26 - 16,7 кв.м, № 41 - 94,9 кв.м, № 42 -15,3 кв.м) (під. 1.1.1 п. 1.1 договору оренди №3).

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 08.11.2026 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 договору оренди №837).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №283707757, 09.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими зареєстровано за ТзОВ "Ярополк" право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами приміщення підвалу, І-ІІІ поверхів, загальною площею 1838,0 кв.м, в т.ч. приміщеннями І-го поверху (№5 - 234,3 кв.м та №6 - 21,0 кв.м) та приміщення ІІ-го поверху (№21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м).

У подальшому, 26.01.2024 між АТ "Укртелеком" та ТзОВ "Ярополк" укладено додатковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В. С. за реєстровим номером №80, про розірвання договору оренди нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В. С. за реєстровим номером № 837 від 09.11.2021.

19.12.2023 ФОП Гой М. І. надіслав Івано-Франківській філії АТ "Укртелеком" повідомлення про необхідність укладення Договорів в порядку ст. 777 ЦК України або виплату розміру завданого збитку.

В господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій розглядались різні судові спори за участю сторін даної справи з приводу орендних відносин.

Справа №909/1199/21

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022 у справі №909/1199/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022, зобов`язано ФОП Гоя М. І. звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, загальною площею 192,6 кв. м та повернути його АТ "Укртелеком" за актом приймання-передачі.

20.05.2022 державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Скоріковою Т. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №909/1199/21, виданого 10.03.2022.

08.08.2022 державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Скоріковою Т. М. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн 00 к. за невиконання боржником наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1199/21 від 10.03.2022.

15.09.2022 державним виконавцем Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Скоріковою Т. М. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн 00 к. за невиконання боржником наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1199/21 від 10.03.2022.

30.11.2022 начальник Надвірнянського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся до Надвірнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з повідомленням про вчинення ФОП Гой М. І. кримінального правопорушення.

10.05.2022 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Івасишиним П. В. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

10.01.2024 державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івасишиним П. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 07.03.2023 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1199/21 від 17.02.2022.

Справа №909/1211/21

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 у справі №909/1211/21 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, позов ФОП Гоя М. І. до АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та скасування державної реєстрації задоволено частково; визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 09.11.2021 №837, укладений між Акціонерним товариством "Укртелеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярополк", в частині передачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А)), а саме: приміщення № 5 (234,3 м2), № 6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2; приміщення № 21 (5,9 м2), № 22 (7,9 м2), № 23 (17,6 м2), № 24 (32,2 м2), № 25 (2,1 м2), № 26 (16,7 м2), № 41 (94,9 м2), № 42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2.

Справа № 909/107/24

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024 у справі №909/107/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, позов задоволено. Суд, серед іншого, зобов`язав ФОП Гоя М. І. повернути АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії нежитлове приміщення, розташоване на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, Івано-Франківська область, вул. Мазепи, 1 загальною площею загальною площею 192,6 м. кв., підписати акт приймання-передачі майна та стягнув з ФОП Гоя М. І. на користь АТ "Укртелеком" заборгованість по орендній платі у розмірі 383490,20 грн. і 8780,36 грн. судового збору.

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви свідка ФОП Мельник П. Д., він 01.03.2021 уклав з ФОП Гой М. І. договір № 21/22/23/2021 суборенди, однак, від представників Укртелекому в телефонному режимі йому стало відомо, що ФОП Гой М. І. не є орендарем вказаних приміщень, оскільки саме це приміщення належить на праві оренди ТОВ «Ярополк», він в односторонньому порядку розриває цей договір. Також, ФОП Мельник П. Д., повідомляє суду, що в листопаді 2021, після розірвання договору з ФОП Гой М. І. він перевірив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацію про те, що ТзОВ «Ярополк» дійсно має в оренді нерухоме майно, яке було предметом Договору, укладеного між ФОП Мельник П. Д. та ФОП Гой М. І.

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви свідка ФОП Іванюк Ю. Є., він 01.06.2021 уклав з ФОП Гой М. І. договір № 41/42/2021 суборенди, однак від представників ТОВ "Ярополк" йому стало відомо, що у ФОП Гой М. І. відсутнє право передавати в суборенду відповідне приміщення, оскільки саме це приміщення належить на праві оренди ТОВ "Ярополк", він в односторонньому порядку розриває цей договір. Також, ФОП Іванюк Ю. Є., повідомляє суду, що перед тим як розірвати договір з ФОП Гой М. І. він перевірив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацію про те, що станом на жовтень 2021 ТзОВ "Ярополк" дійсно має в оренді нерухоме майно, яке було предметом Договору, укладеного між ФОП Іванюк Ю. Є та ФОП Гой М. І.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди, переведення прав та обов`язків орендаря по договору оренди нерухомого майна.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зокрема пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 року у справі №910/13541/23 зазначив:

«Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

Верховний Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Також відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази».

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2024 у справі №909/107/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024, яким суд, серед іншого, зобов`язав ФОП Гоя М. І. повернути АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії нежитлове приміщення, розташоване на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, Івано-Франківська область, вул. Мазепи, 1 загальною площею загальною площею 192,6 м. кв., підписати акт приймання-передачі майна та стягнув з ФОП Гоя М. І. на користь АТ "Укртелеком" заборгованість по орендній платі у розмірі 383490,20 грн., встановлено наступні обставини.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди комерційної нерухомості № 26Е000- 95/21 від 01.02.2021 року.

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач звертався з листом №09-18/362 від 25.09.2023 року та повідомив відповідача про розмір заборгованості по орендній платі за користування майном згідно договорів №26Е000-43/21 від 20.01.2021 року, №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року та про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди приміщень, передбачені вказаними договорами, зазначив про своєчасне повернення приміщень з оренди не пізніше останнього дня строку дії договорів шляхом підписання Актів приймання-передачі; листом №09-18/367 від 03.11.2023 року позивач повторно повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини згідно договору №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року та про своєчасне повернення приміщення та надіслав два примірники Акту приймання-передачі майна для підписання.

Факт надіслання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з п. 11.1. договору договір діє до 31.12.2023 року. Відповідно до п. 11.2 договору, договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

Обов`язок по поверненню майна, відповідно до п. 2.4 договору, покладається на відповідача, який зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. При цьому негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди об`єкта нерухомості № 26Е000-95/21 від 01.02.2021) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно із частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За положенням частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року припинив свою дію 31.12.2023 року, відтак орендовані приміщення мали бути повернуті орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Укртелеком" відповідно до умов договору оренди вчинив усі дії, спрямовані на припинення договору оренди між ним та позивачем, і повернення орендованого приміщення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази повернення позивачем нежитлових приміщень, що розташовані в м. Надвірна Івано-Франківської області по вул. Мазепи, 1, а саме: нежитлові приміщення на ІІ-му поверсі загальною площею 192,6 кв. м, (приміщення №21 - 5,9 кв. м, №22 - 7,9 кв. м, №23 - 17,6 кв. м, №24 - 32,2 кв. м, №25 - 2,1 кв. м, №26 - 16,7 кв. м, №41 - 94,9 кв. м, №42 -15,3 кв. м в літ. А, які було передано йому в користування за договором оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що обов`язку щодо повернення орендованого майна орендар не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду не надані.

Колегія суддів критично оцінює покликання апелянта на нотаріально засвідчені заяви свідків (суборендарів), оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі докази фактичного повернення суборендованих приміщень, зокрема актів приймання-передачі між суборендарями та ФОП Гоєм М. І.

У цій справі суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази згоди АТ "Укртелеком" на передачу спірного майна в суборенду.

Відповідно до ч. 1 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не надав доказів згоди відповідача на передачу майна в суборенду, така суборенда вважається неправомірною.

Також щодо договору від 09.11.2021, укладеного між АТ "Укртелеком" в особі директора департаменту управління нерухомістю АТ "Укртелеком" та ТзОВ "Ярополк" колегія суддів зазначає, що нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м. приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м в літ. за актом приймання-передачі майна ТОВ "Ярополк" не передавались.

Тобто, фактичної передачі спірних приміщень від АТ "Укртелеком" до ТзОВ "Ярополк" не відбулось, що також встановлено постановою суду апеляційної інстанції від 09.09.2024 року у справі № 909/107/24, яка набрала законної сили.

Відтак, апеляційний господарський суд критично оцінює твердження скаржника про те, що спірні приміщення вибули з його користування у зв`язку з передачею в оренду іншому орендарю.

Доводи апелянта про вибуття приміщення з його користування з причини протиправних дій позивача спростовуються вищеописаними обставинами справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Таким чином, суд правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків з тих підстав, що позивач не довів належними і допустимими доказами того факту, що він був позбавлений права користування приміщенням площею 192,6 м. кв на 2 поверсі, що знаходиться за адресою: м.Надвірна, вул.Мазепи, 1, як орендар та, відповідно, наявності правових підстав для стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку на суму 970704 грн 00 к.

Щодо позовної вимоги про переведення прав та обов`язків орендаря по договору оренди нерухомого майна № 837 від 09.11.2021, який було укладено між АТ "Укртелеком" та ТзОВ "Ярополк" колегія суддів зазначає наступне.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 25.01.2022 у справі №143/591/20, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

В даній справі судом встановлено, що строк дії договору оренди, укладеного між АТ "Укртелеком" та ФОП Гой М. І., сплив 31.12.2023 року.

Також судом встановлено, що АТ "Укртелеком" уклало договір оренди з ТзОВ "Ярополк", за яким було зареєстроване право оренди, ще до закінчення строку дії договору оренди з ФОП Гой М. І. та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатись переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.

За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, пункт 66).

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту переважного права орендаря є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Окрім того, вимога позивача про переведення прав та обов`язків орендаря по договору оренди нерухомого майна № 837 від 09.11.2021, який було укладено між АТ "Укртелеком" та ТзОВ "Ярополк", є безпідставною, оскільки рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 у справі № 909/1211/21 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, такий договір визнано недійсним в частині передачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: вул.Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, (приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А)), а саме: приміщення № 5 (234,3 м2), № 6 (21,0 м2) на І-ому поверсі загальною площею 255,3 м2; приміщення № 21 (5,9 м2), № 22 (7,9 м2), № 23 (17,6 м2), № 24 (32,2 м2), № 25 (2,1 м2), № 26 (16,7 м2), № 41 (94,9 м2), № 42 (15,3 м2) на ІІ-ому поверсі загальною площею 192,6 м2, а також, 26.01.2024 між цими сторонами укладено додатковий договір про розірвання договору оренди нерухомого майна.

Відтак, перевести права та обов`язки орендаря по нечинному договору неможливо.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

Отже, з урахуванням вищеописаних правових норм та встановлених обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 року у справі №909/496/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гоя Михайла Івановича б/н від 13.12.2024 року (вх. № 01-05/3628/24 від 16.12.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2024 року у справі №909/496/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова