Постанова

від 01.10.2010 по справі 4-451/10

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Личаківський районний суд м.Львова

Справа №4451 /10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2010 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючого - судді Мартинишина Я.М.,

при секретарі судових засідань Здибель І.І.

з участю прокурора - Кухта В.З.

адвоката ОСОБА_2

особи, яка подала скаргу ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу начальника Сколівського військового лісгоспу ОСОБА_3 на постанову військового прокурора Львівського гарнізону від 07.05.2010 року про порушення кримінальної справи, -

в с т а н о в и в:

07.05.2010 року військовим прокурором Львівського гарнізону винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактами вчинення службовими особами Сколівського військового лісгоспу незаконної порубки лісу і перевищення службових повноважень за ст.246, ч.3 ст.365 КК України.

02.07.2010 року до суду на вказану постанову надійшла скарга начальника Сколівського військового лісгоспу ОСОБА_3 з проханням її скасування.

ОСОБА_3 та його адвокат у судовому засіданні просили скаргу задовольнити, а постанову про порушення кримінальної справи скасувати. Вважають, що при винесенні постанови про порушення кримінальної справи були відсутні приводи та підстави до її порушення справи, а також вказують на порушення вимог ч.2 ст.98 КПК України, згідно якої, якщо на момент порушення кримінальної справи є відомості про особу, яка вчинила злочин, то кримінальна справа порушується проти конкретної особи.

Зокрема, заявник зазначив, що у лютому березні 2010 р. старший майстер лісу Сколівського військового лісгоспу ОСОБА_4 на місцевості особисто надав виконавцям (підрядникам лісозаготівельникам) в розробку ділянки, але при цьому не забезпечив відмежування їх в натурі діляночними стовпчиками.

Підрядник ТзОВ «Смерічка» орієнтувався у питанні відмежування ділянок по руслу гірського потоку, але внаслідок надмірних опадів у 2007 -2008 р.р. між виділами 13 та 6, 7, 8 утворилось додаткове русло гірського потоку, що не відповідало картографічним матеріалам (виданому у 2001 р. Державною лісовпорядною експедицією плану лісонасаджень) і посприяло помилковому розташуванню виконавцями бригад для розробки ділянок у виділах 13, 14 кварталу 25.

В результаті цієї помилки ділянка в кв.25 вид.14 взагалі не була рубана, а у кв.25 вид.13 здійснено рубку на двох ділянках, на одній з яких пл. 1,3 га (яка межувала з призначеною до рубки) лісорубний квиток не давав на це право (при цьому надавав право проведення лісосічних робіт у тому ж кварталі 25 вид.14 на площі 1,6 га, тобто більшої на 0,3 га).

Обидві ділянки (зокрема й та, де було здійснено непризначену вирубку) згідно матеріалів лісовпорядкування були призначені до суцільних лісовідновних рубок у 2010 р.

Після вирубки 186 дерев (523,14 куб. м) деревина була повністю вивезена та оприбуткована на складі сировини підприємства, а в подальшому реалізована з надходженням грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок державного госпрозрахункового підприємства - Сколівського військового лісгоспу, що на його думку, свідчить про відсутність матеріальних збитків.

На підтвердження своїх доводів скаржник ОСОБА_3 послався на низку документів, які за його клопотанням і згодою прокурора були долучені до справи і досліджені.

На виконання постанови суду від 02.07.2010 року на адресу суду направлені матеріали, що стали підставою для порушення кримінальної справи.

Прокурор Кухта В.З. та Бенцерук Р.А. у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та вказали, що постанова винесена за наявності приводів та підстав до порушення кримінальної справи.

Слідчий Балагура Н.С. у судовому засіданні зазначив, що дозвіл на вирубку був, весь зрубаний ліс був облікований і зданий на склад, проте на зазначеній в оскаржуваній постанові ділянці вирубка була, на його думку, проведена самовільно, у звязку з чим він вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши думку ОСОБА_3, його адвоката, прокурора, дослідивши надані військовою прокуратурою Львівського гарнізону матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу та матеріали кримінальної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положення ст.236-8 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Статтею 94 КПК України визначено, що приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковане в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Тобто, приводи до порушення кримінальної справи - це передбачені законом джерела первісних відомостей про злочин, які породжують кримінально-процесуальні правовідносини та зобов'язують правоохоронні органи здійснити перевірку інформації, що міститься в них, по суті.

Суд вважає, що привід до порушення справи - факт порубки лісу на момент винесення постанови про це був.

Однак, ч.2 ст.94 КПК України встановлює, що справа може бути порушена тільки у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Підстава для порушення кримінальної справи складається з двох взаємопов'язаних елементів наявності ознак злочину в події, що стала відомою слідчому та наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.

Згідно статті 11 КПК України, ознаками злочину є визначенні діяння злочином у Кримінальному законі, суспільна небезпека діяння, протиправність, винність, вчинене діяння суб'єктом злочину.

Суд приходить до висновку, що в оскаржуваній постанові не наводиться фактичних обставин, які свідчать про наявність активних, кримінально-карних дій начальника Сколівського військового лісгоспу.

Зокрема, судом враховано, що незаконна порубка лісу - це злочин, який характеризується прямим умислом, що є обовязковою ознакою складу цього злочину. Тим самим, винна особа повинна усвідомлювати, що вчиняє незаконну (без лісорубного квитка, на непризначених для цього ділянках; не в такій кількості і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення) порубку лісу, і бажає так чинити.

Субєктивна сторона злочину - перевищення влади або службових повноважень характеризується виною у формі прямого умислу, що є обовязковою ознакою даного злочину. Тим самим, службова особа повинна усвідомлювати, що вчиняє дії, які явно виходять за межі її правлячих повноважень та бажає так чинити.

Об'єктивна сторона приведених злочинів припускає тільки активну поведінку винного, тобто дію.

З матеріалів перевірки до винесення оскаржуваної постанови не вбачається достатніх даних вчинення службовими особами Сколівського військового лісгоспу незаконної порубки лісу і перевищення службових повноважень, оскільки порубка лісу була дозволена у відповідності до виданого лісорубного кватка, однак із-за об'єктивних, на думку суду, обставин, пов'язаних зі зміною ландшафту після надмірних атмосферних опадів, помилково відбулася на ділянці, яка межує з тим квадратом, де ця порубка повинна була відбутися. З'ясування питань про помилкове визначення місця рубки і відсутність умислу на вчинення вказаних правопорушень виключають підстави для прийняття рішення про порушення за цим фактом кримінальної справи.

Крім того, з матеріалів, які передували порушенню кримінальної справи по факту вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ст. 246 КК України вбачається, що органом досудового слідства на час винесення оскаржувальної постанови достеменно були відомі конкретні службові особи Сколівського військового лісгоспу, які передавали в розробку підрядникам ділянки у виділах №13, 14 кв 25 Коростівського лісництва Сколівського військового лісгоспу.

Проте, з невідомих причин органом досудового слідства оскаржувана постанова винесена за фактом, а не проти конкретних осіб.

Частина 2 ст. 98 КПК України вимагає у випадку, коли на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, порушення кримінальної справи має бути саме щодо цієї конкретної особи.

Конституційний Суд України з цього приводу 30.01.2003 року прийняв рішення, обовязкове для застосування і виконання, з якого вбачається що у випадку, коли на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справа повинна бути порушена щодо цієї особи; недодержання вимог КПК України у вказаному контексті обмежує конституційне право людини на судовий захист, який є гарантією всіх прав і свобод людини і громадянина.

Порушення кримінальної справи за фактом, у даному випадку, порушуються конституційні права громадян, а саме: право на захист передбачений ст. 59 Конституції України і ст.21 КПК України, що на переконання суду є не припустимим.

Крім того, перевищення влади або службових повноважень це злочин з матеріальним складом, для його кваліфікації потрібно встановлене певних суспільно-небезпечних наслідків, тобто заподіяння істотної шкоди (спричинення тяжких наслідків).

При перевищенні службових повноважень дії службової особи характеризуються тим, що завжди обумовлені: службовим становищем винного, пов'язаного з реалізацією його службових повноважень, які надані особі за посадою або у зв'язку зі здійсненням службових обов'язків, заподіюють істотну шкоду чи тяжкі наслідки, перебувають у причинному зв'язку з цими наслідками.

Судом враховано, що перед порушенням кримінальної справи 07.05.2010 р. органом досудового слідства не здобуто достатніх даних стосовно розміру матеріальних збитків.

З врахуванням перевірених обставин скарги, не вдаючись до аналізу доказів, а лише перевіряючи законність приводів та достатність даних (підстав), суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимог ст.ст.94, 98 КПК України.

Отже, внаслідок розгляду скарги судом встановлено, що органом досудового слідства при винесенні 07.05.2010 р. оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи, всупереч ст.6 КПК України не з'ясовано обставини, що виключають провадження в кримінальній справі. Суд вважає, що оскаржувана постанова була винесена на недостатньо з'ясованих обставинах, без належного аналізу та оцінки законності і наявності підстав, прийняте рішення було передчасним, таким, що не відповідало вимогам ст.ст.94,95,98 КПК України. Тому оскаржувана постанова залишатись у силі не може, підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.236-8 КПК України суддя не розглядав та не вирішував ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 190, 191, 236-7, 236-8 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову військового прокурора Львівського гарнізону від 07 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення службовими особами Сколівського військового лісгоспу злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ст.246 КК України.

На постанову сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Львівської області протягом семи діб з дня її винесення.

Набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

Суддя Я.М.Мартинишин