Ухвала

від 06.05.2025 по справі 910/11915/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11915/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Андрієвська О. В. (адвокат)

відповідача - не з`явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явилися

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом - Дєдушев І. В. (самопредставництво)

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів"

про стягнення грошових коштів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; Київське квартирно-експлуатаційне управління

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія", первісний позивач) у липні 2023 року звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів" (далі - ТОВ "7 днів", первісний відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 595 134,73 грн, з яких 1 291 938,91 грн основного боргу, 235 605,75 грн пені, 17 130,84 грн 3% та 50 459,23 грн інфляційних нарахувань.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 №420095611 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, за період з 01.06.2022 по 31.05.2023, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за вказаним правочином у розмірі 1 291 938,91 грн, а також виникли підстави для стягнення з останнього пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

У свою чергу, ТОВ "7 днів" подало до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" про зобов`язання останнього змінити дані про споживання ТОВ "7 днів" електричної енергії, зазначивши з 01.06.2022 по 31.05.2023 включно обсяги спожитої електричної енергії в розмірі 0 кіловат-годин.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з закінченням строку дії договору про постачання електроенергії та про надання послуг з розподілу електричної енергії ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" мало припинити енергопостачання на об`єкт та припинити комерційний облік електричної енергії.

Рішенням Господарського міста Києва від 08.10.2024 (суддя Котков О.В.) в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П., Тищенко А.І.) рішення Господарського міста Києва від 08.10.2024 у справі скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "7 днів" на користь ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" 1 291 938 (один мільйон двісті дев`яносто одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) грн 91 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 17 130 (сімнадцять тисяч сто тридцять) грн 84 коп. 3% річних, 50 459 (п`ятдесят тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 23 коп. інфляційних втрат, 20 392 (двадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 30 589 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення пені відмовлено.

ТОВ "7 днів", не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити рішення місцевого суду в силі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить:

- закрити касаційне провадження на підставі статті 296 ГПК України, оскільки, на його переконання, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, та на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі не є подібними з правовідносинами у цій справі, яка розглядається;

- касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) надійшли пояснення по справі, з яких АРМА зазначає, зокрема, що між ТОВ "7 днів" та АРМА укладено договір управління активами з визначеним переліком майна, яке передано в управління. АРМА звертає увагу на те, що враховуючи правовий статус та призначення Національного агентства, АРМА не несе відповідальності за будь-якими зобов`язаннями (правочинами) Управителя перед третіми особами. Також АРМА просить вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства України.

ТОВ "7 днів" 05.05.2025 надіслало до Верховного Суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "7 днів".

Касаційна скарга ТОВ "7 днів" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

ТОВ "7 днів", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права (статтю 525, 526 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 910/6757/23 та порушив норми процесуального права (статтю 277 ГПК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 922/5/24.

Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

У справі, яка переглядається (№ 910/11915/23), судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

Між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Установник управління) та ТОВ "7 днів" (Управитель) 09.06.2021 укладено Договір управління активами (майном), відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених договором, Установник управління передає Управителеві на строк, визначений у пункті 1.2 розділу 1 цього Договору, нерухоме майно (активи) в управління, а Управитель зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління активами, переліченими у пункті 1.1.1 цього Договору (готельно-ресторанний комплекс, який розташований за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, Сухолуцька сільська рада, «Акація» урочище 1).

ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429.

Договір про постачання електричної енергії споживачу розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія".

ТОВ "7 днів" 31.01.2022 підписано та подано позивачу за первісним позовом заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із зазначенням дати початку постачання - з 02.12.2021. Адреса об`єкту постачання електричної енергії: с. Сухолуччя, урочище "Акація, вул. Миру, 2".

Суди попередніх інстанцій зазначили, що із матеріалів справи вбачається, ТОВ "7 днів" направлено на адресу позивача за первісним позовом заяву, якою ТОВ "7 днів" визначено договірні величини споживання електричної енергії у 2022 році.

Приєднавшись до договору, ТОВ "7 днів" взяло на себе договірні зобов`язання, зокрема, щодо оплати вартості електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №420095611 від 31.01.2022 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами пункту 2.3 Договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається Оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

У пункті 5.1 Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" є оператором системи розподілу на території Київської області, яке в силу пункту 11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.

ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" надано довідку від 01.06.2023 №20-1-391 щодо фактичного обсягу розподіленої електричної енергії споживачем за січень 2022 року - травень 2023 року.

На підставі отриманих даних від ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" позивачем сформовані рахунки-фактури за спожиту електричну енергію за період січень 2022 року - травень 2023 року та акти прийняття-передавання електричної енергії (копії рахунків-фактур та актів прийняття-передавання електричної енергії додані до первісного позову). За спожиту електричну енергію відповідач за первісним позовом розрахувався лише частково на суму 402 046,85 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (копії містяться у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом не здійснив оплату за спожиту електричну енергію згідно Договору в повному обсязі, заборгованість відповідача з первісним позовом перед ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" становить 1 291 938,91 грн за період з 01.06.2022 по 31.05.2023. Крім того, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 235 605,75 грн на підставі пункту 5.8. Договору про постачання електричної енергії споживачу, а також 3% річних у розмірі 17 130,84 грн та інфляційні нарахування у розмірі 50 459,23 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач за первісним позовом заперечує щодо заявлених первісних позовних вимог, посилаючись на те, що не є фактичним споживачем послуг з постачання електричної енергії у спірний період. Так, відповідач за первісним позовом стверджує, що згідно з наказом командира Військової частини від 31.05.2022 №1209 та листа Вишгородської районної військової адміністрації Київської області №720/760 від 11.05.2022 на території розміщено особовий склад Збройних Сил України. Крім того, у період з 01.06.2022 по 31.05.2023 за визначеною адресою перебували підрозділи інших військових частин та відповідно споживали електричну енергію. Відповідач за первісним позовом зазначає, що неодноразово звертався до позивача за первісним позовом із заявами про зупинення постачання електроенергії, у відповідь на які позивач за первісним позовом повідомляв, що припинення електроживлення електроустановок відноситься до повноважень ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі". Також відповідач за первісним позовом вказує, що неодноразово звертався до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" із заявами про тимчасове відключення електроустановок за визначеною адресою у зв`язку з тимчасовою відсутністю доступу до об`єкту на час воєнного стану в країні, однак такі заяви були залишені без задоволення.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог мотивоване тим, що ТОВ "7 днів" не споживало електричну енергію у період з 01.06.2022 по 31.05.2023 на об`єкті, а фактичними споживачами електричної енергії за визначеною адресою у спірний період були підрозділи Збройних Сил України.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалося до суду апеляційної інстанції лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, апеляційний господарський суд зазначив, зокрема таке.

Укладений між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом шляхом подання ТОВ "7 днів" заяви-приєднання Договір №420095611 від 31.01.2022 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу.

Фактичний обсяг розподіленої електричної енергії, який зазначено в актах прийняття-передавання електричної енергії за спірний період червень 2022 року - травень 2023 року по ЕІС-кодам точок обліку споживача підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою оператора системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" вих.№20-1-391 від 01.06.2023.

ТОВ "7 днів", у свою чергу, не спростовано обсяг поставленої електричної енергії на об`єкти з ЕІС-кодами, що зазначені у Договорі, доказів того, що ТОВ "7 днів" відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку вчинялись дії задля урегулювання розбіжностей (якщо такі були) у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії матеріали справи також не містять.

Апеляційний господарський суд зазначив про те, що заявлений ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" до оплати ТОВ "7 днів" обсяг електричної енергії у спірному періоді доведений належними та допустимими доказами й відповідачем не спростований.

Факт перебування на об`єкті у спірному періоді підрозділів ЗСУ підтверджується матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "7 днів" не доведено суду шляхом подання відповідних доказів вчинення ним належних дій, направлених на припинення дії договорів з електропостачальником та ОСР у строк та в порядку, визначеному пунктом 4.27. ПРРЕЕ, не надано доказів укладення договору щодо постачання електричної енергії та договору розподілу електричної енергії на відповідний об`єкт іншою особою, що фактично ним користується. Станом на дату розгляду даної справи Договір про постачання електричної енергії споживачу (ТОВ "7 днів") є чинним та обов`язковим для його сторін, відповідно, саме відповідач за первісним позовом, за обставин, що склалися, зобов`язаний здійснювати оплату позивачу за первісним позовом за поставлену на об`єкт електричну енергію.

Колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що з огляду на встановлені обставини справи ТОВ "7 днів", як визначений укладеним Договором споживач послуги електропостачання у спірний період, сплативши їх, не позбавлений права в установленому чинним законодавством України порядку звернутись до третіх осіб, які фактично були користувачами спірного об`єкту, з вимогами про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням майна, в тому числі і щодо оплати вартості спожитої електричної енергії за наявності таких підстав.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку скаржника, доходить висновку, що розрахунок позивача за первісним позовом є обґрунтованим та арифметично правильним.

Водночас у справі № 910/6757/23, на неврахування висновків яких посилається скаржник, предметом спору є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня до травня 2022 року. Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача зазначав, що послуги за укладеним договором надавалися на території Херсонського річкового порту (м. Херсон), втім з 01.03.2022 місто Херсон та вся Херсонська область окуповані військами рф. Відтак, з моменту окупації міста Херсона відповідач фактично не здійснював споживання електричної енергії оскільки робота річкового порту зупинена. В матеріалах справи № 910/6757/23 наявний сертифікат про форс-мажорні обставини.

Таким чином, у справі розглядався спір про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію на території Херсонської області в період її окупації військами рф.

Причиною виникнення спору в справі № 922/5/24 стало питання про наявність або відсутність підстав для зобов`язання оператора системи розподілу електричної енергії здійснити перерозподіл нарахувань розподіленої електричної енергії споживачу, об`єкт якого знаходився на тимчасово окупованій рф території України впродовж частини спірного періоду споживання електричної енергії та в подальшому зруйнований і не є придатним для використання споживачем.

Отже, відсутні підстави вважати, що висновки, зроблені Верховним Судом у наведених скаржником справах, зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, клопотання позивача за первісним позовом щодо закриття касаційного провадження та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на які посилається скаржник, не знайшли свого підтвердження, а доводи позивача за первісним позовом є обґрунтованими за наведеними вище міркуваннями.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.

Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності, оскільки фактичні обставини у вищевказаних справах є відмінними від обставин цієї справи, а тому висновки, які здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не є релевантними для справи № 910/11915/23.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "7 дні" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/11915/23.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі № 910/11915/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова