Постанова

від 08.05.2025 по справі 460/10137/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10137/24 пров. № А/857/13440/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Волчанського А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, головуючий суддя Гресько О.Р., ухвалене о 15:08 год. у м. Рівне, повний текст якого складено 05.03.2025 року, у справі за адміністративним позовом Вараської міської ради Рівненської області до Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, треті особи - Міський голова м. Вараш Мензул Олександр Павлович, Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України", Рівненська обласна військова адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Вараська МР Рівненської області звернулася в суд з позовом до Вараської МВА Вараського району Рівненської області, треті особи - Міський голова м. Вараш Мензул О.П., Управління освіти ВК Вараської МР, Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України", Рівненська ОВА, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №167 від 19.08.2024 року «Про здійснення повноважень у сфері освіти».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що оскаржений наказ не відповідає Конституції України, вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про освіту» та іншим нормативно-правовим актам.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Вараська МР Рівненської області оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду щодо правомірності управління Відповідачем закладами та установами освіти Вараської міської територіальної громади (далі Вараська МТГ) не відповідає нормам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача, та представники третіх осіб підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений і діє дотепер.

Указом Президента України від 20.02.2024 року №82/2024 «Про утворення військової адміністрації» утворено Вараську міську військову адміністрацію Вараського району Рівненської області, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 45356703).

Розпорядженням Президента України від 20.02.2024 року №17/2024-рп «Про призначення Л. Мариніної начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області» Людмилу Мариніну призначено начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області.

19.08.2024 року начальником Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області, з посиланням на підпункти 2, 5, 12, 15, 44, абзацу 2 частини другої, пункту 8 частини сьомої статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Указ Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указ Президента України від 20 лютого 2024 року №82/2024 «Про утворення військової адміністрації», Закон України «Про освіту», у зв`язку із здійсненням повноважень щодо управління закладами освіти, установами освіти, які належать Вараській міській територіальні громаді; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних; управління майном, що перебуває у комунальній власності Вараської міської територіальної громади, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, з метою ефективного виконання повноважень у сфері освіти в умовах воєнного стану, належної організації роботи закладів освіти Вараської міської територіальної громади, видано наказ №167 від 19.08.2024 «Про здійснення повноважень у сфері освіти».

Відповідно до пункту 1 такого рішення суб`єкта владних повноважень наказано Управлінню освіти виконавчого комітету Вараської міської ради на період дії воєнного стану підпорядковуватись Вараській міській військовій адміністрації з питань:

1.1. Управління закладами освіти, установами освіти, які належать Вараській міській територіальній громаді.

1.2. Організації матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти, установ освіти, які належать Вараській міській територіальній громаді.

1.3. Організації надання закладами освіти, установами освіти, які належать Вараській міській територіальній громаді послуг, у тому числі соціальних.

1.4. Управління майном, що є комунальною власністю Вараської міської територіальної громади та перебуває на балансі та/або оперативному управлінні закладів освіти, установ освіти, які належать Вараській міській територіальній громаді.

1.5. Забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації майна та об`єктів житлово-комунального господарства.

1.6. Бюджетного фінансування підпорядкованих закладів та установ освіти.

1.7. Здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування, в тому числі повноважень, визначених пунктом «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до пункту 2 наказу Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №167 від 19.08.2024 року Про здійснення повноважень у сфері освіти наказано начальнику Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради Олені Корень на період дії воєнного стану:

1. Подавати на погодження:

- укладення та розірвання строкових трудових договорів (контрактів) з керівниками закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади;

- усі види матеріальних заохочень керівників закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади;

- притягнення керівників закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади до дисциплінарної відповідальності;

- кошториси закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади та довідки змін до них у випадках та порядку, визначених законодавством;

- плани асигнувань та довідки змін до них, закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади;

- плани надання кредитів із загального фонду бюджету закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громада;

- плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною бюджетною програмою закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади;

- вирішення питань щодо використання комунального майна, яке перебуває на балансі та/або оперативному управлінні управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради.

2. Подати на затвердження до 10 вересня 2024 року мережу закладів освіти Вараської міської територіальної громади.

3. Подавати для ознайомлення:

- фінансовий звіт закладів та установ освіти Вараської міської територійдьноІ громади;

- наявні Стратегії розвитку закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади га внесення змін до них;

- інформацію про утворення інклюзивних класів та/або груп у закладах освіти Вараської міської територіальної громади;

4. Подавати для розгляду:

- пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради та підпорядкованих закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади та аналіз їх використання;

- щомісяця до 5 числа місяця, що йде за звітним, аналіз використання у підпорядкованих закладах та установах освіти Вараської міської територіальної громади коштів державного та місцевого бюджету, а також коштів з інших джерел, не заборонених чинним законодавством У країни.

5. Проводити наради з керівниками закладів освіти Вараської територіальної громади лише за участю представників Вараської міської військової адміністрації, попередньо погодивши план наради з начальником Вараської міської військової адміністрації.

6. Здійснювати підготовку проектів наказів Вараської міської військової адміністрації та подавати начальнику Вараської міської військової адміністрації на розгляд для прийняття управлінських рішень

Відповідно до пункту 3 наказу Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №167 від 19.08.2024 року Про здійснення повноважень у сфері освіти наказано керівникам закладів освіти Вараської міської територіальної громади:

1) подавати на погодження: установчі документи закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади, їх нову редакцію та зміни до них; штатні розписи закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади (із включеними, педагогічними ставками) та зміни до них; тарифікаційні списки педагогічних працівників закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади; утворення спеціальних класів та/або груп у закладах освіти Вараської міської територіальної громади; утворення та ліквідацію структурних підрозділів у закладах та установах освіти Вараської міської територіальної громади; стратегії розвитку закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади та внесення змін до них, які схвалені педагогічними радами у період воєнного стану; вирішення питань щодо використання комунального майна, яке перебуває на балансі та/або оперативному управлінні закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади.

2) Подавати для ознайомлення навчальні плани (в тому числі індивідуальні навчальні плани) закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади (одночасно з поданням штатних розписів та тарифікаційних списків).

3) подавати для розгляду пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування очолюваних закладів та установ освіти Вараської міської територіальної громади та аналіз їх використання.

Не погоджуючись з наказом начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №167 від 19.08.2024 року Про здійснення повноважень у сфері освіти, Вараська міська рада звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування такого наказу.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду даної адміністративної справи оспорюваний наказ №167 від 19.08.2024 року «Про здійснення повноважень у сфері освіти» втратив чинність на підставі п. 4 наказу начальника Вараської міської військової адміністрації від 13.01.2025 №16 ««Про здійснення окремих повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст (інтерес у вузькому розумінні цього слова) та означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, в якій зазначено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним благом, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (ґ) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу ;

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(ґ) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому; зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними діями, рішенням або бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право якої порушені цим рішенням.

Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Також, виходячи з положень частини другої статті 264 КАС України, порушення права особи, яка оскаржує нормативно-правовий акт, може бути обґрунтовано застосуванням або можливістю застосування цього акта до цієї особи.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.

Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

Суд також враховує, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; далі - Конвенція).

Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Аналогічний правовий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 9901/386/18, та Верховним Судом у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 367/4883/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 539/1699/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 480/8472/20 та від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18.

До того ж Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є правомірність наказу начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №167 від 19.08.2024 року «Про здійснення повноважень у сфері освіти».

При цьому, колегія суддів враховує, що начальником Вараської міської військової адміністрації було видано наказ від 13.01.2025 року №16 ««Про здійснення окремих повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пунктом 4 якого наказ начальника Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області №167 від 19.08.2024 року «Про здійснення повноважень у сфері освіти» визнаний таким, що втратив чинність.

Таким чином, на момент розгляду справи Варська міська рада та міський голова м. Вараша здійснюють свої повноваження (владні управлінські функції).

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак підлягають задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №460/10137/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич

Повний текст постанови складено 08.05.2025 року.