Ухвала

від 07.05.2025 по справі 914/3080/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/3080/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В, Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради (далі - Рада, скаржник)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025

за скаргою (вх.№2870/24 від 30.07.2024) Львівської міської ради

на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»

до:

1) Львівської міської ради;

2) Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради»;

3) Управління капітального будівництва Львівської міської ради

про стягнення 89 486 830,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рада 18.04.2025 через Електронний суд вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 у справі №914/3080/20 залишити в силі. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити дію постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.04.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №914/3080/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Булгакової І.В., Колос І.Б.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 (про розгляд скарги на дії державного виконавця) та якою ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №914/3080/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні скарги Львівської міської ради (вх.№ 2870/24 від 30.07.2024) на дії старшого державного виконавця служби Міністерства юстиції України у справі №914/3080/20 щодо виконавчого провадження №75347240 відмовлено.

Отже, постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 переглянута ухвала Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 у справі №914/3080/20 про розгляд скарги на дії державного виконавця.

З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про розгляд скарги на дії державного виконавця (пункт 25 частини першої статті 255 ГПК України), яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Вказаний висновок щодо розмежування підстав касаційного оскарження за предметом касаційного оскарження є сталим, послідовним і застосованим Верховним Судом у низці ухвал, зокрема, від 02.05.2025 у справі №910/1212/19, від 01.04.2025 №910/9303/24, від 19.12.2024 у справі №914/3080/20, від 10.09.2024 у справі №13-9/322-07-8743.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

Рада у поданій касаційній скарзі повторно вказує, що підставою для касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 є пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України з подальшим їх обґрунтуванням.

При цьому скаржник повторно не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України) та фактично, окрім пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 не вказує, які саме норми права порушено.

Верховний Суд виходить з того, що з огляду на предмет касаційного оскарження (1) при поданні касаційної скарги на судові рішення, зокрема, ухвалені за результатом розгляду скарги на дії державного виконавця, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, (2) при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та / чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Наразі скаржник зазначає пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що не може вважатись підставою касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (постанови, прийнятої за наслідками розгляду ухвали) та вище наведені міркування.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга повторно оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових актів.

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Верховний Суд відзначає, як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена 05.02.2025, повний її текст складений 17.02.2025 та за інформацією Суду з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» її отримано скаржником 19.02.2025 о 02:39 згідно з довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду від 30.04.2025.

За приписами частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Оскільки Рада отримала копію оскаржуваної постанови 19.02.2025 о 02:39, то за приписами частини шостої статті 242 ГПК України та частини другої статті 288 ГПК України, останній день, за яким скаржник мав право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, припадав на 11.03.2025.

Рада 10.03.2025 через Електронний суд зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просила, зокрема, скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2024 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 залишено без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому надано строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.03.2025 у справі №914/3080/20 Рада 27.03.2025 через Електронний суд надіслала до Суду заяву про усунення недоліків та касаційну скаргу (нова редакція) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20.

Верховний Суд ухвалою від 28.03.2025 у справі №914/3080/20 касаційну скаргу Ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 з усіма доданими до неї матеріалами та заяву про усунення недоліків повернув скаржнику без розгляду на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги.

При цьому в ухвалі вказано, що повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже скаржник має право повторно на загальних підставах звернутися з касаційною скаргою до Суду у відповідності до вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.

Відповідно до довідок про доставку документа в кабінет Електронного суду від 30.04.2025, за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС», документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК Ухвала ВС про повернення касаційної скарги від 28.03.2025 у справі №914/3080/20 надіслано в Електронний кабінет одержувачів: ОСОБА_1 (ЄДРПОУ/ІПН НОМЕР_1 ) та Львівській міській раді (ЄДРПОУ/ІПН 04055896). Документ доставлено в Електронний кабінет одержувачів 31.03.25 о 19:00.

Верховний Суд відзначає, що постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288- 291 ГПК України.

Як зазначено вище, Рада 18.04.2025 повторно звернулася через Електронний суд з касаційною скарго до Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга Ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК України.

У поданій повторно касаційній скарзі Рада на підтвердження своїх доводів щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження за подання цієї касаційної скарги посилається на те, що:

строк пропущений з поважних причин, адже первинно касаційна скарга подана представником у встановлений законом строк, проте, ухвалою Верховного Суду від 28.03.2025 касаційну скаргу повернуто;

Рада здійснила всі необхідні дії (вивчення та аналіз актуальної судової практики Верховного суду в подібній категорії справ, підготовка касаційної скарги, вчасне подання касаційної скарги) щоб невідкладно подати касаційну скаргу.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Посилання скаржника, що строк пропущений ним з поважних причин, адже первинно касаційна скарга подана представником у встановлений законом строк, проте, ухвалою Верховного Суду від 28.03.2025 касаційну скаргу повернуто не приймаються Судом до уваги, оскільки виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі належну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону, тоді як подання касаційної скарги Радою, усунення нею недоліків є її суб`єктивною дією, залежать від її волевиявлення, як скаржника у справі, що звертається до Суду на оскарження судового рішення у справі, такі дії не є об`єктивно непереборними, що не залежать від її волевиявлення, щодо оскарження судового рішення та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Посилання Ради на те, що вона здійснила всі необхідні дії [(1) вивчення та аналіз актуальної судової практики Верховного суду в подібній категорії справ, (2) підготовка касаційної скарги, (3) вчасне подання касаційної скарги] щоб невідкладно подати касаційну скаргу Судом також не приймаються до уваги з огляду на таке.

Всі перелічені дії є фактично складовою частиною здійснення належного супроводу правової позиції у суді.

Верховний Суд вважає також зазначити, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, у якій сформував позицію, відповідно до якої строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

До того ж, Верховний Суд у цій же постанові дійшов висновку про те, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі «Кузнецов та інші проти Росії» Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Сам факт повернення первісно поданої касаційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як було зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 28.03.2025 у справі №910/3080/20 касаційну скаргу Ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 з усіма доданими до неї матеріалами та заяву про усунення недоліків повернуто скаржнику без розгляду та яку скаржник отримав 31.03.2025 о 19:00.

При цьому Суд відзначає, що:

(1) ця касаційній скарга від 18.04.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 фактично тотожна касаційній скарзі (нова редакція), що була надіслана до Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.03.2025 у справі №914/3080/20 разом із заявою про усунення недоліків та які було повернуто скаржнику через не усунення Радою недоліків касаційної скарги, а саме не зазначено підстави касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), конкретних норм права, що порушені та належного обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

(2) підготовка касаційної скарги є суб`єктивною дією Ради, залежать від її волевиявлення, як скаржника у справі, що звертається до Суду, тоді як такі дії не є об`єктивно непереборними, що не залежать від її волевиявлення, щодо оскарження судового рішення та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій;

(3) вчасне подання касаційної скарги, не є підставою для відновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки норми ГПК України не визначають таку підставу для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення у разі звернення з первісною касаційною скаргою на судове рішення у строк на його оскарження, яку в подальшому повернуто скаржнику, а звернення до Суду з повторною касаційною скаргою на це ж судове рішення здійснено за межами строку на його оскарження.

Отже, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження Рада не навела причин та не надала доказів на підтвердження наявності об`єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали їй подати вдруге касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 невідкладно (в межах розумного за цих обставин строку), аніж на вісімнадцятий день після отримання ухвали Верховного Суду від 28.03.2025 у справі №914/3080/20 про повернення первісної касаційної скарги.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржник у клопотанні не навів причин та не надав доказів на підтвердження наявності об`єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали йому подати до Суду повторну касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 невідкладно з 01.04.2025 - дати отримання ухвали Верховного Суду від 28.03.2025 про повернення касаційної скарги у цій справі беручи до уваги, що її отримано скаржником 31.03.2025 о 19:00 до 18.04.2025 - подання повторної касаційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20, оскільки скаржником не наведено причин та ненадані докази, що заважали Раді звернутися до Суду з 01.04.2025 - дати отримання ухвали Верховного Суду від 28.03.2025 про повернення касаційної скарги у цій справі беручи до уваги, що її отримано скаржником 31.03.2025 о 19:00 до 18.04.2025 - подання повторної касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20, з наведенням інших підстав для поновлення строку та / або доданням відповідних доказів.

Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Ради підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:

- клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20, з наведенням інших підстав для поновлення строку та / або доданням відповідних доказів;

- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи частину п`яту статті 42 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання щодо зупинення дії постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі 914/3080/20 - залишити без руху.

2. Надати Львівській міській раді строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Львівській міській раді, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос