Постанова

від 06.05.2025 по справі 240/23478/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23478/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

06 травня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Камінського А.Ф.,

представника відповідача: Волинця Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажна компанія Титан» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Монтажна компанія Титан», код ЄДРПОУ 41577896 зареєстровано та здійснює господарську діяльність із 2017 року. Основним видом господарської діяльності є «Електромонтажні роботи» (код КВЕД 43.21).

Відповідач - ГУ ДПС у Житомирській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно зі статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

З метою здійснення основної господарської діяльності позивачем, як генпідрядником, 14.11.2018 було укладено договір підряду № 688 із Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (Замовником) на виконання робіт по об`єкту «Будівництво зовнішніх мереж електропостачання у військовому містечку № 5, м. Новоград-Волинський, Житомирська область».

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, метою договору підряду є виконання робіт з будівництва військового об`єкту «Будівництво зовнішніх мереж електропостачання у військовому містечку № 5, м. Новоград-Волинський, Житомирська область», що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п. 1.2 генпідрядник (позивач) зобов`язується виконати та здати не пізніше 31.12.2018 згідно договірної ціни та календарного графіку виконаних робіт, роботи з будівництва військового об`єкту, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи.

Пунктом 3.1. договору установлено, що загальна договірна ціна робіт з будівництва об`єкту, не враховуючи витрат замовника, становить 5 683 456,67 грн.

Для виконання взятих зобов`язань за вказаним договором між ТОВ «Монтажна компанія Титан» та ТОВ «Олексія Про» було укладено договір поставки від 13.12.2018.

Для забезпечення виконання договірних зобов`язань із замовником в межах основної діяльності позивачем 14.12.2018 була здійснена господарська операція із придбання кабельної та іншої продукції у постачальника - ТОВ «Олексія Про».

На підтвердження господарської операції ТОВ «Олексія Про» внесло до ЄРПН виписані податкові накладні: від 14.12.2018: №41 на суму 840 806,40 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 140 134,40 грн, №42 на суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 111 240,00 грн, №43 на суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 111 240,00 грн та №44 на суму 477 887,04 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 79 647,84 грн.

Судом встановлено та представником відповідача не заперечувалось, що вказані податкові накладні прийняті податковим органом, реєстраціях їх не була зупинена та підприємство не було віднесено до критеріїв ризиковості.

21 січня 2019 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію за грудень 2018 року в якій задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість при здійснення взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про» на загальну суму 442262,00 грн на підставі податкових накладних виписаних у грудні 2018 року.

Згідно даних реєстру податкових накладних ТОВ «Олексія Про» 14 грудня 2018 року виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму 2 653 573,44 грн, в т.ч. ПДВ 442 262,24 грн, зокрема:

- муфта з`єднувальна термоусаджувальна 12/20 кВ SOME-5312-UA01 у кількості 4 шт, муфта термоусаджувальна кінцева зовнішнього встановлення 12/20 кВ OXSU-L 9625 у кількості 4 шт, кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 1км, на загальну суму - 840 806,40грн, в тому числі ПДВ 140 134, 40грн;

- кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 1м, на загальну суму - 667440,00 грн, в тому числі ПДВ 111240,00 грн;

- кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 1м, на загальну суму - 667440,00 грн, в тому числі ПДВ 111240,00 грн;

- кабель АПвЭоаПУ 153*50/16 у кількості 0,716 м, на загальну суму - 477887,04 грн, в тому числі ПДВ 79647,84 грн.

07.02.2020 ГУ ДПС у Житомирській області направило позивачу лист № 1119/6/06-30-05-05-14 із вимогою про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про».

26.02.2020 позивач надіслав відповідачу відповідь №4, у якій вказав, що у запиті не зазначені факти, що свідчать про порушення платником податкового законодавства, не зазначено, які конкретно дані декларації є недостовірними, не зазначено акт перевірки, яким встановлена недостовірність цих даних, не зазначений конкретний перелік документів, які необхідно надати. Також позивач вказав, що у запиті не зазначено належних підстав для витребування запитуваної інформації, що суперечить п. 73.3, статті 73 ПК України, а отже і виключає обов`язковість виконання такого запиту.

10.05.2023 ГУ ДПС у Житомирській області надіслано позивачу запит № 10987/6/06-30-07-04 про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин із ТОВ «Олексія Про».

24.05.2023 листом за №17 позивачем надано пояснення та надіслано копії документів на адресу відповідача.

У період з 17.07.2024 по 23.07.2024 уповноваженими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 16.07.2024 № 1706-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Монтажна компанія Титан» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Олексія Про" (код ЄДРПОУ 42448356) за період діяльності грудень 2018 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Монтажна компанія Титан» складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896.

Під час перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нереальність господарської операції щодо придбання ТМЦ (кабелю та з`єднувальних муфт) у взязку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг.

Так, перевіркою встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що сплачується до державного бюджету в сумі 442 262,00грн по декларації за грудень 2018 року, тому встановлено порушення ТОВ «Монтажна компанія Титан» п.п.16.1.15 п.16.1. статті 16, п.44.1 статті 44, п.85.2 статті 85, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 статті 198, п. 201.1, п. 201.7 та п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1, 2.3, 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1 п. 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 442 262 грн за грудень 2018 року.

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, 13.08.2024 ТОВ «Монтажна компанія Титан» подало заперечення.

Розглянувши заперечення ТОВ «Монтажна компанія Титан», ГУ ДПС у Житомирській області залишило без змін висновки акта перевірки від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 30.07.2024 №16587/06-30-07-04/41577896, ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 000203880704, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 552 827,50 грн, з яких: за основним платежем 442 262,00 грн та за штрафними санкціями 110 565,50 грн.

З матеріалів справи убачається, що позивачем 19.09.2024 до ДПС України було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення.

За результатом розгляду скарги ТОВ «Монтажна компанія Титан», ДПС України рішенням від 15.11.2024 №34372/6/99- 00-06-01-02-06 залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 26.08.2024 № 000203880704.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»).

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», зокрема, передбачено, що документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»).

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Також, положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 статті 198 ПК України).

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 статті 201 ПК України).

При цьому, згідно п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 826/18485/15, висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

З метою перевірки реальності господарських операцій позивача з контрагентом, судом було досліджено надані сторонами документи та встановлено наступне.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Монтажна компанія Титан» та ТОВ «Олексія Про» у період, що перевірявся, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини між ТОВ «Монтажна компанія Титан» та ТОВ «Олексія Про» регулюється договором поставки від 13.12.2018 б/н.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі.

Згідно з п.1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних Заявках? Замовленнях Покупця, переданих усно або письмово представнику Постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.1.3 Договору загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору.

На підтвердження виконання вищевказаного Договору та факту здійснення господарської операції в матеріалах справи наявні копії наступних документів: видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-1 на поставку 4 шт. муфт з`єднувальних термоусаджувальних 12/20 кВ SMOE UA01, 4 шт. муфт термоусаджувальних кінцевих зовнішнього встановлення 12/20 кВ OXSU-L-9625 та 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 840 806,40 грн., в т.ч. ПДВ 140 134,40 грн; видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-2 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн.; видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-3 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн; видаткова накладна від 14.12.2018 №14/12-4 на поставку 0,716 км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 477 887,04 грн, в т.ч. ПДВ 79647,84 грн.

Розрахунки із ТОВ «Олексія Про» підтверджуються платіжними дорученнями від 21.12.2018 №938 на суму 840 806,40 грн; від 22.12.2018 №946 на суму 667 440,00 грн; від 26.12.2018 № 950 на суму 667 440,00 грн; від 27.12.2018 № 956 на суму 477 887,04 грн.

Вищевказані товари оприбутковані позивачем по рахунку 205 «Будівельні матеріали».

Регістрами бухгалтерського обліку «Звіт по проводках за 14 грудня 2018 р.», «Обороти рахунку 205 за грудень 2018 р.», підтверджується факт оприбуткування отриманого товару (Д-т 205 К-т 631) в сумі 2 211 311,20 грн, визнання податкового кредиту (Д-т 6442 - К-т 631 та Д-т6412 К-т6442) в сумі 442 262,24 грн, збільшення господарських зобов`язань перед постачальником ТОВ «Олексія Про» на суму 2 653 573,44 грн, а також визнання доходів та формування фінансового результату за вказаною операцією.

Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 311 за грудень 2018 року підтверджується відображення в бухгалтерському обліку проведеного повного розрахунку із ТОВ «Олексія Про» в сумі 2 653 573,44 грн.

На виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України постачальником ТОВ «Олексія Про» виписано та внесено до ЄРПН податкові накладні на загальну суму 2 653 573,44 грн, в тому числі ПДВ в сумі 442 262,24 грн, зокрема: від 14.12.2018 №41 на поставку 4 шт. муфт з`єднувальних термоусаджувальних 12/20 кВ SMOE UA01, 4 шт. муфт термоусаджувальних кінцевих зовнішнього встановлення 12/20 кВ OXSU-L-9625 та 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 840 806,40 грн, в т.ч. ПДВ 140134,40 грн; від 14.12.2018 №42 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн; від 14.12.2018 №43 на поставку 1км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 667 440,00 грн, в т.ч. ПДВ 111 240,00 грн; від 14.12.2018 №44 на поставку 0,716 км. кабеля АПвЭоаПУ 15 3х50/16 на загальну суму 477 887,04 грн, в т.ч. ПДВ 79 647,84 грн, які згідно з квитанціями від 20.12.2024 зареєстровані контролюючим органом в ЄРПН за № 9285157745, 9285166310, 9286244575, 9286243962 відповідно.

Матеріалами справи встановлено, що 14.12.2018 придбані товари були передані Замовнику - Північному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 14.12.2018 № 1 КБ-2в за грудень 2018 на суму 3 386 465,19 грн, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 14.12.2018 № КБ-3 на суму 3 386 465,19 грн та підсумковою відомістю ресурсів.

Відповідно до Актів № 2 та №3 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року за формою КБ-2в виконання робіт по монтажу товарів, придбаних у ТОВ «Олексія Про» 14.12.2018, було виконано позивачем у червні 2019 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 13 липня 2022 року у справі №420/7385/19, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

При цьому, суд зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

При дослідженні вказаних вище документів судом встановлено наявність руху активів позивача та виконання робіт задекларованим контрагентом, тобто наявність прямого зв`язку з конкретним контрагентом при виконання господарських операцій, що свідчить на користь висновку про реальність господарських операції позивача з ТОВ «Олексія Про».

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Суд звертає увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагенті

Щодо висновків відповідача, зроблених на підставі аналізу баз даних ДПС, АІС «Податковий блок», податкової звітності ТОВ «Монтажна компанія Титан» щодо неможливості виконання господарських операцій з надання послуг по будівництву з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що твердження перевіряючих в акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій із зазначеними в акті контрагентами з посиланням лише на наявну в базах контролюючого органу інформації відносно цих контрагентів є неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагентів позивача, первинних документів якого позивач не зобов`язаний мати, та не зобов`язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента, його бухгалтерський та податковий облік. Для позивача є важливим виконання господарських зобов`язань за договором укладеним з контрагентами для виконання своїх господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки та дослідження первинних документів, які б підтверджували твердження відповідача у відзиві на позов.

Судом не приймаються до уваги посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №815/3364/15.

Крім цього слід вказати, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту та не може ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманої від податкових органів стосовно контрагента позивача.

Позивач не несе відповідальності за невідповідність інформації щодо кількості працюючих у контрагента осіб. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення сум до складу валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналогічна позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 826/16435/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження відповідача про те, що контрагент позивача не міг провадити господарську діяльність, не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на податковій інформації, отриманій без проведення перевірки контрагента позивача та без дослідження первинних документів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує на те, що TOB «Олексія Про» фігурує в у кримінальних провадженнях №32020100000000165, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2020, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 364, частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (справа №760/26482/20, провадження № 1-кс/760/8187/20); № 42020170000000041 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2020, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України, в якості суб`єкта господарювання що має-ознаки «фіктивності», учасник схем ухилення від оподаткування (справа № 552/5243/20, провадження № 1- кс/552/1,895/20).

Однак, вказана обставина жодним чином не впливає на реальність господарських операцій позивача, які підтверджуються належними доказами, вчиненими на виконання умов чинних, на дату їх виконання, договорів, укладених між позивачем та TOB «Олексія Про».

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідачем до суду не надано належних доказів визнання нечинними договорів, укладених між позивачем та TOB «Олексія Про» або доказів зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом та віднесення TOB «Олексія Про» до критеріїв ризиковості.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 травня 2025 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.