Ухвала від 09.05.2025 по справі 501/813/24

Номер провадження: 22-з/813/224/25

Справа № 501/813/24

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

09.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати у цивільних справах

Лозко Ю.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С. від участі у справі №501/813/24

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року вказаний вище позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Укржилстрой-2008» заборгованість у розмірі 92348,40 грн, з яких 59504,90 грнчастка ОСОБА_1 , як співвласника будинку у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, 5189,15 грнзаборгованість ОСОБА_1 за внесками до резервного та ремонтного фонду, 12748,32 грнзаборгованість з абонплати за опалення, 14906,03 грнзаборгованість з оплати за теплопостачання в квартирах з вимкнутим опаленням, вимкнутими лічильниками (50% від оплати за тепло без теплолічильників). Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.

23 квітня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за вказаною вище апеляційною скаргою.

27 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подала заяву, яка надійшла на адресу апеляційного суду 02 травня 2025 року, про відвід суддів Сегеди С.М., Вадовської Л.М., Комлевої О.С., посилаючись на наявність у скаржниці сумнівів в об`єктивності та неупередженості суддів, зважаючи на те, що:

-вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за вказаною вище апеляційною скаргою та постановляючи ухвалу від 23 квітня 2025 року, апеляційний суд не з`ясував місце реєстрації відповідачки, чим грубо порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки ця справа не підсудна Одеському апеляційному суду;

-судді Сегеда С.М. і Комлева О.С. брали участь у розгляді ідентичної справи №501/2539/19;

-суддя Вадовська Л.М. приймала участь у розгляді ідентичних справ №501/12/19; 501/1153/20; 501/5312/16-ц; 501/1377/16-ц.

05 травня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Сегеди С.М., Вадовської Л.М., Комлевої О.С. визнано необґрунтованою. Справу передано для вирішення питання про відвід суддів іншим суддею, який не входить до складу суду і якому не може бути заявлено відвід.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому

ч. 1ст. 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід судді (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2025 року), визначено суддю Лозко Ю.П.

Відповідно до ч.7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Після проведення автоматизованого розподілу справи та відповідно до частини 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід вирішується Одеським апеляційним судом у складі судді Лозко Ю.П. без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід, апеляційний суд бере до уваги таке.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України.

Так, відповідно до вимог ч. 1ст. 36 ЦПК Українисуддя не може розглядати справу та підлягає відводу (самовідводу) якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Тобто, положеннями ч. 1ст. 36 ЦПК Українивизначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.

За положеннями ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.4 ст. 39 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українитастатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року)зазначено, щонаявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатисязасуб`єктивнимтаоб`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Оцінивши доводи заяви, вважаю, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки доводи заявниці обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені, відповідно не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності колегії суддів.

Апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) (ч.1 ст. 24 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.1 ст. 351 ЦПК України)

Ураховуючи, що предметом апеляційного оскарження є рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 лютого 2025 року, тому з огляду на положення

ч.1 ст. 24, ч.1 ст. 351 ЦПК України, Одеський апеляційний суд є апеляційним судом у розумінні положень процесуального законодавства, повноваження якого поширюються на перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Посилання заявниці на участь суддів та ухвалення у інших справах відповідних судових рішень, зводяться до незгоди з цими судовими рішеннями, що відповідно до

п.4 ст. 39 ЦПК України, не є підставою для відводу суддів у цій справі.

Аргументи, наведені заявницею, не свідчать про обґрунтованість доводів її заяви, а також не є передбаченими законом підставами для відводу колегії суддів, тому зміст заяви ОСОБА_1 не свідчить про наявність правових підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, які б могли слугувати підставами для відводу колегії суддів.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, N 11/1987/134/188, § 48).

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що колегія суддів у складі: Сегеди С.М., Вадовської Л.М., Комлевої О.С., виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів заявником не надано.

Оскільки обставини, на які посилається скаржниця, як на підставу для відводу колегії суддів Сегеди С.М., Вадовської Л.М., Комлевої О.С., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності колегії суддів, вважаю, що заява

ОСОБА_1 про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С. у справі №501/813/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко