Рішення

від 28.04.2025 по справі 826/12512/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 826/12512/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Грицаку П.О.,

за участю представника позивача: Шкаровського Д. О.,

представника відповідача: Прутенського К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (далі ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд», позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі Інспекція, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000052204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 826/12512/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, у задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 касаційну скаргу ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 прийнято справу № 826/12512/15 до свого провадження, замінено відповідача на правонаступника.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 826/12512/15, провадження у цій адміністративній справі поновлено, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867), правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код44116011).

У поясненнях до позову позивач просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2015 №0000052204.

Вказали, що за результатами перевірки ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» Інспекцією складено акт від 26.01.2015 №177/26-58-22-04-15/35383493, згідно з яким порушено вимоги підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-XIV за серпень 2014 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 231 458,00 грн. Підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про наявність порушень податкового законодавства позивачем був встановлений в ході перевірки факт безпідставного включення до складу податкового кредит сум податку на додану вартість за результатами операцій із ТзОВ «БК «Мирстрой», оскільки, на думку відповідача, операції Товариства із зазначеним суб`єктом господарювання не були реальними.

Зазначили, на підставі акта Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000052204, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 289 322,00 грн., у тому числі: 231 458,00 грн - основний платіж, 57 864,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариством подано скаргу до ДФС України, однак рішенням від 17.06.2015 за результатами розгляду скарги, скаргу було залишено без задоволення, а ППР від 12.02.2015 №0000052204 - без змін.

Вважаючи, себе добросовісним платником податків та вчинені ним господарські операції такими, що не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, звернувся з цим позовом до суду.

Представник ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 26.01.2015 №177/26-58-22-04-15/35383493 та податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000052204, оскільки під час перевірки виявлено відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТзОВ «БК «Мирстрой»).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» зареєстроване 14.09.2007, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 35383493, знаходиться за адресою: Україна, 02152, м. Київ, просп. П. Тичини, 1в, офіс 701. Видами діяльності товариства є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у та ін.

У січні 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «Мирстрой» (код за ЄДРПОУ 35618831) за серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 26.01.2015 № 177/26-58-22-04-15/35383493 «Про результати документальної позапланової перевірки ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» (код за ЄДРПОУ 35383493) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість взаємовідносинах з ТзОВ «БК «Мирстрой» (код за ЄДРПОУ 35618831) за серпень 2014 року», згідно з яким позивачем порушено вимоги підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року№996-XIV за серпень 2014 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 231 458,00 грн.

Підставою для висновків, викладених в акті перевірки, про наявність порушень податкового законодавства позивачем був встановлений в ході перевірки факт безпідставного включення до складу податкового кредит сум податку на додану вартість за результатами операцій із ТзОВ «БК «Мирстрой», оскільки, на думку відповідача, операції Товариства із зазначеним суб`єктом господарювання не були реальними.

12.02.2015 на підставі акта Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052204, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 289 322,00 грн., у тому числі: 231 458,00 грн. - основний платіж, 57 864,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» подано скаргу до ДФС України, однак рішенням від 17.06.2015 за результатами розгляду скарги, скаргу було залишено без задоволення, а ППР від 12.02.2015 №0000052204 - без змін.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 касаційну скаргу ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування рішень судів І та ІІ інстанцій Верховним судом, зокрема, зазначено, що суди попередніх інстанцій не досліджували питання чи господарські операції між контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, не з`ясували чи призвели ці операції до реальних змін майнового стану позивача, не надано оцінки господарським операціям між контрагентом позивача ТзОВ «БК «Мирстрой» та ТзОВ «Екстрабілдінг Груп» щодо придбання товарів (робіт, послуг).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам при новому розгляді справи, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарської операції пов`язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо господарських операцій між ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» та ТзОВ «БК «Мирстрой», суд зазначає наступне.

ТзОВ «БК «Мирстрой» на час спірних правовідносин у встановленому порядку була видана ліцензія АВ № 588978 на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов`язану із створенням об`єктів архітектури від 11.10.2011. Згідно з додатком, до переліку робіт за умовами ліцензії належало проектування об`єктів архітектури (внутрішніх інженерних мереж і систем, електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення, зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд) та монтаж інженерних мереж (електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення).

Як слідує з матеріалів справи, 22.07.2014 між ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» (замовник) та ТзОВ «БК «Мирстрой» (підрядник) укладено договір № 19, згідно з яким замовник доручає, а підрядник виконує роботи з улаштування систем електрообігріву інженерних систем та комунікацій, та з улаштування системи блискавкозахисту. Вартість робіт з матеріалами за цим договором, відповідно до п. 2.1 договору, становить 477 393,77 грн., в тому числі ПДВ 79 565,63 грн., згідно з кошторисом.

Після завершення виконання робіт за договором № 19 від 22.07.2014 сторони склали та підписали Акт № 1 від 02.12.2014 здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 477 393,77 грн., з них 79 565,63 грн. ПДВ, який містить перелік (найменування) робіт і витрат на матеріали по цих роботах. Крім того, в акті відображено вартісні складові окремо матеріалів, використаних в процесі виконання робіт, та ціну самих робіт.

05.08.2014 підрядником оформлено податкову накладну № 1 до договору № 19 від 22.07.2014, яка згідно з наявною в матеріалах справи квитанцією № 1 доставлена до Міндоходів і зборів 11.08.2014, статус документа «прийнято».

Замовник ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» оплатив вартість виконаних робіт за договором № 19 від 22.07.2014 в розмірі 477 393,77 грн. про що свідчать як висновки акту податкової перевірки (аркуш 5-6), так і банківські документи (виписки про рух коштів по рахунку про виконання платіжного доручення № 1503 від 05.08.2014, № 1408 від 02.12.2014, № 1522 від 19.12.2014).

Крім того, між ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» (замовник) та ТзОВ «БК «Мирстрой» (підрядник) укладено договір від 29.07.2014 № 21, згідно з яким замовник доручає, а підрядник виконує оформлення виконавчої документації (розділ «електропостачання») для об`єкту замовника: будівля, громадський центр літера «А» за адресою: м. Київ, просп. Павла Тичини, 1-В (п. 1.1. договору). Згідно з п. 2.1 вартість робіт за договором становить 1 000 000,00 гри., крім того ПДВ 200 000,00 грн. Перелік робіт, що підлягали виконанню за договором № 21 від 29.07.2014, та їх вартість викладені в Кошторисі виконавчої документації розділ електрозабезпечення по об`єкту «Торгівельно-офісний центр за адресою м. Київ, пр. П. Тичини, 1В».

Після завершення виконання робіт за цим договором сторони склали та підписали Акт № 2014-21/01 від 28.10.2014 здачі-приймання робіт на оформлення виконавчої документації, кабельних довідок та протоколів заміру опору ізоляції на загальну суму 1 200 000,00 грн., з них 200 000,00 грн. ПДВ.

Підрядником були оформлені податкові накладні № 2 від 05.08.2014; № 4 від 21.08.2014; № 5 від 26.08.2014, які згідно з відомостями квитанцій № 1 доставлені до Міндоходів і зборів 11.08.2014, 01.09.2014, 01.09.2014 оку відповідно, статус документів - «прийнято».

Замовник ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» оплатив вартість виконаних робіт за договором № 21 від 29.07.2014 в розмірі 1 200 000,00 грн., про що свідчать як висновки акту податкової перевірки, так і банківські документи (виписки про рух коштів порахунку про виконання платіжних доручень №1504 від 05.08.2014, №1662 від 21.08.2014, №1681 від 26.08.2014, №2181 від 28.10.2014).

Усі необхідні первинні документи містяться в матеріалах справи та підтверджують факт виконання таких робіт: оформлення виконавчої документації (документи наявні в матеріалах справи починаючи з Тому 3 арк. 57 по Том 8); оформлення кабельних довідок (Т. 7- 8 матеріалів справи); оформлення протоколів заміру опору ізоляції кабельних ліній; (Т. 3 - 8 матеріалів справи); улаштування будівлі електричним обігрівом та блискавкозахистом.

На переконання суду, позивачем належним чином підтверджено фактичне виконання робіт, оскільки: акти виконаних робіт підписані обома сторонами та підтверджують виконання робіт з електрообігріву, блискавкозахисту, надання послуг оформлення виконавчої документації; платіжні документи свідчать про перерахування коштів на рахунки підрядників.

Верховний Суд у Постанові від 13.12.2023 у справі № П/811/117/17 не погоджується з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача через неналежне відображення операцій у податковому обліку контрагентами. Платник податків несе відповідальність за ведення власного обліку, і ця відповідальність не поширюється на контрагентів. Недоліки в оформленні первинних документів не є підставою для позбавлення платника податку права на витрати та податковий кредит, якщо є відповідні підтверджуючі документи.

Суд зазначає, що як вбачається із досліджених документів, акти виконаних робіт, містять зміст та обсяг виконуваних робіт, зокрема з них слідує, що контрагент здійснював оформлення виконавчої документації торгівельно-офісного центру, зокрема паркінгу з усіма технологічними приміщеннями, інженерного коридору, торгівельних площ, блоків А та Б, зовнішнього оформлення фасаду, периметру фасаду, оформлював кабельні довідки та протокол заміру опору ізоляції, при цьому з актів слідує, що контрагент також здійснював роботи, що полягали у встановленні електричного обігріву та блискавкозахисту, для виконання яких він використовував матеріали. Як свідчить акт виконаних робіт, роботи, що полягали в улаштуванні елетрообігріву та блискавкозахисту, акти містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, а також визначення ціни за здійснення конкретного виду робіт, що в сукупності становили електрообігрів та блискавкозахист.

Так само і кошторис, наданий позивачем в якості додатку, містить у собі перелік товарів який використовувався для виконання робіт із зазначенням фактичної вартості товарів та вартості їх улаштування.

Суд не бере до уваги зауваження ГУ ДПС в м. Києві щодо відсутності доказів правовідносин між ТзОВ «БК «Мирстрой» та ТОВ «Екстрабілдінг Груп» з огляду на наступне.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на податковий кредит виникає при здійсненні операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу.

Згідно ЄРПН ТзОВ «Екстрабілдінг Груп» надавало ТзОВ «БК «Мирстрой» послуги з оформлення виконавчої документації. ТзОВ «Екстрабілдінг Груп» (код за ЄДРПОУ 39127257) зареєстровано від 11.03.2014 за №265514202092. Основний вид діяльності 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; штатна чисельність працівників 5 осіб; статутний капітал станом на кінець перевірки 300,1 тис. грн. На момент проведення перевірки згідно ЄРПН платник податків за основним місцем обліку.

В матеріалах справи, наданих сторонами, відсутні докази існування фінансово- господарських відносин між ТзОВ «БК «Мирстрой» та ТзОВ «Екстрабілдінг груп».

Відповідач зазначає, що ТзОВ «БК «Мирстрой» не є безпосереднім виконавцем послуг. Однак цей аргумент не спростовує реальність операцій між ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд» та ТзОВ «БК «Мирстрой», оскільки ТзОВ «БК «Мирстрой» виконав зобов`язання, що підтверджується первинними документами, і тому має право на податковий кредит.

На переконання суду, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 р. у справі №811/2154/13-а.

Суд зазначає, що положення Податкового кодексу України не ставить в залежність право на податковий кредит від безпосереднього виконання робіт контрагентом, або залучення ним субпідрядників, якщо операції підтверджені належними первинними документами.

Водночас, за позицією відповідача, суть спору, зводиться не до реальності операцій, а до питання відповідальності позивача за дії свого контрагента та формування останнім своїх податкових зобов`язань.

Верховний Суд у Постанові від 10.05.2024 у справі № 805/1369/16-а вказує, що на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності. При цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Відтак, Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника, дійшли правильних висновків, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останнього.

При цьому, як було вищевстановлено судом, позивачем надано первинні документи на підтвердження операцій з ТзОВ «БК «Мирстрой»: податкові накладні від контрагента зареєстровані в ЄРПН, суми ПДВ відповідають договірним умовам; операції з підрядниками прямо пов`язані з господарською діяльністю позивача; відповідність мети використання: виконавча документація, що деталізують обсяг та специфікацію робіт (електрообігрів, блискавкозахист, оформлення розділу «Електропостачання»); придбані послуги (електрообігрів, документація) використовуються для підтримки об`єкта власної нерухомості і виконання умов спеціального законодавства, що є оподатковуваною операцією; надано платіжні документи, які підтверджують перерахування коштів на рахунки підрядників, відтак господарські операції між позивачем та ТзОВ «БК «Мирстрой» підтверджені первинними документами, а зобов`язання виконані, тому у позивача виникло право на податковий кредит.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Верховний Суд у Постанові від 10.05.2024 у справі № 805/1369/16-а вказує, що на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності. При цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд звертає увагу, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни тягне за собою відповідальність саме для останнього.

Також суд зазначає, що податкова інформація від відповідача про контрагентів ТзОВ «Голдфіш-Інвест-Буд», не свідчить про штучність операцій. Верховний Суд у Постанові від 31.05.2024 у справі № 826/9244/16 вказав, що суди правомірно не взяли за основу посилання на інформацію контролюючих органів, оскільки така інформація не може свідчити про нереальність правочинів.

Верховний Суд у Постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17 зазначив, що податкова інформація є лише інформативною і не є належним доказом, бо не доводить наявності податкових правопорушень.

На переконання суду, платник податків несе відповідальність за власний податковий облік, і недоліки в документах не можуть скасувати податкові витрати та кредит, якщо операції є реальними, а інформація про контрагентів не є достатнім доказом для визнання операцій нереальними без підтвердження відсутності фактичних господарських відносин.

Суд наголошує, що правовідносини контрагента із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача тягнуть негативні наслідки саме для такого контрагента. При цьому, такі суб`єкти господарювання є вільними у здійснені своєї господарської діяльності.

З огляду на практику Європейського Суду з прав людини якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу належності та допустимості доказів, закріпленого статтями 73, 74 КАС України, якими визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та обґрунтованими та суду не надано доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції.

Суд звертає увагу, що висновки відповідача є лише припущенням про ймовірні порушення податкового законодавства (у попередніх ланцюгах постачання).

На переконання суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи ту обставину, що належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав, то суд вважає його висновки про заниження податку на додану вартість внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТзОВ «БК «Мирстрой» на суму 231 458,00 грн, недоведеними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 №0000052204 слід визнати протиправними та скасувати, тобто позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань ДПС у м. Києві на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 487,20 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 25.06.2015 №2475.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2015 №0000052204.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» судовий збір в розмірі 487,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (02152; м. Київ, просп. П. Тичини, 1В/В701; код ЄДРПОУ 35383493).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повний текст рішення виготовлено 06 травня 2025 року.