Постанова від 30.04.2025 по справі 161/4076/24

Справа № 161/4076/24 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/448/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Голошви В. Л.,

представників відповідачів Івах Г. В., Мохнюка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», про визнання протиправною відмови погодити виплату премії та стягнення премії, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , відповідачів Міністерства економіки України та Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у період з 04 грудня 2017 року по 04 грудня 2023 року він працював на посаді генерального директора ДП «Волиньстандартметрологія» на підставі трудового контракту від 04 грудня 2017 року №38, який був укладений з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та в подальшому продовжувався додатковими угодами від 04 грудня 2018 року та 04 грудня 2022 року. 05 грудня 2022 року позивач уклав з Міністерством економіки України новий трудовий контракт №16 зі строком дії до 04 грудня 2023 року.

Позивач указував, що умовами обох контрактів передбачено виплату йому премії за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, встановлених додатком до цього контракту у відповідності до розпорядчих документів Мінекономрозвитку (Мінекономіки).

У зв`язку з цим ДП «Волиньстандартметрологія» у січні 2022 року та у вересні 2023 року направило до Мінекономіки матеріали щодо преміювання керівника підприємства за результатами відповідно 2021 та 2022 років. Однак, листом від 06 грудня 2023 року Мінекономіки повідомило про відмову у погодженні премії керівнику за результатами 2021 та 2022 років.

Позивач вважав вищенаведене рішення Мінекономіки необґрунтованим.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправною відмову Міністерства економіки України у погодженні виплати премії за 2021 та 2022 роки; стягнути з ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», як правонаступника ДП «Волиньстандартметрологія», щорічну премію за 2021 рік у розмірі 492480,00 грн та щорічну премію за 2022 рік у розмірі 403920,00 грн (т.1 а.с.1-7).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства економіки у погодженні виплати премії ОСОБА_1 за 2021 рік. В решті вимог позовної заяви відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення в частині невизнання протиправною відмову Міністерства економіки у погодженні виплати йому премії за 2022 рік та відмови у стягненні річної премії за 2021 та 2022 роки з ДП «Львівстандартметрологія», та просив ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволенні вимог.

Мінекономіки також подало апеляційну скаргу на дане рішення суду, в якій вважає, що рішення є незаконним і необґрунтованим у частині визнання протиправною відмови Мінекономіки у погодженні виплати премії за 2021 рік та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що для нарахування директору підприємства премії за підсумками роботи за рік погодження Мінекономрозвитку згідно з Положенням № 1024 не є його обов`язком у силу своєї правової природи. Враховуючи, що неналежне виконання умов контракту за Положенням № 1024 та самим контрактом № 38 визначено як обставина, за наявності якої премія за підсумками роботи за рік керівнику підприємства не нараховується, Міністерство економіки України не погодило нарахування позивачу премії за підсумками роботи за 2021 рік через відсутність підстав для їх нарахування, враховуючи якісні показними роботи керівника підприємства та в межах своїх дискреційних повноважень.

Правом на апеляційне оскарження судового рішення скористалось і ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Апелянт не погоджується зі змістом судового рішення Луцького міськрайонного судуВолинської області від 05 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . На обґрунтування доводів вказано, що суд першої інстанції вузько підійшов до вирішення питання погодження премії за 2021 рік, оцінивши відмову в погодженні позивачу премії за 2021 рік в контексті посилання лише на воєнний стан, проте не надав будь-якої правової оцінки наявним у справі процесуальним документам та іншим доводам, що у них наведені щодо виявлених недоліків у роботі керівника.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Голошва В. Л. підтримали вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, та заперечили проти задоволення апеляційних скарг ДП Львівського науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації» та Міністерства економіки України.

Представник ДП «Львівського науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації адвокат Мохнюк М. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з мотивів, викладених у відзиві, підтримав доводи своєї апеляційної скарги та скарги Міністерства економіки.

Представник Міністерства економіки України адвокат Івах Г. В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та підтримала доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги ДП та просила їх задовольнити.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. Апеляційні скарги ДП «Львівського науково-виробничого центр стандартизації, метрології та сертифікації» та Міністерства економіки України підлягають до задоволення.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом встановлений факт необґрунтованості рішення Мінекономіки про відмову у погодженні премії позивачу за 2021 рік, але встановлена правомірність цієї відмови за 2022 рік, та враховуючи, що позовні вимоги про стягнення премії у грошовому виразі заявлені до неналежного відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправною відмови Міністерства економіки у погодженні виплати премії ОСОБА_1 за 2021 рік, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах та (або) відзивах.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не у повній мірі відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 04 грудня 2017 року по 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора ДП «Волиньстандартметрологія».

На даній посаді позивач перебував на підставі трудового контракту від 04 грудня 2017 року №38, який був укладений з Міністерством економічного розвитку у торгівлі України та в подальшому продовжувався додатковими угодами від 04 грудня 2018 року та 04 грудня 2022 року (а.с.8-21 т.1).

У вересні 2019 року постановою Верховної Ради України Міністерство економічного розвитку і торгівлі України перейменовано у Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а в травні 2021 року постановою Кабінету Міністрів України перейменовано у Міністерство економіки України.

05 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 уклав з Міністерством економіки України новий трудовий контракт №16 зі строком дії до 04 грудня 2023 року (а.с.22-28 т.1).

Пунктом 3.1 обох контрактів було передбачено, що за виконання обов`язків, передбачених контрактом, генеральному директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених йому: посадового окладу і фактично відпрацьованого часу; премії за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, встановлених розпорядчими документами Мінекономрозвитку (Мінекономіки).

Як видно з матеріалів справи, 10 лютого 2022 року та 13 вересня 2023 року ДП «Волиньстандартметрологія» направляло до Мінекономіки матеріали щодо преміювання керівника підприємства за результатами 2021 та 2022 років (а.с.29-34 т.1).

Листом від 06 грудня 2023 року №2804-09/66895-08 Мінекономіки повідомило, що розглянуло лист ДП «Волиньстандартметрологія» від 13.09.2023 № 341/6-14 щодо погодження виплати річної премії керівнику, однак зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану преміювання керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління міністерства у 2022 році за 2021 рік не здійснювалось. Також було вказано, що відповідно до наказу Мінекономіки від 30.01.2023 № 717 комісією проведено позапланову перевірку стану організаційної роботи із запобігання і виявлення корупції в ДП за період діяльності з 01.01. 2020 по 31.12.2022, якою було виявлено ряд недоліків , внаслідок чого ОСОБА_1 оголошено догану наказом від 27.03.2023 № 22-П.

У зв`язкуз цимуказано,що напідставі пункту 1підпункту 3постанови КабінетуМіністрів Українивід 19.05.1999№ 859«Про умовиі розміриоплати працікерівників підприємств,заснованих надержавній,комунальній власності,та об`єднаньдержавних підприємств»,у разіпогіршення якості роботи,невиконання умовконтракту,порушення трудовоїдисципліни,премія зменшуєтьсяабо ненараховується утому звітномуперіоді,коли виявленовідповідне порушення,а томупідстави для погодженняміністерством директору підприємства ОСОБА_1 премії запідсумками за2021та 2022роки відсутні (а.с.38 т.1).

Отже, як убачається з даного листа, оскільки перевірка була проведена у 2023 році щодо діяльності підприємства упродовж трьох років - за період з 01січня 2020 року по 31 грудня 2022 року, в результаті чого вказано на виявлені недоліки в роботі керівництва, то міністерством зроблено висновок про відсутність підстав для виплати премії за 2021 та 2022 рік.

Наказом Мінекономіки від 27 березня 2023 року №22-п ОСОБА_1 , як генеральному директору ДП «Волиньстандартметрологія», оголошено догану за неналежне виконання зобов`язань щодо організації та контролю виконання завдань, передбачених антикорупційним законодавством, та відповідно до п.1 ч.1 ст.147 КЗпП України. В якості підстави для цього наказу став акт позапланової перевірки стану організації роботи із запобігання і виявлення корупції в ДП «Волиньстандартметрологія» від 27 лютого 2023 року (а.с.35 т.1).

В матеріалах справи наявна копія акта перевірки від 27 лютого 2023 року, зі змісту якого слідує, що організація роботи із запобігання та виявлення корупції на підприємстві визнана незадовільною. Зазначено про неналежне виконання позивачем зобов`язань щодо організації та контролю виконання завдань, передбачених антикорупційним законодавством, зокрема виділено факт видання наказів від 25 березня 2022 року №5-К та від 22 квітня 2022 року №7-к про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 , що спричинило передумову завдання підприємству збитків у розмірі 125101,2 грн. Згодом вказані накази визнані незаконними та скасовані судом у цивільній справі №161/8196/22 (а.с.81-85 т.1). Разом з тим, висновками цієї перевірки констатовано неналежний контроль зі сторони керівника за роботою юридичної служби підприємства та неналежне виконання юридичною службою покладених на неї завдань.

Вищенаведена догана позивачем у судовому порядку не оспорювалася та знята наказом Мінекономіки від 12 вересня 2023 року на підставі ч.2 ст.151 КЗпП України, тобто достроково (а.с.36 т.1).

Відповідно до п.2.1. контракту від 04.02.2017 № 38 генеральний директор зобов`язується здійснювати керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання інших завдань, передбачених законодавством, Статутом підприємства та контрактом.

Пунктом 2.6.8 контракту передбачено, що Мінекономіки здійснює контроль за складанням у встановлені законодавством строки фінансового плану підприємства, виконанням показників затвердженого фінансового плану підприємства та показників, передбачених цим контрактом, а також за здійсненням підприємством витрат у разі не затвердження (непогодження) річного фінансового плану в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи із установлених йому: посадового окладу в розмірі 17400 грн і фактично відпрацьованого часу; премії за підсумками роботи за квартал за виконання умов і диференційованих показників, установлених розпорядчими документами Мінекономрозвитку; премії за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, установлених додатком до цього контракту відповідно до розпорядчих документів Мінекономрозвитку.

Також пунктом 3.1 передбачено умови, за яких премія за підсумками роботи за квартал та за підсумками роботи за рік не виплачується.

Додатковими угодами вносилися зміни до п.3.1 контракту в частині визначення розміру посадового окладу, крім цього, додатковою угодою №11 було викладено абзац другий п.3.1 та третій п. 7,5 в такій редакції: премії за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, установлених додатком 2 до цього контракту відповідно до розпорядчих документів Мінекономрозвитку (а.с.18).

Для нарахування та виплати позивачу річних премій необхідно дотримання наступного порядку:

перевірка Міністерством економіки України як роботодавцем позивача виконання ним умов і диференційованих показників, установлених додатком №2 до контракту;

видання Міністерством економіки України розпорядчих документів про погодження нарахування такої премії, з дотриманням вимог Положення №1024;

виплата державним підприємством ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» премії позивачу за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності.

Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 124, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає на посаду і звільняє з посади керівника національного органу стандартизації (п. 148), функції якого, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про стандартизацію», виконує державне підприємство, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Здійснює в установленому порядку контроль за витрачанням бюджетних коштів підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління Мінекономіки; здійснює внутрішній контроль і внутрішній аудит у Мінекономіки, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління.

Також передбачено,що міністрекономіки призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мінекономіки, приймає рішення про їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, вносить подання про представлення в установленому порядку працівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекономіки, до відзначення державними нагородами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Системний аналіз законодавства про працю дозволяє визначити особливості трудового контракту, серед яких: 1) виключно строковий характер; 2) наявність додаткових підстав для припинення контракту, передбачених у самому контракті; 3) можливість передбачити умови, що збільшують обсяг відповідальності працівника за невиконання трудових обов`язків; 4) обмежена сфера застосування, яка визначається законами України.

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата), а також премії за спеціальними системами і положеннями (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) входять до структури заробітної плати.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 760/1125/20-ц викладено висновок, що премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично. Їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання. При встановленні досягнутих результатів праці (умов і показників преміювання, які для членів виконавчого органу передбачені Картою оцінки результатів членів правління) виплата премій роботодавцем є обов`язковою. Своєю чергою, в разі недосягнення встановлених показників преміювання, ці премії не виплачуються або зменшуються в розмірі (за наявності підстав), і це не може розглядатися як порушення роботодавцем умов контракту з членом виконавчого органу акціонерного товариства.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 464/1369/18 вказав, що повноваження роботодавця з виплати працівникові премій, як обов`язкових складових заробітної плати, є дискреційними.

У разі, якщо премія виплачується як заохочення за плідну працю або інші досягнення працівника в роботі, тоді її нарахування і виплата повністю залежить від оцінки праці та волі роботодавця.

Заохочувальна виплата у виді премії може застосовуватися роботодавцем до працівника, а може і не застосовуватися.

У тому ж випадку, якщо премія є фактично додатковою заробітною платою, тобто складовою оплати праці, розмір якої визначається роботодавцем на підставі певних критеріїв, визначених законом або трудовим договором (контрактом), тоді виплата такої премії не залежить виключно від волі роботодавця, оскільки він є пов`язаним умовами трудового договору або нормативно-правовим актом, який регулює питання оплати праці працівника на підприємстві (в організації).

Відповідно до пунктів 5, 9, 14 Положення про умови, критерії, диференційовані показники та розміри преміювання керівників підприємств, заснованих на державній власності, та об`єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економіки України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 17.07.2017 № 1024 (Порядок № 1024), розмір премії керівника підприємства за відповідний період установлюється за виконання умов, диференційованих показників преміювання керівників підприємств за підсумками роботи за квартал і рік згідно з додатками 1 і 2 до цього Положення. Премія за рік нараховується за фактично відпрацьований календарний період. Премія за підсумками роботи за рік нараховується за погодженням з Мінекономіки.

Отже, річна премія, передбачена пунктом 3.1 контракту №38, є премією, пов`язаною з виконанням виробничих завдань і функцій, і в розумінні ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» є елементом додаткової заробітної плати, так як відрізняється регулярністю нарахування та виплати з можливістю її ненарахування за певних умов.

У спірних правовідносинах річна премія не є винагородою, що має разовий характер і застосовується як захід заохочення працівника на підставі статей 140, 143-146 КЗпП України.

Проте, річна премія, передбачена контрактом №38, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються ДП «Волиньстандартметрологія» автоматично, їх виплата залежить від результатів праці керівника, відповідно до розпорядчих документів Мінекономіки.

За змістом п. 14 Положення № 1024 премія за підсумками роботи за рік нараховується за погодженням з Мінекономрозвитку.

Як убачається з умов контракту, рішення про виплату премії приймає Мінекономіки на підставі виконаних керівником умов і досягнутих показників преміювання. Таким чином, при встановленні досягнутих результатів праці, дотриманні вимог чинного законодавства України та належного виконання договірних зобов`язань виплата річної премії роботодавцем є обов`язковою. У свою чергу, в разі недосягнення встановлених показників преміювання та неналежного виконання своїх договірних обов`язків, така премія не виплачується або зменшується в розмірі.

Пунктом 17 Положення № 1024 визначено, що премія за підсумками роботи за рік керівнику підприємства не нараховується в разі: наявності узгоджених штрафних санкцій до підприємства з боку контролюючих органів за період перебування на посаді; незабезпечення виконання вимог законодавства з питань охорони праці, протипожежної безпеки та дотримання режиму секретності; невиконання керівником підприємства умов контракту; отримання чистого збитку, крім випадків, коли керівнику підприємства встановлено коефіцієнт ефективності у вигляді зниження рівня збитковості суб`єкта господарювання; збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у звітному періоді, за який нараховується премія, порівняно з попереднім звітним періодом; несвоєчасної сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що в свою чергу узгоджується із умовами контракту № 38.

Мінекономіки на підтвердження наявності підстав, передбачених п.17 Положення № 1024 зазначало, що відповідно до даних балансу ДП «Волиньстандартметрологія» на 31.12.2021 сума заборгованості по розрахунках з оплати праці на початок звітного року становила 531,9 тис. грн, на кінець звітного року 755 тис. грн, що на 223,1 тис. грн або на 42 % більше порівняно з попереднім звітним періодом.

Крім того, покликаючись на наведені у відзиві показники балансу ДП «Волиньстандартметрологія» станом на 31.12.2021 року щодо заборгованості по розрахунках з бюджетом, які на 44,9 % більше порівняно з попереднім звітним періодом, а також на дані фінансової звітності (Баланс (форма №1) , звіту про фінансові результати (форма №2) за 2021 рік, відповідачі зазначали про невиконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства «Волиньстандартметрологія» за 2021 рік, передбачених контрактом (Додаток 1 до контракту), зокрема: зменшення необоротних активів підприємства у 2021 році та збільшення інших поточних зобов`язань на 27,9 %.

Також судом першої інстанції не взято до уваги й інші доводи Мінекономіки щодо фактів погіршення фінансово-господарського стану ДП «Волиньстандартметрологія» у 2021 році порівняно з 2020 роком за основними фінансовими показниками, зокрема, щодо темпів росту чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг), собівартості реалізованої продукції порівняно з 2020 року на 20%.

Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам та аргументам відповідачів, якими встановлено факти неналежного виконання своїх обов`язків позивачем.

Встановивши наведене, беручи до уваги наведені висновки комісії з позапланової перевірки діяльності підприємства за 2020-2022 роки, в яких констатовано виявлені недоліки в організації роботи та контролі за виконанням завдань, визначених Законом, та факт накладення дисциплінарного стягнення на генерального директора внаслідок виявлених недоліків, апеляційний суд погоджується з доводами відповідачів про доведеність неналежного виконання позивачем умов контракту, у зв`язку з чим Міністерство економіки України не мало підстав для погодження нарахування позивачу премій за підсумками роботи за 2021 рік.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Міністерства економіки в погодженні виплати премії ОСОБА_1 за 2021 рік є помилковими.

Щодо відмовлених вимог про стягнення в користь ОСОБА_1 з ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» премії за 2021 рік, то апеляційний суд зазначає таке.

У письмових та усних поясненнях позивач та його представник вказували, що вважають належним відповідачем у справі саме ДП «Львівстандартметрологія» та просили суд стягнути кошти саме з цього підприємства. Вважають його правонаступником ДП «Волиньстандартметрологія».

Визнавши необґрунтованою відмову Мінекономіки в погодженні виплати позивачу премії, як генеральному директору ДП «Волиньстандартметрологія», за 2021 рік через введення на території України воєнного стану та відмовивши позивачу у стягненні премії в грошовому виразі з підстав того, що вони заявлені до неналежного відповідача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, виходячи з такого.

Відповідно доч.4ст.91ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом з тим, частиною другою статті 81 ЦК України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 124),Мінекономіки відповіднодо покладенихна ньогозавдань утворює,ліквідує,реорганізовує підприємства,установи таорганізації,засновані надержавній власності,уповноваженим органомуправління якихє Мінекономіки,затверджує їхстатути (положення),здійснює контрольза їхдотриманням,в установленомупорядку призначаєна посадута звільняєз посадиїх керівників (п.254).

Із матеріалів справи слідує, що наказом Мінекономіки від 29 червня 2023 року №6817 «Про реорганізацію державних підприємств, що здійснюють діяльність у сферах стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, оцінки відповідності та захисту прав споживача» реорганізовано ДП «Волиньстандартметрологія» та ДП «Рівнестандартметрологія» шляхом їх приєднання до ДП «Львівстандартметрологія». Вказано, що заходи з припинення ДП «Волиньстандартметрологія» слід завершити до 31.12.2023 . Серед заходів із реорганізації підприємства визначено, що після закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів та задоволення чи відхилення цих вимог, слід скласти передавальний акт, який повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань ДП «Волиньстандартметрологія» та ДП «Рівнестардартметрологія», стосовно всіх їх кредиторів та боржників, у тому числі зобов`язань, що оскаржуються сторонами. Пунктом 6 установлено, що ДП «Львівстандартметрологія» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків ДП «Волиньстандартметрологія» (а.с.39-42 т.1).

Згідно з ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. За загальним правилом юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час ухвалення рішення в даній справі (05 лютого 2025 року) ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» як юридична особа припинена, дата запису: 21 січня 2025 року, номер запису: 1001981120029000638; підстава: ДР припинення ЮО в результаті реорганізації. Строк для заявлення вимог було визначено - 08 вересня 2023 року. Правонаступник: ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Суд зробив висновок щодо неналежності відповідача, покликаючись на те, що листом Мінекономіки від 13 березня 2024 року №2802-11/19076-08 проект передавального акту стосовно ДП «Волиньстандартметрологія» був повернений на доопрацювання (а.с.79-80 т.1).

Встановлено, що на час подачі позову відповідний запис про припинення юридичної особи не було внесено, однак , як пояснили сторони у справі в суді апеляційної інстанції, працівники ДП«Волиньстандартметрологія» у грудні 2023 року були переведені до ДП «Львівстандартметрологія», оскільки ДП«Волиньстандартметрологія» набула статусу відокремленого структурного підрозділу - філії правонаступника.

У змісті наказу Мінекономіки від 01 березня 2024 року № 5618 « Про внесення змін до наказу від 29.06.2023 № 6817» вже назва ДП «Волиньстандартметрологія» звучить як Волинська філія державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (а.с.74-76 т.1).

Сам позивач ОСОБА_1 після звільнення з посади генерального директора у зв`язку із закінченням контракту 05.12.2023 року був прийнятий на посаду начальника метрологічного центру до ДП «Львівстандартметрологія», що вбачається із запису в його трудовій книжці (а.с.105-106 т.2).

Державне підприємство ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки України та є державним комерційним підприємством.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України).

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

У статтях104і 107ЦК Українине визначаєтьсямомент переходуправ таобов`язків відюридичної особи,яка припиняєтьсяшляхом приєднання.Такий моментне можепов`язуватися ізвнесення записудо державногореєстру проприпинення юридичноїособи,яка приєднується.При реорганізаціїшляхом приєднаннянемає значення,чи вказанов передавальномуакті проправонаступництво щодопевного майна,прав чиобов`язків.Внаслідок приєднанняправонаступником єлише однаособа ібудь-якийрозподіл правта обов`язківпри такомувиді реорганізаціїнеможливий.

Саме тому, якщо державне підприємство припиняється шляхом приєднання, початком правонаступництва слід вважати дату видання наказу, з якої підприємство, до якого воно приєднується, визнано та визначено правонаступником.

Отже, правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а й також з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).

Такий висновок було висловлено у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц, від 16.06.2020 у справі №910/5953/17; від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій у сукупності обставини, зазначені в розділі 6 цієї постанови, в контексті застосування статей 104, 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.

Отже, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання підприємства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з підприємством, що приєднується, переходять в повному обсязі до правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання передавального акту або з будь-яких причин не були включені в передавальний акт.

З огляду на те, що ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» припинила свою діяльність у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання, то всі майнові права та обов`язки перейшли до правонаступника, тобто до ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», висновок суду про те, що ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до неналежного відповідача, на думку колегії суддів, є помилковим.

У зв`язку з наведеним доводи позивача ОСОБА_1 колегія суддів бере до уваги в цій частині, так як вони є обґрунтованими, а тому його апеляція підлягає до часткового задоволення.

Однак, враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову в позові в частині незаконності відмови Міністерства економіки у погодженні виплати премії ОСОБА_1 за 2021 рік, то в задоволенні позову в частині стягнення премії за підсумками роботи за 2021 рік в користь позивача слід відмовити саме з цих підстав тобто за безпідставністю, а не через неналежність відповідача.

Відповідно доч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Міністерства економіки в погодженні виплати премії ОСОБА_1 за 2021 рік та в частині відмови у позовних вимогах про стягнення в користь ОСОБА_1 з Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» премії за 2021 рік скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційні скарги відповідачів Міністерства економіки України та Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Міністерства економіки в погодженні виплати премії ОСОБА_1 за 2021 рік та в частині відмови у позовних вимогах про стягнення в користь ОСОБА_1 з Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» премії за 2021 рік скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий

Судді