Ухвала від 26.06.2025 по справі 240/6473/24

УХВАЛА

26 червня 2025 року

м. Київ

справа №240/6473/24

адміністративне провадження № К/990/22559/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Житомирської окружної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Житомирської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області з позовом до Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Козіївської гімназії Старосілецької сільської ради Житомирської області, площею 1,8 га, що розташована в межах населеного пункту с. Козіївка Житомирського (Коростишівського) району Житомирської області;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів із забезпечення приведення у стан готовності захисну споруду (сховище) № 20246, що знаходиться за адресою: Авіаторів, 9, м. Житомир;

- зобов`язати відповідача привести у стан готовності захисну споруду (сховище) № 20246, що знаходиться за адресою: вул. Авіаторів, 9, м. Житомир, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року апеляційну скаргу Керівника Житомирської окружної прокуратури залишено без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року без змін.

26 травня 2025 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Оскаржуваними судовими рішеннями позовну заяву керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" повернуто позивачу на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України.

Право на звернення до суду з цим позовом керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської обґрунтовує бездіяльністю Головного управління ДСНС в Житомирській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду в стан готовності до використання.

Також прокурор зазначив, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є Головне управління ДСНС в Житомирській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В оскаржуваних судових рішеннях указано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту України). Враховуючи те, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень Головного управління ДСНС у Полтавській області на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами у якості позивача, то, відповідно, у прокурора в особі Головного управління ДСНС у Полтавській області також не має прав на звернення до суду з такими вимогами.

Судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах 03 серпня 2023 року у справі № 260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі № 560/10015/22, від 09 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі № 400/4238/22.

Верховний Суд погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Верховний Суд у постановах від 13 березня 2025 року у справі № 240/29926/23, від 26 березня 2025 року у справі № 520/29483/23, від 26 березня 2025 року у справі № 340/3544/24 аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону № 2655-ІХ, зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій ДСНС подати до суду позовну заяву. У чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача.

Проаналізувавши чинне законодавство щодо обсягу повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.

З огляду на викладене, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.

Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, визначив орган, в інтересах якого подано позов, який не має права на таке звернення.

Таким чином, суди попередніх інстанції у даній справі, з`ясувавши, керівник Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області не має права на звернення до суду з вказаним позовом, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду, правильно застосували положення пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління державної служби України з питань надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Дочірнього підприємства "Міжнародний аеропорт Житомир імені С.П. Корольова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд" про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько І.В. Желєзний