Рішення

від 07.05.2025 по справі 640/17740/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Справа№640/17740/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» (далі позивач) до Київської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2022/000003/2 від 20.01.2022;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/000044 від 20.01.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем, протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти заявлених позовних з огляду на те, що спірні рішення та картка прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним митним законодавством, з огляду на те, що позивачем під час митного оформлення імпортованого товару надано митниці документи, які не містили достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містили розбіжності.

У відповіді на відзив позивач не погодився із висновками, які викладанні у відзиві на позовну заяву, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 справу № 640/17740/22 прийнято до провадження та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Заяву позивача про поновлення процесуального строку задоволено та визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 07.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» (комітент) з підприємством з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок» (комісіонер) було укладено договір комісії №К019/25 від 04.10.2021, відповідно до якого Комісіонер взяв на себе зобов`язання за рахунок Комітента здійснити закупівлю на території Республіки Корея автомобілів (Товар) в кількості, асортименті та за цінами, які визначаються специфікаціями до договору. При цьому Товар придбаний за рахунок Комітента є власністю Комітента з моменту фактичної передачі Товару нерезидентом України Комісіонеру. Вищевказаним договором зазначено, що митне оформлення Товару і витрати пов`язані з ним на території України (ПДВ, акцизний податок та інше) здійснює Комітент.

26.10.2021 комітент та комісіонер підписали Специфікацію № 2 до договору комісії №К019/25 від 04.10.2021, відповідно до якої комісіонер брав на себе зобов`язання за рахунок Комітента здійснити закупівлю на території Республіки Корея наступних автомобілів:

- автомобіль марки HYUNDAI модель YF SONATA, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , за ціною 3200 доларів США;

- автомобіль марки HYUNDAI модель YF SONATA, 2015 року випуску, VIN - НОМЕР_2 , за ціною 4200 доларів США;

- автомобіль марки HYUNDAI модель YF SONATA, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_3 , за ціною 3300 доларів США;

- автомобіль марки HYUNDAI модель YF SONATA, 2013 року випуску VIN - НОМЕР_4 , за ціною 3300 доларів США;

- автомобіль марки HYUNDAI модель LF SONATA, 2015 року випуску, VIN - НОМЕР_5 , за ціною 4000 доларів США;

- автомобіль марки HYUNDAI модель LF SONATA, 2015 року випуску, VIN - НОМЕР_6 , за ціною 3400 доларів США;

- автомобіль марки HYUNDAI модель YF SONATA, 2015 року випуску, VIN - НОМЕР_7 , за ціною 4000 доларів США.

Імпорт вищевказаного Товару з Республіки Корея в Україну здійснювався відповідно до контракту № DB191202 від 10.12.2019 щодо купівлі-продажу вживаних автомобілів (далі - контракт),укладеного між Підприємством з іноземними інвестиціями «Автоінвестстрой-Брок» та Компанією Dong Book Co., Ltd .

Відповідно до п.1.2, 2.1 Контракту ціни на постачаємий по цьому Контракту товар узгоджується сторонами в Інвойсах до Контракту, визначаються в доларах США (USD) і розуміються на умовах CFR-Черноморськ порт (Україна), якщо інше не обумовлено в товаросупровідних документах.

Якщо інше не обумовлено в даному контракті, то при тлумаченні положень цього Контракту будуть застосовуватись Правила тлумачення термінів, розроблені Міжнародною торговою платою «ІНКОТЕРМС 2010».

Згідно з п.4.1 Контракту оплата за товар здійснюється Покупцем банківським переводом в наступному порядку: 30% від суми, вказаній в Проформі-інвойсі підлягає оплаті не пізніше 7 днів з моменту отримання Покупцем проформи-інвойса; оплату 70% вартості по проформі-інвойсу Покупець здійснює не пізніше 3 календарних днів до дати відправки товару в порт Черноморськ (Україна).

Оплата товару може бути здійснена в інші строки, окремо обумовлені між Покупцем і Продавцем.

20.01.2022 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA100100/2022/021362.

Одночасно, з вказаною вище МД декларантом було подано до митного органу перелік документів, а саме: проформа-інвойс №DB211008-02 від 26.10.2021; комерційний інвойс № DB211108001 від 08.11.2021; коносамент № CIGSMACR2111DB11 від 19.11.2021;

товарно-транспортна накладна CMR№192508/1 від 15.01.2022; сертифікат про походження № К017-21-0908613 від 30.11.2021; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; платіжний документ (SWIFT) від 04.11.2021; прайс-лист продавця від 01.10.2021; контракт № DB191202 від 10.12.2019 року; додаткова угода від 15.10.2021 до контракту; договір комісії №К019/25 від 04.10.2021; специфікація №2 до договору комісії №К019/25 від 04.10.2021; зображення (скрін) сторінки з інтернет-сайту MarineTraffic щодо кодування морського порту INCHEON; лист компанії Dong Book Co., Ltd від 17.12.2021 стосовно відсутності страхування товару за коносаментом № CIGSMACR2111DB11; перепустка для заїзду на територію доставки №В6-0025042 від 02.12.2021; лист продавця від 14.01.2022 щодо вартості морського фрахту із Південної Кореї до порту Чорноморськ (Україна); копія митної декларації країни-відправлення № 10484-21-908206Х від 11.11.2021; сертифікати відповідності на автомобілі.

За наслідками опрацювання наданих документів Київська митниця дійшла до висновку, що вони містить розбіжності, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.

Тому, митний орган запропонував декларанту позивача надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару шляхом надсилання електронного повідомлення. Також зазначено, що при проведенні контролю митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією від 20.01.2022 № UA100100/2022/021362 встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни яка сплачена.

В якості таких розбіжностей в повідомленні зазначено:

1. До митного оформлення не надано інвойс від 26.10.2021 № DB211008-02, на який є посилання в платіжному документі (SWIFT) від 04.11.2021.

2. Експортна митна декларація від 11.11.2021 № 10484-21-908206Х містить розбіжності щодо вартості автомобілів у порівнянні з інвойсом від 08.11.2021 № DB211108001 та проформою-інвойсом від 26.10.2021 № DB211008-02 а саме в експортній декларації вартість товару №7 становить 13000 дол.США, а згідно проформи-інвойсу та інвойсу вартість товару №7 становить 4000 дол.США: Згідно прайс листа HYUNDAI- модель- YF SONATA 2013 року виготовлення - вартість становить 1100 дол.США. Доставка згідно проформи-інвойс становить 1500 дол. США, тобто вартість товару згідно наданих документів повинна складати 2600 дол.США. Фактурна вартість згідно інвойсу 3300 дол.США, тобто надані документи та розбіжності у вартостях товару свідчать про можливі наявні відомості щодо ціни товару, інформація щодо яких у митного органу відсутня та відсутні їх документальні підтвердження.

3. До митного оформлення подано довідку від 17.12.2021 щодо відсутності страхування товару, яка видана компанією CIG SHIPPING LTD, але відомості щодо неї як експедитора чи перевізника відсутні в експортній декларації країни відправлення (Корея) від 11.11.2021 № 10484-21-908206Х.

При цьому зроблено висновок про те, що декларантом не надано достовірної інформації щодо включення до ціни товарів всіх складових митної вартості в повному обсязі, необхідних при її обчисленні та передбачених ч.10 ст. 58 Кодексу.

В консультації відповідачем зазначено, що ним неможливо застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а також наступні методи, визначені ст.ст.59-63 МК України, а відтак підлягає застосуванню резервний метод згідно зі ст.64 МК України. При цьому джерелом інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості є митне оформлення подібних транспортних засобів за маркою, моделлю, роком виготовлення, технічними характеристиками та комерційним умовами за митними деклараціями:

Товар №1 від 11.01.2022 № ІІА500100/2022/957, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 5200 дол. США за одиницю; Товар №2 від 09.11.2021 №UA500100/2021/210992, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 5427 дол. США за одиницю; Товар № 3 - від 09.01.2022 № UA500100/2022/666, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 5200 дол. США за одиницю; Товар № 4 - від 13.01.2022 № UA500100/2022/1198, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 4400 дол. США за одиницю; Товар № 5 - від 09.11.2021 № UA500100/2021/210992, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 5427 дол. США за одиницю; Товар № 6 - від 31.12.2021 № UA500100/2021/218002, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 5200дол. США за одиницю; Товар № 7 - від 21.04.2021 № UA100330/2021/007260, рівень митної вартості, який застосовано для коригування 5700 дол. США за одиницю.

У відповідь на зазначене повідомлення позивачем на адресу відповідача було надіслано відповідь за № 001 від 20.01.2022, в якій зазначено що митниці були надані документи, про які вказано в листі як відсутні, а саме проформа-інвойс № DB211008-02 від 26.10.2021, а отже зауваження Київської митниці щодо його відсутності не відповідає дійсності. А також вказано, що твердження Київської митниці про те, що компанія CIG SHIPPING LTD як перевізник чи експедитор відсутня в експортній декларації є безпідставним, так як компанія CIG SHIPPING LTD підписала коносамент № CIGSMACR2111DB11 від 19.11.2021, про що свідчить відмітка в розділі «Stamp end Signature». B свою чергу, зазначена в розділі «For deliveri of goods please apply to» українська компанія є офіційним агентом перевізника про що перевізником було надано лист від 12.01.2022, який також було надано до митного оформлення разом з митною декларацією. При цьому зазначено, що українська компанія не визначена в коносаменті № CIGSMACR2111DB11 від 19.11.2021 в якості перевізника. Разом з поясненням було повторно надано контракт від 10.12.2019 № DB191202, додаткову угоду до контракту від 15.10.2021, платіжний документ (SWIFT) від 04.11.2021, проформу-інвойс № DB211008-02 від 26.10.2021, комерційний інвойс № DB211108001 від 08.11.2021, коносамент № CIGSMACR2111DB11 від 19.11.2021, CMR №192508/1 від 15.01.2022, сертифікат про походження № KO 17-21 -0908613 від 30.11.2021, технічні паспорти на автомобілі, прайс-лист підприємства-продавця від 01.10.2021, лист-фрахт б/н від 14.01.2022, лист страхування від 17.12.2021, лист від перевізника (роз`яснення про те, ким являється вказана в коносаменті українська компанія) від 12.01.2022, експортна декларація країни відправника з перекладом № 10484-21-908206Х від 11.11.2021 та сертифікати відповідності.

На виконання вимог п. 6 ст.54 МК України, Київською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/000044.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 20.01.2022 № UA100100/2022/000003/2, яким митна вартість товарів (легкових автомобілів) визначена із застосуванням резервного методу.

У графі 33 вказано, що «на виконання положень ст.52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - Кодекс), п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД від 20.01.2022 №UA 100100/2022/021362 встановлено наступне. Поставка товару відбувається згідно з положеннями наданого контракту від 10.12.2019 №DB191202 та доповнення від 15.10.2021 №15/10/21, укладеного між «Dong Book Co., Ltd.» (40, Madobuk-Ro, Songsan-Myeon, Hwaseong-Si, Gyeonggi-Do, Republic of Korea) - Продавець та TOB «ПІІ "АВТОІНВЕСТСТРОЙ-БРОК"» (Україна) - Покупець (далі - Контракт). Відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу, якщо рахунок сплачено, для підтвердження митної вартості декларант надає банківські платіжні документи про сплату за товар. Відповідно до п. 4.1 Контракту, із змінами внесеними Додатковою угодою від 15/10/21, поставка товару відбувається на умовах попередньої оплати товару які зазначаються в проформі-інвойс на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.2.1 контракту від 10.12.2012 № DB191202, вартість товару узгоджується сторонами в інвойсах к контракту. Наданий платіжний документ (SWIFT) датований 04/11/2021 та посилається на інвойс від 26.10.2021 №DB211008-02, який відсутній в митній декларації від 20.01.2022 №UA 100100/2022/021362 надана експортна митної декларації від 11.11.2021 №10484-21-908206Х містить розбіжності щодо вартості автомобілів у порівнянні із інвойсом від 08.11.2021 № DB211108001 та проформою інвойсом від 26.10.2021 № DB211008-02, а саме: в зазначеній експортній митній декларації вартість товару №7 становить 13000 дол.США, але згідно проформи інвойсу та інвойсу вартість товару №7 становить 4000 дол.США

Згідно прайс листа - HYUNDAI - модель - YF SONATA календарний рік виготовлення - 2013 - модельний рік виготовлення - 2013 вартість становить 1100 дол.США. Доставка згідно проформи інвойс становить 1500 дол.США, тобто вартість товару згідно наданих документів повинна складати 2600 дол.сша. Фактурна вартість становить згідно інвойсу 3300 дол.США, тобто надані документи та розбіжності у вартостях товару свідчать про можливі наявні відомості щодо ціни товару, інформація щодо яких у митного органу відсутня та відсутні їх документальні підтвердження.

До митного оформлення подано довідку від 17.12.2021, щодо відсутності страхування товару, яка видана компанією CIG SHIPPING Co, LTD але відомості щодо неї як експедитора чи перевізника відсутні в експортній декларації країни відправлення (КОРЕЯ) від 11.11.2021.

Отже, наявні розбіжності які впливають на складові митної вартості, необхідні при її обчисленні. Таким чином, декларантом не надано достовірної інформації щодо включення до ціни товарів всіх складових митної вартості в повному обсязі, необхідних при її обчисленні та передбачених ч.10 ст. 58 Кодексу, зокрема таких як транспортування у повному обсязі, страхування. Відповідно до ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 Кодексу, містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Також, згідно з положеннями ст.17 та параграфу 6 додатку III Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти та достовірності. Враховуючи зазначене та керуючись положеннями ч.2 та 3 ст.53 та ч.5 ст.54 Кодексу, а також положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, декларанту пропонується надати до митного органу наступні документи: за наявності - транспортні перевізні документи, та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалось); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Також, декларанту повідомлено, що він відповідно до положень ч.6 ст.53 Кодексу за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом не надано жоден з документів які запропоновано надати митницею.

Декларантом, шляхом надсилання електронного повідомлення, направлено лист №001 від 20.01.2022, щодо надання додаткових документів.

Таким чином, зважаючи на той факт, що наданні документи свідчать про подання неповної інформації про митну вартість товарів, що є чинником необхідним для застосування основного методу не надано документів, які підтверджують складові митної вартості, при цьому додаткові документи мають розбіжності. Зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень таких складових та розбіжності щодо ціни, яка сплачена, митниця не має можливості визнати заявлену декларацію про митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 2, 4, 9, 21 ст. 58 Кодексу). Не надання документів необхідних для здійснення контролю митної вартості відповідно до ч.6 ст.54 Кодексу є підставою для відмови декларанту у підтвердженні заявленої ним митної вартості. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням ч.2, 10, 21 ст.58 Кодексу. Також, декларанту в електронному повідомленні зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо більш високої вартості товару на рівні, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до п.2 Приміток та Додаткових положень до ст.VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. ст. 58 Кодексу. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 Кодексу. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 Кодексу від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості року, яка є невід`ємною 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 Кодексу неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було.

У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація , що відповідає ч.1 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 г- резервного методу. Згідно п.1 ст.64 Кодексу, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначаються з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та обранням джерела коригування: є вартість є митне оформлення подібних транспортних засобів за маркою, моделлю, роком виготовлення, технічними характеристиками та комерційними умовами це митні оформлення за митними деклараціями:

Товар № 1 від 11.01.2022 № UA 500100/2022/957, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 5200 дол. США за одиницю.

Товар № 2 - від 09.11.2021 № UA 500100/2021/210992, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 5427 дол. США за одиницю.

Товар № 3 - від 09.01.2022 № UA 500100/2022/666, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 5200 дол. США за одиницю.

Товар № 4 - від 13.01.2022 № UA 500100/2022/1198, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 4400 дол. США за одиницю.

Товар № 5 - від 09.11.2021 № UA 500100/2021/210992, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 5427 дол. США за одиницю.

Товар № 6 - від 31.12.2021 № UA 500100/2021/218002, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 5200 дол. США за одиницю.

Товар № 7 - від 21.04.2021 № UA 500100/2021/007260, рівень митної вартості, який застосовано для коригування: 5700 дол. США за одиницю

Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до гл.4 МК України або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення (в розумінні ст.254 МКУ); транспортні (перевізні) документи (контракт), якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене ст. 17 Угоди про застосування ст.VII генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

У пункті 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195) зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Зазначаємо, що у рішенні про коригування митної вартості зазначено номера та дати митних декларацій, які взяти за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару. Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не робилось, тому що за основу для визначення митної вартості товарів взято митне оформлення товарів, які ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінюваний товар.

5. Відповідно до ч. 5 ст.55 Кодексу проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митного органу.

Зазначаємо, що відповідно до ч. 2 ст.55 Кодексу декларант або уповноважена ним особи має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті.

Також, декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду.».

Товар, заявлений до митного оформлення, випущено у вільний обіг за МД від 21.01.2022 № UA100100/2022/021423. Сума наданих гарантій згідно зі ст.55 Кодексу становить 18127,11 грн.

Незгода із прийнятими відповідачем рішенням та карткою обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч.1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст.52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

За правилами ч. 1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У ч.2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У ч.4 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У ч.1-3 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

У ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч.12 ст.264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з ч. 1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст.55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч.9 ст.55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.10. цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У ч.2 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.5-8 ст.58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п.1.3 вказаних Правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

У п.1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п.2.3 Правил, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої ст.53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п.2.4, 2.5 Правил).

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №826/10527/17, у постанові від 19.06.2020 у справі №1.380.2019.002044.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15 та у постанові від 13.07.2021 по справі № 804/3702/16.

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 31.03.2015 у справі № 21-127а15.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Щодо посилання відповідача на відсутність інвойсу від 26.10.2021 №DB211008-02, суд таке твердження не приймає, оскільки проформа-інвойс за № DB211008-02 від 26.10.2021 була надана позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією від 20.01.2022 року № UA100100/2022/021362, про що мається відповідне підтвердження в графі 44 ВМД.

Крім того, після надсилання митницею повідомлень щодо надання документів зазначена проформа-інвойс була повторно надіслана на адресу митниці, про що свідчить лист позивача від 20.01.2022.

Також, як вбачається з матеріалів справи, сума вартості партії товару, зазначена в проформа-інвойсі від №DB211008-02 від 26.10.2021, комерційному інвойсі №DB211108001 від 08.11.2021 та платіжному документі (SWIFT) від 04.11.2021 однакова і складає 25400,00 доларів США.

Стосовно встановленої розбіжності щодо вартості автомобілів у порівнянні із інвойсом від 08.11.2021 №DB211108001 та проформою інвойсом від 26.10.2021 № DB211008-02, а саме: в зазначеній експортній митній декларації вартість товару №7 становить 13000 дол.США, але згідно проформи інвойсу та інвойсу вартість товару №7 становить 4000 дол.США, такі твердження також не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до умов Контракту ціни на товар узгоджуються сторонами в Інвойсах до Контракту, визначаються в доларах США (USD) і розуміються на умовах CFR-Черноморськ порт (Україна).

Відповідно до умов CFR Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс зобов`язання щодо перевезення покладається на продавця, тобто продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Коли фрахт оплачується продавцем, по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту включаються продавцем в загальну ціну товару.

За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.09.2022 у справі №820/2004/17.

Таким чином, у вартість товару (автомобілів), за якими відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості, входить вартість їх доставки до порту Черноморськ (Україна).

Також суд вказує, що в проформа-інвойсі від 26.10.2021 № DB211008-02 міститься розділ складових вартості кожного автомобіля, зокрема його прайсової ціни та вартості доставки (1500 доларів США за одиницю товару), яка включена в кінцеву вартість кожного автомобіля і загальну вартість партії товару вцілому на умовах CFR-Черноморськ, яка складає 25400 доларів США. При цьому вартість перевезення кожного автомобіля в розмірі 1500 доларів США підтверджується також листом від 14.01.2022 продавця за контрактом.

При цьому, покладення вартості перевезення всієї партії на ціну одного автомобіля з цієї партії є встановленою формою заповнення такого документу в країні відправлення і жодним чином не спричиняє розбіжностей, оскільки загальна вартість товару (включаючи вартість доставки), зазначена в графі 49 експортної митної декларації та узгоджується з іншими документами, зокрема інвойсами, про що повідомлено позивачем під час консультацій в процесі митного оформлення.

При оцінці доводів відповідача щодо розбіжності згідно прайс листа, суд звертає увагу на те, що прайс-лист є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №420/2850/19.

Водночас суд звертає увагу на те, що прайс-лист не є обов`язковими документами, що передбачені ч.2 ст.53 МК, які декларант має подати під час митного оформлення товару, та не є документами, що підтверджують вартість саме імпортованого товару, яка підтверджується відповідними платіжними дорученнями та інвойсом.

Розглядаючи доводи Митниці про те, що до митного оформлення подано довідку від 17.12.2021, щодо відсутності страхування товару , яка видана компанією CIG SHIPPING Co, LTD але відомості щодо неї як експедитора чи перевізника відсутні в експортній декларації країни відправлення (Корея) від 11.11.2021.

Згідно Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) в редакції 2000 року термін "франко-завод" EXW означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Абз.1 п.9.3 стверджує, що тільки за умовами термінів CIF і CIP продавець повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

Відповідно до положень абз.12 п.9.3. існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця.

В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Тобто на умовах поставки EXW відсутній обов`язок сторін застрахувати товар згідно Інкотермс в редакції 2000.

Страхування товару є правом, а не обов`язком сторін міжнародних контрактів щодо купівлі/поставки товарів.

Це повністю узгоджується з нормами чинного законодавства України.

Відповідно до положень п.8 ч.2 ст.53, п.7 ч.10 ст.58 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.

Як слідує із коносаменту від 15.10.2021 № CIGSINCR2110DB10, перевізником є компанія CIG SHIPPING CO.,LTD, яка не є резидентом України. Зазначене підтверджується офіційним бланком компанії-перевізником, а також печаткою та підписом у розділі «Stamp and Signature». Що стосується української компанії, то українську компанію «Старк Шиппінг», розміщену у м. Чорноморськ зазначено в розділі «For delivery of goods please apply to» коносаменту, тобто зазначена українська компанія є представником перевізника на території порту або її агентом, однак перевізником не являється.

В доданій до митної декларації довідці від 15.10.2021 № CIGSINCR2110DB10 вказується про відсутності страхування товару.

В даному випадку страхування товару позивачем не здійснювалося, тому до митної вартості товару не додавалася така складова, як витрати на страхування, і відповідно до митної декларації позивачем не було долучено документів про страхування товару.

Оскільки умовами контракту та умовами поставки не передбачено обов`язку страхування вантажу, а сторонами страхування вантажу не здійснювалося, митниця безпідставно зазначила дану обставину в якості причин для зміни методу визначення митної вартості товару та подальшого коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в практиці Верховного Суду. Зокрема, в п. 16 мотивувальної частини Постанови Верховного Суду від 05.05.2021 у справі №825/1900/17 зазначено, що оскільки «умовами контракту не передбачено страхування товару, тому такі витрати та документи обґрунтовано відсутні».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені ст.53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими ст.59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (п.2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

У ч.1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому ч.2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Посилання відповідача на те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) суд вважає необґрунтованими, адже відповідач не пояснив чому заявлена декларантом митна вартість не відповідає поняттю «дійсна вартість».

У постанові від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної варт товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обстави визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлено, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до ст.64 МК України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей «Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена».

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що воно не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номери та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2021 по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте відповідачем, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20.11.1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі ст.1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23.09.1982, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 2481,00 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100100/2022/000003/2 від 20.01.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/000044 від 20.01.2022.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТУАЛЬ-АВТО» судовий збір у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Повний текст рішення складено 07.05.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова