Постанова від 08.05.2025 по справі 565/1459/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року

м. Рівне

Справа № 565/1459/24

Провадження № 22-ц/4815/445/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Маринич В.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області; Вараська міська військова адміністрація; ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року, ухваленого в складі судді Зейкана І.Ю., дата виготовлення повного тексту судового рішення 16 січня 2025 року, у справі № 565/1459/24,

в с т а н о в и в :

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до 14.07.2020 року.

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що він самостійно утримує дітей та виховує їх. Діти проживають з ним в квартирі АДРЕСА_1 .

Останніх 10 років ОСОБА_2 жодної допомоги на утримання дітей не надала, дуже рідко спілкується з дітьми, не цікавиться їхнім життям та розвитком. Через зловживання спиртними напоями відповідач повністю усунулась від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання та виховання дітей.

ОСОБА_2 проходила лікування залежності від алкоголю у Комунальному підприємстві Волинський медичний центр терапії залежностей Волинської обласної ради, правонаступником якого є КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради.

Враховуючи наведене, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі, позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник покликається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку тому факту, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей та зловживає алкогольними напоями.

Вказує, що він одноособово займається навчанням та вихованням дочок, піклується про їхнє життя та здоров`я, дбає про створення належних умов для їх проживання, утримує матеріально.

Звертає свою увагу на те, що жодних перешкод матері у спілкуванні та вихованні дочок не чинив та не чинить.

Відповідачка не цікавиться розвитком дітей, станом їх здоров`я, потребами, а також в добровільному порядку матеріально не допомагає дітям.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПКУкраїни провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 08.02.2023 та серії НОМЕР_2 від 10.12.2009 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.07.2020 року у справі № 565/629/20, шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з копією акту обстеження умов проживання від 12.06.2024, в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , проживають батько ОСОБА_1 , дочки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Колишня дружина (мати дітей) періодично проживає з ними, матеріальної допомоги не надає. Діти мають більш близькі стосунки з батьком, з матір`ю виникають непорозуміння через схильність до вживання алкогольних напоїв.

Зі змісту листа КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради від 10.09.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 06.05.2021 до 17.05.2021, з 17.01.2022 до 27.01.2022 та з 18.08.2022 до 30.08.2022 у Центрі терапії залежностей з діагнозом «Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності».

Згідно з частиною третьоюстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомоїстатті 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою ВерховноїРадиУкраїнивід 27лютого1991року№789-XII (даліКонвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертоїстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першоюстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно достатті 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей, а саме - дуже рідко спілкується з ними, не цікавиться їхнім життям і розвитком та зловживає алкогольними напоями.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських правєкрайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головнеза наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських правє крайнім заходом,який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливуна недобросовісних батьків(див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021року у справі №686/16892/20,від 11вересня 2020року у справі №357/12295/18,від 29квітня 2020року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4 ч. 1ст. 164 СК Українивстановлено самостійну підставу для позбавлення батьківських прав: мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Факт проходження лікування залежності від алкоголю у Комунальному підприємстві Волинський медичний центр терапії залежностей Волинської обласної ради, правонаступником якого є КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради не є беззаперечним доказом, що вона є хронічним алкоголіком.

Клопотання про призначення судово-медичної експертизи у справі з метою встановлення хронічності захворювання ОСОБА_2 позивач не заявляв.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06 зазначено, що рішення про позбавлення батьківських прав має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У справі, що переглядається, відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не зазначив, які свої інтереси або інтереси дітей він має намір захистити за результатом розгляду позовної заяви і яку мету переслідував.

Надані позивачем докази не вказують на необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей, винну поведінку відповідача щодо участі у вихованні дітей та те, що поведінку відповідача в кращу сторону змінити неможливо.

Апеляційний суд звертає свою увагу на те, що висновок Вараської міської військової адміністрації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 має рекомендаційний характер.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх матері.

З огляду на встановлені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Затакихобставин, місцевий суд з урахуванням найкращих інтересів дітей, правильно зазначив, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Доводи позивача про те, що відповідач не піклується про дочок, участі у їх вихованні не бере, не цікавиться їхнім життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей, оскільки судом встановлено, що діти все ж таки бажають спілкуватись з матір`ю, оскільки самі попросили батька, щоб матір до них приходила.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими обґрунтована доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, однак є підставою для попередження відповідача про зміну свого ставлення до виховання дитини, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України,ст. 164 СК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міськогосудуРівненськоїобласті від 15 січня 2025 року в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав змінити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та покласти на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вараської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 травня 2025 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.