Ухвала

від 12.05.2025 по справі 910/7746/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"12" травня 2025 р. Справа№ 910/7746/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" про відвід головуючого судді Євсікова О.О.

від розгляду апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" (особа, яка не брала участі у справі)

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 (повний текст складено 04.12.2020)

у справі № 910/7746/20 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Візард",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плейсмент",

3) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 4) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про стягнення 140 000,00 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі»

до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»

про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність договору та визнання зобов`язання припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про стягнення 140000,00 грн відмовлено повністю. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність договору та визнання зобов`язання припиненим відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/7746/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/7746/20 залишено без змін.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У скарзі скаржник клопоте про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, та відповідну постанову скасувати та прийняти нове рішенням, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" відмовити. Також скаржник просить зупинити на час розгляду апеляційної скарги дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7746/20 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2024 до надходження матеріалів справи №910/7746/20.

23.12.2024 справа № 910/7746/20 передана колегії суддів в межах суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Повідомлено скаржнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" адвоката Святецького Д.В. про продовження строку на усунення недоліків, визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2024. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Востоктранслогістика» задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 910/7746/20 скасовано. Справу №910/7746/20 направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії розгляду заяви скаржника про поновлення процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

28.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла справа №910/7746/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 заяву суддів Коротун О.М., Майданевича А.Г., Суліма В.В. про самовідвід від розгляду апеляційних скарг Компанії "Ферама Логістік ЛТД" (Ferama Logistic LTD) (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Візард" про закриття провадження у даній справі, клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС" про заміну сторони правонаступником, клопотання ТОВ «ТОЛКФІН» про заміну сторони правонаступником у справі № 910/7746/20 задоволено. Матеріали клопотання ТОВ «ТОЛКФІН» про заміну сторони правонаступником від 01.04.2025, заяву суддів про самовідвід від 28.04.2025 та ухвалу від 28.04.2025 у справі № 910/7746/20 передано раніше визначеному складу суду, у складі колегії: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

З 30.04.2025 по 02.05.2025 суддя Алданова С.О. та з 01.05.2025 по 02.05.2025 головуючий суддя Євсіков О.О. перебували у відпустці.

08.05.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" Передерія Д.В. надійшла заява про відвід головуючого судді Євсікова О.О.

На обґрунтування своєї заяви про відвід представник зазначає, що 21.01.2025, попри усунення визначених суддею недоліків та обґрунтування здійснення цього понад встановлені строки у відповідному клопотанні про їх поновлення, суддею Євсіковим О.О. не було розглянуто клопотання про поновлення та безпідставно повернуто апеляційну скаргу без розгляду.

Також представник зазначає, що не вирішено питання з переданими матеріалами вже відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи у цій справі.

Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід головуючого судді Євсікова О.О., не знайшла підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 ст. 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) ( рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10.06.1996 у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" зазначає, що наведені обставини в заяві про відвід в своїй сукупності викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Євсікова О.О. при вирішенні даної справи та законності прийнятого у подальшому судового рішення.

Стаття 35 ГПК України визначає, таке:

1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 ГПК України встановлено:

1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.

5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України відвід має бути вмотивованим.

Так, підстава, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, презюмує не просто сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а обґрунтований сумнів. Не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді у розгляді справи виключається.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним суддею або складом суду, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав учасників справи тощо).

Верховний Суд зазначив, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами (такий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 09.10.2023 у справі №905/993/21).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальною є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»).

У рішенні ЄСПЛ від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Тому «мотивування» відводу полягає у тому, що в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Обставин, які свідчили би про упередженість колегії суддів стосовно вказаної справи, їх зацікавленість у певному рішенні в цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі заявник не навів, а суд не встановив.

З предмету перегляду цієї справи не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ`єктивність судді, якому заявлено відвід.

Апеляційний суд зауважує, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" про відвід головуючому судді Євсікову О.О. мотивовані незгодою з процесуальними рішеннями суду.

В іншій частині обґрунтування заява також стосується процесуальних питань розгляду справи.

Як зазначено вище, це не може бути підставою для відводу суду в силу ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Отже, дослідивши наведені у заяві про відвід судді підстави, суд дійшов висновку, що заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями унеможливлюють участь головуючого судді Євсікова О.О. у розгляді справи №910/7746/20, а тому не підлягає задоволенню.

Окремо колегія суддів ще раз відзначає, що згідно з ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Керуючись ст. ст. 35-36, 38, 39, 233, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Востоктранслогістика" про відвід судді Євсікова О.О. від розгляду справи №910/7746/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова