Ухвала

від 29.04.2025 по справі 911/1755/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1755/22 (911/3364/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія"

на рішення Господарського суду Київської області (суддя Лопатін А. В.) від 12.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Доманська М. Л., судді: Сотніков С. В., Остапенко О. М.) від 16.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект"

за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Нахзіровича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерленд Проект "

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

за участі третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича

про повернення безпідставно набутого векселя, скасування протесту векселі та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - Бабій В.В., адвокат, Савчук А.В., адвокат;

представник відповідача - Назаренко Є.О., адвокат;

представник третьої особи-1 - не з`явився;

представник третьої особи-2 - не з`явився;

представник третьої особи-3 - не з`явився;

представник третьої особи-4 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

1. 26.10.2022 Господарський суд Київської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект" (далі - Кредитор) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова технологія" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

2. 06.11.2023 Боржник (далі - Позивач) звернувся із позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтехнокомплект" (далі - Відповідач) повернути Позивачу простий вексель від 07.06.2019 серії АА № 1662466, виданий Боржником Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", зі строком платежу 02.02.2022 на суму 5 075 635 грн 00 коп. (далі - Вексель), скасування протесту Векселя у неплатежі, вчиненого 04.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. та зареєстрованого в реєстрі за № 183, визнання виконавчого напису, вчиненого 04.02.2022, та зареєстрованого в реєстрі за № 184 таким, що не підлягає виконанню.

3. Позов обґрунтований безтоварним характером Векселя, так як у Боржника перед ТОВ "НВК "Техімпекс" був відсутній борг, який би дорівнював або перевищував суму, на яку був виданий Вексель, про що свідчать і відомості фінансового звіту Позивача станом на 31.12.2019.

4. 12.06.2024 Господарський суд Київської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024) про відмову в позові.

5. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для зобов`язання Відповідача повернути Вексель Позивачу, оскільки відповідність Векселя вимогам закону Позивачем не заперечується та не спростована, докази виконання Позивачем зобов`язання за Векселем відсутні, попри неодноразово заявлену до Позивача вимогу сплатити проти Векселя, а аргументи про безтоварний характер Векселя не підтверджений належними доказами, оскільки наданий Позивачем власний фінансовий звіт, так само як і надані Відповідачем баланси ТОВ "НВК "Техімпекс", не є належними доказами, що підтверджують відповідні обставини. Суди також зазначили, що аргумент про безтоварність Векселя є запереченням Позивачем підстави зобов`язання (договору, на виконання якого видано Вексель), та є способом відмови векселедавця від виконання зобов`язання з посиланням на відсутність такого зобов`язання, тоді як за законом відмова від виконання зобов`язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов`язання або на його недійсність, не допускається, але є способом відмови векселедавця від виконання зобов`язання.

У зазначених висновках суди врахували визнання грошових вимог Відповідача до Позивача, заявлених на підставі Векселя у справі № 911/1755/22 про банкрутство Позивача, про що ухвалено відповідне рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2022 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та Верховного Суду від 09.05.2023).

6. 30.10.2024 Позивач (Боржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2024 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2024 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та ухвалено призначити її розгляд скарги в судовому засіданні. Розгляд скарги неодноразово відкладався та неодноразово оголошувалися перерви у її розгляді. Зокрема, в судовому засіданні 08.04.2025 Суд оголосив перерву до 29.04.2025 до 12 год 45 хв.

8. Підставами оскарження судових рішень в цій справі стало порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень:

- статті 17 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України від 06.07.1997 № 826-XIV, далі Уніфікований закон), частини першої статті 8, частини другої статті 198 і частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),частини четвертої статті 75, частини першої статті 76 (в контексті пункту 1 цієї скарги), статті 78, абзацу другого частини першої статті 173 і частини четвертої статті 236 ГПК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, оскільки суди безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 17 Уніфікованого закону та статтю 198 ЦК України, не врахувавши, що цими нормами регулюються відносини щодо стягнення заборгованості за векселем, які не є подібними зі спірними правовідносинами щодо повернення безтоварного векселя; та безпідставно розцінили звернення Позивача із позовом як відмову векселедавця від виконання зобов`язання;

- статті 1212 ЦК України, застосування якої у правовідносинах з повернення безтоварного векселя здійснено судами всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16, тоді як висновки в постанові від 17.10.2019 у справі № 910/772/19 безпідставно не враховані, оскільки норми статті 1212 ЦК України не обмежують можливість повернення безтоварного векселя лише від першого його держателя.

При цьому скаржник, заперечуючи врахування судами обставин, встановлених судовими рішеннями про відкриття провадження у справі № 911/1755/22 про банкрутство Боржника, зазначив, що цими рішеннями суд лише з`ясовував, чи погашений борг, заявлений до Боржника на підставі Векселя, і чи існує спір про право щодо вимог кредитора по такому боргу, однак не оцінював законність перебування у Відповідача Векселя, його дійсність, дефект форми, про що прямо зазначено в постанові касаційного суду від 09.05.2023.

Також скаржник, з посиланням на підстави для оскарження, визначені пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив, що суди всупереч положенням пункту 4 частини третьої статті 2, частини першої-третьої статті 13, частини першої статті 73, статей 76- 79, 86 ГПК України не дослідили належним чином фінансовий звіт Позивача за 2019 рік та наданий Відповідачем баланс (Звіт про фінансовий стан) першого держателя векселя ТОВ "НВК "Техімпекс" за 2019 рік як докази безтоварності Векселя, оскільки в цих доказах відсутні відомості про заборгованість за фактично поставлені товари, виконані роботи та/або надані послуги, що забезпечені Векселем; а суди, за відсутності доказів товарності Векселя, що стверджувалося Позивачем, безпідставно переклали на нього, а не на Відповідача, що заперечував цю обставину та стверджував про його товарність, тягар доказування відповідних обставин.

9. Під час підготовки до розгляду та в ході розгляду касаційної скарги на постанову Північного господарського суду від 16.10.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2024 у цій справі Суд встановив таке.

10. 20.03.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 911/1755/22 (911/3365/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн", за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенка Івана Вікторовича, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; про повернення безпідставно набутого векселя, скасування акту про протест векселя та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія" на рішення Господарського Суду Київської області від 12.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, що ухвалені у зазначеній справі, постановив про залишення без змін відповідної касаційної скарги, та без задоволення оскаржуваних судових рішень.

11. Відповідно до обставин, встановлених у зазначеній справі, предметом спору у такій справі став простий вексель серії АА номер 1662470, виданий 07.10.2019 на суму 15 577 700 грн 00 коп., що був виписаний позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо аграрна компанія "Нова Технологія", на користь ТОВ "НВК "Техімпекс", а опротестований відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн", як держателем цього векселя, придбаного за договором купівлі-продажу цінних паперів.

12. Підставами для таких вимог стало заперечення позивачем зобов`язань за зазначеним векселем, які стали також підставою для заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн" грошових вимог до Боржника у справі про банкрутство Боржника, у зв`язку з несплатою ним на користь зазначеного товариства за векселем, який між тим є безтоварним та підлягає поверненню Боржнику, оскільки був безпідставно набутий ТОВ "НВК "Техімпекс", так як на момент видачі такого векселя у Боржника перед ТОВ "НВК "Техімпекс" не існувало боргу на суму, визначену у векселі, за фактично поставлені товари, виконані роботи та / або надані послуги, не існувало договору, що містив би умову про проведення розрахунків за ним із застосуванням векселів.

13. У зв`язку з викладеним та виходячи зі складу учасників, предмету та підстав для вимог у цій справі (пункти 1, 2, 3) постанова Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 911/1755/22 (911/3365/23) ухвалена у правовідносинах, що є подібними зі спірними у цій справі.

14. Відповідно ж до висновку Верховного Суду в постанові від 20.03.2025 у справі № 911/1755/22 (911/3365/23) щодо застосування, зокрема статті 1212 ЦК України у вексельних правовідносинах Суд зазначив про відсутність підстав для застосування відповідних положень при вирішенні спору саме між Боржником і Відповідачем, оскільки між ними не відбувся перехід майна (векселя тощо) на певній правовій підставі або без неї, у такій справі не розглядаються позовні вимоги про повернення векселя ТОВ "НВК "Техімпекс" (як особою, якій Боржник видав вексель) або відшкодування ним вартості векселя, в разі неможливості повернути його в натурі, а також правовідносини у справі не стосуються невиконання або неналежного виконання ТОВ "НВК "Техімпекс" певного зустрічного обов`язку перед Боржником та, як наслідок, втрати ним відповідного права вимоги у зобов`язанні, на виконання якого Боржник видав вексель.

Поряд з цим Верховний Суд, керуючись також приписами статті 17 Уніфікованого закону, виходив з того, що особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

15. Між тим Суд вважає за необхідне відступити від наведених висновків, як підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених з підстав безтоварності векселя, сформульованих у подібних правовідносинах з огляду на таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, формулюючи висновки у справі № 911/1755/22 (911/3365/23), керувався правилами застосування норм статті 1212 ЦК України, які обмежують їх застосування як способу захисту права боржника заперечувати з підстав безтоварності векселя проти платежу за ним у правовідносинах з векселедержателем, який є набувачем векселя, однак не є його первинним держателем, якому такий вексель видавався, а тому не є безпосереднім учасником правовідносин, що виникли між особою, що видала вексель, та особою, якій видано вексель.

У цьому висновку Верховний Суд керувався зокрема можливими та передбаченими саме Уніфікованим законом як спеціальним нормативним актом з регулювання правовідносин за векселем підставами для заперечення особою проти платежу за векселем, який (Уніфікований закон) загалом виключає можливість отримання боржником (платником) за векселем захисту проти вимоги останнього векселедержателя. Між тим наведений висновок Верховного Суду у справі № 911/1755/22 (911/3365/23) не враховує визначену Уніфікованим законом суворість вексельного зобов`язання, що суттєво обмежує особу, зобов`язану за векселем, у способах заперечення проти платежу за векселем, а саме.

Відповідно до статті 10 Уніфікованого закону про векселі якщо переказний вексель, що був не заповнений на момент видачі, був заповнений іншим чином, ніж передбачено укладеними угодами, то недотримання таких угод не може бути протиставлено держателю векселя, якщо тільки він не придбав переказний вексель несумлінно або, придбаваючи його, не допустив грубу необережність.

Тобто особи, на яких подається позов за переказним векселем (та / або заявлено вимогу іншого характеру, з якої випливає відповідне зобов`язання особи платника за векселем - кредиторські вимоги у справі про банкрутство тощо), не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Інші підстави та способи заперечення проти платежу за векселем передбачені, зокрема положеннями статей 17, 18, 19 Уніфікованого закону про векселі.

Зокрема статтею 17 цього Закону передбачено, що особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель, при придбанні векселя, не діяв свідомо на шкоду боржнику.

16. З викладеного, з урахуванням правової природи та умов зобов`язання за векселем випливає, що вексель як юридичний інструмент є абстрактним зобов`язанням; абстрактність вексельного зобов`язання поділяється на процесуальну та матеріальну:

- матеріальна абстрактність полягає у тому, що жодні заперечення проти оплати векселя на користь особи, яка придбала його добросовісно, не допускаються;

- процесуальна - в тому, що доведення недобросовісності набувача векселя покладається на особу, якій пред`явлено позов про оплату векселя. Крім того, заперечення з угоди, на підставі якої було видано вексель, допускаються лише між особами, що є сторонами такої угоди.

Тобто особа, якій пред`явлено позов про оплату векселя, через суворість вексельного зобов`язання суттєво обмежена у способах заперечення проти платежу за векселем, у тому числі й за умови, що вона доведе факт заповнення векселя векселедержателем не відповідно до домовленості.

Отже процесуальна та матеріальна абстрактність вексельної угоди надають векселю особливу здатність до обороту в обігу, оскільки право кожного нового векселедержателя захищені законом та не залежать від недоліків у праві за векселем попередніх векселедержателів.

Водночас саме під час обігу векселя проявляються усі особливості вексельних правовідносин.

17. Поряд з цим відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зокрема, стаття 10 Уніфікованого закону не застосовується, що означає, що в Україні платник за векселем, якому пред`явлено позов про оплату векселя, може бути звільнений від такого платежу (зобов`язання), якщо доведе, що вексель було заповнено векселедержателем не відповідно до домовленості про його заповнення.

18. Враховуючи викладене, Суд у справі 911/1755/22 (911/3364/23) дійшов висновків:

- про наявність підстав для відступу від правової позиції (її уточнення тощо), сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.03.2025 у справі № 911/1755/22 (911/3365/23) у подібних правовідносинах, а саме у застосуванні, зокрема, положень статей 17, 75, 76, 77 Уніфікованого закону, у вирішенні спору щодо заперечення проти платежу за векселем, зокрема з підстав його безтоварності.

19. Згідно з частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Положеннями частин першої, третьої, четвертої статті 303 ГПК України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

20. З огляду на викладене, враховуючи висновок щодо необхідності відступу від висновку (його уточнення) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

21. При цьому Суд, передаючи цю справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, також враховує, що Вексель, щодо якого заявлені позовні вимоги у цій справі, став також предметом спору у вирішеній Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду згідно з постановою від 26.03.2025 справі № № 911/1755/22 (911/1068/23), в якій Боржник заперечував проти платежу за тим же самим Векселем, що є предметом спору в цій справі, однак з інших підстав - через перевищення директором позивача (Боржника) як особою, що підписала Вексель від імені Боржника, повноважень для вчинення цього значного правочину, без схвалення позивачем (Боржником) в подальшому такого правочину.

На підставі викладеного та керуючись статтями 233, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 911/1755/22 (911/3364/23) передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк