Постанова

від 06.05.2025 по справі 177/1492/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4725/25 Справа № 177/1492/24 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 177/1492/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокат Щербачов Андрій Петрович, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року, яке ухвалене суддею Мазуренком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свої.КР», Виконавчий комітет Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі інтернет та Телеграм-каналі ТОВ «Свої.КР» була розміщена стаття під назвою «Гроші військовим…», який адмініструє ТОВ «Свої.КР». Журналісти Своїх звернулись за коментарем до позивача ОСОБА_1 , та він підтвердив телефонну розмову з колегою ОСОБА_3 , але опублікований запис розмови був змонтований. Позивач зазначав, що він думав, що кошти сільради не доходять до бійців на передовій, не бачив звіту про їх використання від військової частини. ТОВ «Свої.КР» у статті посилається на опублікований « ОСОБА_4 » запис телефонної розмови на якому позивач нібито був проти виділення коштів військовим частинам та вживав нецензурну лексику. Позивач зазначає в позові, що особи « ОСОБА_5 » не існує, телефонна розмова з приводу виділення коштів військовим частинам була між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 . Вважає, що відповідачка здійснила запис даної розмови та розповсюдила її.

Інформація розповсюджена ТОВ «Свої.КР» з телефонної розмови між позивачем та відповідачкою є недостовірною, та такою що не відповідає дійсності і порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Позивач заперечує фразу «виділяти гроші, кому? Військовим? Та пішли вони нах#р».

Представник позивача звертався до ТОВ «Свої.КР» щодо надання інформації де саме (джерело) опублікований ОСОБА_4 запис телефонної розмови позивача; чи здійснювалось обробка даних про першоджерело інформації, ідентифікацію запису та його повноти, монтування; чи надано запис відповідачкою. ТОВ «Свої.КР» надали відповідь, що вони завжди працюють з перевіреними даними, збирають докази, зокрема для написання статей та завжди попередньо аналізують отриману інформацію.

Представник позивача також звертався до відповідачки ОСОБА_2 , але відповідь не отримав.

Зазначає, що стосується допомоги ЗСУ, правоохоронним органам, службам із надзвичайних ситуацій, то Новолатівська сільрада на одному з перших місць. Всім військовим та родинам військовослужбовців, які звертались до сільради, надавалась і надається грошова та інша допомога.

Позивач вважає публікацію ТОВ «Свої.КР» брехнею, яка направлена на збурення суспільства. Поширенням недостовірної інформації здійснено підрив довіри до ділових якостей позивача. Інформація в соціальній мережі була опублікована ще 26.04.2024 і доступна до перегляду необмеженому колу користувачів до сьогодні. Через розповсюдження стосовно позивача негативної та неправдивої інформації, йому завдано моральної шкоди. Із урахуванням вимушених змін у житті та ділових стосунках, сильному зниженню престижу і репутації, необхідністю тривалого часу та зусиль для відновлення втраченого попереднього стану, враховуючи характер та глибину фізичних та душевних страждань позивача, вважає розмір моральної шкоди становить 100000,00 грн.

Наполягає на тому, що у відповідачки відсутні докази попередження та отримання згоди позивача на здійснення запису розмови, також відсутні законні підстави втручання у приватне спілкування та здійснення звукозапису розмов. Наданий відповідачкою звукозапис розмови є недопустимим доказом, як такий, що отриманий з порушенням прав і свобод людини і громадянина.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ТОВ «Свої.КР» в дописах, розміщених на веб-сайті та в телеграм каналі, який адмініструє ТОВ «Свої.КР» «Гроші військовим? Пішли вони нах#р»; стягнути з відповідачки на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокат Щербачов А.П., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зазначив, що публікації, створені та поширені ТОВ «Свої.КР» на його особистій сторінці в соціальних мережах, стосуються безпосередньо позивача, про що свідчить наявність по тексту публікацій прізвища позивача з яких, можна дійти висновку про те, що відомості на створених скріншотах відповідають особі позивача та точно її ідентифікують. Телефона розмова з приводу виділення коштів військовим частинам була між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_2 , обраною депутатом Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання. Позивач вважає, що ОСОБА_2 здійснила аудіозапис даної розмови та її розповсюдження, оскільки окрім як з ОСОБА_2 , ОСОБА_7 не здійснював в телефонному режимі розмов щодо виділення Новолатівською сільрадою коштів військовим частинам, на підтвердження чого до суду було надано аудіозапис розмови, який не було прийнято судом першої інстанції. За таких обставин, вважає, що судом першої інстанції порушено право позивача про можливість подання доказів, а саме ст. 83 ЦПК України

Суд першої інстанції вказавши, що сторінка у соціальній мережі не відповідачки, відповідачка спірні дописи не писала, не зазначив якими доказами підтверджуються ці твердження відповідачки, фактично переклавши тягар доказування цих обставин на позивача. За таких обставин, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суду першої інстанції потрібно було вирішити питання щодо з`ясування питання чи була здійснена телефона розмова з приводу виділення коштів військовим частинам між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_2 та яким чином частина цієї розмови була розповсюджена в мережі Інтернет, відповідно до процесуальних норм.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Макаренко Н.А., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду та слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щербачова А.П., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Макаренко Н.А., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,що із фотокопії статті від 26 квітня 2024 року (а.с.19-22) незрозуміло її місце розміщення, тобто, якщо це Інтернет ресурс, то не видно адресу за якою вона розміщена. Наявні написи щодо відношення до «СВОЇ. Кривий РІГ». Заперечень від сторін, що це дійсно публікація про яку йде мова в позові не надходило. Дана стаття під назвою «Гроші військовим? Пішли вони нах#р!»: у Новолатівській сільраді вибухнув скандал через заяву депутата. З даної публікації видно її відношення до третьої особи ТОВ «Свої.КР» по даній справі. Стаття жодних посилань на відповідачку ОСОБА_2 не містить, не вказано що вона є автором статті, тощо.

Відповідно до відповіді ТОВ «Свої.КР», наданої на адвокатський запит представника позивача, ТОВ «Свої.КР» зазначили, що вони завжди працюють з перевіреними даними, збирають докази, зокрема для написання статей та завжди попередньо аналізують отриману інформацію, тому вказують, що запис, на який є посилання в статті, опубліковано в соціальній мережі Facebook і є у відкритому доступі. В статті ТОВ «Свої.КР» лише констатувала факт такої публікації (запису), а також відобразило (процитувало) пояснення пана ОСОБА_8 . Щодо інших питань адвоката зазначили, що не розкривають джерела інформації (а.с.26-27).

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 , які заявлені до відповідачки ОСОБА_2 , є визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ТОВ «Свої.КР» в дописах, розміщених на веб-сайті та в телеграм каналі, який адмініструє ТОВ «Свої.КР» «Гроші військовим? Пішли вони нах#р», а також стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, 100000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем незалучено доучасті усправі вякості відповідача власника веб-сайта та телеграм каналу відповідного інформаційного матеріалу, зокрема, не заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Свої.КР».

При цьому, вимоги зобов`язального характеру щодо спростування неправдивих відомостей заявлено до ОСОБА_2 , однак позивачем не надано достеменних доказів того, що саме відповідачка є автором спірного матеріалу та вимоги до неї заявлено в межах законодавства.

Суд зазначив, що, оскільки, позивачем не підтверджено розміщення оспорюваної інформації саме відповідачкою ОСОБА_2 , то, з урахуванням наведенного вище, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

До таких висновків суд дійшов належним чином встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дотримуючись вимог норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 175 ЦПК України згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до статті другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

При цьому, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

У постанові Верховний Суд від у справі №705/3876/18, зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним, недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Відповідно до постанови Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку, як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №203/3104/15-ц, зазначено, якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №439/1469/15-ц, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Аналогічний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №347/1525/14-ц та постанові Верховного суду від 01 лютого 2018 року у справі N461/6366/15-ц.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є неналежною відповідачкою у вказаній справі оскільки належними відповідачами у справі є автор статті, або власник веб-сайта відповідного інформаційного матеріалу, зокрема ТОВ «Свої.КР».

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача, замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Разом з тим, клопотань про долучення до справи належних відповідачів - автора сюжету або власника веб-сайта відповідного інформаційного матеріалу, зокрема ТОВ «Свої.КР», в суді першої інстанції заявлено не було.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, без залучення до участі в справі належного відповідача, правового значення для вирішення справи не мають.

За таких обставин, колегією суддів відхилено клопотання позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Щербачов А.П., щодо долучення до матеріалів справи дистку з аудіозаписом розмови сторін у справі ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), що розміщений на телеграмм-каналі, який адмініструє ТОВ «Свої.КР», оскільки цей доказ не має правового значення для вирішення справи.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокат Щербачов Андрій Петрович, залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року.

Головуючий:

Судді: