Постанова

від 08.05.2025 по справі 240/6473/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6473/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

08 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Капустинського М.М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Житомирської окружної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Житомирської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області з позовом до Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Козіївської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, площею 1,8 га, що розташована в межах населеного пункту с. Козіївка Житомирського (Коростишівського) району Житомирської області;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисну споруду (сховище) №20246, що знаходиться за адресою: Авіаторів,9, м. Житомир;

- зобов`язати відповідача привести у стан готовності захисну споруду (сховище) № 20246, що знаходиться за адресою: вул. Авіаторів, 9, м. Житомир, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Керівник Житомирської окружної прокуратури Житомирської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою від 16 липня 2024 року зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №260/4199/22.

Ухвалою від 07 травня 2025 року провадження у справі поновлено, у зв"язку з тим, що ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року справу №260/4199/22 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в інтересах держави про визнання протиправною бездіяльності стосовно невжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисну споруду (сховище) №20246, що знаходиться за адресою: Авіаторів,9, м. Житомир.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Житомирської міської ради, який є виконавчим органом, також не має повноважень на звернення до суду із заявленими позовними вимогами в якості позивача, оскільки таке право йому законом не надане. Таким чином, керівник Житомирської окружної прокуратури у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом (та які є позивачами), які не мають права на звернення до суду з ним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду по суті спору, виходячи з наступного.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 160 КАС України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор зазначає про те, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів у спірних правовідносинах, а тому звернення прокурора до суду спрямовано на відновлення законності про використанні та забезпеченні функціонування об`єктів цивільного захисту.

В даному випадку, саме на Державну службу України з надзвичайних ситуацій покладено завдання з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, а також здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Судом першої інстанції досліджено, чи наділене ГУ ДСНС у Житомирській області належним обсягом компетенції, щоб набути повноваження позивача у цій справі, від імені та внаслідок бездіяльності якого прокурор звернувся до суду з цим позовом та встановлено, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Таким чином, враховуючи те, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ДСНС (у тому числі ГУ ДСНС у Житомирській області) на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами у якості позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у керівника Житомирської окружної прокуратури в особі держави також немає права на звернення до суду з такими вимогами.

При цьому, суд вірно врахував правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22, від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 09.09.2023 у справі №260/4044/22, від 21.12.2023 у справі № 400/4238/22.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Керівника Житомирської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Капустинський М.М. Граб Л.С.