Постанова від 08.05.2025 по справі 400/6061/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6061/24Перша інстанція: суддя Мороз А. О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2024р. ТОВ «Микитівський граніт» звернулося до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.04.2024р. за №ПШ057407 та за №ПШ057408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.04..2024р. відповідачем прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за №ПШ057407 та за №ПШ057408.

Позивач вважає вказані постанови протиправним та зазначив, що під час перевірки транспортного засобу відповідачем не правильно проведено документальний габаритно-ваговий контроль, що призвело до не вірно визначеної маси транспортного засобу та не враховано тієї обставини, що у ТТН №19922 була допущена технічна помилка стосовно маси та кількості місць, а щодо відсутності у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, то відповідачем не було враховано, що у водія була наявна з собою копія графіку змінності водіїв.

Крім того, позивач вказав на те, що відповідачем не враховано тієї обставини, що відповідно до п.1.4. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 7.06.2010р. №340, дане положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Відтак, на думку позивача оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ТОВ «Микитівський граніт» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, а посадові особи Укртрансбезпеки діяли в межах повноважень, у спосіб та на підставі, що передбачені законом, а тому відсутні підстави для скасування спірних постанов.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 25.03.2024р. посадовими особами Відділу державного нагляду було проведено перевірку транспортного засобу самоскиду КОБАЛЬТ АС-3253/8 КМ, державний номерний знак НОМЕР_1 та його ваговий контроль, за результатами було виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезені подільного вантажу, чим порушено абз.17 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а також перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки у водія індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв.

За результатами вказаної перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №015641 від 25.03.2024р., акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.03.2024р. за №АВ002292, довідку про результатами здійснення габаритно-вагового контролю від 25.03.2024р. ДЗ 002575.

На підставі встановлених порушень, відповідачем було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за №ПШ057408 від 25.04.2024р., якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 51 000грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз.17 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезені подільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Також, відповідачем було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за №ПШ057407 від 25.04.2024р., якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» , а саме індивідуальна контрольна картка водія.

Не погодившись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних постанов, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.33 ЗУ «Про автомобільні дороги» від 8.09.2005р. за №2862-IV (надалі - Закон №2862-IV) встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМУ.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою КМУ від 18.01.2001р. за №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР.

Згідно з п.22.5 ПДР, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001р. за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. за №30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30).

Так, приписами п. 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Положеннями п.4 Правил № 30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у п.22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2%.

Як вбачається із акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.03.2024р. за №015641, що в даному випадку транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 43 200т (нормативно допустима - 26 000т).

Отже, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на 66,15% від нормативу.

Відтак, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз.17 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Як вбачається із апеляційної скарги, що позивач обґрунтовує протиправність спірної постанови тим, що відповідачем не правильно проведено документальний габаритно-ваговий контроль, що призвело до не вірно визначеної маси транспортного засобу та не враховано тієї обставини, що у ТТН №19922 була допущена технічна помилка стосовно маси та кількості місць.

Проте, судова колегія вважає такі твердження позивача необґрунтованими, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів, тоді як відповідачем повністю доведено матеріалами перевірки встановлений факт перевищення маси транспортного засобу. Тому, апеляційний суд вважає правомірною постанову відповідача за №ПШ057408 від 25.04.2024р.

Що стосується постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ057407 від 25.04.2024р., якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме індивідуальна контрольна картка водія, то судова колегія зазначає наступне.

Так, приписами ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» від 5.04.2001р. за №2344-ІІІ (надалі Закон №2344-ІІІ) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналізуючи вказані положення законодавства про автомобільний транспорт, судова колегія зазначає, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, за визначеннями, наведеними у п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 7.06.2010р. №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень, на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Приписами п.6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

При цьому, у п.1.4 Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюються на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, у тому числі під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Судова колегія зазначає, що за визначеннями, наведеними у ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності;

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

стихійне лихо - природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків.

У ст.5 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об`єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється КМУ.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, КМУ, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, прийнято Постанову від 25.03.2020р. за №338-р, якою з урахуванням подальших змін, встановлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023р..

Також, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Одночасно, слід враховувати, що відповідно до представлених на момент перевірки матеріалів, серед іншого, товарно-транспортних накладних позивачем здійснено перевезення вантажу щебінь. За цими матеріалами, і як не спростовано позивачем під час перевірки та розгляду справи в суді, організація позивачем автомобільного перевезення здійснена в межах його господарської діяльності, не була пов`язана із забезпеченням ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій тощо.

Отже, обставини, передбачені п.1.4 Положення №340 та які свідчать про звільнення позивача від відповідальності згідно абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», не підтверджуються.

Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що під час притягнення позивача до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач діяв правомірно та обґрунтовано і підстави для скасування постанови №ПШ057407 від 25.04.2024р., в даному випадку відсутні.

Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді І.О. Турецька

О.В. Єщенко