Рішення

від 07.05.2025 по справі 632/2200/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

Справа № 632/2200/24

Провадження № 2/621/570/25

07 травня 2025 року м. Зміїв Харківська область

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

секретаря судового засідання - А.Девятерикової,

учасники справи:

позивач: неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа 1: Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області як орган опіки та піклування, О.Різник,

третя особа 2: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду цивільну справу за позовною заявою неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітній С.Рябокобила звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відношенні нього, стягнути з відповідачки, аліменти на його користь, у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Рух справи.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13.01.2025 року матеріали цивільної справи №632/2200/24 передано на розгляд до Зміївського районного суду Харківської області.

07.02.2025 справа надійшла до Зміївського районного суду Харківської області.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.02.2025 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з викликом учасників.

Позивач С.Рябокобила подав заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, провести підготовче засідання за його відсутністю, та призначити справу до судового розгляду.

Представник третьої особи 1 О.Різник подав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Органу опіки та піклування Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, підтримала думку органу опіки та піклування визначену у Висновку органу опіки та піклування Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області від 31.10.2024 року.

Третя особа 2 О.Рябокобила подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.03.2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Відповідач ОСОБА_4 про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, заперечень проти позову не висловлювала.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 07.05.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Позиції учасників справи

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Батьки між собою у шлюбі не перебували. Його мати веде аморальний спосіб життя, пиячить. У 2014 році відповідач залишила його у віці 6 років з батьком, який з того часу виховує його самостійно, та він знаходиться на його утриманні. З 2020 року ні позивач, ні інші родичі, не мають жодних відомостей про місце проживання відповідача. Жодного разу з матір`ю не спілкувався. Оскільки мати ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його успіхами, навчанням, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не забезпечує грошовими коштами, необхідними на харчування та лікування дитини, купівлю одягу. Просив позбавити відповідачку батьківських прав та стягнути аліменти на його утримання. (а.с. 1-4)

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №36 від 16.09.2008 року. (а.с. 7)

Рішенням Первомайського міькрайонного суду Харківської області від 25.09.2021 року, визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у ОСОБА_2 , внесено зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Безпалівка, Первомайського району, Харківської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 виданого Таранівською сільською радою Зміївського району Харківської області за актовим записом №36 від 16.09.2008 року, де у відомостях про батьківство вказати батьком дитини ОСОБА_3 , виключивши відомості про ОСОБА_6 , змінити прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_7 . (а.с. 8)

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №59 від 11.10.2024 року. (а.с. 9)

Згідно довідки Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області №07 від 03.01.2025 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 19)

Відповідно до Акта обстеження №150 від 11.11.2024 року, проведеного депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Ю.Юрченком, в присутності свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , при обстеженні будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено, що в будинку зареєстровані ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за вказаною адресою в будинку не проживає з 2021 року по теперішній час, місцезнаходження ОСОБА_12 не відомо. (а.с. 12)

Відповідно до висновку Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області як органу опіки та піклування, з метою захисту інтересів суб`єктів сімейних відносин, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 11)

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частиною 1 статті 151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають також переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, що визначено частиною 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років .

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц (провадження №61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості згідно зі статтею 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. При цьому, на перше місце ставляться "як найкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Це крайній захід впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дитини, не піклується про її утримання, виховання та особистий розвиток. Відповідач не цікавиться життям дитини, не піклується про стан її здоров`я, навчання, не проявляє батьківської турботи, не створює належних умов для виховання та розвитку, чим порушує право дитини на сім`ю та належне батьківське піклування.

Згідно з ч.ч.5, 6 статті 9 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Подані позивачем документи підтверджують вжиття заходів до відповідача щодо необхідності належного виконання батьківських обов`язків, однак ОСОБА_4 свідомо ухиляється від їх виконання. Таким чином, суд погоджується з дослідженим висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини, і таке позбавлення відповідатиме інтересам дитини, який зможе отримати можливість належного догляду й виховання.

Відповідно до ч.3 статті 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ч.1 статті 180, статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що неповнолітня дитина проживає разом з батьком ОСОБА_13 та повністю знаходяться на його утриманні, а відповідач добровільно матеріальну допомогу не надає, тому він має право на стягнення з відповідача на його користь аліментів.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача стягнути на користь державного бюджету належить стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 76-84, 89, 141, 268, 280-289, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву неповнолітнього ОСОБА_1 , - задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на його утримання, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 23.12.2024 року, та до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави в особі Державного казначейства України суму судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа 1: Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 45291641, юридична адреса: вул. Соборна, буд. 1, с-ще Біляївка, Лозівський район, Харківська область, 64141.

Третя особа 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 07.05.2025 року.

Суддя В.Філіп`єва