Ухвала від 28.04.2025 по справі 585/3278/24

Справа №585/3278/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/77/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 585/3278/24 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.12.2024 про арешт майна,

установила:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та накласти арешт на належний ОСОБА_8 мобільний телефон шляхом заборони його відчуження і передачею на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , оскільки підозра ОСОБА_8 не оголошена, її причетність до кримінального правопорушення не доведена, вона надала правоохоронним органам доступ до свого мобільного телефону під час обшуку.

27.11.2024 до Роменського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Роменської окружної прокуратури звернувся слідчий СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області, яке обгрунтував тим, що в провадженні Роменського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 4202402530000055 від 08.07.2024 за ч. 4 ст. 191 КК за фактом того, що посадові особи відділу освіти, молоді та спорту Липоводолинської ОТГ та ТОВ «Будівельна марка» упродовж вересня-грудня 2021 року вчинили привласнення бюджетних коштів під час виконання робіт з капітального ремонту спортивної зони для активного відпочинку та занять спортом із встановленням вуличних тренажерів та елементів воркауту на території Липоводолинської спеціалізованої школи I-III ступенів на загальну суму понад 500 тис. грн.

26.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20.11.2024 у відділі Липоводолинської ОТГ по вул. Полтавська, 25 в сел. Липова Долина Роменського району Сумської області проведений обшук, в ході якого у начальника відділу ОСОБА_8 був вилучений належний їй мобільний телефон «Realme UI» моделі 5.2 без сім-картки (сім-картку «Водафон» номер телефону НОМЕР_1 передано ОСОБА_8 ) imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , який постановою слідчого від 26.11.2024 був визнаний речовим доказом і долучений до кримінального провадження.

Зважаючи на те, що вилучене в ході обшуку майно може бути використане як доказ в даному провадженні, тому слідчий просив накласти на нього арешт.

Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.12.2024 вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на вилучений в ході обшуку 26.11.2024 мобільний телефон ОСОБА_8 шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивувала тим, що вилучене майно відповідає критерію речового доказу і саме такий спосіб арешту відповідає інтересам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для ефективного досудового розслідування.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи представника власника майна ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_10 , яка просила залишити рішення слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Належна правова процедура це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (ст. 3 КПК).

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на стадії досудового розслідування. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, а саме: забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на стадії досудового розслідування кримінального провадження.

Положення зазначених вище норми КПК узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово констатував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді про те, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон має відношення до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується в межах даного кримінального провадження, і може бути пов`язаний із цією подією, має ознаки, що притаманні речовим доказам, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.

Зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК убачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку, а відповідно ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, і якими відповідно положень ч. 1 ст. 98 КПК є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як убачається з наданих матеріалів, СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202402530000055 від 08.07.2024 за ч. 4 ст. 191 КК за фактом того, що посадові особи відділу освіти, молоді та спорту Липоводолинської ОТГ та ТОВ «Будівельна марка» упродовж вересня-грудня 2021 року вчинили привласнення бюджетних коштів під час виконання робіт з капітального ремонту спортивної зони для активного відпочинку та занять спортом із встановленням вуличних тренажерів та елементів воркауту на території Липоводолинської спеціалізованої школи I-III ступенів на загальну суму понад 500 тис. грн.

26.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20.11.2024 у відділу освіти, молоді та спорту Липоводолинської ОТГ по вул. Полтавській, 25 в сел. Липова Долина Роменського району Сумської області проведений обшук, в ході якого у начальника відділу ОСОБА_8 був вилучений мобільний телефон «Realme UI» моделі 5.2, який постановою слідчого від 26.11.2024 був визнаний речовим доказом і долучений до кримінального провадження.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 168 КПК забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, окрім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Власник майна ОСОБА_8 в ході обшуку добровільно надала правоохоронним органом для огляду свій мобільний телефон Realme UI, який був оглянутий, тобто орган досудового розслідування мав можливість оглянути та скопіювати необхідну інформацію, натомість сторона обвинувачення можливістю огляду телефону із залученням спеціаліста та виготовленням копії інформації, яка має відношення до кримінального провадження, не скористалася, експертизи під час досудового провадження не призначались, а тому формальне посилання на ст. 98 КПК не може розцінюватися як належне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.

Згідно приписів ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення; документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Тобто, речові докази це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом`якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).

Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації чи установі.

Установлені слідством фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, які розслідуються у кримінальному провадженні № 4202402530000055 від 08.07.2024 і в межах якого проводився обшук та арешт майна, не містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказаний мобільний телефон безпосередньо стосується предмета розслідування, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже не відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК, що не дає законні підстави для його арешту як речового доказу.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку не є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання не здійснене на підставі чинного КПК, а також не є виправданим, так як воно не здійснене з метою задоволення «суспільного інтересу» та за об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети можливо за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, а застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного в ухвалі майна є надмірними (більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети).

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції на даному етапі провадження не врахував наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та не забезпечив своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому ухвалу слідчого судді не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Після скасування ухвали слідчого судді колегія суддів вважає за необхідне постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні його клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 задовольнити. Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.12.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 4202402530000055 від 08.07.2024 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу.

Відмовити слідчому СВ Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 в задоволенні його клопотання про арешт майна ОСОБА_8 мобільного телефону «Realme UI» моделі 5.2 без сім-картки imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , вилученого 26.11.2024 в ході обшуку у відділі освіти, молоді та спорту Липоводолинської ОТГ: вул. Полтавська, 25, с. Липова Долина, Роменський район, Сумська область.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4