Постанова від 08.05.2025 по справі 910/6335/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2025 р. Справа№ 910/6335/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024

у справі № 910/6335/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач»

до Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП»

про стягнення 174 867,46 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» до Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення 174 867,46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» грошові кошти у розмірі 157 414 грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 2 725 грн 78 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем поставлено відповідачу у грудні 2023 року електричну енергію в загальному об`ємі 34 281 кВт*год. Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, що спростовують зазначені вище обставини щодо об`єму постачання електричної енергії позивачем у грудні 2023 року. Обставина постачання товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» електричної енергії відповідачу у період з 11.12.2023 по 31.12.2023 не спростовує обставину постачання позивачем електричної енергії в об`ємі 34 281 кВт*год. Матеріали справи не містять доказів щодо визнання Договору №160123МРЦШР від 20.01.2023 (або окремих положень) нікчемним або недійсним. Оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а переданий товар набутий відповідачем за наявності правової підстави, його не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримане майно. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст.1212 ЦК України. Суд, проаналізувавши обставини справи та наведені приписи законодавства, дійшов висновку про те, що позивачем поставлено відповідачу товар (електрична енергія) у більшій кількості, ніж це встановлено умовами Договору, а відповідач зберіг та спожив поставлений товар, а тому у відповідача наявний обов`язок щодо оплати додатково отриманого товару за ціною, встановленою Договором. За додатково поставлену електроенергію в об`ємі 25 524 кВт*год підлягає сплаті сума у розмірі 157 414,17 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийнято апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/6535/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6535/24 повністю та прийняти нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вольт Постач» у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник, перевіривши реєстр ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 05.03.2024 (за грудень 2023 року) наданий ТОВ «Вольт Постач» додатком № 7 до позовної заяви, та просить звернути увагу на те, що дана (сканована) копія документу не дає змогу достовірно з`ясувати та встановити як назву споживача електричної енергії так і об`єм спожитої електричної енергії, також неможливо встановити EIC-код точки комерційного обліку, а саме: назва споживача електричної енергії замальована, що виключає змогу її вільного читання; цифри у кВт. год. («які обведені») неможливо достовірно прочитати навіть при збільшенні (приближенні) на 200% (мають розмитий контур); EIC-код точки комерційного обліку не прописаний повністю («обрізаний»), що не дає можливості з`ясувати до якої саме точки обліку надавалась електрична енергія. За таких обставин Господарський суд міста Києва не міг достовірно встановити та переконатися що ТОВ «Вольт Постач» у грудні 2023 року надав МРЦ ШР ДСНС України 29 226 кВт. год. електричної енергії за ЕІС-код точкою комерційного обліку: 62Z6020608667890, а тому на думку відповідача під час встановлення даних обставин Господарський суд міста Києва керувався припущеннями, що є недопустимим під час вирішення спору у господарському процесі.

На думку скаржника, наданий позивачем додаток № 7 до позовної заяви не є доказом в розумінні статей 77, 79 ЦПК України, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмета доказування, а також на підставі додатку № 7 не можливо встановити дійсні обставини справи, а отже, Господарський суд міста Києва не мав підстав брати до уваги даний доказ, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скаржник, з метою з`ясування реального обсягу постачання (отримання) електричної енергії у грудні 2023 року, МРЦ ШР ДСНС України листом № 7902-2144/7917 від 04.07.2024 та № 7901-3110/7917 від 25.10.2024 звернувся до ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» (як оператору системи розподілу) з проханням повідомити про обсяги постачання електричної енергії у грудні 2023 року (додаток № 2), однак, станом на момент винесення рішення судом першої інстанції у справі та подання апеляційної скарги відповідь на вказані запити відповідач не отримав, а тому не зміг вчасно подати належні докази до суду. Скаржник зазначає про те, що у разі надання відповіді на зазначені запити МРЦ ШР ДСНС України зобов`язується надати відповідь для залучення її до матеріалів справи

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ним надано до господарського суду першої інстанції якісну роздруківку реєстру споживачів електричної енергії за грудень 2023 року (разом з електронним листом, отриманим ТОВ «Вольт Постач» від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»), яку можна побачити в матеріалах справи (арк. справи 43, 47, 49 та 50). На вказаній роздруківці реєстру ТОВ «Вольт Постач» маркером виділено інформацію про відповідача для швидкого пошуку та кращої видимості серед тексту. Позивач зазначає про те, що можливо, під час сканування додатків до позовної заяви в систему електронного суду (для формування електронної форми матеріалів справи) система ЄСІТС не розпізнала чітко виділений маркером текст і через це його було замальовано.

Позивач звертає увагу на те, що до апеляційної скарги апелянтом не долучено належного доказу, який би підтверджував надсилання до ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» листа від 04.07.2024 вих. № 2144 про надання інформації. Так, на підтвердження надсилання такого листа апелянт надав копію Реєстру поштових відправлень № 1 підписану завідувачем відділення документального забезпечення Мобільного центру. При цьому, із зазначеного доказу не вбачається дата відправки такого листа Укрпоштою, відсутня накладна, відсутній цінний опис з листом вкладення із зазначенням ТТН, а тому неможливо достовірно встановити чи дійсно апелянт надсилав зазначений лист до ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 646/857/18 у якій зазначено про те, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази) і вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами, вважає, що відсутні підстави для дослідження судом апеляційної інстанції відповіді від ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» на лист апелянта вих. № 7901-3110/7917 від 25.10.2024 року, оскільки відсутні поважні причини неможливості подання в Суді першої інстанції доказу у вигляді інформації від ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/6335/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу «Повітряна тривога», тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6335/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 20.01.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір №160123МРЦШР про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).

Відповідно до вказаного договору позивач, за договором постачальник, продає електричну енергію, ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія в кількості 300 000 кВт*год відповідачу, за договором споживачу, для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії, в т.ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Сума договору становить 1 485 000,00 грн. Період постачання з 01.02.2023 по 31.12.2023.

Додатком 3/1 до договору встановлено: адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку - м. Київ, вул. Вишгородська, 150, 62Z6020608667890; найменування оператора системи - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

Додатком 3/2 до договору встановлено: адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку - Київська обл., Обухівський р-н, с.м.т. Козин, 62Z3619753359947; найменування оператора системи - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

В подальшому між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди до договору: № 1 від 12.04.2023; № від б/д; № 3 від 03.08.2023; № 4 від 04.09.2023; № 5 від 30.10.2023; № 6 від 08.12.2023; № 7 від 22.12.2023.

Зокрема, додатковою угодою № 6 від 08.12.2023 сторони погодили зміни до договору, зокрема, ціна електричної енергії становить 6,16730 грн за 1 кВт/год з ПДВ, Т, К та В (неведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 «Комерційна пропозиція» до цього договору).

Відповідно до додатку № 1 «Комерційна пропозиція» до договору: Т - затверджений постановою НКРЕКП тариф на послуги передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» (оператор системи передачі - ОСП) відповідно до постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 в розмірі 380,28 грн/МВт*год, «Т» є регульованою складовою ціни договору; К - коефіцієнт прибутковості постачальника (маржа, вартість послуг Учасника), запропонований Учасником у відсотках від загальної ціни тендерної пропозиції (Цод), % в розмірі 0%; В - затверджений постановою НКРЕКП від 19.12.2022 №1690 тариф на здійснення операцій купівлі-продажу на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку в розмірі 7,61 грн/МВт*год, «В» є регульованою складовою ціни договору.

Додатковою угодою № 5 від 30.10.2023 до договору внесено зміни в додаток № 1 «Комерційна пропозиція», зокрема, «Т» - визначено у розмірі 485,10 грн/МВт*год, «В» визначено у розмірі 4,32 грн/МВт*год.

Додатковою угодою №7 від 22.12.2023 сторони погодили зміни до договору, зокрема, встановлено продаж електричної енергії в кількості 273 213,000 кВт*год.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до умов договору поставлено відповідачу у 2023 році електричну енергію в загальному об`ємі 273 213 кВт*год, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії.

Також, 08.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 819 про постачання електричної енергії (далі - договір № 819), відповідно до якого позивач продає електричну енергію, ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія в кількості 40 100 кВТ*год відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії, в т.ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Строк (термін) поставки товару: з моменту погодження (акцептування) відповідачем споживачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу по 31.12.2023.

Додатком 3/1 до договору № 819 встановлено: адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку - м. Київ, вул. Вишгородська, 150, 62Z6020608667890; найменування оператора системи - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

Додатком 3/2 до Договору №819 встановлено: адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку - Київська обл., Обухівський р-н, с.м.т. Козин, 62Z3619753359947; найменування оператора системи - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

В подальшому, додатковою угодою № 1 від 21.12.2023 сторони погодили зміни до договору № 819, зокрема, встановлено постачання електричної енергії в кількості 20 257 кВт*год.

Відповідно до акта приймання-передачі електричної енергії № 1794 від 22.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергії у розмірі 20 257 кВт*год на загальну суму 117 236,98 грн.

Третьою особою долучено до матеріалів справи лист ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» про те, що за площадкою 62Z6020608667890 в період з 11.12.2023 по 31.12.2023 відповідач перебуває у електропостачальника ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП».

На підтвердження обставини постачання відповідачу електричної енергії у грудні 2023 року позивачем надано реєстри, які містять інформацію щодо постачальника, місця постачання та об`єму поставленої електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи та відповідно до реєстру, сформованого ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», вбачається, що на об`єкт відповідача (м. Київ, вул. Вишгородська, 150; ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z6020608667890) позивачем у грудні 2023 року поставлено електричну енергію в загальному об`ємі 29 226 кВт*год, а на об`єкт відповідача (Київська обл., Обухівський р-н, с.м.т. Козин; ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z3619753359947) позивачем у грудні 2023 року поставлено електричну енергію в загальному об`ємі 5 055 кВт*год.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу у грудні 2023 року електричну енергію в загальному об`ємі 34 281 кВт*год, водночас відповідачем не надано доказів на спростування зазначених обставин та щодо об`єму постачання електричної енергії позивачем у грудні 2023 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обставина постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» електричної енергії відповідачу у період з 11.12.2023 по 31.12.2023 не спростовує обставину постачання позивачем електричної енергії в об`ємі 34 281 кВт*год.

Так, договором № 160123МРЦШР від 20.01.2023 (з урахуванням додаткових угод) передбачено об`єм електричної енергії, що поставляється відповідачу, у розмірі 273 213 кВт*год, однак, враховуючи акти приймання-передачі, відповідачем отримано від позивача електричну енергію в більшому об`ємі ніж передбачено договором, об`єм, що надлишково був поставлений відповідачу, становить 25 524 кВт*год.

27.03.2024 позивачем сформовано відповідачу вимогу №24_03-00028 про повернення вартості електричної енергії на суму 157 414,26 грн. До вимоги долучено акт приймання-передачі електричної енергії № 1177 від 31.12.2023 на загальну суму 157 414,26 грн з ПДВ (підписаний лише з боку позивача) та рахунок на оплату № 1240 від 31.12.2023 на загальну суму 157 414,26 грн з ПДВ.

Листом від 08.05.2024 № 7901-1327/7907 відповідач не визнав вимоги щодо повернення вартості електричної енергії на суму 157 414,26 грн.

03.05.2024 та 06.05.2024 позивачем сформовано відповідачу вимогу № 24_05-00006 та № 24_05-00007 про повернення безпідставно спожитої у грудні 2023 року електричної енергії на суму 200 257,65 грн.

Однак, відповідачем не надано відповіді на вимоги позивача від 03.05.2024 та 06.05.2024.

Враховуючи наведене, позивач просить суд застосувати приписи цивільного законодавства для повернення майна, що безпідставно знаходиться у відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено , що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов`язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачам.

Постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Абзацом 3 п.5.2 Договору передбачено, що у випадку недотримання споживачем фактично замовлених обсягів електричної енергії у розрахунковому місяці, компенсації вартості обсягів електричної енергії, що не відповідають замовленим, нараховуються при позитивних та негативних відхиленнях від замовленого обсягу, включається постачальником в рахунок на оплату електричної енергії та підлягає обов`язковій і безумовній оплаті.

Матеріали справи не містять доказів щодо визнання договору №160123МРЦШР від 20.01.2023 (або окремих положень) нікчемним або недійсним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами у справі існували договірні відносини, а переданий товар набутий відповідачем за наявності правової підстави, його не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримане майно. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст.1212 ЦК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 670 ЦК України передбачено, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 670 ЦК України встановлено, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене та те, що матеріалами справи підтверджено постачання позивачем відповідачу товару (електричної енергії) у більшій кількості, ніж це встановлено умовами договору, а відповідачем збережено та спожито поставлену електричну енергію, у відповідача наявний обов`язок щодо оплати додатково отриманої електричної енергії за ціною, встановленою договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, розраховуючи ціну позову, використав вартість електричної енергії у розмірі 4 830,89 грн/МВт*год (без ПДВ, Т, К та В), а також в розрахунок позивачем додано тариф на послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 385,65 грн за 1 МВт*год.

Натомість, враховуючи приписи ч. 3 ст. 670 ЦК України та умови додаткової угоди № 6 від 08.12.2023, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оплата за додатково прийнятий товар має бути здійснена у розмірі, погодженому позивачем та відповідачем у рамках договірних відносин (договір № 160123МРЦШР від 20.01.2023), а саме: 6,16730 грн за 1 кВт*год з ПДВ, Т, К та В, тобто, за додатково поставлену електроенергію в об`ємі 25 524 кВт*год підлягає сплаті сума у розмірі 157 414,17 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на наявні у матеріалах справи докази та встановлені обставини, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Доводи скаржника про те, що наданий позивачем додаток № 7 до позовної заяви не є доказом в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмета доказування, а також на підставі додатку № 7 не можливо встановити дійсні обставини справи, а отже, Господарський суд міста Києва не мав підстав брати до уваги даний доказ, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, оцінюються колегією суддів критично та спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, реєстрами, сформованими ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», наявними у матеріалах справи.

Також колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6335/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/6335/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко