Постанова від 30.04.2025 по справі 440/13348/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 р.Справа № 440/13348/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/13348/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Неомінерали"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Неомінерали", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0608600411 від 27.09.2024.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0608600411 від 27.09.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неомінерали" витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста жвадцять дві гривні сорок копійок) грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог:Податковогокодексу України,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надіслав до суду заява про розгляд справи без участі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Неомінерали» (код ЄДРПОУ 32707900) створене та зареєстроване в ЄДРПОУ 10.12.2003 року; юридична адреса: 39801, Україна, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Добровольського, буд., 28б; основний вид діяльності - 20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; є платником податку на прибуток підприємств.

У приватній власності Позивача є нежитлові об`єкти (зокрема про які йдеться мова в спорі з контролюючим органом): пральня, реєстраційний номер 17652581, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179/234; їдальня, реєстраційний номер 17681386, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179/217.

Обидва об`єкти були придбані за договором купівлі-продажу від 26.12.2007 року, укладеного між Державним підприємством «Придніпровський гідрометалургійний завод» (як Продавцем) та ТОВ «Форрекспо» (попередня назва Позивача) (як Покупцем) у відповідності та на виконання плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2004 року по справі №Б15/48/02 зі змінами від 25.08.2005 року.

Відповідачем складений акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/ несвоєчасного подання податкової звітності по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №56049/04-36-04-11-06/32707900 від 26.08.2024 року.

Відповідачем в ході перевірки встановлено: неподання/несвоєчасне подання податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів, нежитлової нерухомості на 2020 2024 рік (порушення вимог пп. 266.7.5. п. 266.7. ст. 266 ПК України).

Наявність об`єктів, які підлягають оподаткуванню: «пральня» площею 1907,7 кв.м. (договір купівлі-продажу від 26.12.2007 ВКВ №074400, адреса: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 179/234); «їдальня» площею 1030,3 кв.м. (договір купівлі-продажу від 26.12.2007 ВКВ №074400, адреса: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 179/217).

Податкова звітність, яку не подано/несвоєчасно подано на дату проведення перевірки: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний (податковий) період 2020 рік, граничний термін подання податкової звітності 20.02.2020 рік, фактично подано (дата подання)/не подано не подано; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний (податковий) період 2021 рік, граничний термін подання податкової звітності 20.02.2021 рік, фактично подано (дата подання)/не подано не подано; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний (податковий) період 2022 рік, граничний термін подання податкової звітності 20.02.2022 рік, фактично подано (дата подання)/не подано не подано; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний (податковий) період 2023 рік, граничний термін подання податкової звітності 20.02.2023 рік, фактично подано (дата подання)/не подано не подано; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний (податковий) період 2024 рік, граничний термін подання податкової звітності 20.02.2024 рік, фактично подано (дата подання)/не подано не подано.

Відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог абзацу 1 підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 розділу XII ПК України платником не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (в частині об`єктів нежитлової нерухомості) на 2020 2024 року.

Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 глави 11 розділу II ПК України.

За вказаного, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0608600411 від 27.09.2024.

ТОВ «Неомінерали» із вказаним податковим повідомленням-рішенням №0608600411 від 27.09.2024 не погодилось та звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннямиПК України01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп.266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Згідно пп.266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавцем, у кожному буквеному пункті передбачено конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Отже, пп. "є" підпункту266.2.2пункту266.1 статті 266 Податкового кодексу Українивстановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З вказаних норм вбачається, що пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 30.1 та 30.2 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

При цьому, передбачаючи податкову пільгу у пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Суд акцентує увагу, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості, лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що будівлі, стосовно яких ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення відносяться до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

Правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Для застосування до позивача положень абзацу «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України, необхідно встановити: що спірні об`єкти є будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності; що основна діяльність суб`єкта господарювання класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; що спірні об`єкти не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Неомінерали» є виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин, що дає можливість говорити саме про промисловість, відтак об`єкти нежитлового призначає, що використовує підприємство для здійснення своєї діяльності є будівлями промисловості.

Так, встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Отже, застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме: у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вищенаведений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17

Відповідно до Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) відносяться:

- 1251 Промислові будівлі: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

- 1252 Резервуари, силоси та склади: резервуари та ємності; резервуари для нафти та газу; силоси для зерна, цементу та інших сухих продуктів; холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також: складські майданчики. Цей клас не включає: сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що використовуються для сільського господарства (1271); водонапірні башти (2222).

Спірні об`єкти є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу, та є будівлями, що використовуються для промислового виробництва, а також складом, для зберігання майна.

Судом встановлено, що основний вид діяльності за КВЕД позивача є 20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин, відповідно до ДК 009:2010 відноситься до секції С «Переробна промисловість», що входить до визначення законодавця B-F.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач здає зазначені об`єкти нерухомого майна в оренду, в лізинг, в позичку. В справі відсутні договори, та інформація про наявність в позивача доходу від оренди, лізингу чи позички.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, а саме: пральня, реєстраційний номер 17652581, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179/234; їдальня, реєстраційний номер 17681386, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 179/217 фактично є будівлями для використання в промисловій діяльності позивача та відносяться до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Неомінерали".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 2ст. 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року по справі № 440/13348/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 по справі № 440/13348/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 07.05.2025 року