Рішення від 29.04.2025 по справі 698/741/24

Справа № 698/741/24

Провадження № 2/698/84/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 р. Калинопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань Гончар Т.О. Триліс Я.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Яровенка Ю.М.,

представника відповідача адвоката Колісника С.М.,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул, моральної шкоди, завданої незаконним звільненням,

ВСТАНОВИВ:

До суду через свого представника адвоката Яровенка Ю.М. звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної установи Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул і моральної шкоди, завданої незаконним звільненням та стягнення судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що з 14.05.2019 року вона працювала на посаді сестри-господині в Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, який є державною установою в структурі органів Міністерства праці та соціальної політики України. Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненка І.В. від 31.07.2024 року № 25/01-05 її звільнено 02.08.2024 року з посади сестри господині згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з порушенням посадових обов`язків пунктів 2.1, 2.28 та систематичним невиконанням своїх посадових обов`язків, невмілим керуванням ввіреним підрозділом, створенням нездорового клімату серед молодшого медичного персоналу, а також на підставі систематичних індивідуальних та колективних звернень працівників інтернату на адресу директора інтернату та інших інстанцій. Вказує, що її звільнення здійснено з порушенням вимог ст. 148 КЗпП України.

Крім тогозазначає,що їїзаробітна платана посадісестри господиніза останні двамісяці травень-червень2024року передзвільненням становила21645,04грн.(8000,00грн.у травні2024року та13645,04грн.у червні2024року), тобто їїсередньоденна заробітнаплата заостанні двамісяці дозвільнення складає503,37грн.(21645,04грн.,/43дні), яка повиннабути врахованапри обчисленнікомпенсації їїзаробітної платиза весьчас вимушеногопрогулу.

Також позивачка просила стягнутигрошову компенсаціюморальної шкоди,розмір якоїоцінила всумі 30000,00грн.На обґрунтуванняцих вимог зазначає, що внаслідок незаконного рішення про звільнення їй було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у негативних душевних переживаннях, викликаних несправедливими звинуваченнями у вчиненні дисциплінарних проступків, записом у трудовій книжці, який значно погіршує її шанси на достойне працевлаштування в майбутньому.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 09.09.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 08.10.2024 року.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 09.09.2024 року задоволено клопотання представника позивачки адвоката Яровенка Ю.М. про витребування доказів, витребувано від Державної установи Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 02.08.2024 року.

08.10.2024 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, у зв`язку з чим необхідно відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивачки на користь Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Заперечення мотивує тим, що позивачка систематично без поважних причин не виконувала свої службові обов`язки та до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, проте вони не дали позитивних наслідків і працівниця знову вчинила дисциплінарний проступок, тому при застосуванні крайнього заходу, правомірно звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2024 року.

Позивачка та її представник адвокат Яровенко Ю.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Колісник С.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає, що відповідачем не порушено вимоги трудового законодавства при звільнені ОСОБА_1 ..

Третя особа директорМокрокалигірського психоневрологічногоінтернату МартиненкоІ.М.у судовомузасіданні протизадоволення позовнихвимог заперечувавта пояснив,що за періодроботи напосаді сестри-господині Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1 систематично неналежно виконувала свої посадові обов`язки у зв`язку з чим була звільнена відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У статті43Конституції Українивизначено,що коженмає правона працю.Громадянам гарантуєтьсязахист віднезаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 2 КЗпП України право громадян на працю забезпечується державою.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За правилом п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави припинення трудового договору з ініціативи роботодавця передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Так,відповідно доп.3ч.1ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

З передбачених п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Суд також звертає увагу на те, що звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 147, 148, 149 КЗпП України.

Так, за змістом ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.07.2020 року у справі № 554/9493/17 дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.04.2022 року у справі №201/8614/18 зазначено, що наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, у випадку, якщо у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.06.2023 року у справі № 212/5018/20, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). Отже, незалежно від того, чи оспорює позивач такі накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги, суд перевіряє законність таких наказів про оголошення доган, які передували звільненню за систему порушень.

Судом встановлено, що згідно відомостей сторінок 20-21 копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 від 28.02.2005 року, наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненка І.М. від 13.05.2019 року № 11/01-05 ОСОБА_1 з 14.05.2019 року призначено на посаду сестри господині Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату.

З посадової інструкції сестри господині Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Черкаської обласної ради вбачається, що згідно пунктів 1.2, 1.3, 2.1, 2.4, 2.9, 4.4 сестра господиня безпосередньо підпорядковується старшій медичній сестрі та лікарю-психіатру інтернату. Під керівництвом сестри господині знаходиться молодший медичний персонал установи. Керує та перевіряє роботу молодших медичних сестер (палатних, прибиральниць, банщиць) по догляду за підопічними та ліжково-хворими, а також керує прибиранням та підтриманням чистоти в жилих приміщеннях. Слідкує за тим, щоб завжди в запасі були білизна, яка повинна знаходитись у палатах під відповідальністю молодшого медичного персоналу та здаватись наступній зміні під розписку. Проводить приймання білизни з пральні, слідкуючи за тим, щоб всі речі, що вона приймає, були в належному вигляді. Сестра господиня несе відповідальність за уют та естетичне оформлення в корпусах.

Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату Мартиненка І.М. від 24.05.2022 року № 38/01-02 «Про дисциплінарне стягнення» сестрі господині ОСОБА_1 за невиконання доручення директора інтернату, саботаж та наклеп на директора оголошено догану.

Згідно акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей № 54 від 13.11.2023 року, зокрема, слідує, що приміщення харчоблоку та їдальні знаходяться в неналежному санітарному стані - присутня велика кількість мух. В коридорах стаціонарного відділення № 2 виявлено тарганів. Також на стінах ванної кімнати присутня пліснява та грибок, чим порушено норми постанови КМУ від 14.12.2016 № 957.

Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату МартиненкаІ.М. «Про усунення недоліків виявлених під час перевірки Головного управління національної соціальної сервісної служби у Черкаській області» сестрі господині ОСОБА_1 за послаблення контролю роботи молодших медичних працівників щодо дотримання санітарних норм, згідно посадових обов`язків, оголошено догану.

Згідно письмового звернення молодшої медичної сестри ОСОБА_3 від 21.06.2024 року до директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 просить вияснити, чому у денній зміні 2 корпусу інтернату працюють три молодші сестри, а після 18 години залишаються працювати лише дві молодші медичні сестри, оскільки сестра господиня ОСОБА_1 на звернення молодших медичних сестер з цього питання не реагує, або зазначає, що вона на бред відповідати не буде.

Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 від 24.06.2024 року № 33/01-02 «Про проведення службового розслідування» створено комісію у складі: голови комісії інженера з ОП Гречука М.А. та членів комісії: в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 , інспектора з кадрів ОСОБА_5 та старшої медичної сестри ОСОБА_6 , а також наказано провести службове розслідування, вивчити дане питання та скласти Акт розслідування з наданням пропозицій.

Згідно наданих позивачкою письмових пояснень від 24.06.2024 року вона звертаючи увагу директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 на те, що молодші медичні сестри ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не дотримуються графіка роботи молодшого медичного персоналу на червень місяць, згідно якого норма годин робочого часу становить 144 години, у зв`язку з чим просить директора дати дозвіл комісії періодично проходити по корпусах і перевіряти роботу медичного персоналу.

Згідно акту № 18 від 27.06.2024 року комісія в складі: ОСОБА_8 , Ракутіної Л.І., ОСОБА_4 , Гончар І.Г., призначена на підставі наказу від 24.06.2024 року № 33/01-02 про розгляд скарги молодшої медичної сестри санітарки палатної ОСОБА_9 від 21.06.2024 року про грубе відношення сестри господині ОСОБА_1 до працівників ввіреного їй підрозділу, зробила висновок про неможливість перебування на посаді сестри господині ОСОБА_1 по причині невміння її керувати підрозділом, згуртовувати колектив та створювати здорову атмосферу в колективі. Адже робота молодшого медичного персоналу заключається в належному догляді підопічних, підтриманні ідеальної чистоти та санітарних норм у корпусах.

Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 від 17.06.2024 року № 172/01-04 надано ОСОБА_1 сестрі господині, щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні з 01.07.2024 року по 24.07.2024 року включно за період роботи з 14.05.2023р. по 13.05.2024р.

Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 від 11.07.2024 року № 197/01-04 продовжено ОСОБА_1 -сестрі господині, відпустку тривалістю в кільеості 5 календарних днів з 25.07.2024 року по 29.07.2024 року включно.

Наказом директора Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 від 31.07.2024 року № 25/01-05 ОСОБА_1 звільнено з посади сестри господині Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 02.08.2024 року. Економісту з фінансової роботи ОСОБА_4 доручено провести повний розрахунок по заробітній платі.

Відповідно до відомостей сторінок 21-22 копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 від 28.02.2005 року, ОСОБА_1 02.08.2024 року звільнена з посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за ст. 40 п. 3 КЗпП України, наказ № 25/01-05 від 31.07.2024 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка з 2012 року працює на посаді молодшої медичної сестри у Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що ОСОБА_1 працює на посаді сестри господині та розподіляє роботу між молодшими медичними сестрами. Під час виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 пресингувала молодших медичних сестер установи. Зокрема її позбавила премії за те, що був не прибраний коридор, однак у обов`язки молодшої медичної сестри не входить прибирання коридору. Також позбавляла премії за зміни графіку, оскільки вона не дозволяла робити в графіку зміни. Вказує, що в листопаді 2023 року перевірки на роботі не було. Їй невідомі факти накладення догани на ОСОБА_1 .. Вона зверталася до директора установи з заявою щодо дій ОСОБА_1 , оскільки має особисті рахунки до неї через позбавлення її премії.

Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_11 , яка працює на посаді молодшої палатної медичної сестри у Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що в листопаді 2023 року вона працювала в інтернаті прибиральницею, тобто мила поли в корпусі, палатах та коридорі. Перевірку пам`ятає, оскільки були претензії до неприємного запаху сечі в палатах. Вказує, що дезінфікуючий засіб для миття підлоги їй видавала ОСОБА_1 .. Якби для прибирання підлоги видавали відповідні миючі засоби, а не розведені, то не було б неприємного запаху. Вона робила лише свою роботу, оскільки іншу її не заставляли робити, тому вона не скаржилась на ОСОБА_1 директору інтернату.

Свідок ОСОБА_12 , яка 5 років працює на посаді молодшої палатної медичної сестри у Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що перевірку пам`ятає, оскільки претензії були щодо дезінфікуючих засобів, які їм видавались розведені. Після перевірки в листопаді 2023 року ОСОБА_1 була оголошена догана.

Свідок ОСОБА_9 , яка працює на посаді молодшої медичної сестри у Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що ОСОБА_1 розділила колектив на тих, до кого вона ставилась добре і на тих, до кого у неї була особиста неприязнь і вона цю неприязнь показувала відношенням у робочому процесі. За результатами перевірки їм сказали, що був запах у корпусі. Точно не пам`ятає, але знає, що догана оголошувалася ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_4 , яка працює на посаді головного бухгалтера у Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що при першій перевірці було виявлено ряд недоліків, які не були усунуті сестрою господинею, тому керівництво винесло догану ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_13 , яка працює санітаркою в Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що за результатами перевірки їм вказали на неприємні запахи. Зазначила, що їм завжди видавали недостатньо миючого засобу. ОСОБА_1 заставляла виконувати найтяжчу роботу.

Свідок ОСОБА_14 , яка до серпня 2024 року працювала кладовщиком в Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що ОСОБА_1 звільнили незаконно, оскільки у неї ні до кого з підлеглих не було упередженого ставлення. Перевіряючим не сподобались запахи в другому корпусі, де знаходяться лежачі люди у зв`язку з чим після проведення перевірки ОСОБА_1 була винесена догана.

Свідок ОСОБА_15 , яка 28 років працювала молодшою медичною сестрою - палатною санітаркою та кладовщиком в Мокрокалигірському психоневрологічному інтернаті, суду показала, що ОСОБА_1 до дезенфікуючих засобів відношення не мала, видавала одяг підопічним, коли виконувала обов`язки кладовщика, ставлення до підлеглих було однакове, слідкувала, щоб не розпивалися спиртні напої на робочому місці. Скарги на ОСОБА_1 почалися після проведення перевірки та більш вимогливого її ставлення до підлеглих.

За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У спірному наказі № 25/01-05 від 31.07.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри господині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП Ураїни зазначено, що в зв`язку з порушенням посадових обов`язків пунктів 2.1, 2.28, також за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, невміле керування ввіреним підрозділом, створення нездорового клімату серед молодшого медичного персоналу, систематичних індивідуальних та колективних звернень працівників інтернату на адресу директора інтернату та інші інстанції 02.08.2024 року звільнено ОСОБА_1 з посади сестри господині.

Разом з тим, з наданих копій посадової інструкції сестри-господині, з якою 16.08.2019 року ознайомлена ОСОБА_1 , пункт 2.28, за порушення якого її звільнено відсутній.

При цьому, спірний наказ не містить, відомостей коли мало місце порушення і в чому конкретно полягає порушення позивачкою трудових обов`язків.

Формулювання систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, невміле керування ввіреним підрозділом, створення нездорового клімату серед молодшого медичного персоналу, систематичних індивідуальних та колективних звернень працівників інтернату на адресу директора інтернату та інші інстанції не узгоджується з вимогами визначеними посадовою інструкцією позивачки та тудовим законодавством.

Крім того, як на підставу звільнення за систиматичне невиконання посадових обов`язків представник відповідача посилається на наказ № 38/01-02 від 24.05.2022 року та наказ № 99/01-02 від 30.11.2023 року відповідно до яких ОСОБА_1 було оголошено догану.

При цьому, судом критично оцінюється наказ № 38/01-02 від 24.05.2022 року, оскільки наказ про звільнення № 25/01-05 винесено 31.07.2024 року, тобто поза межами строку встановленому ч. 1 ст. 151 КЗпП України.

У матеріалах справи містяться дві копії документу під назвою: «Про усунення недоліків виявлених під час перевірки Головного управління національної соціальної сервісної служби у Черкаській області», відповідно до п. 1 якого вбачається, що за послаблення контролю роботи молодших медичних працівників, щодо дотримання санітарних норм, згідно посадових обов`язків, сестри-господині ОСОБА_1 оголошено догану, з яким 05.12.2023 року ознайомлена ОСОБА_1 та надала свої пояснення.

Одна копія надана ОСОБА_1 при ознайомлені, іншу відповідач долучив до поданого ним відзиву на позов на підтвердження наданих ним заперечень щодо позовних вимог. Ці копії є ідентичними за своїм змістом, підставами та мотивами прийняття. Проте у примірнику, який був наданий позивачці, відсутння назва, дата та номер документу, а в примірнику, що наданий відповідачем суду, наявна назва документу, номер та дата «Наказ № 99/01-02 від 30.11.2023 року». Тобто існує невідповідність копій наказу, який надавався позивачці, і який фактично наданий відповідачем до суду, що позбавляє суд можливості перевірити дату притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді догани. Із змісту наданого наказу не можливо встановити коли мало місце порушення ОСОБА_1 і в чому конкретно полягає порушення трудових обов`язків.

Судом критично оцінюються доводи третьої особи щодо реєстрації зазначеного наказу на підприємстві у відповідному журналі наказів, оскільки буть яких належних доказів такого твердження суду не надано.

Аналізуючи зміст наказу про накладення дисциплінарних стягнень на позивачку, суд погоджується з доводами представника позивачки, щодо його не відповідності вимогам трудового законодавства. Зважаючи на те, що, в наказі, зокрема не міститься вказівки про час вчинення порушення, не зазначені конкретні неправомірні дії чи бездіяльність, які допустила позивачка та які складають зміст дисциплінарного проступку. Вказана обставина, крім іншого, позбавляє суд можливості перевірити чи накладене дисциплінарне стягнення в межах строків, визначених ст. 148 КЗпП України.

Із висновків Акту № 18 від 27.06.2024 року, за наслідками розгляду скарги молодшої медичної сестри санітарки палатної ОСОБА_9 від 21.06.2024 року про грубе відношення сестри господині ОСОБА_1 , що фактично став передумовою звільнення ОСОБА_1 з посади сестри господині згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у провину позивачці за неналежне виконання службових обов`язків покладено саме невміння її керувати підрозділом, згуртовувати колектив та створювати здорову атмосферу в колективі, адже робота молодшого медичного персоналу заключається в належному догляді підопічних, підтриманні ідеальної чистоти та санітарних норм у корпусах. Разом з тим, Акт не містить посилань на конкретні порушення посадових обов`язків позивачки, а самі висновки не відповідають змісту превірки за скаргою молодшої медичної сестри санітарки палатної ОСОБА_9 ..

Крім того,не врахованіпоянення надані ОСОБА_1 ,оскільки знаданого актуне вбачаєтьсяїх дослідженнячи спростуваннявстановленими перевіркоюобставинами.Фактично перевіркапосилається наскарги молодшогомедичного персоналубез дослідженняїх змітута обгрунтованості,що неможе бутивзяте судомдо увагиоцінюючи неналежневиконання службовихобов`язків ОСОБА_1 ..

Враховуючи викладене, судом встановлено, що в діях позивачки відсутні порушення посадових обов`язків та вчинення дисциплінарного проступку як причинно-наслідкового зв`язку через невміння керувати підрозділом, згуртовувати колектив та створювати здорову атмосферу в колективі, що вплинуло на належний догляд підопічних, підтримання ідеальної чистоти та санітарних норм у корпусах, оскільки жодних належних та допустимих доказів суду не надно.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 посадової інструкції сестригосподині вбачається, що сестрагосподиня безпосередньо підпорядковується старшій медичній сестрі та лікарю психіатру інтернату. Разом з тим, суду не надано доказів, з яких можливо дійти висновку, щодо нарікань на роботу сестригосподині ОСОБА_1 осіб, яким остання безпосереньо підпорядкована.

Викладене свідчить про те, що позивачка незаконно була притягнута до дисциплінарної відповідальності та в подальшому звільнена з роботи.

За таких обставин, наказ № 25/01-05 від 31.07.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри господині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП Ураїни, підлягають скасуванню, а позивачка відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України повинна бути поновлена на посаді сестри господині Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19, сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Згідно довідки № 370/01-13 від 30.09.2024 року, наданої Мокрокалигірським психоневрологічним інтернатом про розрахунок середнього заробітку за останні два місяці травень-червень 2024 року, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два робочі місяці перед звільненням становить: 8000,00 грн. у травні 2024 року та 13645,04 грн. у червні 2024 року.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 235 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУвід08.02.1995рокуза №100 з наступними змінами та наданим суду розрахунком, який не заперечується іншими учасниками справи, враховуючи те, що згідно довідки відповідача, заробітна плата позивачки за два останні повні місяці роботи становила 21645,04 грн., середньоденна заробітна плата позивачки за останні два місяці до звільнення становила 503,37 грн. (21645,04 грн.,/43 дні), ОСОБА_1 не виконувала роботу на протязі 187 робочих днів, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2024 року по 29.04.2025 року, у розмірі 94130,19 грн. (503,37 грн.*187 днів) в межах поданого розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст.237-1КЗпПУкраїни (набрав чинності з 13.01.2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст.ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1КЗпПУкраїни здійснюється в обраний працівником спосіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн..

З оглядуна викладене,надавши належнуправову оцінкунаявним уматеріалах справидоказам уїх сукупності,суд доходитьдо висновкупро наявністьправових підставдля стягненнякомпенсації заспричинену відповідачемморальну шкоду,завдану позивачцівнаслідок незаконногозвільнення,оскільки позивачканадала належніта допустимідокази напідтвердження порушенняїї праву сферітрудових відносин,яке призвело до її моральних страждань, викликаних несправедливими звинуваченнями у вчиненні дисциплінарних проступків, записом в трудовій книжці, який значно погіршує її можливість на достойне працевлаштування в майбутньому.

Разом зтим,суд,виходячи іззасад розумності,виваженості тасправедливості,знаходить сумуморальної шкодиу розмірі30000,00грн.завищеною татакою,що невідповідає ступенюпонесених позивачкоюморальних страждань,а томувважає занеобхідне вцій частиніпозов задовольнитичастково,стягнути звідповідача накористь позивачкиморальну шкодуу розмірі10000,00грн..

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість і достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених в судовому засіданні обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи вищенаведене, а також принцип справедливості, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Водночас, враховуючи положенняст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягненні суми середнього заробітку за один місяць.

Щодо відшкодуваннясудових витратна професійнуправничу допомогусуд зазначаєнаступне.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилом п. 3 ч. 1 ст.141ЦПКУкраїни у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивачки адвокат Яровенко Ю.М. надав досуду договір про правову допомогу адвоката від 12.08.2024 року та ордер на надання правничої допомоги від 30.08.2024 року, додаток про проведений розрахунок до договору про надання послугадвоката б/н від12.08.2024року, з якого вбачається, що всього здійснено оплату послуг адвоката на суму 10000,00 грн..

Суд зауважує, що представником відповідача, як особою, яка може заперечувати зазначений розмір витрат на оплату правничої допомоги, не подано до суду клопотання у порядку ст. 137 ЦПК України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачки, з наведенням у ньому обґрунтування та не надано відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених позивачкою до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу із заявленими позовними вимогами.

Отже, дослідивши надані представником позивачки документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.

Оскільки, позивачка на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому з огляду на висновок суду про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі,з відповідача на користь держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн..

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи Мокрокалигірський психоневрологічний інтернат, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та виплату компенсації за вимушений прогул і моральної шкоди, завданої незаконним звільненням задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри господині Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату з 02.08.2024 року.

Стягнути з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату (код ЄДРПОУ: 03189794, місцезнаходження: 20540, Черкаська область, Звенигородський район, с. Мокра Калигірка, вул. Лесі Українки, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулуза періодз 02.08.2024 року по 29.04.2025 року у розмірі 94130 (дев`яносто чотири тисячі сто тридцять) грн. 19 (дев`ятнадцять) коп., визначений без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів, моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату (код ЄДРПОУ: 03189794, місцезнаходження: 20540, Черкаська область, Звенигородський район, с. Мокра Калигірка, вул. Лесі Українки, 5) на користь держави судовийзбір врозмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп..

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновленні на роботі та стягненні суми середнього заробітку за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко