Постанова

від 29.04.2025 по справі 520/27906/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 р.Справа № 520/27906/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 р. (ухвалене суддею Горшковою О.О., повний текст якого складено 06.03.2025 р.) по справі № 520/27906/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 р. в частині 920683,81 грн., № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 р. в частині 113078,26 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 р. у справі № 520/27906/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Верхового Суду від 15.02.2024 р. у справі № 520/27906/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 р. скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 р. у справі № 520/27906/21, яке залишено без мін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Верхового Суду від 23.10.2024 р. по справі № 520/27906/21, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 р., справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняХарківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенніпозову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а самевимог: Податковогокодексу України (в подальшому ПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу на праві власності належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9898,1 кв. м, що складається з: нежитлового приміщення 1-го поверху № 17 в літ. «ГТ-1» площею 8814,8 кв. м (на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4711); нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 1-го поверху № 1-:-16, 18-:-29, антресоль 1-го рівня № 30-:-33, антресоль 2-го рівня № 34-:-38 в літ. «ГТ-1», загальною площею 1083.3 кв. м (на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4717), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

01.09.2021 р. Головним управління ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0873091-2416-2037, яким позивачу, відповідно до пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК Українивизначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 1077646,02 грн., зокрема: 328175 грн. - за 2018 рік, 367841,60 грн. - за 2019 рік, 381629,42 грн. - за 2020 рік; № 0873095-2416-2037, яким позивачу, відповідно до пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 132437,94 грн., зокрема: 40331,26 грн. - за 2018 рік, 45206,11 грн. - за 2019 рік, 46900,57 грн. - за 2020 рік.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 р. в частині 920683,81 грн. та № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 р. в частині 113078,26 грн. необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14,1 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Згідно із ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, що податок обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із пп.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Харківської міської ради № 572/17 від 22.02.2017 р. визначені диференційовані ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, залежно від їх виду, встановивши, що 1% від розміру мінімальної заробітної плати підлягає сплаті за готельні, офісні, торговельні будівлі та будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки), 0,25 % - за будівлі промислові та склади, 0,1% - за гаражі та інші будівлі, 0% - за господарські (присадибні) будівлі.

Таким чином у 2018 році у місті Харкові фізичні та юридичні особи мали сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за належні їм на праві власності промислові будівлі та склади у розмірі 0,25%.

З 01.01.2019 р. (набрання чинності рішенням Харківської міської ради від 28.11.2018 р. № 1284/18) такий вид нерухомості як промислові будівлі та склади для цілей застосування ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключений, і, відповідно, зазначений вид нерухомого майна охоплювався категорією «інші будівлі», для яких ставка податку була встановлена 0,1%.

Підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.

Судовим розглядом вствнолено, що згідно із експертного висновку АС1 № 2408701 від 27.03.2024 р., виготовленого ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» на підставі технічної документації на приміщення, будівлі за ДК 018-2000 відносяться до класу 1251 «Будівлі промислові», підкласу 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості» з функціональним призначенням «Виготовлення будівельних металоконструкцію».

29.10.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою для звірки даних щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, згідно із технічними характеристиками належні йому нежитлові приміщення належать до промислових, що підтверджується технічним паспортом від 03.03.2009 р., у зв`язку з чим ставка податку складає: у 2018 році - 0,25 % від розміру мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр, а у 2019-2020 роках - 0,1 %.

За результатами розгляду якого листом Головного управління ДПС у Харківській області № 52130/6/20-40-24-16-21 від 19.11.2021 р. повідомлено, що на теперішній час позивачем не надано доказів, які б свідчили, що впродовж 2018-2020 років належна йому нежитлова будівля використовувалась за функціональним призначенням та в межах власної господарської діяльності, не надано документів, які б дали змогу визначити класифікаційну ознаку будівель, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування пільг, передбачених пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Тобто, контролюючим органом за результатами розгляду заяви позивача про проведення звірки не внесено будь-яких змін до розрахунків обчислення ставки податку.

Крім того, контролюючим органом зазначено, що вищевказані приміщення є офісними, оскільки Мамедов А.А. є керівником юридичної особи ТОВ «Автрамат-Рем».

Проте, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів здійснення ТОВ «Автрамат-Рем» господарської діяльності у вказаних приміщеннях за адресою: вул. Плиткова, буд. 12, м. Харків.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем помилково обчислено ставку в розмірі 1 % до належних позивачу приміщень, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 р. в частині 920683,81 грн. та № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 р. в частині 113078,26 грн. необґрунтовані та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 р. по справі № 520/27906/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.05.2025 року