Рішення

від 29.04.2025 по справі 924/23/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2025 р. Справа № 924/23/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Котик", с. Волосівці, Хмельницького району, Хмельницької області

до Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька", с. Шрубків, Хмельницького району, Хмельницької області

про розірвання договорів суборенди землі

Представники сторін: не з`явилися.

У судовому засіданні 29.04.2025 відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 20.01.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.02.2025. У підготовчому засіданні 11.02.2025 було оголошено перерву до 24.02.2025. У підготовчому засіданні 24.02.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.03.2025. Ухвалою суду від 17.03.2025 судове засідання по справі було відкладено на 15.04.2025. У судових засіданнях 15.04.2025 та 23.04.2025 було оголошено перерву до 29.04.2025.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просить розірвати договори суборенди землі укладені 10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 (орендар за договором) та Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька" за якими орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки площею 26,00 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001), які знаходяться на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту, право суборенди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери записів про інше речове право 53501119 та 53501365.

В обґрунтування позовних вимог Фермерське господарство "Котик" (далі - ФГ "Котик") зазначає, що наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 15.10.2014 було затверджено проект землеустрою та надано в оренду вище вказані земельні ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, строком на двадцять років.

22 грудня 2014 року між Головним управління Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 укладено договори оренди спірних земельних ділянок, строком до 22.12.2034.

В подальшому, 10.02.2015 ОСОБА_1 передала земельні ділянки площею 26,00 га, кадастровий номер 6823080800:03:013:0003 та площею 9,8457 га, кадастровий номер 6823080800:03:001:0001 в суборенду Селянському (Фермерському) господарству "Криниченька" на підставі договорів суборенди зазначених земельних ділянок.

Позивач повідомляє, що відповідно до укладених договорів суборенди землі, відповідач повинен був сплачувати суборендну плату на бюджетний рахунок, як орендну плату згідно згаданих договорів оренди землі укладених між Головним управління Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 .

Вказує, що у 2024 році ОСОБА_1 створила ФГ "Котик" та за вимогою чинного законодавства земельні ділянки площею 26,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) було передано останньому для ведення фермерського господарства.

Таким чином, підсумовує позивач, з дати утворення ФГ "Котик", фермерське господарство є орендарем земельних ділянок за договорами оренди укладеними 22 грудня 2014 року з Головним управління Держземагенства у Хмельницькій області.

Позивач звертає увагу суду, що орендну плату за вище зазначені земельні ділянки сплачувала самостійно ОСОБА_1 , що підтверджується листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Таким чином, підсумовує позивач, виходячи з інформації наданої контролюючим органом, Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька" (починаючи з 2015 року) систематично порушувались умови договору суборенди землі щодо сплати суборендих платежів.

Окрім того, зауважує позивач, Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька" починаючи з 2015 року не здійснювалась виплата суборендної плати за договорами суборенди ні на користь ОСОБА_1 , ні на користь ФГ "Котик".

В результаті чого, стверджує позивач, станом на 01.01.2025 року Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька" не покрито заборгованість з суборендної плати за договорами суборенди перед Фермерським господарством "Котик", з огляду на що позивач, посилаючись на аналогію закону, в частині нормативно-правового регулювання розірвання договорів, в тому числі договорів оренди землі, просить розірвати спірні договори суборенди землі від 10.02.2015.

29.01.2025 представником відповідача, через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву, де останній зазначив, що ФГ "Криниченька" завжди дотримувалось своїх зобов`язань щодо оплати орендної та суборендної плати за вище вказаними договорами суборенди землі.

Так, повідомляє відповідач, від фактичного платника - голови ФГ "Криниченька" - ОСОБА_2 , з його особистого рахунку, який відкритий у Приватбанк було перераховано платежі згідно договорів суборенди: 31.07.2020 - 7735,41 грн., 01.10.2020 - 37525,44 грн. 15.06.2021 -25022,12 грн., 15.06.2020 - 13655,74 грн., 27.09.2022 - 38677,86 грн., 20.09.2023 - 38677,86 грн., 30.07.2024 - 40650,43 грн.

Відповідач вказує, що вище зазначені платежі підтверджуються дублікатами чеків з Приватбанк від 06.01.2025. Дані платежі здійснював з свого особистого банківського рахунку голова ФГ "Криниченька" ОСОБА_2 , але у чеках платником платежів вказував - ОСОБА_1 .

Пояснює, що після повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України 28.02.2022 року голова ФГ "Криниченька" - ОСОБА_2 28.02.2022 року був призваний на військову службу і перебував на військовій службі до 31.10.2023 року. У зв`язку з війною та форс-мажорними обставинами, що склалися, орендна та суборендна плата деякий час не здійснювалася. Після пред`явлення позову, ФГ "Криниченька" було повністю сплачено орендну та суборендну плату, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 12.01.2025. Також, з даних платежів були сплачені військовий збір та податок на доходи фізичних осіб.

Відповідач вважає, що підстави для розірвання спірних договорів суборенди відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

31.01.2025 представником позивача, через систему "Електронний суд", подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де останній зазначив, що жодних доказів сплати орендної плати саме СФГ "Криниченька" відповідачем не надано. Сторонами спірних договорів суборенди було чітко визначено, що саме суборендар зобов`язаний здійснювати оплату суборендної плати на користь орендодавця за договорами оренди землі від 22.12.2014, однак така сплата здійснювалася саме ОСОБА_1 . Вказує, що таке порушення кваліфікується, як систематичне, наслідком чого є розірвання таких договорів оренди землі відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України.

Окремо, зауважує представник позивача, незрозумілим є посилання відповідача на сплату 12.01.2025 - 70711,90грн. орендної плати ОСОБА_1 , згідно з договором оренди земельних ділянок від 10.02.2015 за 2015 - 2022, 2024 роки та договору суборенди земельних ділянок від 10.02.2015 за 2023 рік та відповідно сплати 4591,70грн. військового збору та 16530,00грн податку з доходів фізичних осіб.

Позивачу у справі, ФК "Котик" не відомо про наявні орендні та суборендні відносини між ОСОБА_1 та СФГ "Криниченька", згідно яких останнім було сплачено на її користь 70711,90грн, орендної плати ОСОБА_1 згідно з договором оренди земельних ділянок від 10.02.2015 за 2015 2022, 2024 роки та договору суборенди земельних ділянок від 10.02.2015 за 2023 рік.

Зауважує, що сплата після 27 лютого 2024 року на користь ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів у зв`язку з виконанням договорів суборенди землі щодо земельних ділянок кадастровий номер 6823080800:03:013:0003 та кадастровий номер 6823080800:03:001:0001 не може вважатись належним виконанням таких договорів, адже після вказаної дати ОСОБА_1 не є стороною таких договорів.

10.02.2025 представником відповідача подано до суду заяву, у якій зауважено, що сторони не оспорюють того факту, що головою СФГ "Котик" є ОСОБА_1 , яка в 2024 році створила СФГ "Котик". Відповідачу не було відомо до дня отримання позовної заяви про те, що СФГ "Котик" перереєструвало договори оренди та суборенди, тому усі платежі за суборендою здійснювалися на рахунок ОСОБА_1 , яка є головою СФГ "Котик", а не на рахунок СФГ "Котик". Зазначає, що ні ОСОБА_1 , ні СФГ "Котик" не повідомляло СФГ "Криниченька" про те, що стороною договорів вже є СФГ "Котик", а не ОСОБА_1 , як фізична особа. Усі платежі за договорами суборенди здійснювалися головою СФГ "Криниченька" - ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 і позивачем не заперечується факт надходження коштів від договорів суборенди на рахунок ОСОБА_1 .

Окремо, звертає увагу суду на той факт, що всі оригінали квитанцій, які є доказами сплати орендної та суборендної плати зберігаються в голови СФГ "Криниченька" - ОСОБА_2 , що свідчить про те, що платником коштів за договорами оренди та суборенди є саме ОСОБА_2 , як голова СФГ "Криниченька". Оригінали усіх податкових повідомлень-рішень щодо орендної плати сформовані на ім`я ОСОБА_1 зберігаються в голови СФГ "Криниченька" - ОСОБА_2 , що також свідчить про визнання та виконання договорів суборенди Селянським (фермерським) господарством "Криниченька".

Таким чином, вважає відповідач, ненадходження коштів за договорами суборенди землі площею 26,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) для ведення фермерського господарства "Котик" беззаперечно та "поза розумним сумнівом" не доведено позивачем, а те, що у квитанціях вказується платником ОСОБА_1 є формальністю, її прізвище, ім`я, по батькові автоматично підтягувало при введенні реквізитів у терміналі Приватбанку при оплаті головою СФГ "Криниченька" - ОСОБА_2 коштів за зобов`язаннями по договорах суборенди.

29.04.2025 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та здійснення розподілу судових витрат, а також заяву про проведення засідання за відсутності представника позивача, у якому просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 29.04.2025 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме: представник позивача повідомлений під розписку в попередньому судовому засіданні, представник відповідача повідомлений шляхом надіслання ухвали суду від 23.04.2025 до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.04.2025.

В свою чергу, представником відповідача 29.04.2025 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке останній обґрунтовує своєю участю в судовому засіданні по іншій справі.

Щодо поданого клопотання судом враховується, що представником відповідача під час розгляду справи по суті неодноразово подавалися клопотання про відкладення судових засідань на іншу дату, а саме - 17.03.2025 та 15.04.2025, які були задоволені судом.

З огляду на те, що представництво в господарському процесі не обмежено певним колом осіб, враховуючи зміст вищевказаного клопотання та матеріалів справи, зважаючи при цьому на відсутність передбачених ст.216 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи по суті, третє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи по суті розцінюється судом, як зловживання процесуальними правами та не підлягає задоволенню. Окрім того, судом враховуються строки розгляду справи по суті, передбачені ст. 195 ГПК України, що обмежує суд процесуально в можливості відкладення розгляду справи, поза межами процесуального строку.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, справа розглядається на наявними у ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 15.10.2014 №22-5303/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області; надано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 26,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та земельну ділянку площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) для ведення фермерського господарства строком на 20 (двадцять) років, які розташовані за межами населених Волосовецької сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

22 грудня 2014 року між Головним управління Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 укладеного договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) із земель держаної власності на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 15.10.2014 №22-5303/14-14-СГ, яка знаходиться на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту. Строк дії договору - 20 (двадцять років), тобто з 22.12.2014 по 22.12.2034 року, включено.

Відповідно до пункту 4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 4 (чотири) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 642грн 39коп за 1 га ріллі на рік, що становитиме в сумі 16694,77грн на рік, що сплачується на бюджетний рахунок Волосовецької сільської ради р/р 33219815700321 УДК у Хмельницькій області, МФО 815013, код казначейства 23565124.

Згідно з пунктом 4.3. договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в розмірі 1/12 частини загальної річної суми орендної плати.

Також, 22.12.2014 сторонами підписано Акт передачі-прийому земельної ділянки, переданої в оренду та Акт перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Право оренди за згаданим договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2014 року, Номер запису про інше речове право: 8283790.

22 грудня 2014 року між Головним управління Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 укладеного договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надає а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) із земель держаної власності на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 15.10.2014 №22-5303/14-14-СГ, яка знаходиться на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту. Строк дії договору - 20 (двадцять років), тобто з 22.12.2014 по 22.12.2034 року, включно.

Відповідно до пункту 4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 4 (чотири) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 925 грн. 39 коп. за 1 га ріллі на рік, що становитиме в сумі 9111 (дев`ять тисяч сто одинадцять) грн. 12 коп. на рік, що сплачується на бюджетний рахунок Волосовецької сільської ради р/р 33219815700321 УДК у Хмельницькій області. МФО 815013. код казначейства 23565124.

Згідно з пунктом 4.3. договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в розмірі 1/12 частини загальної річної суми орендної плати.

Також, 22.12.2014 сторонами підписано Акт передачі-прийому земельної ділянки, переданої в оренду та Акт перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Право оренди за згаданим договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2014 року, номер запису про інше речове право: 8282481.

10 лютого 2015 року, між ОСОБА_1 (орендар) та Фермерським господарством "Криниченька" (суборендар) було укладено Договір суборенди землі №б/н, за яким орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 26,00 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003), яка знаходиться на території Волосовецької сільської ради, Летичівського району, Хмельницької області за межами населеного пункту.

Цей договір укладено строком до 2033 року, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, суборендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 5940,56 гривень за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру суборендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 4.3. сторони домовилися, що суборендна плата за користування земельною ділянкою, після вирахування суми податків згідно із вимогами чинного податкового законодавства, буде перераховуватися суборендарем безпосередньо на поточний рахунок орендодавця по основному договору оренди землі №11-22-08-15649/2-14 від 22.12.2014 року, зазначений в даному договорі.

Пунктом 4.4. договору сторони домовилися, що суборендна плата за користування земельною ділянкою сплачується суборендарем на поточний рахунок орендодавця, зазначений в даному договорі, щомісячно - в строк до 30 числа місяця наступного, за звітним.

Відповідно до пункту 9.4. договору, суборендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати суборендну плату.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором (пункт 12.3. договору).

Право суборенди за згаданим договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2024 року, номер запису про інше речове право: 53501119.

Також, 10 лютого 2015 року, між ОСОБА_1 (оренда) та Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька" (згідно умов Договору - ФГ "Криниченька") (суборендар) було укладено Договір суборенди землі №б/н, за яким орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001), яка знаходиться на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту.

Умовами згаданого договору суборенди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6823080800:03:001:0001 визначено, що суборендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 3242,80 гривень за один повний рік користування земельною ділянкою (п. 4.1. Договору).

Пункти 3.1., 4.3., 4.4., 9.4., 12.3. аналогічні пунктам договору б/н суборенди землі (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) від 10.02.2015.

Право суборенди за згаданим договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2024 року, номер запису про інше речове право: 53501365.

У 2024 році ОСОБА_1 створила Селянське (Фермерське) господарство "Котик" (Код ЄДРПОУ - 45558594).

За вимогою чинного законодавства, зважаючи на те, що земельну ділянку площею 26,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та земельну ділянку площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) було передано для ведення фермерського господарства, Фермерським господарством "Котик" було проведено державну реєстрацію змін орендаря в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Згідно з Витягів з державного реєстру речових прав № 369502652 та № 369501601 від 12.03.2024 орендарем земельних ділянок площею 26 га, кадастровий номер 6823080800:03:013:003 та площею 9,8457га, кадастровий номер 6823080800:03:001:0001 є Фермерське господарство "Котик", суборендарем вказаних земельних ділянок зареєстровано СФГ "Криниченька", згідно з Інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2024 та від 17.02.2024.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 20 серпня 2024 року № 12906/6/22-01-04-01-12, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою площею 26,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та земельною ділянкою площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) у 2014 році - 794,66грн, 2015 - 32912,00грн, 2016 - 38677,86грн, 2017 - 38520,00грн, 2018 - 39998,00грн, 2019 - 38677,86грн, 2020 - 45260,85грн, 2021 - 38677,86грн, 2022 - 38677,86грн, 2023 - 38677,86грн, 2024 - 40650,43грн.

Позивач вказуючи, що відповідач систематично з 2015 року два і більше разів не вносив у спосіб передбачений договорами суборенди землі №БН від 10.02.2015, суборенду плату за користування земельними ділянками площею 26,0000 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001) просить суд розірвати спірні договори суборенди землі укладені між ОСОБА_1 та С(Ф)Г "Криниченька", на підставі п. 4.1., 4.3, 12.3 договорів суборенди від 10.02.2015, ст. 24, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Після подання позовної заяви відповідачем було перераховано суборендну плату ОСОБА_1 , згідно з договорами суборенди земельних ділянок №б/н від 10.02.2015, що підтверджується платіжними інструкціями № 1 від 12.01.2025: на суму 7071,19грн за 2015 рік; 7071,19грн за 2016 рік; 7071,19грн за 2017 рік; 7071,19грн за 2018 рік; 7071,19грн за 2019 рік; 7071,19грн за 2020 рік; 7071,19грн за 2021 рік; 7071,19грн за 2022 рік; 7071,19грн за 2023 рік; 7071,19грн за 2024.

Також з даних платежів відповідачем були сплачені військовий збір в сумі 4591,70грн, згідно з платіжними інструкціями від 12.01.2025: № Р1СО0DWJTD, № Р1СО0DWJT7, № Р1СО0DWJSW, № Р1СО0DWJSK, № Р1СО0DWJS1, № Р1СО0DWJRO, № Р1СО0DWJRJ, № Р1СО0DWJR4, № Р1СО0DWJQU, № Р17O0S7TY та податок на доходи фізичних осіб в сумі 16530,00грн, згідно з платіжними інструкціями від 12.01.2025: № Р1СО0DWJTF, № Р1СО0DWJT9, № Р1СО0DWJSY, № Р1СО0DWJSM, № Р1СО0DWJS3, № Р1СО0DWJRQ, № Р1СО0DWJRL, № Р1СО0DWJR5, № Р1СО0DWJQW, № Р17O0S7U0.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копії дублікатів чеків Приватбанку, згідно з якими: 31.07.2020 ОСОБА_1 сплатила 37525,44грн "Орендна плата з фізичних осіб ОСОБА_1 , липня 2020 р."; 01.10.2020 ОСОБА_1 сплатила 37252,44грн "Орендна плата з фізичних осіб ОСОБА_1 "; 15.06.2021 ОСОБА_1 сплатила 25022,12грн "Орендна плата з фізичних осіб ОСОБА_1 , червня 2021р."; 15.06.2021 ОСОБА_1 сплатила 13 655,74грн "Орендна плата з фізичних осіб Котик Лідія О., червня 2021р."; 27.09.2022 ОСОБА_1 сплатила 38677,86грн "Орендна плата з фізичних осіб ОСОБА_1 , вересня 2022"; 20.09.2023 ОСОБА_1 сплатила 38677,86грн "Орендна плата з фізичних осіб Котик Лідія С., вересня 2023"; 30.07.2024 платник - ОСОБА_2 , фактичний платник - ОСОБА_1 , сплачено 40650,43грн "Орендна плата з фізичних осіб ОСОБА_1 ".

Також, відповідачем долучено до матеріалів справи копії податкових повідомлень-рішень про орендну плату за землю з фізичних осіб за: за 2014 рік на суму 715,48грн (земельний податок), 2018 рік на суму 25022,12грн, за 2019 на суму 13655,74грн та на суму 25022,12грн, за 2022 рік на суму 47023,43грн, 3383,19грн, 5909,89грн, 25022,12грн, 13655,74грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відносини, пов`язані з орендою (суборендою) землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди (суборенди) землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакцій чинній на момент укладення договорів суборенди земельних ділянок) передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договорів оренди землі від 22.12.2014 укладених між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар), у позивача перебувають на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які перебувають у державній власності та розташовані на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту, площею 26,0000 га, кадастровий номер 6823080800:03:013:0003 та площею 9,8457 га, кадастровий номер 6823080800:03:001:0001.

Вищезазначені земельні ділянки на підставі договорів суборенди земельних ділянок №б/н 10.02.2015, укладених між гр. ОСОБА_1 (орендар, суборендодавець) та СФГ "Криниченька" (суборендар) були передані у суборенду відповідачу строком до 2033.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Отже, з моменту, коли фізична особа створила фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Звідси спір стосується земельної ділянки, наданої в оренду фермерському господарству, а не фізичній особі. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №483/1863/17 (провадження №14-515цс18).

Таким чином, з дати утворення ФГ "Котик", фермерське господарство є орендарем земельних ділянок за договорами оренди укладеними 22 грудня 2014 року з Головним управління Держземагенства у Хмельницькій області.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що основною метою договору оренди (суборенди) земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до пункту 4.1. договорів суборенди земельних ділянок від 10.02.2015, суборендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін та становить 5940,56грн за один повний рік користування земельною ділянкою, площею 26,00га, кадастровий номер 6823080822:03:013:0003 та 3242,80грн за один повний рік користування земельною ділянкою, площею 9,8457га, кадастровий номер 6823080822:03:001:0001. Обчислення розміру суборендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 4.3. договорів суборенди від 10.02.2015 сторони домовилися, що суборендна плата за користування земельними ділянками, після вирахування суми податків згідно із вимогами чинного податкового законодавства, буде перераховуватися суборендарем безпосередньо на поточний рахунок орендодавця по основних договорах оренди земельних ділянок від 22.12.2014 року, зазначені в даних договорах.

Пунктом 4.4. договорів суборенди від 10.02.2015 сторони домовилися, що суборендна плата за користування земельними ділянками сплачується суборендарем на поточний рахунок орендодавця, зазначений в даних договорах, щомісячно - в строк до 30 числа місяця наступного, за звітним.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій від 12.01.2025, відповідач на момент вирішення спору сплатив заборгованість з суборендної плати в сумі 70711,90грн за 2015 - 2024 роки, однак сплата була здійснена з порушенням строку встановленого п. 4.4. договорів суборенди земельних ділянок.

Враховуючи, що договори суборенди земельних ділянок були укладені 10.02.2015, з урахуванням п. 4.4 договорів, відповідач повинен був сплачувати суборендну плату щомісяця до 30 числа місяця наступного, за звітним, починаючи з 30.03.2015.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суборендної плати відповідно до умов пунктів 4.1., 4.3., 4.4. спірних договорів суборенди земельних ділянок від 10.02.2015.

Доводи відповідача стосовно сплати орендних платежів Величком В.Г., як головою СФГ "Криниченька", що підтверджується наявністю у нього оригіналів квитанцій та податкових повідомлень-рішень щодо орендної плати, судом до уваги приймаються, оскільки платником згідно з даними квитанціями та податковими повідомленнями-рішеннями є саме ОСОБА_1 , а не відповідач.

Поряд з цим, суд зауважує, що копія квитанції від 30.07.2024 про сплату 40650,43 грн., призначення платежу "Орендна плата з фізичних осіб Котик Лідія О.", згідно з якою платником вказано - Величко Віталій Григорович, а фактичним платником зазначено - Котик Лідія Олександрівна, не є належним та допустимим доказом щомісячної сплати відповідачем суборендних платежів за договорами від 10.02.2015.

Судом враховується, що сплата відповідачем 12.01.2025, згідно платіжних інструкцій №1, суборендних платежів за договорами суборенди земельних ділянок №Б/Н від 10.02.2015, за 2015 - 2024 роки підтверджує порушення (визнання такого порушення відповідачем) строків суборендної плати СФГ "Криниченька". Окрім того, про сплату суборендних платежів з порушенням строків визначених спірними договорами відповідач вказує у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз наведених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20.

В даному випадку, позивач не отримуючи вчасно суборендної плати за передані в суборенду відповідачу земельні ділянки у встановлений в договорі термін, був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договорів суборенди земельних ділянок №Б/Н від 10.02.2015.

Визначальним для розірвання договору оренди (суборенди) земельної ділянки з підстав наведених у позові є встановлення обставин систематичної несплати орендної плати (наведена позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 28.09.2016р. №6-977цс16), і сам факт систематичного порушення договору оренди (суборенди) земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, що орендар (суборендар) сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю до моменту пред`явлення позову чи винесення рішення у справі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.05.2018р. у справі №924/549/17.

З огляду на сукупність наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено обставини систематичної несплати суборендної плати з боку відповідача.

Таким чином, систематичне порушення відповідачем строків сплати суборендних платежів, незважаючи на її сплату до винесення рішення у справі, свідчить про істотне порушення відповідачем договорів суборенди та є підставою для розірвання договорів суборенди земельних ділянок №Б/Н від 10.02.2015 площею 26,00 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003) та площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001), укладених між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька".

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог та розірвання укладених між сторонами договорів суборенди земельних ділянок №Б/Н від 10.02.2015.

Також у позовній заяві позивач просив здійснити розподіл судових витрат по справі.

З огляду на вище викладене, у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі 3910/7520/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21); 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 року у справі №904/3550/21.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок міститься у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

На підтвердження витрат на професійну допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 24.06.2024, укладений між Фермерським господарством "Котик" (далі - клієнт) та адвокатом Варцабою Сергієм Анатолійовичем, та Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 24.06.2024.

Відповідно до пункту 1.1. договору, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Умовами Додаткової угоди від 24.06.2024 до вище зазначеного договору сторони домовилися, що адвокат надає клієнту консультації, роз`яснення, формує правову позицію, вчиняє інші належні дії щодо можливості розірвання Договору суборенди землі укладеного 10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька", а також представляє інтереси клієнта, як позивача, у Господарському суді Хмельницької області, з метою захисту його прав та інтересів у судовому розгляді справи за позовом клієнта до Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька" щодо розірвання в судовому порядку договору суборенди землі укладеного 10 лютого 2015 року (пункти 1,2 додаткової угоди).

Гонорар адвоката з урахуванням пункту 4.1. договору є фіксованим та становить 30 000,00грн, що включає в себе всі витрати, які нестиме адвокат, у зв`язку з наданням послуг клієнту (пункт 3 додаткової угоди).

Гонорар адвоката сплачується клієнтом через 180 днів з дати винесення Господарським судом Хмельницької області рішення у справі за позовною заявою відповідно до умов даної угоди (пункт 6 додаткової угоди).

Договір про надання правничої допомоги та додаткова угода до нього, датовані 24.06.2024, підписані сторонами та скріплений відтиском їх печаток.

Також, в матеріалах справи наявний Ордер на надання правничої (правової) допомоги Фермерському господарству "Котик" на підставі договору №б-н від 24.06.2024 у справі в Господарському суді Хмельницької області.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява у справі, заява про усунення недоліків від 13.01.2025, заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції від 20.01.2025, відповідь на відзив від 31.01.2025, клопотання від 11.02.2025, клопотання від 22.04.2025, клопотання про долучення доказів та про проведення засідання за відсутності учасника справі від 29.04.2025, підписані представником позивача - адвокатом Варцабою С.А.

Окрім того, представник позивача - адвокат Варцаба С.А. приймав участь в засіданнях по справі №924/23/25 - 11.02.2025, 24.02.2025, 15.04.2025 та 23.04.2025, в режимі відеоконференцзв`язку.

Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Варцабою С.А., згідно відповідного договору, що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу (враховуючи, що позов задоволений).

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №924/23/25 у Господарському суді Хмельницької області.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, предмет спору, ураховуючи критерії співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00грн є завищеними, та дійшов висновку про стягнення цих витрат у розмірі 20000,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір суборенди земельної ділянки площею 26,00 га (кадастровий номер 6823080800:03:013:0003), яка знаходиться на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту, укладений 10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) "Криниченька".

3. Розірвати договір суборенди земельної ділянки площею 9,8457 га (кадастровий номер 6823080800:03:001:0001), яка знаходиться на території Волосовецької сільської ради, за межами населеного пункту, укладений 10 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством "Криниченька".

4. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Криниченька" (31513, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шрубків, вул. Центральна, буд. 75/1, код ЄДРПОУ 31295122) на користь Фермерського господарства "Котик" (31510, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Волосівці, вул. Центральна, буд. 9, код ЄДРПОУ 45558594) 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00коп) витрат на професійну правничу допомогу адвоката по справі та 4844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80коп) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.05.2025.

СуддяМ.Є. Муха

Віддруковано 1 примірник до матеріалів справи

Позивачу, представнику позивача, відповідачу направлено до Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.