Рішення

від 25.11.2010 по справі 9/191-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/191-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 р.           Справа 9/191-09

за позовом:Комунального підприємства Вінницької міської ради  "Вінницькі теплові мережі", код ЄДРПОУ 05516955  (вул. 1 Травня, 2 м. Вінниця  21100)     

до: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці, код ЄДРПОУ 08320218 ( вул. Червоноармійська, 87 м. Вінниця, 21100)

до: Військової частини А 0549, код ЄДРПОУ 08540799  ( вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21100)  

про стягнення 806723,45 грн

Головуючий суддя Балтак О.О.    

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Рибаченко І.В. - представник за довіреністю;

відповідача-1:  Остапчук А.М. - представник за довіреністю;

відповідача-2:Майорчак Ю.О.- представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницькі теплові мережі" до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці та Військової частини А 0549 про стягнення  806723,45 грн., з них 394588,43 грн. - основного боргу, 154393,29 грн. - пені, 204390,53 грн. - інфляційних втрат, 25730,00 грн. - 3% річних, 27621,19 грн. - 7% штрафу, за надані послуги теплопостачання згідно договору про постачання та споживання  теплової енергії в гарячій воді № 506 від 02.01.2009р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.09.2009 року, за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/191-09.

06.10.2009 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої розмір позовних вимог зменшився до 666744,49 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2009 року провадження по вищезазначеній справі було зупинено за заявою представника позивача (вх.14300 від 25.11.2009р.) у зв"язку із необхідністю заміни позивача його правонаступником, внаслідок реорганізації останнього.

21.09.2010 року господарський суд Вінницької області своєю ухвалою поновив провадження у справі № 9/191-09 та призначив її до розгляду на 29.09.2010 року. Але, починаючи з цієї дати розгляд справи ухвалами суду від 29.09.2010р., 21.10.2010р., 02.11.2010р. з різних причин неодноразово відкладався.

15.11.2010 року представник позивача через канцелярію суду знову подав заяву про зменшення позовних вимог ( вх. 13367 від 15.11.2010р.). у зв"язку із частковою сплатою відповідачем -1 Квартирно - експлуатаційним відділом м. Вінниці боргу за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року. Відповідно до якої просив стягнути з відповідача 1- Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці 656022.96 грн., з них 374 588.43 грн.- основного боргу; 152 163.11 грн. - пені; 788 66.02 грн.- інфляційних втрат; 24184.21 грн. - 3% річних; 26 221. 19 грн. - 7% штрафу.

25.11.2010 року в судове засідання з"явилися представники сторін. Зокрема, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов з урахуванням уточнень, зазначених у заяві про зменшення позовних вимог від 15.11.2010року ( вх. 13367 від 15.11.2010р.). В свою чергу, представник відповідача - 1 визнав суму основного боргу і звернувся до суду з проханням не стягувати штрафні санкції, що випливають із позовних вимог, мотивуючи це тим, що борг не міг бути вчасно погашений через недостатнє фінансування із Державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

02.01.2009 року між КП ВМР "Вінницькі теплові мережі"(Постачальник) та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Вінниці (Платник) та Військовою частиною А 0549 (Споживач) було укладено договір постачання та споживання  теплової енергії в гарячій воді за № 506 .

Згідно п.1 договору Постачальник взяв на себе зобов'язання  постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах, Споживач зобов'язується приймати одержану теплову енергію, а Платник оплачувати одержану Споживачем теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 3.3.1. договору передбачено обов"язок Споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4.  розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платник за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 70% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та акт здачі прийняття виконаних робіт у двох примірниках, підписаних Постачальником, для підписання, після того один примірник повернути Постачальнику у 5 - ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє Платника від обов"язку сплатити за спожиту теплову енергію. Відповідно до п. 6.5 договору у разі непідписання акту здачі - прийнятя виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених у письмовій формі обгрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі - прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Платником до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п.6.6 договору).

Так, за період з 1 грудня 2008р. по  1 вересня 2009р. позивачем було надано відповідачу 2 - Військовій частині А 0549 послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 1692763, 94 грн., що підтверджується вищезазначеним договором, додатками до нього (а.с.18 - 25), актами здачі - прийняття виконаних робіт (а.с. 31- 42) та іншими матеріалами справи.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що згідно із банківськими виписками (а.с. 57-79), платіжними дорученнями (а.с.152-166) та платіжним дорученням №909 від 08.09.2009 року відповідач 1 - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Вінниці на виконання умов укладеного договору за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року  провів лише часткову оплату за надані послуги теплопостачання в розмірі 1274 500, 27 грн. Окрім того, станом на 10.12.2008 року сальдо обраховане позивачем становило 43675,24 грн, що свідчить про переплату здійснену  відповідачем-1 на зазначену суму.

Отже, основна заборгованість відповідача-1 перед позивачем за період з 01 грудня 2008 року по 01 вересня 2009 року склала 374 588,43 грн. ( 1692763,94 грн.- 1274500,27 грн - 43675,24 грн.).

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 506 від 02.01.2009 року є договором постачання та споживання теплової енергії в гарячій воді.

В силу ст. 714 ЦК України за  договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати  другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені  договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів   та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також  забезпечити  безпечну  експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та  іншими  ресурсами через  приєднану  мережу  застосовуються  загальні  положення  про купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше  не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються  на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

У відповідності до п.1 та п.2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у  справі зменшити розмір позовних вимог. При цьому, частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Таким чином,  вимога позивача про стягнення основного боргу в  сумі 374 588,43 грн. з урахуванням уточнень, зазначених у заяві  про зменшення позовних вимог від 15.11.2010 року (вх.13367 від 15.11.2010р.) приймається судом, як така, що не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані послуги по постачанню теплової енергії позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 152163,11 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п.7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Платник (Споживач) сплачує пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 152163,11 грн. - пені заявлено правомірно.

Однак, з урахуванням встановлених обставин справи суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує  вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. 

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги майновий стан сторін, специфіку та суспільне значення діяльності відповідача, а також те, що причиною прострочення за спожиті енергоносії є неналежне фінансування відповідача-1 з Державного бюджету.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені до 76081,555 грн.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 78866,02 грн. - інфляційних втрат, 24184,21 грн. - 3% річних, 26 221,19 грн. - 7% штрафу, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 78866,02 грн. - інфляційних втрат, 24184,21 грн. - 3% річних, 26 221,19 грн. - 7% штрафу заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем розрахунки здійснені згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача-1 витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись  ст. ст.4-3, 4-5,22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82 - 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 76081,555 грн.

3.Стягнути з квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці, код ЄДРПОУ 08320218  (21100 м. Вінниця вул. Червоноармійська, 87, р/р 35219001000114 в ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницькі теплові мережі", код ЄДРПОУ 05516955 (21100, вул. 1-Травня, 2, м. Вінниця, р/р 2600248011294 в ВФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 302786)  374 588,43 грн. основного боргу, 760 81,555 грн. пені, 241 84,21 грн. 3%  річних, 78866,02 грн. втрат від інфляції, 26221,19 грн. 7% штрафу, 7131,65 грн. витрат по сплаті державного мита; 208,63 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

               4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  30 листопада 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи