Ухвала

від 08.05.2025 по справі 280/11/25

НЕ ВКАЗАНО

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року Справа № 280/11/25 Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Мінаєвої К.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Сідельникової Олени Леонідівни про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ»

до Запорізької митниці

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви.

28.04.2025 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Сідельникової Олени Леонідівни (вх.№20676), у якій вона просить суд стягнути судові витрати з Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» у розмірі 10 000,00 грн.

ІІ. Виклад заперечень відповідача.

05.05.2025 від Запорізької митниці надійшли заперечення на заяву щодо відшкодування судових витрат у вигляді правової допомоги (вх.№22315), у яких представник контролюючого органу зазначає, що у позовній заяві, заявах по суті справи, поясненнях відсутня вимога позивача щодо стягнення саме витрат на професійну правничу допомогу та поважних причин неможливості подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення судового рішення. Крім того, під час судових засідань до закінчення судових дебатів у справі позивачем не заявлялось наміру про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Лише під час судових дебатів представник позивача зазначив, що після ухвалення судового рішення будуть додатково подано докази пов`язані з наданням правової допомоги. Представник митниці зауважує, що залучення представника (адвоката) до розгляду справи не є обов`язком, а правом сторони у зв`язку з неможливістю брати участь у розгляді справи через самопредставництво, водночас позивачем не надано до суду доказів про необхідність в потребі професійної правничої допомоги адвоката. Також звертає увагу, що ні в Договорі про надання юридичних послуг від 04.02.2025 № 01, ні в Акті прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2025, ні в рахунку від 25.04.2025 №СФ-04/25 не зазначено, що послуги з правничої допомоги надаються саме по справі №280/11/25. Представником позивача документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги. За наведених підстав відповідач вважає, що наданими документами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не доведено та не обґрунтовано їх понесення, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви представника позивача.

06.05.2025 надійшла заява представника позивача (вх.№ 22324), у якому остання просить розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі представника митниці.

Крім того, 07.05.2024 надійшла заява представника позивача (вх.№ 22759) за її відсутності, наполягає на задоволенні заяви у повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 додаткові матеріли справи №280/11/25 передано на розгляд раніше визначеному складу суду, судді Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєвій К.В.

Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених у справі №280/11/25; призначено судове засідання для розгляду заяви на 08.05.2025 о 09:30.

За приписами частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що учасники справи про дату, час й місце судового засідання повідомлені належним чином, беручи до уваги положення частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом.

У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа №280/11/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» задоволено частково, зокрема:

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA112080/2024/000010/2 від 03.07.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000166 від 03.07.2024, прийняті Запорізькою митницею;

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA112080/2024/000011/2 від 03.07.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2024/000167 від 03.07.2024, прийняті Запорізькою митницею;

визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA112080/2024/000012/2 від 04.07.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2024/000168 від 04.07.2024, прийняті Запорізькою митницею;

ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19662,68 грн.

До закінчення судових дебатів у судовому засіданні 24.04.2025 представник позивача повідомила про намір подати заяву стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим питання щодо стягнення таких витрат у рішенні по суті судом не розглядалось.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За частиною третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі № 915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі № 918/548/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІ. Оцінка суду.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено право сторони подати докази понесення витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2023 по справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Суд враховує, що у судовому засіданні 24.04.2025 представник позивача адвокат Сідельникова О.Л. до завершення судових дебатів усно заявила про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим під час ухвалення рішення по суті спору питання щодо відшкодування таких витрат не розглядалось. Крім того, судом встановлено, що у заяві представника позивача адвоката Сідельникової О.Л. від 17.03.2025 (вх.№12200), у прохальній частині якої заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача всі судові витрати по справі. При цьому відповідно до положень статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, які входять до складових судових витрат.

За таких обставин суд вважає заяву представника позивача адвоката Сідельникової Олени Леонідівни про стягнення судових витрат на правничу допомогу такою, що підлягає розгляду, та відхиляє доводи представника митниці щодо про відсутність заявлення наміру про відшкодування витрат на правничу допомогу з боку представника позивача.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо необхідності доказування позивачем потребу професійної правничої допомоги адвоката, позаяк право на правову допомогу є гарантованою Конституцією України можливістю особи одержати юридичні (правові) послуги на будь-якому етапі розгляду справи, якою скористався позивач, а відшкодування сторонам витрат на правничу допомогу передбачено процесуальним законодавством.

Представник позивача просить відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат та представництво інтересів ТОВ «ЕЛІЗ» представником позивача надано наступні докази:

- ордер на надання професійної правничої (правової) допомоги серії АР № 1228470 від 04.02.2025;

- договір про надання юридичних послуг №01 від 04.02.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як виконавцем (далі Договір);

- акт прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2025 згідно Договору про надання адвокатських послуг №01 від 04.02.2025;

- рахунок-фактура № СФ-04/25 від 25.04.2025 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а виконавець відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов`язки (з правом передоручення третім особам) представляти інтереси замовника та надавати юридичні послуги (правничу допомогу) останньому, а саме, зокрема, здійснювати представництво інтересів замовника та вести від імені замовника з усіх питань будь-які справи в усіх судових установах, у тому числі в адміністративних окружних судах.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору за послуги, надані виконавцем, замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 10000,00 грн, розмір вартості наданих робіт може бути збільшено в залежності від об`єму фактично наданих послуг, в такому випадку остаточна сума грошової винагороди визначається сторонами та вказується у акті наданих послуг, підписаного сторонами. Оплата проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у договорі або будь-який інший рахунок, який буде ним вказаний, протягом 10 днів з дня виставлення рахунку.

За змістом акта прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2025 згідно Договору про надання адвокатських послуг №01 від 04.02.2025 протягом лютого-квітня 2025 року виконавець надав, а клієнт прийняв повний комплекс послуг, передбачених договором про надання адвокатських послуг №01 від 04.02.2025, у тому числі були виконані роботи: аналіз позовної заяви та матеріалів справи; аналіз законодавства, судової практики та підготовка правової позиції; підготовка відповіді на відзив, додаткових пояснень та інших процесуальних документів по суті справи; участь у судових засіданнях. Вартість наданих послуг складає 10000,00 грн.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23, у якій суд уважав допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив`язки такої роботи до її погодинної вартості або фіксованої вартості.

На підставі договору про надання адвокатських послуг №01 від 04.02.2025 клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» виставлено рахунок-фактуру № СФ-04/25 від 25.04.2025 за надання юридичних послуг на суму 10000,00 грн.

Враховуючи те, що сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги сторони погодили оплату витрат на правничу допомогу у майбутньому (протягом 10 днів з дня виставлення рахунку), то суд вважає також безпідставними доводи відповідача у частині ненадання платіжного документу на підтвердження оплати правничих послуг. Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України застосовано Верховним Судом у постановах від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 та від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а.

Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У контексті наведеного суд вказує, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» подана до суду 30.12.2024 засобами поштового зв`язку та підписана директором підприємства Стєжкіним Сергієм Івановичем (керівник юридичної особи відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), яким також підписано відповідь на відзив по справі, яка була подана до суду через підсистему «Електронний суд» 28.01.2025.

Як слідує з наданого договору про надання юридичних послуг №01 від 04.02.2025 та ордеру на надання професійної правничої (правової) допомоги серії АР № 1228470 від 04.02.2025 (який видано на підставі вказаного договору), адвокат Сідельникова Олена Леонідівна почала представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» після переходу з розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (призначено ухвалою суду від 13.01.2025) до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (призначено ухвалою суду від 30.01.2025).

Суд погоджується з доводами відповідача у відповідній частині та зазначає, що матеріали справи та розглядуваної заяви не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання відповідних процесуальних документів в адміністративній справі №280/11/25, оскільки надані представником позивача документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, а також предмету спору адміністративного позову, в якій надавалась відповідна правнича допомога. При цьому суд враховує, що адміністративному позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» присвоєно номер справи 02.01.2025 під час здійснення автоматизованого розподілу справи між суддями та на момент укладення договору про надання юридичних послуг №01 від 04.02.2025 номер справи та остаточний предмет оскарження був відомий директору підприємства, який виступає у зазначеному договорі представником замовника / клієнта (позивача по справі).

Щодо зазначеного в акті прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2025 темпорального проміжку часу надання юридичних послуг, а саме лютий-квітень 2025 року, то суд бере до уваги, що відповідно до відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» якнайменш з квітня 2024 року у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебували також інші справи за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ» (№280/3680/24, №280/6187/24, №280/10385/24, №280/10386/24, №280/10387/24), тому вказаний раніше період часу виконання певних видів робіт за актом від 25.04.2025 також не дає змогу співставити надання правничої допомоги адвокатом саме в межах справи №280/11/25.

За таких обставин договір про надання юридичних послуг №01 від 04.02.2025 не дозволяє встановити зв`язок понесених витрат у зв`язку з розглядом саме цієї справи, наведений в ньому предмет характеризує загальні положення про представництво інтересів Товариства як замовника та надання йому юридичних послуг (правничої допомоги) без зазначення категорії справи, предмету спору в справі №280/11/25 тощо.

Так само з акта прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2025 згідно Договору про надання адвокатських послуг №01 від 04.02.2025 не можливо ідентифікувати виконання адвокатом зазначених в акті робіт саме в межах адміністративної справи №280/11/25. До того ж, одними з видів виконаних робіт зазначено аналіз позовної заяви та матеріалів справи, підготовка відповіді на відзив, проте, як вже мовилось судом, позовна заява та відповідь на відзив були подані директором підприємства позивача у порядку самопредставництва до моменту виникнення правовідносин представництва адвокатом Сідельниковою О.Л. інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ».

З рахунку-фактури № СФ-04/25 від 25.04.2025 також неможливо встановити понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в межах адміністративної справи №280/11/25.

За відсутності інших первинних документів для підтвердження реальності понесених витрат, окрім зазначених та досліджених вище, суд дійшов висновку, що надані представником позивача докази (договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг, рахунок-фактура) не є в розумінні статті 73 КАС України належними доказами оплати правової допомоги в межах публічно-правового спору по справі №280/11/25.

Таким чином, враховуючи те, що наданими документами не підтверджено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Щодо інших посилань учасників справи суд зазначає, що вони не впливають на висновок суду про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За відсутності документально підтверджених та доведених понесених витрат позивачем на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 77, 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Сідельникової Олени Леонідівни про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених у справі №280/11/25, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», місцезнаходження: вул.Звенигородська, буд.9, м.Запоріжжя, 69093; код ЄДРПОУ 13608660.

Відповідач Запорізька митниця, місцезнаходження: вул. Синенка Сергія, буд.12, м.Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 44005647.

Додаткове рішення у повному обсязі складено та підписано 08.05.2025.

Суддя К.В.Мінаєва