Рішення

від 07.05.2025 по справі 627/323/25

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/323/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в с-щі Краснокутську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в якому просять визнати за ними право приватної власності в порядку спадкування за законом по 1/3 частині кожному на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги позивачів мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 , який проживав по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 27.04.2021 року Краснокутським районним відділом ДРАС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис № 157 та довідкою Краснокутської селищної ради N? 525 від 10.03.2025 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та інше майно, а саме: земельні ділянки. За життя батько заповіт не складав.

З метою успадкування майна після смерті батька позивачі своєчасно звернулися до Краснокутської державної нотаріальної контори, де з цього приводу була заведена спадкова справа N? 223/2021 року.

В подальшому позивачі уклали договір про поділ спадкового майна відповідно до якого розділили спадкове майно між спадкоємцями.

19.07.2023 року кожна із позивачів отримали свідоцтва на право на спадщину за законом видані Краснокутською ДНК на частину спадкового майна відповідно до договору про поділ спадкового майна.

Оскільки між спадкоємцями була домовленість про те, що житловий будинок переходить до ОСОБА_1 , однак у зв?язку з тим, що правовстановлюючий документ на будинок не відповідає чинному законодавству України, він не ввійшов до договору поділу спадкового майна.

На даний час житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , який згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 13 лютого 1989 року виданого Краснокутською селищною Радою народних депутатів, належить ОСОБА_4 батьку позивачів, залишився не успадкованим.

Оскільки позивачі є спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, то мають наміри доуспадкувати зазначений будинок.

Інших спадкоємців не має.

Відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 лютого 2025 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на будинок не відповідає чинному законодавству України.

Такі обставини виникли у зв?язку з наступним. Так, у свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_2 від 13 лютого 1989 року виданого Краснокутською селищною Радою народних депутатів, значилася форма власності як колгоспно-кооперативна.

Після зміни законодавства України та прийняття нового Цивільного кодексу України 2003 року згадана форма власності припинилася. Батько позивачів повинен був замінити вказане свідоцтво на інший документ, який би відповідав новому прийнятому законодавству України, однак за життя цього не зробив, враховуючи на те, що на даний час це зробити неможливо, оскільки, батько позивачів помер, що унеможливлює отримання останніми спадщини нотаріальним шляхом.

Іншим позасудовим шляхом отримати спадщину позивачі також не можуть, відтак, за захистом і визнанням своїх законних прав та інтересів звернулися до суду з цим позовом.

Крім того, зазначають, що у зв?язку зі збройною агресією з боку РФ проти України, 05.01.2025 року, близько 01:51 години, мало місце порушення законів та звичаїв війни підрозділами збройних сил РФ, що полягало у здійсненні обстрілу території с-ща Краснокутськ із використанням невстановленого БПЛА, попередньо типу «Гарань-2», в результаті чого було пошкоджено житловий будинок N? 40 по вулиці Трудова, який позивачі мають наміри успадкувати, про що свідчить копія витягу з ЄРДР від 05.01.2025. Оскільки позивачі не мають документів щодо успадкування вказаного будинку, то останні позбавлені можливості скористатись державною програмою «єВідновлення».

Позивачі у відкрите судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися, від них надійшли заяви від 07.05.2025 про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду судом повідомлявся, матеріали справи містять клопотання від 22.04.2025 про розгляд цивільної справи, без участі представника відповідача за наявними у суді матеріалах, при розгляді справи покладаються на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1статті 4 ЦПК Україниустановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зіст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство, відповідно до ч. 1ст. 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін.

За вимогами ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)/а.с.22/.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що складається складається із житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого 13 лютого 1989 року /а.с.24/.

Як вбачається з довідки № 17 виданої Краснокутським бюро технічної інвентаризації від 20.01.2025 на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 13.02.1989, виданого Краснокутською селищною радою, реєстраційний номер: книга 23 номер запису 2537 /а.с.35/.

Відповідно до довідки № 525 виданої Виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 10.03.2025 року, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 один /а.с.23/.

Створення і діяльність колгоспного двору регулювалася положеннями ст.120-127 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.1 ст. 120 УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина 2ст. 123 цього Кодексувизначала, що розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно із Законом України«Про власність» колгоспний двір припинив своє існування 15.04.1991 року. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 6постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.15Закону Українивід 16 рудня 1993 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та у зв`язку з прийняттямЗакону України «Про власність»були виключені зЦивільного кодексу України(1963 року) в главі ІІ «Спільна власність» статті 120-127, що стосувалися правового положення членів колгоспного двору та ст. 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

Зазначений Закон України набрав чинності з моменту його публікації (Відомості Верховної Ради України № 3 1994 року). Таке поняття як «колгоспний двір» втратило своє значення на момент набрання чинності вказаним законом та внесенням відповідних змін.

Зокрема, ч. 4ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Законом України«Про власність»(вступив у дію 15.04.1991 р.) скасовано інститут колгоспного двору, але не скасовано правового статусу членів колишнього колгоспного двору, щодо майна колгоспного двору, яке належало його членам на праві сумісної власності. Тому, всі члени колишнього колгоспного двору після 15.04.1991 р. були і є власниками майна.

Відповідно дост. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістомст. 1222 ч. 1 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

У силу ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписамист.1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 223/2021, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , до кола спадкоємців увійшли його діти ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які спадщину прийняли шляхом звернення із заявою до нотаріальної контори у строк передбачений ст. 1270 ЦК України. Інші спадкоємці відсутні.

Позивачі звернулася до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого. 19.07.2023 між спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадкового майна, в якому вони дійшли згоди про наступне. До складу спадкового майна, що підлягає поділу за цим договором, входить:

- земельна ділянка площею 0,2124 га, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер 6323555100:06:001:0573; - земельна ділянка площею 4,7992 га, що знаходиться на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер 6320883500:02:000:0269; - земельна ділянка площею 4,5902 га, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер 6323555100:03:001:0458.

Після укладання цього договору у спадщину до гр. ОСОБА_1 переходить: - земельна ділянка площею 0,2124 га, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, цільове призначення ділянки - 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ N? 0786227, виданого Краснокутською райдержадміністрацією 22 травня 2006 року, згідно розпорядження голови Краснокутської райдержадміністрації від 06 квітня 2004 року за № 105; та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010669900120, кадастровий № 6323555100:06:001:0573.

У спадщину до гр. ОСОБА_3 переходить: - земельна ділянка площею 4,7992 га, що знаходиться на території Івано- Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, ціль призначення ділянки - 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земель ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 520235, виданого управлінням держкомзему у Богодухівському району Харківської області 17 червня 2009 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 червня 2008 року зареєстрованого за № 1814, виданого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Гук С.Ю. зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на про постійного користування землею, договорів оренди землі за N? 010968600012, кадастровий номер 6320883500:02:000:0269. Право власності на земельну ділянку зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 січня 2014 року, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 266732763208, номер запису про право власності 4248365.

У спадщину до гр. ОСОБА_2 переходить: -земельна ділянка площею 4,5902 га, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, цільове призначення ділянки 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить спадкодавцю підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ N? 07862 виданого Краснокутською райдержадміністрацією 22 травня 2006 року, згідно розпорядження голови Краснокутської райдержадміністрації від 06 квітня 2004 року за № 105; та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0106699001, кадастровий номер 6323555100:03:001:0458./а.с.26-28,67-68/.

На підставі вказаного договору позивачі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене у договорі про поділ спадщини та зареєстрували їх у Державному реєстрі речових прав, про що свідчать відповідні витяги/а.с.29,30,31,32,33,34, 69,70,71/.

Відтак, позивачі є такими, що прийняли спадщину після батька ОСОБА_4 .

Згідно зі ст.ст. 1268-1270 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Відповідно до ч. 1ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1ст. 1297 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою оформлення спадщини, яка не увійшла до договору про поділ спадкового майна звернулися до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про оформлення спадщини, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.02.2025, винесеною державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючою обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О., відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ не відповідає чинному законодавству України /а.с. 21/.

Відповідно до ст. 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а ст.16ЦК України передбачено, що засобом захисту свого права є визнання права.

У п.23постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З копії спадкової справи № 223/2021, наданої Краснокутською державною нотаріальної конторою Харківської області, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 31.03.2025, вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 223/2021 за заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Інших заяв про прийняття до нотаріальної контори не надходило. Крім того, спадкоємицям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом/а.с. 60-71/.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі є спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_4 та такими, що спадщину прийняли.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.

Відповідно до положеньст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XIIнотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктами 4.15 та 4.18 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїНаказом Мін`юст України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбаченихпунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Спираючись на викладене, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 і може бути успадкований його спадкоємцями, тобто позивачами по справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із положеннями ч.1, 2 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.ч.1,5,6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З викладеного вбачається, що позивачі в установленому законом порядку прийняли спадщину, і не можуть бути позбавлені права власності на спірний будинок в порядку спадкування.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачі надали суду достатньо доказів, на їх підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 76-79, 81, 89, 247, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право приватної власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування законом після батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право приватної власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування законом після батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право приватної власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування законом після батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Позивач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002, код ЄДРПОУ 04397359.

Суддя Бугаєнко І. В.